Постанова

від 22.05.2013 по справі 5004/34/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 5004/34/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

прокурор: Криворучко А.О.

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник Ткачук Д.І.

третя особа: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області на рішення господарського суду Волинської області від 14.02.13р. у справі № 5004/34/12 (суддя Гончар Марія Михайлівна)

за позовом Приватного підприємства "Ніксервіс"

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Територіальний центр соціального обслуговування населення Луцького району

про внесення змін у договір №556 від 19.09.2008р.

Орган прокуратури: Прокуратура Волинської області

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.13 р. у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи №5004/34/12 судді Дужича С.П. через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №5004/34/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Василишин А.Р.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №5004/34/12 від 14.02.13р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідно до п.1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. В даному випадку, істотною зміною є зниження вартості об'єкту.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 14.02.13р. у справі 5004/34/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що суд неправомірно, необґрунтовано, з неповним дослідженням обставин справи безпідставно дійшов висновку про задоволення позову.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, деталізувавши їх додатковими поясненнями та обґрунтуваннями.

Прокурор підтримав позицію представника скаржника.

Представником третьої особи подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він фактично погоджується з рішенням суду першої інстанції, зазначаючи, що воно є законним і справедливим.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту.

Позивач та третя особа у судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду - т.ІІ, а.с.58, 60).

У своєму відзиві на апеляційну скаргу (т.ІІ, а.с. 41-44) директор Територіального центру соціального обслуговування населення Луцького району просить слухати справу без участі їхнього представника.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті від представника позивача вдруге надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги через його незадовільний стан здоров'я.

Колегію суддів зазначене процесуальне питання винесено на обговорення.

Представник відповідача заперечив проти повторного відкладення справи. Зазначив при цьому, що законом не обмежено право представлення інтересів іншою особою, тим більше, що в судових засіданнях суду першої інстанції приймав участь адвокат позивача.

Прокурор підтримав позицію представника відповідача та вважає за можливе розглядати справу за відсутності директора позивача.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони та третя особа належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, то з огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги, та вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення третьої особи на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу скаржника слід задоволити, а рішення господарського суду Волинської області від 14.02.13р. у даній справі слід скасувати, виходячи з наступного.

В силу частини 2 статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2008 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та приватним підприємством «Ніксервіс» укладено договір №556 купівлі - продажу об'єкта аукціону, у складі об'єкта приватизації (окремого індивідуально визначеного майна - будівлі, споруди) разом з земельною ділянкою державної власності на якій він розташований (далі по тексту судової постанови - Договір).

Даний Договір посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області.

Згідно п. 2.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю об'єкт приватизації державної власності (окреме індивідуально визначене майно - будівлі, споруди) разом з земельною ділянкою державної власності на якій він розміщений.

Пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що право власності на об'єкт аукціону переходить до покупця з моменту сплати його повної вартості на рахунки Регіонального відділення ФДМУ по Волинській області, одержання та державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку, державної реєстрації об'єктів нерухомого майна в органах технічної інвентаризації.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що об'єкт аукціону продано з урахуванням ПДВ за 7 364 000, 00 грн.

Згідно листів та пояснень представника ПП «Ніксервіс» в судовому засіданні суду першої інстанції, підприємство сплатило за об'єкт: податок на додану вартість за придбаний об'єкт аукціону - 1227333,33 грн., гарантійний внесок за участь в аукціоні - 669402 грн., за приватизацію земельною ділянки - 200000 грн., за приватизацію об'єкта приватизації - 800000 грн., а всього сума сплачених коштів становить - 2896735,33 грн.

Згідно пояснень представника Територіального центру соціального обслуговування населення Луцького району та доданих до матеріалів справи копій договорів майно військового містечка №42, с.Лище охоронялося до 31.12.2007 року ТОВ «Фагот» та ПП «Легіон Страж» на підставі укладених між сторонами договорів (т.І, а.с. 124-152).

В процесі виконання п.п. 3.1, 6.7 умов договору купівлі - продажу щодо повної сплати вартості майна представниками покупця було встановлено, що після оцінки об'єкта аукціону і огляду стану майна представниками покупця на протязі дев'яти місяців до проведення торгів майно військового містечка ніхто не охороняв.

