Постанова

від 21.05.2013 по справі 826/3423/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2013 року № 826/3423/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоресурс» до 1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 11445/26-17 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.05.2002; визнати недійсними розпорядження ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16.05.2002 № 037, № 038, № 036; стягнути з коштів державного бюджету бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1271585,0 грн. та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, в сумі 384124,85 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 14.07.2008 у справі № 05-5-29/5042-29/183-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009, позовні вимоги ТОВ «Експоресурс» про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 11445/26-17 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.05.2002, розпоряджень від 16.05.2002 № 037, № 038, № 036, стягнення з держбюджету заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1271585,0 грн. та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, в сумі 384124,85 грн. задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Києва від 17.05.2002 № 1145/26-17 та розпорядження ДПІ в Шевченківському районі м. Києва від 16.05.2002 № 037, № 038, № 036, у решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2013 постанову Господарського суду м. Києва від 14.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1271585 грн. та процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, у сумі 489362 грн., а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013 вказану справу прийнято до розгляду в частині стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1271585 грн. та процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, у сумі 489362 грн.

16.04.2013 в судовому засіданні позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив: стягнути з коштів державного бюджету 1800416 грн., з яких заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в сумі 1271585 грн., проценти нараховані на бюджетну заборгованість - 528831,98 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідачів позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову.

13.05.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Згідно з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Як видно з матеріалів справи, позивач подав до ДПІ в Шевченківському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень та липень 2001 року та розрахунок експортного відшкодування, відповідно до якого сума експортного відшкодування в травні 2001 року становила 382238,00 грн., в червні 2001 року - 506631,00 грн., в липні 2001 року - 382716,00 грн. При цьому також подано митні декларації, платіжні доручення.

Право на експортне відшкодування у позивача виникло у зв'язку з тим, що мало місце здійснення операції з продажу товарів за межі митної території України (експорт).

З вищевказаних рішень Господарського суду м. Києва від 14.07.2008, Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2009 та Вищого адміністративного суду України від 11.02.2013 у справі № 05-5-29/5042-29/183-А про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 11445/26-17 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.05.2002, розпоряджень від 16.05.2002 № 037, № 038, № 036 видно, що позивачем дотримано наведених вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та вчинено передбачені дії для отримання бюджетного відшкодування за травень 2001 року у розмірі 382238,00 грн., за червень 2001 року - 506631,00 грн. та за липень 2001 року - 382716,00 грн.

Зазначені декларації та додатки до них були подані позивачем без порушення строків, встановлених абз. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-ІІІ (зі змінами і доповненнями) та п. 2.6 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054 (зі змінами і доповненнями).

Так, ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР з наступними змінами має назву «Порядок обчислення і сплати податку».

Ця правова норма регламентує всі питання, пов'язані з порядком обчислення і сплати податку.

Ст. 8 Закону має назву «Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України».

Питання, пов'язані з нарахуванням процентів на суму бюджетної заборгованості, вона не регламентує, оскільки це питання висвітлено у пп. 7.7.3 ст. 7 названого Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Враховуючи наведене, слід зазначити, що господарюючий суб'єкт, діяльність якого пов'язана з вивезенням (пересиланням) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, не може знаходитись у гіршому становищі, ніж господарюючий суб'єкт, що працює на внутрішньому ринку, щодо відшкодування податку на додану вартість, а також суми відсотків за несвоєчасне його відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.05.2004 у справі 3/184.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також слід враховувати, що п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає загальні засади визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, і не встановлює обмежень щодо нарахування процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по експортним операціям.

Відповідно до п. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Експортне відшкодування є різновидом бюджетного відшкодування. Відповідно, суми податку на додану вартість по експортних операціях, не відшкодовані у встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» строки, також є бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти у відповідності до пп. 7.7.3 п.7.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість». Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.07.2010 у справі № К-12826/07 та від 11.02.2013 у справі № К-3582/10.

За таких умов, судом не приймається до уваги посилання податкового органу на те, що ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає нарахування процентів на бюджетну заборгованість у разі вивезення товарів (експорту).

Водночас, Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 № 2505-IV, яким п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» викладено у новій редакції, не має зворотної дії у часі.

