Постанова

від 22.05.2013 по справі 910/1761/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Справа№ 910/1761/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Кіт"

на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013р.

у справі № 910/1761/13 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Бренд Контент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Кіт"

про стягнення 120 627,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старлайт Бренд Контент" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа кіт" (далі - відповідач) про стягнення 91464,06 грн. пені та 29 163,48 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг № ДС-27/11 від 04.02.2011 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2013р. у справі

№ 910/1761/13 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26 755,67 грн. пені, 23 509,74 грн. 3 % річних та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що факт порушення відповідачем строків здійснення фінансової підтримки наданих послуг за договором про надання послуг позивачем доведений та відповідачем не заперечується. Враховуючи наявність прострочення виконання зобов'язання за договором, п. 8.3 Договору, ст. 625 ЦК України та ст. 232 ГК України, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. В іншій частині позову суд першої інстанції відмовив, застосувавши позовну давність, про яку було заявлено відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 01.04.2013р. у справі № 910/1761/13 скасувати в частині стягнення пені у сумі 26 755,67 грн. та судового збору у сумі 1005,31 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення в частині стягнення пені прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач вважає, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги дати, зазначені в рахунках, наданих позивачем, а тому розрахунок суду та порядок застосування строку позовної давності відповідач вважає неправильним. Скаржник зазначає, що, на його думку, наявні у справі рахунки не можуть братися до уваги при вирішенні спору, оскільки вони не обумовлені договором, містять інші дати, аніж Договір та Додатки до нього, на рахунках відсутні печатка позивача та наявний підпис невизначеної особи зі сторони позивача, рахунки не є первинними документами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2013р. апеляційну скаргу ТОВ "Медіа Кіт" на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013р. у справі № 910/1761/13 прийнято до провадження і призначено розгляд скарги на 22.05.2013р.

У судовому засіданні 22.05.2013р. представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача заперечив проти задоволення скарги.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2011 р. між ТОВ "Старлайт Бренд Контент" (виконавець) та ТОВ "Медіа Кіт" (замовник) укладено договір про надання послуг № ДС-27/11 (далі - Договір, а.с. 14-19).

Відповідно до пункту 2.1 Договору виконавець надає послуги по розміщенню матеріалів в ефірі телеканалу, а замовник приймає послуги, які надаються згідно даного договору, здійснює фінансову підтримку трансляції телевізійного продукту з метою популяризації імені, найменування, знака для товарів та послуг або іншого об'єкта інтелектуальної власності спонсора, що містяться в матеріалах, при цьому така фінансова підтримка є платою за надані виконавцем послуги з популяризації.

Згідно з п. 2.2 Договору умови популяризації, в кожному конкретному випадку, встановлюються сторонами у відповідних додатках до договору, що містять дані про назву телевізійного каналу, на якому здійснюється популяризація, назву телевізійного продукту, вид популяризації, строки проведення популяризації, а також розмір та порядок здійснення фінансової підтримки за відповідний період надання послуг.

Умовами п. 7.2 Договору встановлено, що замовник зобов'язаний здійснити фінансову підтримку трансляції телевізійного продукту шляхом перерахування вказаної (у додатку) суми такої фінансової підтримки на поточний рахунок виконавця до початку вказаного у відповідному додатку періоду розміщення матеріалів, за умови, що інший порядок здійснення замовником фінансової підтримки не передбачено у відповідному додатку до даного договору.

Згідно з п.7.1 Договору, розмір фінансової підтримки трансляції телевізійного продукту вказується у відповідному додатку до даного договору. При цьому сторони погодили, що вказаний у відповідному додатку до договору розмір фінансової підтримки розраховується з урахування можливого нерозміщення матеріалів в ефірі телеканалу внаслідок технічної профілактики, яка відбувається один раз на календарний місяць.

Сторонами підписані Додаток №1 від 04 лютого 2011 року, Додаток № 2 від 04 лютого 2011 року та Додаток № 3 від 11 березня 2011 року, згідно з якими виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з популяризації знаку для товарів та послуг клієнта замовника "Галичина" у календарних місяцях лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року (а.с.20-22).

Сторонами підписані Додаткова угода №1 від 11 березня 2011 року, Додаткова угода №2 від 15 березня 2011 року та Додаткова угода №3 від 19 березня 2011 року, якими було внесені зміни до Додатку №1 від 04 лютого 2011 року та Додатку №2 від 04 лютого 2011 року, стосовно вартості послуг виконавця за період, зазначений в Додатках 1-3, та строків здійснення оплати (а.с.23-26).

