Постанова

від 05.08.2009 по справі 41/386

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

41/386

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 серпня 2009 р.                                                                                    № 41/386  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Мирошниченка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

на рішеннята на постановувідгосподарського суду міста Києва від 17.12.2008 Київського апеляційного господарського суду 15.04.2009

у справі№ 41/386

за позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

провизнання правочину недійсним

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаЯнкевич Л.Д.;

- відповідачаМицько Р.М.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі –позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним вчиненого ДК "Газ України" одностороннього правочину № 31/19-2021 від 29.02.2008 про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог по договору № 06/07-189 від 31.01.2007р. та договору № 10/1-560 від 19.03.2001р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2008 у справі № 41/386 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 у справі № 41/386 (колегія суддів у складі: Зеленіна В.О. –головуючий суддя, судді Рєпіної Л.О., Синиці О.Ф.),  в позові відмовлено повністю.

          Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 у справі № 41/386 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ВАТ "Рівнегаз" та визнати недійсним вчинений ДК "Газ України" односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог №31/19-2021 від 29.02.2008.

          Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права: ст. ст. 203, 601 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 30, 37 Закону України "Про виконавче провадження" та норм процесуального права: ст. 115 Господарського процесуального кодексу України.

          Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено:

- 31.01.2007 між ВАТ "Рівнегаз" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" укладений договір № 06/07-189 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2007 році;

- ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", маючи заборгованість перед ВАТ "Рівнегаз" за вказаним договором № 06/07-189, звернулась до останнього з заявою № 31/19-2021 від 29.02.2008 про зарахування однорідних зустрічних вимог за договором від 31.01.2007 № 06/07-189 (заборгованість ДК "Газ України" перед ВАТ "Рівнегаз") та за договором від 19.03.2001 № 10/1-560 (заборгованість ВАТ "Рівнегаз" перед ДК "Газ України") в зв'язку з чим заборгованість зменшується відповідно на суму 5633654 грн. 35 коп.;  

- листом № 761 від 17.03.2008 ВАТ "Рівнегаз" повідомило відповідача про відмову проведення зарахування на підставі того, що дані вимоги не є однорідними;

- неоднорідність вимог сторін позивач обґрунтував тим, що за договором від 31.01.2007 № 06/07-189 ДК "Газ України" надавались послуги по транспортуванню природного газу, а за договором від 19.03.2001 № 10/1-560 відбувалось постачання природного газу в 2001 році і заборгованість у цьому році встановлена рішенням та постановою у справі  № 14/231, які підлягають виконанню в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження";

- з цих же підстав позивач просить визнати недійсним односторонній правочин;

- суди обох інстанцій прийшли до висновку, що чинне законодавство, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" та ст. 602 Цивільного кодексу України,  не містять заборони щодо можливості проведення зарахування зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення.

Вищий господарський суд України погоджується із зробленими судами попередніх судових інстанцій висновками та не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових актів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" регулювання правовідносин у сфері виконавчого провадження не обмежується лише цим Законом, а здійснюється "на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону, та інших законів...", добровільне виконання може здійснюватись у будь-який, передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Так, статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено такий спосіб припинення зобов'язання як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

ДК "Газ України" звернулась до ВАТ "Рівнегаз" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої ДК "Газ України" зменшує розмір дебіторської заборгованості ВАТ "Рівнегаз" на суму 5633654 грн. 35 коп. за договором від 19.03.2001 № 10/1-560 та відповідно відображає в бухгалтерському обліку цю суму як зменшення кредиторської заборгованості перед ВАТ "Рівнегаз" за договором від 31.01.2007 № 06/07-189.

Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені ст. 602 Цивільного кодексу України, за даних обставин відсутні.

Таку ж позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 04.11.2008 у справі № 37/565, від 14.04.2009 у справі № 32/496-6/248.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пунктах 2, 12 постанови від 28 квітня 1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не встановлено обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання спірного правочину недійсним.

Доводи Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 у справі № 41/386 –без змін.

Головуючий суддя                                            Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                      Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                     С.В. МИРОШНИЧЕНКО