Тому, передбачений у п. 7.7 ст. 7 Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), який відповідно до пункту 13 «Перехідні положення» розділу 2 Закону № 2505-IV набрав чинності з 01.06.2005, крім підпункту 7.7.8 цього пункту, не може бути застосований до спірних правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.

Така позиція відповідає конституційному принципу, закріпленому у статті 58 Конституції України, за яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 стосовно юридичних осіб вказав, що надання зворотної дії в часі може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, чого у даному випадку немає.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли до 01.06.2005 мала застосовуватися процедура надання бюджетного (експортного) відшкодування, яка діяла до набрання чинності Законом № 2505-IV.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Згідно із вимогами вищенаведеної норми Закону суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Підставою даного позову є порушення передбаченого законом права позивача на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у визначені законом строки, у зв'язку з чим у позивача виникло право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

При цьому, Законом України «Про податок на додану вартість» виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться у залежність від подання податковим органом до органу держказначейства відповідного висновку. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.02.2013 у справі № К-3582/10.

З огляду на викладене, судом також не приймається до уваги посилання відповідачів на не подання податковим органом до органу держказначейства відповідного висновку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Крім того, вказаним рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України визначено, що затримки у відшкодуванні ПДВ можна вважати втручанням у право на мирне володіння своїм майном, а постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Частиною першою ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

За таких обставин, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за травень 2001 року у розмірі 382238,00 грн., червень 2001 року - 506631,00 грн. та липень 2001 року - 382716,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Експоресурс» через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України у справі N 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99.

При цьому, відсутність на час звернення до суду за захистом порушеного права матеріальної норми щодо способу його відновлення не обмежує можливість застосування відповідних положень законодавчих актів, які діяли на час учинення порушення, але згодом утратили чинність. Норми права, що зазнавали змін, мають застосовуватися виключно в межах строків дії кожної з їх редакцій і не можуть бути застосовані за аналогією права. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.12.2008 у справі за позовом ВАТ «МК «Азовсталь» до ДПІ у м. Маріуполі Донецької області та Відділення Державного казначейства України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ і нарахованих на неї процентів.

За змістом листа Національного банку України «Про розмір облікової ставки з 11 червня 2001 р.» від 08.05.2001 N 14-011/2321-3454 Правління Національного банку України прийняло постанову, відповідно до якої розмір облікової ставки з 11 червня 2001 року встановлює в розмірі 19 відсотків річних.

Відповідно до змісту листа Національного банку України від 07.08.2001 N 14-011/3263-4813 Правління Національного банку України прийняло рішення про встановлення з 9 серпня 2001 року облікової ставки в розмірі 17 % річних.

Таким чином, у період з 20.07.2001 (виникнення бюджетної заборгованості) по 08.08.2001 ТОВ «Експоресурс» має право на нарахування та стягнення пені у розмірі 22,8% (19*120%=22,8%) за несвоєчасне повернення останньому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2001 року на суму 382238 грн., що становить 4510,40 грн. (22,8%*19 днів прострочення/365 днів у році=1,18%; 382238*1,18%=4510,40 грн.).

Згідно з листом Національного банку України «Про облікову ставку з 10 вересня 2001 року на рівні 15 відсотків річних» від 07.09.2001 № 14-011/3696-5444 Правління Національного банку прийняло рішення про встановлення з 10 вересня 2001 року облікової ставки на рівні 15 відсотків річних.

Таким чином, у період з 09.08.2001 по 09.09.2001 ТОВ «Експоресурс» має право на нарахування та стягнення пені у розмірі 20,4% (17*120%=20,4%) за несвоєчасне повернення останньому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2001 року на суму 382238 грн., що становить 6803,83 грн. (20,4%*32 дні прострочення/365 днів у році=1,78%; 382238*1,78%=6803,83 грн.).

Відповідно до листа Національного банку України «Згідно постанови від 4 грудня 2001 року N 499» від 05.12.2001 N 14-011/4948-7383 Правління Національного банку України, прийняло постанову від 4 грудня 2001 року N 499, якою передбачено, зокрема, встановити з 10 грудня 2001 року облікову ставку в розмірі 12,5 % річних.

