Рішення

від 23.05.2013 по справі 924/517/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2013 р.Справа № 924/517/13

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

до 1) фізичної особи-підприємця Лошатецького Володимира Васильовича, м. Хмельницький

2) фермерського господарства "Березенське", с. Велика Березна, Полонського району, Хмельницької області

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

за участю представників сторін:

від позивача - Москалюк С.А. за довіреністю

від відповідача 1 - Сивак В.М. за довіреністю

від відповідача 2 - не з'явився

з перервою в судовому засіданні

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 28 від 27 серпня 2012 року, укладений між ФГ "Березенське" та фізичною особою - підприємцем Лошатецьким В.В.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 18 березня 2008 року між Огородніком В.В. і ПАТ КБ „Приватбанк" укладено кредитний договір № НМРWGА 00000838. На забезпечення виконання кредитних зобов'язань боржника - Огородніка В.В., між ФГ „Березенське" та ПАТ КБ „Приватбанк" укладено договір поруки № 33 від 17 травня 2012 року, відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання кредитних зобов'язань у тому ж розмірі, що і боржник.

В зв'язку з невиконанням Огородніком В.В. зобов'язань за договором кредиту від 18 березня 2008 року, на підставі договору поруки № 33 з рахунку поручителя - ФГ „Березенське" списано 150 000 грн. на погашення заборгованості по кредиту.

Недійсність кредитного договору та договору поруки судом не встановлена.

27 серпня 2012 року між ФГ „Березенське" та ФОП Лошатецьким В.В. укладено договір відступлення права вимоги № 28, відповідно до якого ФГ „Березенське" відступає останньому право вимоги повернення грошових коштів в розмірі 150 000 грн. від ПАТ КБ „Приватбанк", відповідно до договору поруки № 33 від 17 травня 2012 року.

За цим договором новому кредитору надається право вимагати від боржника добровільного або в судовому порядку повернення коштів в розмірі 150 000 грн., відшкодування збитків, стягувати штрафні санкції, визнавати в судовому порядку недійсним договір поруки № 33 від 17 травня 2012 року.

Зазначений договір про відступлення права вимоги позивач вважає недійсним, за таких підстав. Згідно п.1 договору відступлення права вимоги ФГ „Березенське" відступає Лошатецькому В.В. право вимоги повернення коштів в розмірі 150 000 грн. відповідно до договору поруки № 33 від 17.05.2012 року.

Але в договорі поруки № 33 від 17.05.2012 року не зазначено права ФГ „Березенське" на отримання 150 000 грн. чи будь-яких інших коштів з ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК", а передбачено лише майнове зобов'язання поручителя перед кредитором ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК".

В той же час, п.1 ч 1 ст. 512 ЦК України передбачає передання іншій особі лише своїх прав за правочином.

На момент укладення договору про відступлення права вимоги від 27.08.2012 року і на теперішній час, право ФГ „Березенське" на стягнення з ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" коштів у сумі 150 000 грн. жодним правочином не встановлене, отже відступлення права такої вимоги ст. 512 ЦК України не передбачено.

Право на відшкодування спричиненої шкоди чи збитків, за підтвердження протиправності і винності дій заподіювача, регулюється нормами цивільного законодавства, що передбачають деліктну відповідальність та не мають відношення до зміни кредитора у зобов'язані за правочином.

Таким чином, передання цивільного права, що полягає у відшкодуванні шкоди за договором відступлення права вимоги згідно ст. ст. 512 ч.1 п.1, ст. 515 ч.1 ЦК України не допускається, оскільки таке право не передбачено правочином, а також нерозривно пов'язано з особою первісного кредитора. Право вимоги не може бути передано особою, яка не має такого права згідно чинного правочину.

Крім того, договір відступлення права вимоги № 28 від 27.08.2012 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Це підтверджується тим, що в п.1 цього договору зазначено, що в разі стягнення новому кредитору грошових коштів, заборгованості, збитків добровільно або на підставі судового рішення, вони розділяються між первісним кредитором та новим кредитором відповідно до умов договору № 23/3 від 27.08.2012 року.