Підтвердженням даного факту є пояснення представника третьої особи та лист директора територіального центру №352/01-07 від 05.09.2011 року, де вказано, що територіальний центр соціального обслуговування (надання послуг) Луцького району з січня 2008 року майно військового містечка №42 с.Лище, вул. Селекційна, 9, не охороняв із-за відсутності коштів на оплату таких послуг (т.І, а.с.37).

Зазначені вище пояснення та докази, наданні представником третьої особи в судових засіданнях місцевого господарського суду, знайшли своє відображення і у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.41-44).

До матеріалів справи позивачем доданий висновок ТОВ «Волинь-експерт», що діяв на підставі договору між позивачем та останнім від 01.09.2010р., згідно якого величина вартості об'єкта без врахування ПДВ становить 1673212,00 грн. та ПДВ 334642,00 грн. (т.І, а.с. 22-23).

У зв'язку із погіршенням стану майна з часу його дослідження ТОВ «Волинь-експерт» позивач вважає, що були порушенні його права і тому він змушений був звернутися до суду.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 30.01.2013р. суду першої інстанції опитувався свідок Максимчук О.Ф., яка у військовому містечку №42, що розташоване на території с.Гараджа по вул. Селекційна, 8 , Луцького району працювала в якості повара з 1994 року і до 2003 року включно.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом свідчення даного свідка правомірно не взяті до уваги, оскільки згідно зі статтею 30 ГПК в судовому процесі, у тому числі в справах про банкрутство, можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних чи інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

У частині першій зазначеної статті ГПК йдеться про можливість участі в судовому процесі лише посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, тобто осіб, зв'язаних з відповідними підприємствами (установами, організаціями, органами) трудовими відносинами на основі трудового договору (контракту). Тому якщо певна фізична особа (громадянин) не є посадовою особою чи іншим працівником підприємства (установи, організації, органу), в тому числі в разі, якщо зазначені відносини припинилися до моменту вирішення спору господарським судом, то вона не підпадає під дію відповідної норми ГПК (п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно висновку №7095 комісії судової будівельно-технічної експертизи Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за матеріалами господарської справи №5004/34/12 зазначено що на час проведення огляду частина будівель та споруд демонтована (розібрані цегляні стіни, зняти плити перекриття, плити покриття, перемички, віконні та дверні блоки, облицювальна плитка, зняті електрокабелі, електричні щити, електрообладнання, сантехнічні прилади та інше).

На покрівлі будівель, які ще не розібрані ростуть багаторічні берізки, кущі та трава. Внаслідок масового протікання покрівель зруйновані цегляні стіни, перекриття, підлога, віконні та дверні блоки. Асфальтобетонні та бетонні площадки, дороги та пішохідні доріжки зруйновані (мають численні вибоїни, тріщини, руйнування верхнього шару корінням рослин та кущів).

В цілому стан досліджуваних об'єктів непридатний до експлуатації (т.І, а.с. 84).

Ринкова вартість майна колишнього містечка №42, що розташоване в селі Лище, вул. Селекційна, 8, Луцького району станом на час проведення експертизи становить 1847880,00 грн. без ПДВ (т.І, а.с. 91).

У своєму рішенні суд першої інстанції посилається на ч.1 статті 673 ЦК України, згідно якої продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.

Якість товару - одна із найважливіших його ознак, оскільки «Якість - це сукупність характеристик товару, що стосуються його здатності задовольняти встановлені і передбачені потреби». Згідно з положеннями частини 1 вказаної статті продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Відповідно у договорі якість товару визначається шляхом вказівки на нормативні документи із стандартизації або показників якості (кількісних характеристик товару, надійності, безпеки, енергоспоживання, ергономічних, екологічних, естетичних та ін.) товару. Якщо сторони обирають другий спосіб формування умов з якості товару, вони викладаються у специфікації, що є невід'ємною частиною контракту.

В свою чергу частина 2 статті 673 ЦК України говорить про те, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Поряд з тим судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що мета використання об'єкта аукціону встановлена пунктом 6.2.1. договору купівлі-продажу і визначена - під розбирання (т.1, а.с. 17).