Таким чином, у період з 10.09.2001 по 09.12.2001 ТОВ «Експоресурс» має право на нарахування та стягнення пені у розмірі 18% (15*120%=18%) за несвоєчасне повернення останньому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2001 року на суму 382238 грн., що становить 17124,26 грн. (18%*91 день прострочення/365 днів у році=4,48%; 382238*4,48%=17124,26 грн.).

Згідно з листом Національного банку України від 08.01.2002 N 14-011/47-199 Правління Національного банку України, якою передбачено залишити розмір облікової ставки у січні 2002 року на рівні 12,5 відсотка річних.

Відповідно до листа Національного банку України від 11.02.2002 N 14-011/529-1127 Правління Національного банку України прийняло постанову від 11 лютого 2002 року N 57, якою передбачено, зокрема, залишити розмір облікової ставки в лютому 2002 року на рівні 12,5 відсотка річних.

Згідно з листом Національного банку України «Про облікову ставку з 11 березня 2002 року» від 06.03.2002 N 14-011/855-1689 Правління Національного банку України прийняло постанову від 5 березня 2002 року N 86, згідно з якою встановлено з 11 березня 2002 року облікову ставку в розмірі 11,5 відсотків річних.

Таким чином, у період з 10.12.2001 по 10.03.2002 ТОВ «Експоресурс» має право на нарахування та стягнення пені у розмірі 15% (12,5*120%=15%) за несвоєчасне повернення останньому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2001 року на суму 382238 грн., що становить 14257,47 грн. (15%*91 день прострочення/365 днів у році=3,73%; 382238*3,73%=14257,47 грн.).

Відповідно до листа Національного банку України «Про постанову від 3 квітня 2002 року N 127» від 03.04.2002 N 14-011/1217-2246 Правління Національного банку України прийняло постанову від 3 квітня 2002 року N 127, якою передбачено, зокрема, розмір облікової ставки з 4 квітня встановити на рівні 10 % річних.

Таким чином, у період з 11.03.2002 по 03.04.2002 ТОВ «Експоресурс» має право на нарахування та стягнення пені у розмірі 13,8% (11,5*120%=13,8%) за несвоєчасне повернення останньому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2001 року на суму 382238 грн., що становить 3440,14 грн. (13,8%*24 дні прострочення/365 днів у році=0,9%; 382238*0,9%=3440,14 грн.).

Відповідно до листа Національного банку України від 04.07.2002 N 14-011/2362-4175 Правління Національного банку України прийняло постанову від 3 липня 2002 року N 237, якою передбачено, зокрема, встановити розмір облікової ставки з 5 липня 2002 року на рівні 8 відсотків річних.

Таким чином, у період з 04.04.2002 по 04.07.2002 ТОВ «Експоресурс» має право на нарахування та стягнення пені у розмірі 12% (10*120%=12%) за несвоєчасне повернення останньому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2001 року на суму 382238 грн., що становить 11543,58 грн. (12%*92 дні прострочення/365 днів у році=3,02%; 382238*3,02%=11543,58 грн.).

Відповідно до листа Національного банку України «Про розмір облікової ставки з 5 грудня 2002 року» від 04.12.2002 N 14-011/4225-7430 Правління Національного банку України прийняло постанову від 4 грудня 2002 року N 466, згідно з якою передбачено встановити розмір облікової ставки з 5 грудня 2002 року на рівні 7 відсотків річних.

Таким чином, у період з 05.07.2002 по 04.12.2002 ТОВ «Експоресурс» має право на нарахування та стягнення пені у розмірі 9,6% (8*120%=9,6%) за несвоєчасне повернення останньому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2001 року на суму 382238 грн., що становить 15365,96 грн. (9,6%*153 дні прострочення/365 днів у році=4,02%; 382238*4,02%=15365,96 грн.).

Згідно з листом Національного банку України від 08.06.2004 N 14-011/2132-5582 Національний банк прийняв постанову Правління Національного банку від 08.06.2004 N 252, якою передбачено, зокрема, установити з 9 червня 2004 року розмір облікової ставки на рівні 7,5 %.