Таким чином, ФГ „Березенське" насправді замовило ФОП Лошатецькому В.В. виконання роботи по стягненню на свою користь збитків, які на думку ФГ „Березенське" спричинені ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК", та визначило окремим договором розмір винагороди за надання таких послуг.

Відступлення права вимоги передбачає передання своїх прав за правочином новому кредитору, а не замовлення певної послуги за винагороду.

Тому, договір відступлення права вимоги № 28 від 27 серпня 2012 року суперечить ст. ст. 13, 14, 512 ЦК України, моральним засадам суспільства, а також не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача - Лошатецького В.В., в судовому засіданні та відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечують, наводять наступне. Рішенням апеляційного суду Хмельницької області у справі № 22-Ц-280/12 від 22.05.2012 року відмовлено в задоволення позовних вимог ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" до Огородніка В.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки, але цим рішенням не було визнано недійсним договір поруки. Дане твердження спростовується самим рішенням апеляційного суду Хмельницької області у справі № 22-Ц-280/12 від 22,05.2012 року, у мотивувальній частині якоговстановлено, що кредитний договір від 18.03.2008 року є неукладеним і на Огородніка В.В. не може бути покладена відповідальність за невиконання зобов'язань за цим договором, оскільки він фактично не отримував кредит в Полонському відділенні Хмельницької філії ПАТ КБ „Приватбанк". Отже, кредитний договір від 18.03.2008 року не був визнаний недійсним через його неукладеність. Судом також встановлено, що Огороднік В.В. за якого поручився відповідач - ФГ „Березенське", фактично не отримував кредит у позивача. У відповідності із нормою п. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених законом. Тобто, якщо закон прямо передбачає припинення зобов'язання у повному обсязі, то рішення суду для визнання зобов'язання припиненим не вимагається. У відповідності із нормою п. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Оскільки у правовідносинах кожному суб'єктивному праву одної сторони правовідносин відповідає юридичний обов'язок іншої сторони правовідносин і у відносинах між Огородніком В.В. та позивачем з приводу поруки рішенням суду встановлена відсутність суб'єктивного права позивача вимагати від Огородніка В.В.повернення кредиту, то, відповідно у відповідача (ФГ „Березенське") відсутній обов'язок повертати кредит за Огородніка В.В. Тому рішенням суду, як юридичним фактом, встановлено припинення обов'язку боржника, а норма п. 1ст. 559 ЦК припинила юридичний обов'язок ФГ „Березенське", як поручителя за Огородніка В.В., перед позивачем.

Крім того, позивач зазначає, що згідно п. 1 договору відступлення права вимоги первісний кредитор уступає новому кредитору право вимоги повернення грошових коштів в розмірі 150 000 грн. ПАТ КБ „Приватбанк" відповідно до договору поруки №33 від 17.05.12 р., кредитного договору від 18.03.2008 року. Але в договорі поруки № 33 від 17.05.2012 року не зазначено права ФГ „Березенське" на отримання 150 000 грн. чи будь-яких інших коштів ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК", а передбачено лише майнове зобов'язання поручителя перед кредитором. Відповідач погоджується з позивачем щодо того, що за договором поруки № 33 від 17.05.2012 року у ФГ „Березенське" не було суб'єктивного права на стягнення з позивача 150 000 гривень, а відтак - права уступати Лошатецькому В.В. зазначене в договорі поруки. Цей факт неможливо заперечити.

Проте зміст пункту 1 договору № 28 від 27.08.2012 року, в тому розумінні, як його уклали сторони, стосується не виникнення права вимоги на підставі договору поруки № 33 (як і кредитного договору), а походження розміру суми у 150 000 гривень, відображеної в кредитному договорі, до якого ФГ „Березенське" та позивач має відношення у зв'язку з укладанням договору поруки.