Також при постановлені рішення, судом здійснено посилання на вимоги статті 678 ЦК України, відповідно до якої покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк: 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Вимоги даної статті чітко регламентують право покупця на зменшення ціни на товар неналежної якості, що йому переданий.

Як пояснив представник скаржника в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, станом на 28.02.2013 р. (дата надіслання апеляційної скарги) у відповідності до вимог пункту 4.1 вищезазначеного договору купівлі-продажу об'єкт аукціону не передано відповідачем, оскільки ПП «Ніксервіс» не сплатив повної вартості об'єкта аукціону.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що реалізація покупцем прав, встановлених статтею 678 ЦК України, залежить і від виконання ним обов'язку щодо повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, покладеного на нього в статті 688 ЦК України.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції при прийняті рішення не надано оцінки тій обставині, що безпосередньо з вини позивача своєчасно не відбулася передача майна в зв'язку з тим, що не було сплачено всю суму коштів за об'єкт аукціону, чим порушено договірні зобов'язання визначені пунктами 3.1., 6.1 спірного договору та норм чинного законодавства.

Згідно із вимогами статті 689 ЦК України Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Тобто, для виконання продавцем обов'язку із передачі товару він повинен повідомити адресу та найменування одержувача, якому потрібно доставити товар; надати транспортні засоби або укласти договір перевезення з перевізником, якщо договір покладає ці обов'язки на покупця, направити свого представника у місцезнаходження продавця, якщо договором передбачена передача товару у цьому місці, оглянути товар, здійснити перевірку його кількості, якості, асортименту і т. п.

Відповідно до вимог пункту 4 статті 690 ЦК України якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відмова покупця від прийняття товару без вказаних підстав або зволікання з таким прийняттям є порушенням покупцем його договірних обов'язків, що є підставою виникнення певних прав продавця. Зокрема, продавець у випадку зволікання або неприйняття покупцем товару без достатніх правових підстав має право: 1) вимагати від покупця виконання ним договірних обов'язків, а саме прийняти та оплатити товар; 2) відмовитися від договору купівлі-продажу.

В матеріалах справи міститься копія рішення господарського суду Волинської області від 12.05.2009 р. по справі №06/118/32-38, яким чітко визначено суму грошових коштів, які повинне сплатити ПП «Ніксервіс» на користь регіонального відділення за спірним договором купівлі-продажу.

В судовому засіданні представник апелянта зазначив, що дане рішення вступило в законну силу, є чинним, ніким не скасованим, а отже підлягає до виконання. Даний факт був перевірений судом апеляційної інстанції через Єдиний державний реєстр судових рішень.

Згідно із вимогами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду одні справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь самі сторони.

Проте, судом першої інстанції знову ж таки не було надано оцінки зазначеним обставинам справи.

Також в судовому засіданні апелянт на підтвердження своїх доводів зазначив, що 14.08.2009 р. регіональне відділення подало позов до ПП «Ніксервіс» про розірвання договору купівлі-продажу №556 майна державної власності - групи інвентарних об'єктів колишнього військового містечка №42, дана судова справа знаходиться на вирішенні господарського суду Волинської області як повернута Вищим господарським судом України на новий розгляд.

Однак з огляду на ту обставину, що вищезазначене рішення не набрало законної сили, то такі доводи не приймається до уваги судом апеляційної інстанції, так як вони не є належним і допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України.

У своєму рішенні суд першої інстанції посилається на норми пункту 1 статті 652 України, як на підставу зміни договору.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Даний пункт чітко регулює можливість внесення змін у договір чи його розірвання за згодою сторін.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку місцевим господарським судом безпідставно застосовано зазначену норму законодавства так, як згоди сторін про внесення змін до договору не відбулося, а спір передано на розгляд суду.

Відповідно, при вирішенні даного спору слід застосовувати пункт 2 статті 652 ЦК України.

Згідно із вимогами пункту 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно для зміни договору на підставі пункту 2 статті 652 ЦК, суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони, має встановити існування одночасно чотирьох умов, які є додатковими критеріями визначення ускладнень у виконанні договору.

В свою чергу пункт 4 статті 652 ЦК України визначає, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Разом з тим, господарським судом першої інстанції обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов для зміни спірного договору, визначених пунктом 2 та випадків визначених пунктом 4 статті 652 ЦК України не встановлено.