Таким чином, у період з 05.12.2002 по 08.06.2004 ТОВ «Експоресурс» має право на нарахування та стягнення пені у розмірі 8,4% (7*120%=8,4%) за несвоєчасне повернення останньому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2001 року на суму 382238 грн., що становить 48544,22 грн. (8,4%*552 дні прострочення/365 днів у році=12,7%; 382238*12,7%=48544,22 грн.).

Відповідно до листа Національного банку України «Динаміка макроекономічних і монетарних параметрів у січні - вересні 2004 року» від 07.10.2004 N 14-011/3913-10201 Правління Національного банку України прийняло постанову від 6 жовтня 2004 року N 472, якою передбачено, зокрема, установити з 7 жовтня 2004 року розмір облікової ставки на рівні 8 % річних.

Таким чином, у період з 09.06.2004 по 06.10.2004 ТОВ «Експоресурс» має право на нарахування та стягнення пені у розмірі 9% (7,5*120%=9%) за несвоєчасне повернення останньому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2001 року на суму 382238 грн., що становить 11276,02 грн. (9%*120 днів прострочення/365 днів у році=2,95%; 382238*2,95%=11276,02 грн.).

Згідно з листом Національного банку України «Динаміка макроекономічних і монетарних параметрів у січні - жовтні 2004 року» від 08.11.2004 р. N 14-011/4435-11553 Правління Національного банку України прийняло постанову від 8 листопада 2004 року N 532, якою передбачено, зокрема, установити з 9 листопада 2004 року розмір облікової ставки на рівні 9 % річних.

Таким чином, у період з 07.10.2004 по 08.11.2004 ТОВ «Експоресурс» має право на нарахування та стягнення пені у розмірі 9,6% (8*120%=9,6%) за несвоєчасне повернення останньому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2001 року на суму 382238 грн., що становить 3287,24 грн. (9,6%*33 дні прострочення/365 днів у році=0,86%; 382238*0,86%=3287,24 грн.), а у період з 09.11.2004 по 27.07.2005 (28.05.2005 норма щодо нарахування пені на податкову заборгованість втратила чинність на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України») ТОВ «Експоресурс» має право на нарахування та стягнення пені у розмірі 10,8% (9*120%=10,8%) за несвоєчасне повернення останньому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2001 року на суму 382238 грн., що становить 29508,77 грн. (10,8%*261 день прострочення/365 днів у році=7,72%; 382238*7,72%=29508,77 грн.).

За таких обставин, загальна сума пені за несвоєчасне повернення ТОВ «Експоресурс» суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень 2001 року на суму 382238 грн. становить 165661,89 грн., що разом з заборгованістю складає 547899,89 грн.

При цьому, розрахунок, з урахуванням вищевказаних розмірів пені за несвоєчасне повернення ТОВ «Експоресурс» суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2001 року на суму 506631 грн. виглядає таким чином.

У період з 20.08.2001 (виникнення бюджетної заборгованості) по 09.09.2001 пеня становить 5927,58 грн. (20,4%*21 день прострочення/365 днів у році=1,17%; 506631*1,17%=5927,58 грн.).

У період з 10.09.2001 по 09.12.2001 пеня становить 22697,06 грн. (18%*91 день прострочення/365 днів у році=4,48%; 506631*4,48%=22697,06 грн.).

У період з 10.12.2001 по 10.03.2002 пеня становить 18897,33 грн. (15%*91 день прострочення/365 днів у році=3,73%; 506631*3,73%=18897,33 грн.).

У період з 11.03.2002 по 03.04.2002 пеня становить 4559,67 грн. (13,8%*24 дні прострочення/365 днів у році=0,9%; 506631*0,9%=4559,67 грн.).

У період з 04.04.2002 по 04.07.2002 пеня становить 15300,25 грн. (12%*92 дні прострочення/365 днів у році=3,02%; 506631*3,02%=15300,25 грн.).

У період з 05.07.2002 по 04.12.2002 пеня становить 20366,56 грн. (9,6%*153 дні прострочення/365 днів у році=4,02%; 506631*4,02%=20366,56 грн.).

У період з 05.12.2002 по 08.06.2004 пеня становить 64342,13 грн. (8,4%*552 дні прострочення/365 днів у році=12,7%; 506631*12,7%=64342,13 грн.).

