Рішення

від 17.12.2008 по справі 41/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/386

17.12.08

За позовом   Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації  «Рівнегаз»

до                   Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії

                      «Нафтогаз України»

про                  визнання правочину недійсним

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:    Янкевич Л.Д. –дов. № 11 від 02.01.2008 року;

від відповідача: Лебедюк Ю.А. –дов. № 106/10 від 15.07.2008 року;

                                              Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації  «Рівнегаз»звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про визнання недійсним правочину.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, з чим позивач не погодився, оскільки вимоги на його думку не є однорідними.

Незважаючи на відмову позивача від проведеного зарахування, відповідач продовжує вважати та обліковувати проведене зарахування, як таке що відбулось.

Ухвалою суду від  14.05.2008 року суддя Паламар П.І. позовну заяву на підставі ст. 63 ГПК України повернуто без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2008 року ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.05.2008 року скасовано, а справу передано на розгляд Господарському суду м. Києва.

Ухвалою Верховного суду України від 16.10.2008 року відмовлено в порушені провадження у справі № 05-5-42/5234 з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 20.08.2008 року.

Відповідно до резолюції Голови господарського суду м. Києва від 11.11.2008 року справу передано на розгляд судді Спичак О.М.

Ухвалою суду від 14.11.2008 року порушено провадження у справі № 41/386 та призначено її розгляд на 01.12.2008 року.

В судове засідання 01.12.2008 року представник позивача не з'явився, проте на адресу суду направив телеграму про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.12.2008 року позов не визнав, свої заперечення обґрунтував у відзиві, відповідно до якого просить суд у задоволені позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 01.12.2008 року розгляд справи відкладено на 17.12.2008 року.

В судовому засіданні 17.12.2008 року представник позивача надав додаткові пояснення та докази по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Відповідач надав пояснення по справі, якими проти позову заперечував.

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.12.2008р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін  оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

31 січня 2007 року між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі-Замовник, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз»(далі –Виконавець, позивач) було укладено договір № 06/07-189 про надання послуг по транспортуванню природного газу у 2007 році.

Маючи заборгованість перед позивачем за договором № 06/07-189 від 31.01.2007 року, відповідач звернувся до позивача з заявою № 31/19-2021 від 29.02.2008 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема за договором № 06/07-189 від 31.01.2007 року заборгованість ДК «Газ України»перед ВАТ «Рівнегаз»та за Договором № 10/1-560 від 19.03.2001 року заборгованість ВАТ «Рівнегаз»перед ДК «Газ України»зменшується відповідно на суму 5633654,35 грн.

Листом № 761  від 17.03.2008 року позивач повідомив ДК «Газ України»про відмову в здійсненні зарахуваня, оскільки вимоги по яких відповідач проводить зарахування на його думку є не однорідними, а тому односторонній правочин суперечить ст.ст. 202, 205, 215, 601 ЦК України та ст.  203 ГК України.

Неоднорідність вимог сторін позивач обґрунтовує тим, що за договором № 06/07-189 від 31 січня 2007 року  ДК «Газ України»надавались послуги по транспортуванню природного газу, а за договором №  10/1-560 від 19 березня 2001 року відбувалось постачання природного газу в 2001 році і заборгованість по цьому договору встановлена рішенням та постановою по справі 14/231, які підлягають виконанню в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

З цих же підстав позивач просить суд визнати недійсним односторонній правочин.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).  Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зарахування є одностороннім правочином, і для цього достатньо заяви однієї сторони.

У статті 602 Цивільного кодексу України вказано вичерпний перелік підстав при наявності яких зарахування зустрічних вимог не допускається, зокрема :

        1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням

         здоров'я абр смертю;

        2) про стягнення аліментів;

        3) щодо довічного утримання (догляду);

        4) у разі спливу позовної давності;

        5) в інших випадках встановлених договором або законом.

Наведені позивачем доводи в обґрунтування свого позову вказаною статтею не передбачені як підстава для визнання правочину недійсним.

Про необґрунтованість позовних вимог свідчить і той факт, що за обома договорами у сторін виникли взаємні однорідні грошові зобов'язання і прийняті судові рішення  по одному із договорів не змінюють їх правову (грошову) природу і відповідно не позбавляють сторін права на їх зарахування в порядку ст. 601, 602 ЦК України.

Крім того врегулювання відносин під час виконавчого провадження не обмежується лише нормами Закону України «Про виконавче провадження»і можливе у інший спосіб передбачений чинним законодавством або такий що ним  не передбачений однак йому не суперечить.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в супереч вимог статті  33 ГПК України наявність обов'язкових обставин для визнання спірного правочину недійсним суду не довів, а тому зважаючи на встановлені факти, господарський суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги нормативно не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що викладена вище правова позиція підтверджується відповідною судовою практикою (Постанова ВСУ від 04.11.2008 року по справі № 37/565).

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 82 –85  ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                      О.М. Спичак

Дата підписання

Рішення: 27.02.2009р.