Постанова

від 03.02.2009 по справі 9/151

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/151

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2009                                                                                Справа №9/151

м. Полтава

За адміністративним позовом Селянського фермерського господарства "Нива", вул. Молодіжна, 5, кв. 2,  с. Пришиб,  Кременчуцький р-ну, Полтавська обл., 39750

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Красіна, 76, м. Кременчук, 39600

про визнання недійсними  податкових  повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 12.02.2007 р. № 0000411502/0/283 та від 17.04.2007 р. № 0000411502/1/1058, за якими визначено Селянському фермерському господарству "Нива" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 727 917,00 грн., в тому числі 693 254,00 грн. основний платіж та 34 663,00 грн. штрафна (фінансова) санкція

Суддя  Ківшик О.В.

        Секретар судового засідання Марчевська М.О.

Представники:

від позивача: Ульянов Р.А., довіреність № б/н від 20.08.2008 р.;

від відповідача: Тур Н.І., довіреність № 32777/10  від 02.12.2008 р..

Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали від    10.07.2008 р. голови господарського суду Полтавської області Ціленька В.А..

Постанова приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 21.08.2008 р., 16.10.2008 р. та 09.12.2008 р. в порядку ст. 150 КАС України для  надання сторонами додаткових документальних доказів та пояснень, про зафіксовано в журналах судових засідань.

У судовому засіданні 03.02.2009 р. відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено учасників процесу про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору: Розглядається позовна заява про  визнання недійсними  податкових  повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 12.02.2007 р. № 0000411502/0/283 та від 17.04.2007 р. № 0000411502/1/1058, за якими визначено Селянському фермерському господарству "Нива" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 727 917,00 грн., в тому числі 693 254,00 грн. основний платіж та 34 663,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Позивач надав суду в порядку ст. 51 КАС України заяву про зміну підстав позову.                     

Суд прийняв дану заяву, про що зафіксовано в журналі судового засідання від 24.04.2008 р..

Відповідач позов відхилив, за мотивами заперечень від 26557/10 від 10.09.2007 р.                (вх. № 14630 від 13.09.2007 р.) та пояснень від 15.10.2008 р. (вх. № 17398 від 16.10.2008 р.) посилаючись на правомірність і обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази,

в с т а н о в и в:

За результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за квітень-жовтень 2006 року  Селянського фермерського господарства "Нива" (позивач), що набрала форму акту № 15/16-314/13966945 від 02.02.2007 року,  Кременчуцька ОДПІ констатувала порушення позивачем пп.. 6.2.6 п. 6. ст. 6 та п. 11.21 ст. 11 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.  „Про податок на додану вартість” (зі змінами і доповненнями).  

Результатом таких висновків стало прийняття Кременчуцькою ОДПІ спірного податкового повідомлення-рішення від 12.02.2007 р. № 0000411502/0/283, за якими визначено Селянському фермерському господарству "Нива" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 727 917,00 грн., в тому числі 693 254,00 грн. основний платіж та 34 663,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

В результаті адміністративно-апеляційного оскарження позивачем даного податкового повідомлення-рішення скарга платника залишена без задоволення, сума податкового зобов'язання - без змін, податкове повідомлення-рішення набрало форму податкового повідомлення-рішення  від 17.04.2007 р. № 0000411502/1/1058.

При цьому свої висновки ДПС ґрунтує тим, що позивач не може вважатися власником молока, реалізованого ним на переробні підприємства, з огляду на відсутність в останнього поголів'я великої рогатої худоби згідно довідок управління ветеринарної медицини в Кременчуцькому районі вих. № 2280 від 20.11.2006 р. та довідки Пришибської сільської ради вих. № 02/18/201 від 21.11.2006 р..

Не погодившись з такими висновками, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При постановленні судового рішення суд виходив з наступного.

Стосовно процедури проведення перевірки.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно  п. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу України" від 04.12.1990 р. № 509 із змінами та доповненнями (далі - Закон), функцією державної податкової інспекції є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з п. 1 ст. 11 вищевказаного Закону, органи державної податкової служби наділені правом здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).  

Частина 3 п. 1.2 "Порядку оформлення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р.                   № 925/11205, надає роз'яснення щодо невиїзної документальної перевірки: невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларації, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від строку їх подачі.