У період з 09.06.2004 по 06.10.2004 пеня становить 14945,61 грн. (9%*120 днів прострочення/365 днів у році=2,95%; 506631*2,95%=14945,61 грн.).

У період з 07.10.2004 по 08.11.2004 пеня становить 4357,02 грн. (9,6%*33 дні прострочення/365 днів у році=0,86%; 506631*0,86%=4357,02 грн.).

У період з 09.11.2004 по 27.07.2005 пеня становить 39111,91 грн. (10,8%*261 день прострочення/365 днів у році=7,72%; 506631*7,72%=39111,91 грн.).

Загальна сума пені за несвоєчасне повернення ТОВ «Експоресурс» суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2001 року на суму 506631 грн. становить 210505,12 грн., що разом з заборгованістю складає 717136,12 грн.

Аналогічний розрахунок пені за несвоєчасне повернення ТОВ «Експоресурс» суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за липень 2001 року на суму 382716 грн. виглядає наступним чином.

У період з 20.09.2001 (виникнення бюджетної заборгованості) по 09.12.2001 пеня становить 15270,36 грн. (18%*81 день прострочення/365 днів у році=3,99%; 382716*3,99 %=15270,36 грн.).

У період з 10.12.2001 по 10.03.2002 пеня становить 14275,30 грн. (15%*91 день прострочення/365 днів у році=3,73%; 382716*3,73%=14275,30 грн.).

У період з 11.03.2002 по 03.04.2002 пеня становить 3444,44 грн. (13,8%*24 дні прострочення/365 днів у році=0,9%; 382716*0,9%=3444,44 грн.).

У період з 04.04.2002 по 04.07.2002 пеня становить 11558,02 грн. (12%*92 дні прострочення/365 днів у році=3,02%; 382716*3,02%=11558,02 грн.).

У період з 05.07.2002 по 04.12.2002 пеня становить 15385,18 грн. (9,6%*153 дні прострочення/365 днів у році=4,02%; 382716*4,02%=15385,18 грн.).

У період з 05.12.2002 по 08.06.2004 пеня становить 48604,93 грн. (8,4%*552 дні прострочення/365 днів у році=12,7%; 382716*12,7%=48604,93 грн.).

У період з 09.06.2004 по 06.10.2004 пеня становить 11290,12 грн. (9%*120 днів прострочення/365 днів у році=2,95%; 382716*2,95%=11290,12 грн.).

У період з 07.10.2004 по 08.11.2004 пеня становить 3291,35 грн. (9,6%*33 дні прострочення/365 днів у році=0,86%; 382716*0,86%=3291,35 грн.).

У період з 09.11.2004 по 27.07.2005 пеня становить 29545,67 грн. (10,8%*261 день прострочення/365 днів у році=7,72%; 382716*7,72%=29545,67 грн.).

Загальна сума пені за несвоєчасне повернення ТОВ «Експоресурс» суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за липень 2001 року на суму 382716 грн. становить 152665,37 грн., що разом з заборгованістю складає 535381,37 грн.

Зважаючи на викладене, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за травень-липень 2001 року загалом становить 1271585 грн. (382238,00 грн. + 506631,00 грн. + 382716,00 грн.), а загальна сума процентів нарахованих на вказану бюджетну заборгованість (пеня) становить 528832,38 грн. (210505,12 грн. + 165661,89 грн. + 152665,37 грн.), що разом складає 1800417,38 грн. (1271585 грн. + 528832,38 грн.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких умов, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоресурс» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень-липень 2001 року у сумі 1271585 грн.; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоресурс» пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, у розмірі 528832,38 грн.

Крім того, суд приходить до висновку про присудження сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2094,69 грн. за рахунок Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, як суб'єкта владних повноважень внаслідок дій якого було допущено порушення прав та інтересів позивача.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоресурс» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 10, к. 19, код ЄДРПОУ 30604597) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоресурс» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за травень-липень 2001 року у сумі 1271585 грн. (один мільйон двісті сімдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 00 коп.).

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоресурс» пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, у розмірі 528832,38 грн. (п'ятсот двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять дві гривні 38 коп.).

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2094,69 грн. (дві тисячі дев'яносто чотири гривні 69 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоресурс» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26, код ЄДРПОУ 26088877) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко