Ухвала

від 06.03.2014 по справі 2270/2772/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/800/30700/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Бухтіярової І.О., Сіроша М.В., при секретарі Луцак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року

у справі№ 2270/2772/12 за позовомПублічного акціонерного товариства"Славутський комбінат "Будфарфор" доСлавутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В

Публічне акціонерне товариство «Славутський комбінат «Будфарфор» (надалі також - ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2011 року №0000712301 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств приватної форми власності у розмірі 4929606 грн. 25 коп. (за основним платежем - 3943685,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 985921 грн. 25 коп.); №0000792301 (форма «П»), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року у розмірі 6989927,00 грн.; №0000742301 (форма «В1»), яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 19276,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (сума завищення бюджетного відшкодування - 3056448 грн., період - січень 2010 року - березень 2011 року).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції від 20 вересня 2011 року №0000712301, №0000792301, №0000742301.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року - з без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 31 серпня 2011 року №630/23/32285199, про порушення позивачем вимог: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.6, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 3943685 грн. за 2010 рік, в тому числі завищено від'ємне значення за 1 квартал 2010 року у сумі 3760277 грн., занижено податок на прибуток за 1 півріччя у сумі 1915387 грн., за 9 місяців 2010 року у сумі 1427169 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 рік в сумі 6989927 грн.; порушення пункту 1.8 статті 1 , підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1 та 198.3 статті 198 , пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України , в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у розмірі 3056548 грн., в тому числі по періодах: за січень 2010 року на суму 10000 грн., за лютий 2010 року на суму 10000 грн., за березень 2010 року на суму 17000 грн., за квітень 2010 року на суму 10000 грн., за травень 2010 року на суму 262814 грн., за червень 2010 року на суму 47318 грн., за липень 2010 року на суму 363870 грн., за серпень 2010 року на суму 166833 грн., за вересень 2010 року на 90899 грн., за жовтень 2010 року на 780395 грн., за листопад 2010 року на 547887 грн., за грудень 2010 року на 734764 грн., за січень 2011 року на 11710 грн., за березень 2011 року на 2985 грн.; підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України , в результаті чого позивачем занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2011 року на суму 4639006 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що валові витрати та податковий кредит позивачем сформовані по господарських операціях з його контрагентами (ТОВ «Бітімпекс - 2009», ТОВ "Бітімпекс-Енерджи-Груп», ТОВ «Сталькомплектсервіс», ТОВ «Олмет-груп», Корпорація «Укрбудматеріали», ТОВ «Славута Холдинг», ПП ОСОБА_5, ПАТ «Хмельницькгаз», ТОВ «Компанія «Енерготрейд») з метою заниження об'єкту оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість без фактичного здійснення господарських операцій.

Згідно положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. До таких обмежень віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України .

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на віднесення сум до валових витрат та включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

На підставі доказів, що містяться в матеріалах справи (договорів, актів прийому-передачі природного газу, місячних звітів по споживанню газу, платіжних доручень, накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, видаткових накладних, доказів використання у господарській діяльності придбаних товарів, аналітичними довідками), які були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами також підтверджуються судовими рішеннями у адміністративних справах № 2270/13910/11, № 2270/12839/11, № 2270/15368/11, № 2270/15277/11, які набрали законної сили.

Таким чином, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, оскільки позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства.

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: І.О. Бухтіярова

М.В. Сірош