Таким чином:

- В нормі п. 1 ст. 517 ЦК первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові інформацію, яка є важливою для здійснення суб'єктивного права вимоги;

- кредитний договір - причина визначення розміру суми у 150 000 гривень;

- договір поруки № 33 від 17.05.12 року - причина виникнення виписки позивача по

рахунку 26006052412111 UAН від 28.05.2012 року, яка доводить факт незаконно списання з

рахунку ФГ „Березенське" суми у розмірі 150 000 гривень - отже, ця інформація дає можливістьЛошатецькому В.В. пояснити позивачу причину вчинення ним неправомірних дій і отримати, добровільно, кошти у сумі 150 000 гривень, а тому ця інформація відображена в пункті 1 договору № 28.

Крім того, позивач зазначає, що підпункт 1 п. 1 ст. 512 ЦК передбачає, передання іншій особі лише своїх прав за правочином. На момент укладання угоди про відступлення права вимоги від 27.08.2012 року і на теперішній час, право ФГ "Березенське" на стягнення з ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" коштів у сумі 150 000 гривень жодним правочином не встановлене, отже відступлення права такої вимоги ст, 512 ЦК не

передбачено. Дане твердження не відповідає дійсності, тому що у відповідності із нормою

п. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення

цивільних прав та обов'язків. Хоча, як стверджує позивач, стягнення з ПАТ КБ

"ПРИВАТБАНК" коштів у сумі 150 000 гривень жодним правочином не встановлене, проте

сам позивач вчинив правочин, заволодів сумою в 150 000 гривень без дозволу ФГ „Березенське", тобто вчинив дію, що потягла за собою правові наслідки, а саме виникнення у позивача юридичного обов'язку повернути ФГ „Березенське" 150 000 гривень, які є його власністю.

Цими правовими наслідками є вступ позивача з ФГ „Березенське" у речові відносини, що регулюються наступними нормами:

- п. 1 ст. 321 ЦК - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні - позивач стягненням з рахунку ФГ „Березенське" 150 000 грн. цю норму порушив;

- підпункту 1 п. 2 ст. 11 ЦК - підставами виникнення цивільних обов'язків є правочин;

- п. 1 ст. 1073 ЦК - у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта грошових коштів, що надійшли клієнтові, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки.

Отже стягнення з ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" коштів у сумі 150 000 гривень передбачено не договором, а нормами ст. 387 та п. 1 ст. 1073 ЦК.

Позивач зазначає, що договір відступлення права вимоги №28 від 27.08.2012 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Проте, позивач неправильно тлумачить абз.5 п. 1 договору №28 від 27.08.2012 року, оскільки у відповідності із імперативною нормою п. 1 ст. 213 ЦК зміст правочину може бути витлумачений сторонами, а позивач не є стороною правочину описаного договором №28 від 27.08.2012 року. Що стосується абз.5 п. 1 договору №28, то цей пункт означає лише те, що договором №28 передбачена в розумінні норми п. 1 ст. 212 ЦК відкладальна обставина, від якої залежить буде договір оплатним, чи залишиться безоплатним, оскільки ціна не є істотною умовою договору уступки права вимоги. Крім того в наведених абзацах не має зв'язку між виразами: „Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків" та „В разі стягнення новим кредитором грошових коштів, заборгованості, збитків добровільно або на підставі судового рішення, вони розділяються між первісним кредитором та новим кредитором", оскільки сторони очевидно домовились, що розподілять кошти згідно іншого договору у випадку, якщо кошти будуть стягнуті на користь Лошатецького В.В., тобто коли буде що розподіляти. Отже з абз. 5 п. 1 договору № 28 випливає, що договір спрямований на реальнее настання правових наслідків, а позивач намагається довести протилежне, посилаючись на цей абзац, який сам по собі не впливає на дійсність договору.

В абз. 15, стор. З та абз. 1 стор. 4 позовної заяви позивач зазначає, що відступлення права вимоги передбачає передання своїх прав за правочином новому кредитору, а не замовлення певної послуги за винагороду. Отже договір № 28 від 27.08.2012 року суперечить ст. ст. 13, 14, 512 ЦК. Для замовлення „Певної послуги за винагороду" Лошатецький В.В. повинен діяти від імені ФГ „Березенське", але Лошатецький В.В. діє від власного імені, а отже свої цивільні обов'язки ФГ „Березенське" виконав в розумінні норми п. 1 ст. 14 ЦК у межах, встановлених договором № 28 від 27.08.2012 року, передавши Лошатецькому В.В. право вимоги 150 000 гривень у позивача.

