Рішення

від 04.02.2009 по справі 34/339

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/339

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/339

04.02.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»

прозобов'язання вчинити дії

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»(далі –Відповідач) про зобов'язання змінити комерційне найменування, внести зміни до установчих документів та провести перереєстрацію згідно вимог чинного законодавства України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що через тотожність комерційних найменувань Позивача та Відповідача, у Позивача почали виникати негаразди та непорозуміння з партнерами, замовниками, постачальниками та підрядними організаціями, що поставило під загрозу ділову репутацію Позивача та зробило можливим настання негативних наслідків у вигляді не отримання прибутків та отримання збитків.

Позивач в порядку статей 66, 67 Господарсько процесуального кодексу (далі –ГПК України) подав клопотання, відповідно до якого просив заборонити Відповідачу вчиняти будь-які дії під комерційною назвою Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва».

Суд зазначене клопотання відхилів з тих підстав, що Позивачем у порушення статті 66 ГПК України не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення мотивував тим, що: чинним законодавством України не передбачені підстави для проведення перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності у зв'язку із схожістю найменувань; Відповідач не виконує тотожні з Позивачем роботи/надає послуги, а є споживачем таких робіт/послуг, які надає Позивач; Відповідач відповідно до вимог Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»зареєстрував торгівельну марку зі словесним елементом СУЧАНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА/ СОВРЕМЕННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ СТРОИТЕЛЬСТВА.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 15.10.2008, 03.11.2008, 14.12.2008 оголошувались перерви до 03.11.2008,24.11.2008, 04.02.2009, відповідно.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, що підтверджується розпискою в повідомленні про перерву від 14.12.2008.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2001 Позивач зареєстрований Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією (ідентифікаційний код 3145110), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 124528, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої станом на 13.08.2008, видами діяльності Позивача є: 45.45.0 Інші роботи з завершення будівництва; 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами 52.46.0 Роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом; 52.31.0 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами; 45.21.1 Будівництво будівель; 52.32.0 Роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами.

26.11.2002 Відповідач зареєстрований Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією (ідентифікаційний код 32254155), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 023913, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої станом на 13.08.2008, видами діяльності Відповідача є: 70.11.0 Організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду; 70.32.0 Управління нерухомим майном; 70.12.0 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна.

03.01.2007 Позивач направив Відповідачу лист № 4 щодо зміни Відповідачем назви, яка є тотожною з назвою Позивача.

16.01.2007 Відповідач листом № 07/02 повідомив Позивача про те, що він має намір змінити назву.

07.11.2007 Відповідач листом № 181/02 повідомив Позивача про те, що він змінить назву після реєстрації права власності на землю

10.10.2008 Відповідач подав до Українського інституту промислової власності заяву про реєстрацію знака для товарі і послуг в Україні, а саме Сучасні технології будівництва класи 35,36 згідно з додатком.

Причиною виникнення спору у даній справі є, те що через тотожність комерційних найменувань Позивача та Відповідача, у Позивача почали виникати негаразди та непорозуміння з партнерами, замовниками, постачальниками та підрядними організаціями, що поставило під загрозу ділову репутацію Позивача та зробило можливим настання негативних наслідків у вигляді не отримання прибутків та отримання збитків.

Відповідно до частини 2 пункту 2 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 740 від 25.05.1998 (втратила чинність з 01.07.2004 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1821 від 26.11.2003) забороняється реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, у найменуваннях яких використовуються повні або скорочені найменування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та похідні від цих найменувань, а також найменування, тотожні найменуванням інших суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб чи об'єднань громадян, внесених до відповідних реєстрів.

Аналогічне положення міститься в частині 3 статті 2 Закону України «Про підприємництво»(втратив чинність з 01.01.2004 на підставі нової редакції Цивільного кодексу України).

Положеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(набув чинності з 01.07.2004) не передбачені підстави для відмови у державній реєстрації або підстави для проведення перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності у зв'язку із тотожністю найменувань.

Таким чином, Закон України «Про підприємництво»та Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 740 від 25.05.1998, які втратили свою чинність забороняли реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, у найменуваннях яких використовуються повні або скорочені найменування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та похідні від цих найменувань, а також найменування, тотожні найменуванням інших суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб чи об'єднань громадян, внесених до відповідних реєстрів.

Проте, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»не передбачені підстави для відмови у державній реєстрації або підстави для проведення перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності у зв'язку із тотожністю найменувань.

Відповідно до частини 1 статті 155 Господарського кодексу України (далі –ГК України) об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються: винаходи та корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таємниця; комп'ютерні програми;інші об'єкти, передбачені законом.

Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об'єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом України (частина 2 статті 155 ГК України).

Аналогічні положення містяться в статті 420 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності (частина 1 статті 489 ЦК України).

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки (частина 2 статті 489 ЦК України).

Таким чином, комерційне (фірмове) найменування є об'єктом права власності у сфері господарювання та підлягає захисту та правової охороні, зокрема, відповідно до приписів частини 1, 2 статті 489 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 159 ГК України відомості про комерційне найменування суб'єкта господарювання вносяться за його поданням до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше.

Таким чином, приписи частини 2 статті 159 ГК України не тільки визначають пріоритетне право суб'єкта господарювання на захист свого комерційного найменування, яке було включено до реєстру раніше, але також встановлюють те, що суб'єкти господарювання можуть мати тотожні найменування.

Частиною 4 статті 489 ЦК України встановлено, що особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої станом на 13.08.2008 Позивач та Відповідач мають різні напрямки своє діяльності.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач стверджує про те, що через тотожність комерційних найменувань Позивача та Відповідача, у Позивача почали виникати негаразди та непорозуміння з партнерами, замовниками, постачальниками та підрядними організаціями, що поставило під загрозу ділову репутацію Позивача та зробило можливим настання негативних наслідків у вигляді не отримання прибутків та отримання збитків.

Проте, як свідчать матеріали справи, Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог.

Таким чином, Позивач в супереч приписам частини 4 статті 489 ЦК України не довів того, що однакові комерційні найменування Позивача та Відповідача, вводять в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються, а крім того загрожують діловій репутації Позивача та роблять можливим настання негативних наслідків для Позивача у вигляді не отримання ним прибутків та отримання ним збитків.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими.

Суд не бере до уваги твердження Відповідача про те, що він відповідно до вимог Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»зареєстрував торгівельну марку зі словесним елементом СУЧАНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА/ СОВРЕМЕННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ СТРОИТЕЛЬСТВА, оскільки це не має відношення до даного спору, так як згідно з преамбулою Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не спростував обставин, на які посилається Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог, а також не надав суду доказів, які підтверджують позовні вимоги Позивача.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                                         Сташків Р.Б.