Ухвала

від 12.03.2015 по справі 826/3423/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2015р. м. Київ К/800/43238/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві,

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року

у справі № 826/3423/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоресурс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експоресурс» (далі - ТОВ «Експоресурс»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС; відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУДКС України у м. Києві; відповідач-2), в якому, з урахуванням доповнення до позову, просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 11445/26-17 від 17 травня 2002 року, розпорядження № 037 від 16 травня 2002 року, № 038 від 16 травня 2002 року, № 036 від 16 травня 2002 року, стягнути з Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1 271 585,00 грн. та пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, у розмірі 489 362,34 грн.

Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через ГУДКС України у м. Києві на користь ТОВ «Експоресурс» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за травень - липень 2001 року в розмірі 1 271 585,00 грн. та пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, у розмірі 528 832,38 грн. Зобов'язано відповідний підрозділ ДКС України стягнути судові витрати в розмірі 2 094,69 грн. на користь ТОВ «Експоресурс» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В заяві про приєднання до касаційної скарги відповідач-2 підтримує її вимоги.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга, до якої приєдналось ГУДКС України у м. Києві, не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень, липень 2001 року та розрахунки експортного відшкодування, відповідно до яких сума експортного відшкодування в травні 2001 року склала 382 238,00 грн., в червні 2001 року - 506 631,00 грн., в липні 2001 року - 382 716,00 грн. Крім того, додано митні декларації та платіжні доручення.

Постановою Господарського суду м. Києва від 14 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року та у відповідній частині ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2013 року у справі № 05-5-29/5042-29/183-А/08, підтверджено дотримання ТОВ «Експоресурс» вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) та вчинення необхідних для отримання бюджетного відшкодування за травень, червень та липень 2001 року дій.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Експортне відшкодування є різновидом бюджетного відшкодування. Відповідно, суми податку на додану вартість за експортними операціями, не відшкодовані у встановлені Законом № 168/97-ВР строки, є бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти у відповідності до підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

За правилами вказаної норми Закону № 168/97-ВР у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

При цьому судові інстанції цілком обґрунтовано відхилили доводи податкового органу про те, що порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, здійснення бюджетного відшкодування, передбачений Законом № 168/97-ВР у редакції Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон № 2505-IV), передбачає єдиний спосіб відшкодування податку як надання податковим органом відділенню Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню.

Адже, Закон № 2505-IV, яким пункт 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР викладено у новій редакції, не має зворотної дії у часі.

А відтак, передбачений пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), який відповідно до пункту 13 «Перехідні положення» розділу 2 Закону № 2505-IV набрав чинності з 01 червня 2005 року, крім підпункту 7.7.8 цього пункту, не може бути застосований до спірних правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.

Така позиція відповідає конституційному принципу, закріпленому у статті 58 Конституції України, за яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.