Відповідач - ФГ „Березенське" свого представника в судове засідання не направив, надіслав 13 травня 2013 року письмовий відзив на позов, де вказав, що позовні вимоги не визнає, оскільки договір відступлення права вимоги не суперечить законодавству. Вимоги ж позивача спрямовані на затягнення розгляду господарським судом іншої справи за позовом ФОП Лошатецького В.В. до ПАТ КБ „Приватбанк".

Розгляд справи відповідач просив проводити без участі його представника.

З наданих матеріалів вбачається.

17 травня 2012 року між ФГ „Березенське" та ПАТ КБ „Приватбанк"укладено договір № 33, предметом якого є надання поруки поручителем (ФГ „Березенське") перед кредитором (банком) за виконання боржником Огородніком В.В. обов'язків за кредитним договором від 18 березня 2008 року № HMPWGА 00000838, відповідно до якого кредитор надає боржнику кредит в сумі 141 300 грн., а боржник зобов'язаний: повернути кредит в строк до 17 березня 2018 року, сплачувати за його користування 16, 08 % річних в дату сплати процентів, якою є період з 17 по 23 число кожного місяця , а у випадку порушення строків повернення кредиту сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі. Якщо під час виконання кредитного договору зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладені цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно п. 1.2. поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 2.4.1. цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право, в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснити договірне списання грошових коштів з усіх рахунків, що належать поручителю.

За п. 2.4.1. кредитор зобов'язаний виконати обов'язки боржника, зазначеній в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної п. 2.3.1.

За п. 2.2.1. у разі виконання поручителем обов'язків боржника за кредитним договором поручитель має право вимагати від кредитора передачі всіх прав кредитора за кредитним договором і договорами застави, укладених в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (п. 4.1.).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

27 серпня 2012 року між ФГ „Березенське" та Лошатецьким В.В.укладено договір № 28, за яким первісний кредитор (ФГ „Березенське") уступає новому кредитору (Лошатецькому В.В.) право вимоги повернення грошових коштів в розмірі 150 000 грн. ПАТ КБ „Приватбанк" (надалі боржник) відповідно до договору поруки № 33 від 17 травня 2012 року, кредитного договору № HMPWGА 00000838 від 18 березня 2008 року.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав між первісни кредитором та боржником в особі Полянського відділення ПАТ КБ „Приватбанк" Хмельницької філії ПАТ КБ „Приватбанк".

Відповідно до цього договору, новому кредитору надається право вимагати від боржника добровільного (або в судовому порядку) повернення грошових коштів в розмірі 150 000 грн., відшкодування завданих збитків, стягувати штрафні та оперативно - господарські санкції, визнавати в судовому порядку недійсність договору поруки № 33 від 17 травня 2012 року.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

3 квітня 2013 року відповідачі підписали та скріпили печатками протокол погодження змісту договору № 28 від 27 серпня 2012 року, де здійснили тлумачення вищевказаного договору та роз'яснили, що фактичним змістом абзацу 1 п. 1 договору № 28 є: „Оскільки ПАТ КБ „Приватбанк" в порушення норми п. 1 ст. 321 ЦК (порушення права власності) вчинив в розумінні норми ч. 1 п. 3 ст. 202 ЦК односторонній правочин у вигляді незаконного списання грошових сум з рахунку ФГ „Березенське" без дозволу ФГ „Березенське", та в розумінні норм ч. 2 п. 3 ст. 202 ЦК і підпункту 1 п. 2 ст. 11 ЦК у ПАТ КБ „Приватбанк", таким чином, виникли передбачені нормою п. 1 ст. 1073 ЦК речові зобов'язання перед ФГ „Березенське" щодо повернення незаконно списаних грошових сум у розмірі 150 000 грн. з рахунку ФГ „Березенське", то ФГ „Березенське", набувши зазначеного суб'єктивного права, на підставі норми підпункту 1 п. 1 ст. 512 ЦК, та норми п. 1 ст. 516 ЦК за предметом цього договору № 28 від 27 серпня 2012 року відступило право вимоги суми у розмірі 150 000 грн. фізичній особі - підприємцю Лошатецькому В.В."