У відповідності до вимог п. 1.11 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлює, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Виходячи з викладеного, у відповідності до вимог п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" державна податкова служба проводить планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), а у інших випадках органи державної податкової служби наділені правом здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Частиною "в" пп.. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами і доповненнями) визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

При цьому камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість у податковому органі регламентується приписами п. 7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від  30.05.1997 р. № 166, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за № 2502054 (з подальшими змінами та доповненнями).

Так, відповідно до п. 7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість : податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників; зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці; за результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку; документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою охоплено декларації позивача за квітень-жовтень 2006 року.

Крім того, при перевірці крім податкових декларацій платника-позивача було використано довідки управління ветеринарної медицини в Кременчуцькому районі вих.                № 2280 від 20.11.2006 р. та довідки Пришибської сільської ради вих. № 02/18/201 від 21.11.2006 р., акт позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 р. № 637/23-2500/13966945 від 21.11.2006 р., комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи.

Форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону (п. 10.6 ст. 10 Закону України  "Про податок на додану вартість"). За змістом Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не передбачено такого додатку, як довідка про обсяг виконаних робіт.

Як було встановлено під час розгляду справи, відповідач під час проведення перевірки не виявляв арифметичні або методологічні помилки. Враховуючи також період охоплення перевірки, час її проведення та використані при її проведенні документи, дана перевірка не є камеральною.

В той же час проведена відповідачем перевірка не є й документальною (планової чи позаплановою), оскільки суду не надано доказів дотримання встановленої процедури проведення такої, акт перевірки не містить жодного посилання на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання, що підтверджують виявлені порушення, та взагалі відсутні посилання на перевірку будь-яких первинних документів платника-позивача.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що невиїзна документальна перевірка, що набрала форму акту № 15/16-314/13966945 від 02.02.2007 року, проведена  Кременчуцькою ОДПІ  з порушенням вимог п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України".

Слід зазначити, що відповідно до ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу України" виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, є підставою для позапланової виїзної перевірки.  

Аналогічні положення містять і Методичні рекомендації щодо попереднього розгляду декларацій з ПДВ, затверджені наказом Державної податкової  адміністрації України № 515 від 03.09.2004 р., на які посилається Кременчуцька ОДПІ в обґрунтування дотримання процедури проведенні перевірки.

Стосовно виявленого правопорушення.

Відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла в квітні-жовтні 2006 року, на порушенні якого наполягає ДПІ-відповідач,  до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтю 11 доповнено пунктом 11.21 згідно із Законом України від 23.12.97 р. № 770/97-ВР (у редакції Закону України від 18.02.99 р. № 442-XIV), дію пункту 11.21 статті 11 продовжено до 1 січня 2005 року згідно із Законом України від 28.11.2003 р. № 1352-IV, до 1 січня 2006 року - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. № 2287-IV,  до 1 січня 2007 року –згідно із Законом України від 18.10.2005 р. № 2987-IV.

Згідно з гіпотезою даної норми, вона врегульовує порядок оподаткування податком на додану вартість ряд операцій переробних підприємств, в тому числі і сільськогосподарських підприємств, що мають  власні переробні цехи, та операції з реалізації сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності молока, худоби, птиці, вовни.

Як вбачається з матеріалів справи,  позивач не відноситься до переробних підприємств.

Крім того, спеціальною нормою права -  пп.. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинна протягом квітня-жовтня 2006 року)  встановлено, що  за нульовою ставкою податку на додану вартість оподатковуються операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Отже, як свідчать положення цієї норми, умовами оподаткування за нульовою ставкою є поставка молока в живій вазі переробним підприємствам та поставка такого молока саме сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Не досліджуючи факту поставки позивачем молока в живій вазі на переробні підприємства, ДПС-відповідач надає тлумачення терміну „сільськогосподарський товаровиробник”, виходячи з відсутність у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника з огляду на відсутність в останнього власного поголів'я  великої рогатої худоби.