Відповідно до Додатків №№1-3 та Додаткових угод №№1-3 до Договору, сторони встановили наступний порядок оплати по Договору:

Згідно Додатку № 3 від 11 березня 2011 року:

-до 30.04.2011 р. за період з 15.03.2011 р. по 31.03.2011 р. суму в розмірі 40 022,00 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 31.05.2011 р. за період з 01.04.2011 р. по 10.04.2011 р. суму в розмірі 35 768,49 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 30.11.2011 р. за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. суму в розмірі 107 199,63 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 31.12.2011 р. за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р. суму в розмірі 62 972,56 грн., в т.ч.ПДВ:

Згідно Додаткової угоди №3 від 19 березня 2011 року, якою були внесені зміни до Додатку №1 від 4 лютого 2011 року:

-до 31.03.2011 р. за період з 18.02.2011 р. по 28.02.2011 р. суму в розмірі 31 713,86 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 30.04.2011 р. за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. суму в розмірі 125 041,26 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 31.05.2011 р. за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р. суму в розмірі 101 904,77 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 30.06.2011 р. за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р. суму в розмірі 15 546,06 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 30.07.2011 р. за період з 01.06.2011 р. по 12.06.2011 р. суму в розмірі 15 546,06 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 30.11.2011 р. за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. суму в розмірі 147 958,04 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 31.12.2011 р. за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р. суму в розмірі 107 035, 59 грн., в т.ч.ПДВ;

Згідно з Додатковою угодою № 3 від 19 березня 2011 року, якою внесені зміни до Додатку № 2 від 4 лютого 2011 року:

-до 31.03.2011 р. за період з 18.02.2011 р. по 28.02.2011 р. суму в розмірі 163 501,84 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 30.04.2011 р. за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. суму в розмірі 390 429,93 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 31.05.2011 р. за період з 01.04.2011 р. по 29.04.2011 р. суму в розмірі 276 106,67 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 30.06.2011 р. за період з 17.05.2011 р. по 31.05.2011 р. суму в розмірі 215 798,66 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 31.07.2011 р. за період з 01.06.2011 р. по 21.06.2011 р. суму в розмірі 53 799,29 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 30.11.2011 р. за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. суму в розмірі 1 014 185,29 грн., в т.ч.ПДВ;

-до 31.12.2011 р. за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р. суму в розмірі 1 017 409,53 грн., в т.ч.ПДВ.

Пунктом 3.2.7 Договору передбачено обов'язок замовника підписувати та повертати виконавцю акт приймання-передачі наданих послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати передачі такого Акту виконавцем.

Сторонами в підтвердження надання послуг за Договором підписана Акти приймання-передачі наданих послуг по Додатках №№ 1-3 та Додаткових угодах №№ 1-3 на загальну суму 2 388 154,44 грн. (а.с.27-44).

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані неналежним з боку відповідача виконанням умов Договору та Додатків № 1-3 до нього, змінених Додатковими угодами №№1-3, оскільки, на думку позивача, відповідач своєчасно не виконав обовязок щодо надання фінансової підтримки (оплати) наданих позивачем (виконавцем) послуг з популяризації телевізійних продуктів. Зокрема, позивач вказує, що ним, як виконавцем, умови Договору та Додатків до нього були виконані, послуги надано, проте відповідач за них несвоєчасно розрахувався, у зв'язку з чим на підставі п.8.3 Договору та ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути 91 464,06 грн. пені та 3 % річних у сумі 29 163,48 грн.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, враховуючи наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Договір, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно пункту 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Факт належного виконання позивачем, як виконавцем, взятих на себе зобов'язань за Договором, підтверджується наявними у матеріалах справи Актами прийому-передачі наданих послуг (а.с.27-44). Зазначені Акти підписано та скріплено печатками сторін без зауважень з боку відповідача.

