Ухвала

від 15.05.2013 по справі 2270/2772/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/2772/12

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор"" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2012 року публічне акціонерне товариство «Славутський комбінат «Будфарфор» (ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор») звернулось в суд з адміністративним позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (Славутська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2011 року №0000712301, №0000792301, №0000742301.

14 березня 2013 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явилися. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідними №157961 та №158007 подали заяви з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Славутською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 31 серпня 2011 року №630/23/32285199.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.п. 5.2 пп. 5.3.9, пп. 5.3.6 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 3943685 грн. за 2010 рік, в тому числі завищено від'ємне значення за 1 квартал 2010 року у сумі 3760277 грн., занижено податок на прибуток за 1 півріччя у сумі 1915387 грн., за 9 місяців 2010 року у сумі 1427169 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 рік в сумі 6989927 грн.; порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, п.п.198.1 та п.п. 198.3 ст. 198, пп. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у розмірі 3056548 грн., в тому числі по періодах: за січень 2010 року на суму 10000 грн., за лютий 2010 року на суму 10000 грн., за березень 2010 року на суму 17000 грн., за квітень 2010 року на суму 10000 грн., за травень 2010 року на суму 262814 грн., за червень 2010 року на суму 47318 грн., за липень 2010 року на суму 363870 грн., за серпень 2010 року на суму 166833 грн., за вересень 2010 року на 90899 грн., за жовтень 2010 року на 780395 грн., за листопад 2010 року на 547887 грн., за грудень 2010 року на 734764 грн., за січень 2011 року на 11710 грн., за березень 2011 року на 2985 грн.

Також, виявлено порушення пп. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2011 року на суму 4639006 грн.

За результатами перевірки підтверджено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за результатами завершення дослідження ланцюгів постачання по суб'єктах господарювання якими сформовано податковий кредит в сумі 2233887 грн., в тому числі по періодах: за червень 2010 року на суму 253540 грн., за липень 2010 року на суму 192809 грн., за серпень 2010 року на суму 806088 грн., за вересень 2010 року на 313538 грн., за жовтень 2010 року на 13190 грн., за листопад 2010 року на 175517 грн., за грудень 2010 року на 479205 грн.

Крім того, податковим органом виявлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у сумі 1676359 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 10000 грн., за лютий 2010 року в сумі 17000 грн., за березень 2010 року в сумі 10000 грн., за квітень 2010 року в сумі 30102 грн., за травень 2010 року в сумі 20132 грн., за червень 2010 року в сумі 15166 грн., за липень 2010 року в сумі 20711 грн., за серпень 2010 року в сумі 17926 грн., за вересень 2010 року в сумі 344877 грн., за жовтень 2010 року в сумі 527432 грн., за листопад 2010 року в сумі 648345 грн., за грудень 2010 року в сумі 11710 грн., за лютий 2011 року в сумі 2958 грн.; порушення позивачем ст. 7, ст. 13, ст. 14, ст. 15, ст. 19 Закону України "Про плату за землю" від 03 липня 1992 року №2535-ХІІ, ст. 270, ст. 271, ст. 274, ст. 286, ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижена орендна плата за користування земельними ділянками комунальної та державної форми власності в сумі 21764,19 грн., в тому числі за період з 16.06.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 14891,28 грн., за 1 кв. 2011р. в сумі 6872,91 грн.

Також, податковим органом виявлено порушення позивачем п. 1.2 Порядку надання звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентам, затвердженого наказом ДПА України від 16 січня 1998 року №28 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 30 січня 1998 року за №56/2496 та п.7 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №470, а саме ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" надано звіт (від 09.02.11 вх.№9006894027) про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи німецькій фірмі KERAMAG Keramische Werke AG в сумі 1053736,00 грн. за виконані роботи та надані послуги на території Німеччини.

На підставі акта перевірки, 20 вересня 2011 року Славутською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000712301, яким ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток підприємств у розмірі 4929606,25 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 3943685 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 985921,25 грн.; №0000792301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в розмірі 6989927 грн.; №0000742301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 19276,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (сума завищення бюджетного відшкодування - 3056448 грн., період - січень 2010 року - березень 2011 року).

За результатами розгляду скарг позивача податковим органом винесено рішення, якими скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, що стало підставою для звернення позивача до Хмельницького окружного адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно, положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. До таких обмежень віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку і підтверджуватись документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996).

В свою чергу вказаний Закон визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 7.4.1., п. 7.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (Закон №168) ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положення ст.198 Податкового кодексу України та норми ст. 7 Закону №168 вказують на те, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період між позивачем та його контрагентами, а саме: ТОВ "Бітімпекс - 2009", ТОВ "Бітімпекс-Енерджи-Груп", ТОВ "Сталькомплектсервіс", ТОВ "Олмет-груп", Корпорація "Укрбудматеріали", ТОВ "Славута Холдинг", ПП ОСОБА_2, ПАТ "Хмельницькгаз", ТОВ "Компанія "Енерготрейд" були укладені ряд договорів.

Факт здійснення господарських операцій між ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" та ТОВ "Бітімпекс - 2009", ТОВ "Бітімпекс-Енерджи-Груп", ТОВ "Сталькомплектсервіс", ТОВ "Олмет-груп", Корпорація "Укрбудматеріали", ТОВ "Славута Холдинг", ПП ОСОБА_2, ПАТ "Хмельницькгаз", ТОВ "Компанія "Енерготрейд" підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими і видатковими накладними, рахунками-фактур, актами прийому-передачі, актами здачі-прийняття робіт, банківськими виписками, що підтверджує факт реальності зміни майнового стану позивача.

Крім того, реальність здійснення вказаних господарських операцій також підтверджуються постановами Хмельницького окружного адміністративного суду у адміністративних справах №2270/13910/11, №2270/12839/11, №2270/15368/11, №2270/15277/11, які набрали законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, судом першої інстанції встановлено наявність факту порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9, пп.5.3.6 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат у зв'язку з неправомірним включенням до складу валових витрат суми коштів, сплачених на виконання ліцензійного договору від 10 жовтня 2007 року між ТОВ "Славута Холдинг" та позивачем, який в силу положень ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемний, оскільки порушує публічний порядок (внаслідок неправомірних дій сторін договору держава не отримує податків) та відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення, встановлений постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року у справі №2-а-5/10/2270/5 за позовом ЗАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" до Славутської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 листопада 2009 року №0000392301/3.

Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2011 року №0000712301 та №0000792301 протиправними та скасування їх вцілому, а не неправомірної частини, з огляду на наступне.

Таким чином, встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій.

Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нараховувати фінансові санкції.

Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджуються реальність господарських операцій, а тому колегія суддів вважає неправомірними висновки податкового органу щодо завищення суми податку на прибуток підприємств та зменшення від'ємного значення з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Совгира Д. І.