Постанова

від 10.02.2009 по справі 9/48

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/48

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2009                                                                                Справа №9/48

м. Полтава

за позовом Закритого акціонерного товариства  "Ново-Санжарський елеватор", вул. Жовтнева, 2, с. Руденківка, Новосанжарський р-н, Полтавська обл., 39323

до  Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції, 36007, м. Полтава, вул. М.Бірюзова, 47

про скасування податкових повідомлень-рішень Полтавської  МДПІ :

(1) від 20.06.2007 р.  № 0000332301/0, від 16.10.2007 р. № 0000332301/1,   за якими  позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі                   407 771,37 грн., з яких основний платіж 288 499,39 грн. та штрафна (фінансова) санкція 119 271,98 грн.;

(2)  від 01.11.2007 р. № 0000332301/2, від14.01.2008 р. № 0000332301/3,  за якими  позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі                    400 027,39 грн., з яких основний платіж 288 499,39 грн. та штрафна (фінансова) санкція 111 528,00 грн.;

(3)  від 20.06.2007 р. № 0000342301/0, від 16.10.2007 р. № 0000342301/1, за якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 34 501,99 грн., з яких основний платіж 26 517,67 грн. та штрафна (фінансова) санкція                 7 984,32 грн.;

(4) від 01.11.2007 р. № 0000342301/2, від 14.01.2008 р. № 0000342301/3,  за якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 39 775,74 грн., з яких основний платіж 26 517,16 грн. та штрафна (фінансова) санкція                13 258,58 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Секретар судового засідання Марчевська М.О.

Представники сторін:

від позивача: Кішко Д.О. (див. журнал судового засідання);

від відповідача: не з'явилися (див. журнал судового засідання).

Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали від 07.07.2008 р. голови господарського суду Полтавської області Ціленка В.А..

Постанова приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 02.09.2008 р., 28.10.2008 р., 18.12.2008 р. в порядку ст. 150 КАС України для  надання сторонами додаткових документальних доказів, про що зафіксовано в протоколі та журналах судових засідань.

У судовому засіданні 10.02.2009 р. відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору: Розглядається позовна заява про скасування податкових повідомлень-рішень Полтавської МДПІ :

(1) від 20.06.2007 р.  № 0000332301/0, від 16.10.2007 р. № 0000332301/1,   за якими  позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі                     407 771,37 грн., з яких основний платіж 288 499,39 грн. та штрафна (фінансова) санкція              119 271,98 грн.;

(2) від 01.11.2007 р. № 0000332301/2, від14.01.2008 р. № 0000332301/3,  за якими  позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі                     400 027,39 грн., з яких основний платіж 288 499,39 грн. та штрафна (фінансова) санкція               111 528,00 грн.;

(3) від 20.06.2007 р. № 0000342301/0, від 16.10.2007 р. № 0000342301/1, за якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі            34 501,99 грн., з яких основний платіж 26 517,67 грн. та штрафна (фінансова) санкція                   7 984,32 грн.

(4) від 01.11.2007 р. № 0000342301/2, від 14.01.2008 р. № 0000342301/3,  за якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі             39 775,74 грн., з яких основний платіж 26 517,16 грн. та штрафна (фінансова) санкція                  13 258,58 грн..

Позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог  № 482 від 17.12.2008 р., у якій просити суд скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської МДПІ :

(1) від 20.06.2007 р. № 0000342301/0, від 16.10.2007 р. № 0000342301/1, за якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі             34 501,99 грн., з яких основний платіж 26 517,67 грн. та штрафна (фінансова) санкція                    7 984,32 грн.;

(2) від 01.11.2007 р. № 0000342301/2, від 14.01.2008 р. № 0000342301/3,  за якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі            39 775,74 грн., з яких основний платіж 26 517,16 грн. та штрафна (фінансова) санкція                  13 258,58 грн.;

(3) від 01.11.2007 р. № 0000332301/2, від14.01.2008 р. № 0000332301/3,  за якими  позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі                      400 027,39 грн., з яких основний платіж 288 499,39 грн. та штрафна (фінансова) санкція             111 528,00 грн..

Заяву позивача про зміну позовних вимог  № 482 від 17.12.2008 р. суд приймає як таку, що подана відповідно приписів ст. 137 КАС України, оскільки з огляду на предмет позову, викладений у позовній заяві та предмет позову, викладений у даній заяві, позивач змінив  матеріально-правову вимогу до відповідача.

Відповідач позов не визнає за мотивами заперечення № 622/9/10-016 від 25.04.2008 р., доповнення до заперечення № 652/9/10-016 та  додаткових пояснень № 2794/10/10-012 від 17.12.2008 р., посилаючись на правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив. Останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить розписка, вчинена його представником у минулому судовому засіданні.

Відповідач  надав суду клопотання № 404/10/10-016 від 10.02.2009 р. (вх. № 01905 від 10.02.2009 р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю можливості прибуття у судове засідання перевіряючи осіб.

Суд дане клопотання відхиляє як необґрунтоване як з огляду на неможливість вирішення спору без участі осіб, що проводили перевірку (носієм інформації щодо такої є відповідний акт), так і з огляду на незазначення поважності причин неявки.

Відповідно до п. 4 ст. 128 КАС України вказана обставина не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у минулих судових засіданнях та представника позивача у даному судовому засіданні, оцінивши надані докази,

встановив :

За висновками виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ЗАТ "Ново-Санжарський елеватор" за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2006 р., що набрали форму акту № 8/23/31937739 від 14.06.2007 року,  ДПІ-відповідач констатувала наступні порушення з боку останнього :

- заниження скоригованого валового доходу на суму 132 585,80 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 26 517,67 грн. за вересень 2006 року внаслідок реалізації пшениці 6 класу ЗАТ "Миргородський елеватор" по ціні, нижчий ніж звичайна, чим порушено п. 1.20, п. 1.26, пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість";

- завищення скоригованих валових витрат на суму 1 021 411,76 грн., в тому числі за ІІ квартал 2006 року на суму 999 108,76 грн. та  ІІІ квартал  2006 року на суму  22 303,00 грн. внаслідок включення до складу валових витрат страхових платежів, чим порушено пп.. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 та пп.. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Наслідком таких висновків стало прийняття Полтавською МДПІ податкових  повідомлень-рішень від 20.06.2007 р. : від 20.06.2007 р. № 0000342301/0, за якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі                            34 501,99 грн., з яких основний платіж 26 517,67 грн. та штрафна (фінансова) санкція                   7 984,32 грн., та № 0000332301/0,   за якими  позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 407 771,37 грн., з яких основний платіж 288 499,39 грн. та штрафна (фінансова) санкція 119 271,98 грн..

В результаті адміністративно-апеляційного оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень :

- рішенням Полтавської МДПІ № 2145/10/25-014 від 22.08.2007 р. про результати розгляду первинної скарги  сума податкового зобов'язання залишена без змін, податкові повідомлення-рішення набрали форму податкових повідомлень-рішень від 16.10.2007 р.              № 0000342301/1 та № 0000332301/1;

- рішенням ДПА у Полтавській області № 3149/10/25-017 від 24.10.2007 р. про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 20.06.2007 р.              № 0000332301/0 та від 16.10.2007 р. № 0000332301/1 скасовано в частині донарахування фінансових санкцій по податку на прибуток в розмірі 7 743,98 грн. (податкове повідомлення-рішення набрало форму податкового повідомлення-рішення від 01.11.2007 р.                             № 0000332301/2); податкове повідомлення-рішення від 20.06.2007 р.  № 0000342301/0   та від   16.10.2007 р. №    0000342301/1  скасовано в частині донарахування основного платежу по податку на додану вартість в розмірі 0,51 грн. та збільшено в частині донарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5 274,26 грн. (податкове повідомлення-рішення набрало форму податкового повідомлення-рішення  від 01.11.2007 р. № 0000342301/2);

-   рішенням ДПА України  № 12983/6/25-0115 від 26.12.2007 р. про результати розгляду повторної скарги  скарга платник-позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 01.11.2007 р. № 0000332301/2 та № 0000342301/2 –без змін, набрали форму податкових повідомлень-рішень  від 14.01.2008 р. № 0000342301/3 та                    № 0000332301/3.

При цьому контролюючий орган ґрунтує свої висновки тим, що : (1) позивач та                ЗАТ "Миргородський елеватор" є пов'язаними особами, а тому при реалізації пшениці слід було застосовувати звичайні ціни для визначення розміру валового доходу та бази оподаткування податком на додану вартість; (2) не настала перша подія, з якою законодавець пов'язує виникнення права платника на віднесення витрат до складу валових, оскільки  фактичних витрат платник у вказаних податкових періодах не здійснив.

Не погоджуючись з такими висновками, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті судового рішення суд виходив з наступного.