Ні Закон України "Про податок на додану вартість",  ні Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам  за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затверджений постановою Кабінету міністрів України  від 12.05.1999 р. № 805, до яких відсилається податкова, не містять визначення терміну сільськогосподарський товаровиробник.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17.07.1997 р. № 469/97-ВР (зі змінами і доповненнями) сільськогосподарський  товаровиробник  - це фізична або юридична особа незалежно від форми  власності  та  господарювання,  в  якої валовий    доход,    отриманий    від    операцій   з   реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та  продуктів її  переробки,  за  наявності  сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів'я сільськогосподарських  тварин  у власності,  користуванні,  в тому числі й на умовах оренди,  за попередній звітний (податковий)  рік перевищує  75   відсотків  загальної  суми  валового  доходу.

Отже, законодавець визначив термін „сільськогосподарський товаровиробник”, поставивши в залежність наявність двох умов:

(1) наявність сільськогосподарських угідь або поголів'я сільськогосподарських тварин у власному користуванні, в т.ч. на умовах оренди;

  (2)  валовий дохід, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів переробки, за попередній звітний рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Як вбачається з акту перевірки, первинна бухгалтерська документація позивача взагалі не була об'єктом дослідження ревізорів Кременчуцької ОДПІ.

   Визначення даного співвідношення без оцінки первинної документації позивача та відповідності зазначених довідок первинній документації суд не вважає за можливе, а тому висновки ДПІ-відповідача щодо відсутності у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника є передчасними з огляду на недослідженість.

Слід зазначити, що Кременчуцька ОДПІ без будь-якого вмотивування та підтвердження документальними доказами посилається, як порушення з боку позивача, на      п. 11.21 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”  та  п. 1 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам  за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, які стосуються саме дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, що надаються, з метою підтримки рівня платоспроможності попиту українських споживачів продукції тваринництва та запобігання виникненню середньостатистичної збитковості українських виробників такої продукції (п. 15.1 ст. 15 розділу V Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України"                   № 1877 від 24.06.2004 року).

Відповідно до акту перевірки № 15/16-314/13966945 від 02.02.2007 року правильність нарахування та використання дотації позивачем податковою службою не перевірялось, як і не перевірялась первинна бухгалтерська документація щодо фактичних обсягів поставки молока на переробні підприємства.

При визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями був використаний цифровий ряд щомісячної довідки господарства щодо цільового використання сум ПДВ сільськогосподарськими товаровиробниками, які скористалися режимами, визначеними пунктами 11.21 та 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", та розшифровками до декларацій з ПДВ (додатки до декларацій) щодо обсягів реалізації. При цьому в обсяги оподаткування 20% ПДВ ввійшли і суми дотацій, що не можуть бути базою оподаткування (див. копії декларацій та довідок, залучені до справи супровідним листом               № 30356/10 від 23.10.2007 р., вх. № 16987 від 25.10.2007 р., том 1, а.с. 68-83, 95-108).

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі,  у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

2) з  використанням  повноваження  з   метою,  з  якою  це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності. Докази, одержані з порушенням закону в силу п. 3 ст. 70 КАС України судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Судом встановлено, що відповідач діяв необґрунтовано, не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений законами України. Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Закону. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.

Щодо розрахунку штрафних санкцій, то відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Судом встановлено, що висновки Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем правил оподаткування ґрунтуються на доказах, що отримані з порушенням закону, а тому законних підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями не має.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. До прийняття чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, відповідно до ч. 1 та ч. 2  п. 3 п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України розмір судового збору (державного мита) при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита, розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

За викладеного, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 3,40 грн. судового збору (державного мита).

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 12.02.2007 р. № 0000411502/0/283 та від 17.04.2007 р. № 0000411502/1/1058, за якими визначено Селянському фермерському господарству "Нива" податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 727 917,00 грн., в тому числі 693 254,00 грн. основний платіж та 34 663,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

3. Стягнути з Державного бюджету з відповідного бюджетного рахунку на користь Селянського фермерського господарства "Нива" (вул. Молодіжна, 5, кв. 2,  с. Пришиб,  Кременчуцький р-ну, Полтавська обл., 39750),  код ЄДРПОУ 13966945 –3,40 грн. судових витрат.

Видати виконавчий документ з набранням постановою законної сили за заявою стягувача.

4. Постанову надіслати сторонам за адресами, вказаними у її вступній частині.

Суддя                                                                                                                        Ківшик О.В.

Дата підписання повного тексту постанови :

Примітки :

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.