Доказовою основою підстав для внесення змін до договору у відповідності до положень статті 652 ЦК України є два етапи: наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору; при встановленні зазначених обставин суди оцінюють наявність умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові ВГСУ від 08.07.2010р. у справі №32/571.

Норми закону, що регулюють порядок про внесення змін до договору у разі істотної зміни обставин не є імперативною нормою, а оцінюється судом у сукупності поданих сторонами доказів.

Колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги той факт, що згідно висновку комісії судової будівельно-технічної експертизи Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №7095, вартість майна колишнього містечка №42, що розташоване в селі Лище, вул. Селекційна, 8, Луцького району визначена станом на момент проведення експертизи, тобто станом на січень місяць 2013 року.

Тобто ринкова вартість майна визначалась станом на січень місяць 2013 рік, а договір купівлі-продажу укладено ще 30.09.2008р.

Таким чином, вказаний висновок не існував на момент укладення договору та не визначає вартість об'єкта станом на момент його укладення.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, як. встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

ПП «Ніксервіс» підписавши договір купівлі-продажу, тим самим прийняло на себе зобов'язання щодо оплати об'єкта продажу за ціною, вказаною у договорі.

Згідно з пунктом 1.6 Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом ФДМУ від 29.10.1998 №2041 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.1998 за №717/3157 (в редакції чинній на момент укладення спірного договору), зміни, що вносяться до договорів купівлі-продажу, укладених у процесі приватизації, не можуть передбачати: зменшення відповідальності покупця за невиконання ним зобов'язань; зменшення загального обсягу інвестицій та зобов'язань, визначених у грошовому еквіваленті.

Пунктом 60 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, передбачено, що висновок про вартість майна повинен містити відомості про мету і дату оцінки.

Метою незалежної оцінки об'єкта аукціону, яка проводилась суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Аналітично-консалтинговий центр «Епрайзер станом на 31.10.2007 було визначення ринкової вартості для приватизації шляхом продажу на аукціоні групи інвентарних об'єктів колишнього військового містечка № 42, що в повній мірі відповідає вимогам Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891, пунктам 56-60 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 та інших підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють порядок продажу майна, яке належить державі.

Також колегія суддів критично оцінює застосування місцевим господарським судом на підтвердження своєї позиції пункту 1 статті 323 ЦК України з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, пунктом 3 статті 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» визначено, що до набуття покупцем права власності на придбаний об'єкт приватизації відповідальність за збереження вказаного майна у встановленому порядку несе керівник підприємства, що приватизується, або підприємства (установи, організації), на балансі якого знаходиться об'єкт приватизації.

Балансоутримувачем нерухомого майна колишнього військового містечка №42 є Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Луцького району, а саме тому збереження даного майна належить до його компетенції.

Щодо встановленого в рішенні місцевого господарського суду строку, до якого здійснювалась охорона майна колишнього військового містечка № 42, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В рішенні суду встановлено, що спірний об'єкт охоронявся ТОВ «Фагот» та ПП «Легіон Страж» до 31.12.2007 р..

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії листа (т.І, а.с. 142 ) ТОВ «Фагот» адресованого на ім'я директора Територіального центру соціального обслуговування населення Луцького району від 30.03.13 р., у зв'язку з не проплатою вартості охоронних послуг ТОВ «Фагот» знімає охорону з об'єкту і просить забезпечити явку представника іншої сторони для передачі об'єкту. При цьому, ТОВ «Фагот» в листі посилається на договір від 01.01.2007р. укладеного з третьою особою, згідно п. 9.1. якого термін його дії закінчується 31.01.2007р. Згідно пояснень апелянта, до укладення договору охорони від 24.10.2007 р. з ПП «Легіон Страж» зазначений об'єкт фактично не охоронявся.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, обґрунтовані і відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області слід задоволити, рішення господарського суду Волинської області від 14.02.2013 р. у справі №5004/34/12 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу - Приватному підприємству "Ніксервіс" в позові слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області від 28.02.13р. задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 14 лютого 2013 року у справі №5004/34/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позивачу - приватному підприємству "Ніксервіс" - в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5004/34/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.