Ухвала

від 16.05.2013 по справі 2а-5492/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5492/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-сервіс» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця-сервіс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022205 від 20.07.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що фінансово-господарські операції між позивачем та ПП «Техноформат» носять характер нікчемного правочину, проведеного з метою ухилення від оподаткування, тобто з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, в зв'язку з чим позивачем неправомірно включено суми податку на додану вартість за такими операціями до податкового кредиту.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, 11.06.2012 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Техноформат» за липень 2011 року.

В ході проведення перевірки податковим органом було виявлено порушення порушення позивачем положень пункту 198.6 ст. 198 ПК України, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість за період, що перевірявся у розмірі 192181, 84 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача матеріалах перевірки його контрагента, а саме Акту від 21.11.2011 року №91/232/34591519 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Техноформат» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень, вересень 2011 року.

Як вбачається зі змісту вказаного Акту, податковим органом зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення ПП «Техноформат» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, чим встановлено порушення статей 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України у частині недодержання вимог цих актів в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків. Поряд із цим, податковий орган дійшов висновку про відсутність у контрагента позивача об'єктів оподаткування податком на додану вартість, які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим зменшив його податкове зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість до « 0».

На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2012 № 0000022205 за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 240231,05 грн. (за основним платежем - 192184,84 грн. та за штрафними санкціями - 48046,21 грн.).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи в повній мірі підтверджено реальний характер господарських операцій між позивачем та ПП «Техноформат», зокрема, позивачем були надані видаткові та податкові накладні й реєстр до них, належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних, паспорти якості товару від заводу виробника та рахунки-фактури.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Фактичне отримання позивачем відповідного товару та виконання сторонами умов договору підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема:

договір поставки № 15 від 01 лютого 2011 року; рахунки-фактури: №ИПН- 000026 від 26 липня 2011 року на суму 351 199, 98 грн., № ИПН- 000025 від 12 липня 2011 року на суму 310 119, 06 грн., № ИПН-000023 від 11 липня 2011 року на суму 250 380, 00 грн., № ИПН-000024 від 06 липня 2011 року на суму 241 392, 00 грн.; видатковими накладними: № 6 від 06 липня 2011 року, №7від 11 липня 2011 року, № 8 від 12 липня 2011 року, № 22 від 26 липня 2011 року; паспорта якості товарів та податкові накладні № 6 від 06.07.11 р., № 7 від 11.07.11 р., № 8 від 12.07.11р. № 22 від 26.07.11р. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підтвердження використання частини отриманого від ПП «Техноформат» бетону у власній господарській діяльності позивачем були надані до суду попередні калькуляції.

Крім того, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Техноформат» мало необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, оскільки, було зареєстроване як платник ПДВ в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин податковим органом зустрічної звірки ПП «Техноформат» не проведено, дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів не здійснено, відповідної довідки не складено, про що свідчить й сам Акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Висновки ж органу державної податкової служби, викладені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, зокрема щодо відсутності адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, самі по собі не можуть бути доказом порушення податкового законодавства з боку позивача та підставою для винесення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не подано будь-яких належних і допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків, так і його контрагента або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди або доказів того, що контрагент позивача був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульоване у встановленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, колегією суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, ще доводи, викладені відповідачем у Акті перевірки та апеляційній скарзі не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання колегією суддів не виявлено, - з огляду на що підстави до скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, п.2 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 рок, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.