Крім того, у протоколі дано тлумачення абз. 2 п. 1 договору про відступлення права вимоги.

На підтвердження своєї позиції представником відповідача надано до справи копію рішення апеляційного суду Хмельницької області у справі № 22ц - 280 за апеляційною скаргою Огородніка В.В., Огороднік М.В. на рішення Полонського районного суду від 14 грудня 2011 року у справі за позовом ПАТ КБ „Приватбанк" до Огородніка В.В. та Огороднік М.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому судом зроблено висновок про те, що позивач не надав доказів отримання Огородніком В.В. кредиту, відповідно кредитний договір від 18 березня 2008 року є неукладеним. Тому на Огородніка В.В. не може бути покладено відповідальність за невиконання зобов'язань і не має підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з приміщення.

Відповідачем ФГ „Березенське" на підтвердження своїх доводів (подання позову з наміром затягнути розгляд іншої справи) надано копію ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2013 року у справі за позовом ФОП Лошатецького В.В. до ПАТ КБ „Приватбанк" про стягнення грошей.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину, у тому числі договору, не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (правовідношенні) може бути замінений іншою особою шляхом укладення угоди (правочину), за якою останній передає своє право вимоги іншій особі (відступлення права вимоги). Судом відмічається, що положеннями ст. 512 ЦК України можливість відступлення права вимоги не ставиться в залежність від того виникло це право вимоги з договору чи інших правовідносин.

Тому за змістом ст. 512 ЦК України відступлене може бути будь-яке дійсне (реальне) право вимагати від учасника правовідносин певної поведінки. Для встановлення дійсності права вимоги слід встановити наявність між особами правового зв'язку - правовідношення, а також наявність в одного з учасників цього правовідношення обов'язку вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію.

Як вбачається з матеріалів справи, фермерське господарство «Березенське» є клієнтом банку на підставі договору банківського рахунку на комплексне обслуговування. Останнім також підписаний і договір поруки, в якому іншою стороною виступає банк (позивач). Дані обставини є об'єктивним свідченням наявності між банком (позивачем) та другим відповідачем певного правовідношення, змістом якого є взаємні обов'язки. Тому списання з рахунку фермерського господарства коштів за умови, коли останнє вважає таке списання неправомірним, дає йому закріплене законом (ст. 1073 ЦК України) право вимагати повернення безпідставно списаних коштів. Таким чином судом враховується дійсність вимоги, перевід якої є предметом спірного договору.

Розглядаючи позов банку судом враховується і те, що позивач не є стороною спірного договору, тому порушення його права не вбачається, оскільки саме укладення такого договору між відповідачами не може порушувати ніяких прав позивача, а наявність підстав для стягнення суми, яка може бути стягнута за договором про відступлення права вимоги буде предметом дослідження в іншій справі (Постанова ВГСУ від 23 лютого 2010 р. у справі № 9/96). За своїм правовим змістом відступлення права вимоги становить предмет відносин тільки старого кредитора і нового кредитора, боржнику повинно бути байдуже, кому саме виконувати зобов'язання, його згоди на цесію не потребується (Постанова ВГСУ від 15 листопада 2010 р. у справі № 3/1/10). Стаття 516 ЦК України визначає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.

За приписами постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику в розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" угода може бути визнана недійсною з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Позивачем не доведено, а ні порушення спірною угодою його права, а ні наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною. Отже судом не здобуто підстав для задоволення позову.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 82,84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу - 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50

3 - відповідачу 1 - м. Хмельницький, вул. Свободи, 22, кв. 155;

4 - відповідачу 2 - с. Велика Березна, Полонського району, Хмельницької області.