Договором та Додатками №№1-3 до Договору, зі змінами внесеними згідно з Додатковими угодами №№1-3, сторонами погоджено графік перерахування відповідачем, як замовником, сум фінансової підтримки.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, відповідачем було порушено строки здійснення фінансової підтримки наданих послуг за Договором про надання послуг № ДС-27/11 від 04.02.2011 р. Прострочення також підтверджується наявними у матеріалах справи реєстром документів (платіжних доручень) та банківськими виписками (а.с. 46-49; а.с. 68-101).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що у випадку порушення замовників термінів перерахування на поточний рахунок виконавця фінансової підтримки, передбачених цим договором та додатками до нього, замовник сплачує на поточний рахунок виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, обчисленої за кожен день прострочення від вартості неоплаченої суми, при цьому проведення виконавцем популяризації може бути тимчасово призупинено до моменту погашення замовником заборгованості та сплати штрафних санкцій.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи доведеність факту прострочення здійснення фінансової підтримки, нарахування позивачем у відповідності до п. 8.3 Договору та ст. 625 ЦК України пені та 3 % річних є правомірним.

Стосовно застосування позовної давності до вимог позивача, про яку заявлено відповідачем у відзиві на позов та поясненнях (а.с.128-132; а.с. 152-154), колегія суддів зазначає таке.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 статті 257 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно зі ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що позов ТОВ "Старлайт Бренд Контент" у даній справі подано 29.01.2013 р. (а.с.3).

Таким чином слід дійти висновку, що річний строк позовної давності, в межах якого може бути стягнуто пеню, розпочинається з 29.01.2012 р. Відповідно нарахування пені позивачем за Договором про надання послуг № ДС-24/11 від 04.02.2011 р. та укладених до нього Додатках №№ 1-3 та Додаткових угодах №№ 1-3 не може виходити за межі 6 місяців з моменту, коли виникло прострочення з оплати, про що вірно зазначив суд першої інстанції і що кореспондується з приписами ч. 6 ст. 232 ГК та ч. 1 статті 261 ЦК України. При цьому, законом та договором (п.8.3) передбачено, що пеня обчислюється за кожен день прострочення від вартості неоплаченої суми.

Відповідач помилково ототожнює момент, з якого кредитор набуває права на нарахування та стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання з строком, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, зокрема з вимогами про стягнення заборгованості, перебіг якого розпочинається з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції хоча й помилково послався на те, що розрахунок пені здійснюється по рахунках, однак здійснив правильний обрахунок строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, правомірно виходячи зі строків оплати (графіку здійснення фінансової підтримки), визначених Договором і Додатками №№1-3 до нього зі змінами. При цьому, суми, які зазначені в рахунках - фактурах та зазначені позивачем в розрахунку стягуваних сум, не перевищують сум платежів, зазначених у Додатках №№ 1-3 та відповідних змінах.

Крім того, сума заборгованості, зазначена позивачем, за заявлені періоди, менша визначеної Додатками №№ 1-3 та Додатковими угодами №№1-3, однак зазначення менших сум, аніж передбачено Договором, та вимога про їх стягнення є правом позивача і не вплинуло на правильність розрахунку розміру пені, здійсненого судом першої інстанції.

Отже стягнення судом першої інстанції пені за період з 29.01.2012 по 31.05.2012 р. в межах строку позовної давності з урахуванням 6-ти місячного строку у сумі 26 755,67 грн., є правомірним та відповідає приписам закону та умовам Договору.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у стягненні пені, заявленої за період з 01.12.2011р. по 28.01.2012р., оскільки відповідна пеня нарахована здійснено поза межами річного строку позовної давності.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, виходячи з умов Договору та з урахуванням Додатків №№1-3 до Договору і Додаткових угод №№1-3, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість вимог про стягнення 3 % річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 23 509,74 грн.

Також колегія суддів вважає правомірним відхилення судом першої інстанції взяті до розрахунку позивачем суми, зазначені в рахунках - фактурах № РФ-0001845 від 30.09.2011 р., № РФ-0001847 від 30.09.2011 р. та № РФ-0001846 від 30.09.2011р., оскільки надання послуг в зазначені періоди не передбачено умовами Договору.

Отже, позовні вимоги у даній справі не є повністю обґрунтованими і підлягають задоволенню частково, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції невірно застосовано строк позовної давності з посиланням на рахунки-фактури, внаслідок чого, на думку скаржника, неправомірно стягнуто пеню у сумі 26 755,67 грн., колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Враховуючи наведене колегія суддів суду дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 01.04.2013р. у справі № 910/1761/13 відповідає обставинам справи і є законним, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 01.04.2013р. у справі № 910/1761/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Кіт" без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/1761/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст постанови складено та підписано 27.05.2013р.