І. ЗАТ "Ново-Санжарський елеватор" (постачальник) та ЗАТ "Миргородський елеватор" (покупець) 04.09.2006 року уклали договір поставки № 04/09-01, відповідно до умов якого ЗАТ "Ново-Санжарський елеватор" (постачальник) зобов'язувалося поставити, а ЗАТ "Миргородський елеватор" (покупець) зобов'язувалося прийняти та оплатити пшеницю 6 класу в кількості 740 тн. загальною вартістю 327 080,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 54 513,33 грн..

На виконання умов даного договору ЗАТ "Ново-Санжарський елеватор" (постачальник) поставив зазначений товар контрагенту, що підтверджується накладною № 231 від 04.09.2006 р. та довіреністю ЯМУ № 080755, та не спростовується відповідачем. Оплата отриманого товару контрагентом позивача підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (том справи 1, а.с. 131-133).

На 17 аркуші акту перевірки (том справи 1, а.с. 25) Полтавська МДПІ вказує, що               ЗАТ "Ново-Санжарський елеватор" та ЗАТ "Миргородський елеватор" перебувають під спільним контролем ЗАТ "Страхова компанія "Залізничні шляхи", частина якої у статутному фонді вказаних товариств складає відповідно 61,46% та 42,98%.

Відповідно до пп.. 1.26 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. "Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.97 р. (із змінами) пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак :

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Будь-яких допустимих документальних доказів на підтвердження визначених п. 1.26                ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" умов щодо пов'язаності позивача та його контрагента за вказаним договором поставки в порушення імперативного припису п. 2 ст. 71 КАС України відповідач суду не надав.

Посилання Полтавської МДПІ на те, що позивач та його контрагент -                                ЗАТ "Миргородський елеватор" перебувають під спільним контролем ЗАТ "Страхова компанія "Залізничні шляхи", спростовується довідкою Полтавської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" від 21.06.2007 р. (том справи 1, а.с. 120).

Згідно договору № 710-14/40-Р на ведення та зберігання реєстру акціонерів, укладеного між АКБ "Укрсоцбанк" (реєстратор) та позивачем (емітент), ведення реєстру акціонерів   ЗАТ "Ново-Санжарський елеватор" здійснює саме даний реєстратор, що відповідає приписам Закону України № 710/97-ВР від 10.12.1997 р. "Про Національну депозитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні".

Посилання відповідача в обґрунтування висновків в цій частині на витяг з єдиного державного реєстру суд не приймає, оскільки даний витяг не є належним доказом (вказані в ньому відомості не стосуються періоду, охопленого перевіркою) та  не є допустимим (такі відомості можуть бути надані лише реєстратором, з яким укладений договір на ведення та зберігання реєстру акціонерів).

ІІ. Підпункт 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України №  334/94-ВР від 28.12.94 р. “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.97 р. (із змінами) передбачає, що донарахування податкових зобов'язань платника податку  податковим  органом  внаслідок  визначення  звичайних цін здійснюється за процедурою,  встановленою законом для  нарахування податкових  зобов'язань  за  непрямими  методами.

Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами відповідно до пп.. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами” (із змінами) затверджується законом і є загальною  для  всіх платників  податків.

У ст. 19 Конституції України встановлений обов'язок органів державної влади  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень, так і на момент винесення рішення господарським судом, відсутня затверджена законом методика визначення  суми  податкових зобов'язань за непрямими методами. При визначенні позивачу податкового зобов'язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ-відповідач взагалі не посилається на визначення зобов'язання за непрямими методами.

З огляду на зазначене, Полтавська МДПІ при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень щодо визначення позивачу податкових зобов'язань діяла у спосіб, не передбачений законом.

ІІІ. Обов'язок  доведення  того,  що  ціна   договору  не відповідає   рівню  звичайної  ціни  у  випадках,  визначених  Законом, покладається згідно із пп.. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” для визначення звичайної ціни товару (робіт,  послуг) використовується  інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи,  послуги)  договори  з  ідентичними  (однорідними) товарами  (роботами,  послугами)  у  співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів,  як кількість  (обсяг)  товарів (наприклад,  обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови  платежів,  звичайних  для  такої  операції,  а  також  інші об'єктивні  умови,  що  можуть  вплинути на ціну.  При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт,  послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не  впливає  на  ціну,  або  може  бути економічно  обґрунтована.  При  цьому  враховуються  звичайні  при укладанні угод між непов'язаними особами  надбавки  чи  знижки  до ціни.  

Як слідує із матеріалів перевірки, позивач реалізовував товар на умовах, передбачених укладеним договором.

В обґрунтування правомірності застосування звичайних цін при визначенні позивачу податкового зобов'язання зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ-відповідач (див. арк. акту перевірки 17) посилається на ціну пшениці 6 класу при реалізації її позивачем ряду інших контрагентів у вересні 2006 року.

Суд не оцінює дані посилання як належні докази, оскільки такі не містять відомостей щодо  якості проданого товару, його об'ємів, строків і умов поставки, проведення платежів, (співставність умов продажу тощо).

Виходячи з наведеного, висновки ДПІ-відповідача щодо застосування визначеного в акті рівня звичайних цін є недоведеними.

Закон України № 9507-ХІІ від 03.12.1990 р. "Про ціни і ціноутворення", який поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва, надає суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, за винятком тієї, що підпадає під державне регулювання. Органами, що здійснюють регулювання цін та тарифів (ст. 8 Закону), не встановлено регулювання цін на товар, що був реалізований  позивачем.  

А відповідно до ст. 14 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998 р.   "Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності" органи виконавчої влади не можуть приймати рішення щодо запровадження будь-яких заборон або обмежень підприємницької діяльності, якщо повноваження на запровадження таких заборон або обмежень прямо не передбачені законодавством.

Отже, якщо держава не здійснює регулювання цін та тарифів на певну групу товарів, то операції з продажу таких проводяться за вільними цінами. Податкова ж служба в спірному випадку перебирає на себе не властиву їй функцію - регулювання цінової політики підприємства, що є порушенням як вище відміченого Закону, так і Закону України № 509-ХІІ від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами і доповненнями).   

ІV. База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

Враховуючи вищевикладене мотивування (п. І-ІІІ мотивувальної частини постанови), саме в межах приписів цієї норми дів позивач у періоді, що охоплений перевіркою, при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість  при здійсненні операцій з реалізації пшениці своєму контрагенту - ЗАТ "Миргородський елеватор".

V. ЗАТ "Ново-Санжарський елеватор" (страхувальник) та АТ Страхова компанія "Залізничні шляхи"  (страховик) 15.04.2006 р. уклали договір № 310 добровільного страхування майна, відповідно до умов якого :

- об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном згідно додатку № 1, що зберігається за адресою : Полтавська обл., Ново-Санжарський р-н, с. Руденківка;

- страховий платіж складає  1 086 203,00 грн., термін внесення страхового платежу : 3% - до 31 грудня 2006 року, 97 % - до 15 червня 2007 року (розділ 5 договору);

- договір  вступає в силу з 15 квітня 2006 року та діє до 15 червня 2007 року включно при умові пропорційної страхової відповідальності у разі сплати  страхувальником встановлених страхових платежів частинами згідно п. 5.2 цього договору (п. 6.1 договору).

30.06.2006 року сторони договору склали  акт № 69 про надання страхових послуг.

Позивач здійснив на користь страховика платежі в загальній сумі 1 086 203,00 грн., а саме  : 17.04.2006 р. –на суму 2 392,00 грн., 27.06.2006 р. – на суму 30 900,00 грн.,     03.07.2006 року –на суму 30 000,00 грн., 14.07.2006 року –на суму 1 690,00 грн.,              13.10.2006 року –на суму 70 000,00 грн. та  на суму 19 512,07 грн., 24.04.2007 року –на суму 4 740,00 грн., 11.05.2007 року –на суму 580 906,39 грн., 11.05.2007 року –на суму                      346 062,50 грн. (див. реєстр платежів, том справи 1, а.с. 105). Вказане підтверджується копіями виписок банку ПОФ АКБ "Укрсоцбанк" з рахунку позивача (том справи 1, а.с. 106-115).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування; ст. 8 цього Закону визначає, що страхування проводиться на можливий випадок настання певної події, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

До  складу валових витрат платників податку згідно з  пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону  України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. "Про оподаткування прибутку підприємств"  (із змінами і доповненнями) відносяться будь-які  витрати  зі  страхування  майна платника податку. Віднесення  до  складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному,  пенсійному  страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не  перевищує  5  відсотків  валових  витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських  підприємств  - за звітний  податковий  рік.

При цьому дата збільшення валових витрат платника податку визначається у відповідності до приписів пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону  України "Про оподаткування прибутку підприємств" як  дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання  коштів  з  банківських  рахунків  платника податку на оплату товарів (робіт,  послуг),  а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата  оприбуткування  платником  податку  товарів,  а для робіт (послуг)  -  дата  фактичного  отримання  платником  податку результатів робіт (послуг).

Дана норма не містить жодних виключень щодо дати виникнення права платника податку на включення до складу валових витрат по страхуванню майна, що  спростовує посилання ДПІ-відповідача щодо неправомірності таких дій платника при не понесенні ним фактичних витрат.

Саме в межах процитованих вище норм діяв позивач, включивши до складу валових витрат зазначених податкових періодів  вартість фактично наданих послуг зі страхування.

Дотримання платником приписів пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону  України  "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо розміру витрат на страхування не заперечується ДПІ-відповідачем.

VІ. Щодо розрахунку штрафних санкцій, то відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Судом встановлено, що позивачем не було допущено порушень правил оподаткування, таким чином законних підстав для застосування до нього  штрафних (фінансових) санкцій не має.

VІІ. Пунктом 6.5 та пунктом 6.6 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) визначено, що у разі, коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) зменшується внаслідок її адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу); коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) збільшується внаслідок її адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення.

Відповідно до ч. "б" пп.. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо  контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

За результатами розгляду повторної скарги позивача рішенням ДПА у Полтавській області № 3149/10/25-017 від 24.10.2007 р. про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 20.06.2007 р.  № 0000342301/0   та від   16.10.2007 р.                  №    0000342301/1  скасовано в частині донарахування основного платежу по податку на додану вартість в розмірі 0,51 грн. та збільшено в частині донарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5 274,26 грн. (податкове повідомлення-рішення набрало форму податкового повідомлення-рішення  від 01.11.2007 р. № 0000342301/2).

Як вбачається з матеріалів справи, на суму збільшення податкового зобов'язання   окреме податкове повідомлення не приймалося та до платника не доводилося.

Отже, податкові повідомлення-рішення Полтавської МДПІ від 20.06.2007 р.                      № 0000342301/0, від 16.10.2007 р. № 0000342301/1, за якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 34 501,99 грн., з яких основний платіж 26 517,67 грн. та штрафна (фінансова) санкція  7 984,32 грн., є відкликаними в силу закону,   а тому в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Податкові повідомлення-рішення Полтавської МДПІ від 01.11.2007 р.                               № 0000342301/2, від 14.01.2008 р. № 0000342301/3,  за якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 39 775,74 грн., з яких основний платіж 26 517,16 грн. та штрафна (фінансова) санкція 13 258,58 грн., не відповідають приписам ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України  від 21.06.2001 р. № 253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за № 567/5758) зі змінами.

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, письмових та речових доказів; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень  щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі,  у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

2) з  використанням  повноваження  з   метою,  з  якою  це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що спірні податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ прийняті на підставі та у спосіб, визначений Законом. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.

За викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими як нормами права, так і поданими доказами в частині вимог  щодо скасування податкових повідомлень-рішень Полтавської МДПІ  від 01.11.2007 р. № 0000342301/2, від 14.01.2008 р. № 0000342301/3,  від 01.11.2007 р. № 0000332301/2, від14.01.2008 р. № 0000332301/3,  а тому підлягають задоволенню в цій частині.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. За викладеного, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 1,70 грн. судового збору (державного мита).

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, суд –

                                                  ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської МДПІ : від 01.11.2007 р.           № 0000342301/2, від 14.01.2008 р. № 0000342301/3,  за якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 39 775,74 грн., з яких основний платіж 26 517,16 грн. та штрафна (фінансова) санкція  13 258,58 грн.; від 01.11.2007 р.                № 0000332301/2, від14.01.2008 р. № 0000332301/3,  за якими  позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 400 027,39 грн., з яких основний платіж 288 499,39 грн. та штрафна (фінансова) санкція 111 528,00 грн..

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства  "Ново-Санжарський елеватор" (вул. Жовтнева, 2, с. Руденківка, Новосанжарський р-н, Полтавська обл., 39323),  код ЄДРПОУ 31937739 : 1,70 грн. судових витрат (державного мита).

Видати виконавчий документ з набранням постановою законної сили за заявою стягувача.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Постанову надіслати сторонам за адресами, вказаними в її вступній частині.

Суддя                                                                                                                 Ківшик О.В.

Дата підписання повного тексту постанови :

Примітки :

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.