Постанова

від 23.05.2013 по справі 812/1045/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року справа №812/1045/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Гаврищук Т.Г., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Білоцерковець Д.О, за участю представника позивача Пугаченко Н.М., представника відповідача Овчаренко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі № 812/1045/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області до Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах ,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року позов Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2012 по 31.08.2012 у сумі 574929,89 грн. задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» на користь Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у загальній сумі 574929,89 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що з наданих позивачем розрахунку суми позовних вимог та розрахунків фактичних витрат не можливо підтвердити ті данні, на які посилається позивач. Так, в деяких розрахунках, які додані до позовної заяви, містяться виправлення щодо сум, які підлягають відшкодуванню, що дає підстави вважати їх неузгодженими. Крім того, на деяких розрахунках, які суд поклав в обґрунтування свого рішення, міститься назва, адреса та код ЄДРПОУ іншого підприємства - ВАТ "ЛИСИЧАНСЬКИЙ СКЛОЗАВОД", код ЄДРПОУ 00293120, за яке відповідач не несе зобов'язання з відшкодування пільгових пенсій.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні визнав частково обґрунтованою апеляційну скаргу і просив винести нову постанову про стягнення з відповідача 569110,37 грн., пославшись на помилковість включення до суми витрат 5819,52 грн. Щодо виправлень в розрахунках фактичних витрат представник позивача пояснив, що вимушені були таким чином здійснювати коригування сум, оскільки розрахунки з інших районних управлінь ПФУ надходили з великим запізненням.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та частково задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач є юридичною особою (код ЄДРПОУ 21792407) та перебуває на обліку позивача, як платник страхових внесків.

Згідно картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат за період з 01.01.2012 року по 31.08.2012 року у відповідача склалась заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 574929,89 грн.

На підтвердження обґрунтованості вказаної суми позивачем надані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які надсилались відповідачу у спірний період (арк. справи 11-40).

Відповідно до розрахунку суми боргу, про стягнення якого заявлено позов, у січні 2012 року відповідачу нараховані суми на підставі розрахунків 19/1, 4/3/1, 2/53/1 (помилково зазначено 2/53/4) в розмірі 31154,39 грн., у лютому 2012 року в розмірі 70930,03 грн. на підставі розрахунків 19/2, 4/3/2, 2/53/1, у березні 2012 р. в розмірі 76192,32 грн. на підставі розрахунків 19/3, 4/3/2, 2/53/1, у квітні 2012 р. в розмірі 76200,41 грн. на підставі розрахунків 19/4, 4/3/4, 2/53/4, 5/13/4, у травні 2012 р. в розмірі 81595,31 грн. на підставі розрахунків 19/5, 4/3/5, 2/53/4, 5/13/4, у червні 2012 р. в розмірі 79715,01 грн. на підставі розрахунків 19/6, 4/3/6, 2/53/4, 5/13/4, в липні 2012 р. 80628,53 грн. на підставі розрахунків 19/7, 4/3/6, 2/53/4, 5/13/4, та в серпні 2012 р. в розмірі 78513,89 грн. на підставі розрахунків 19/8, 4/3/7, 2/53/7, 5/13/7.

З розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій 5/13/4 та 5/13/7 встановлено, що вони адресовані ВАТ «Лисичанський склозавод», код ЄДРПОУ 00293120 м. Лисичанськ, вул. Октября (арк. справи 39-40), тобто не до відповідача, а іншій юридичній особі.

Вказані обставини встановлені на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та пояснень сторін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач відповідно ст. ст. 2, 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України N 21-1 від 19.12.2003 р., ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язано відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України витрати по виплаті і доставці пільгової пенсії, призначеної відповідно законодавства про пенсійне забезпечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильні висновки щодо обов'язку відповідача відшкодовувати позивачу вказані витрати, але не повно встановив обставини у справі виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону N 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом N 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону N 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом N 1058-IV, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно п. 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за N 64/8663 (надалі - Інструкція), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктами 6.4 та 6.8 Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно наведених законодавчих норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на відповідача покладається обов'язок відшкодування управлінню Пенсійного фонду України фактичних витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій, призначених на підставі п. п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особам, які набули пільговий стаж під час роботи на цьому підприємстві.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що особи, яким виплачувалися пільгові пенсії за спірний період, не досягли пенсійного віку.

Факт отримання від позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а також факт перебування зазначених в розрахунках осіб у трудових правовідносинах з підприємством представник відповідача не оспорював, крім розрахунків 5/13/4 та 5/13/7, які стосуються іншого підприємства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача не виникає обов'язків зі сплати сум, визначених у розрахунках фактичних витрат № 5/13/4 та 5/13/7, оскільки вони адресовані іншій юридичній особі, що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив представник позивача. Загальна сума по зазначеним розрахункам, включена у спірному періоді до картки особового рахунку відповідача та у суму заявлених позовних вимог, складає 5819,52 грн. На вказану суму представник позивача під час апеляційного розгляду справи подав заяву про зменшення позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що наявними у справі доказами підтверджено обґрунтованість позовних вимог на суму 569110,37 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, що призвело до частково неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі № 812/1045/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах скасувати.

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» на користь Управління Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області 569110,37 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 23 травня 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Т.Г. Гаврищук

О.В. Карпушова