Рішення

від 05.12.2008 по справі 41/347

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/347

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/347

05.12.08

За позовом   Державного підприємства Завод 410 ЦА

до                     1 Управління начальника робіт Міністерства оборони України

третя особа   Міністерство оборони України

про                       стягнення   5 942, 33 грн.

                                                                                                              Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача:      Фастовець В.В. –дов. № 48-1375 від 26.09.2008 року;

                           Демський А.Л. –дов. № 48 –1873 від 26.09.2008 року;

від відповідача:  Дробот С.В. –дов. б/н від 05.11.2008 року;

від третьої особи: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Завод 410 ЦА звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до 1 - го  Управління начальника робіт Міністерства оборони України про стягнення 5 942, 33 грн. в т. ч. 3797,91 грн. боргу, 356,69 грн. пені, 1249,68 грн. індексу інфляції, 161,42 грн. 3% річних, 376,63 грн. штрафу.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору на поставку теплової енергії № 31/10-05Т від 07.11.2005 р. вартість спожитої енергії не оплатив в повному обсязі, заборгувавши позивачу 3 797, 91 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача суму боргу, штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою від 09.10.2008р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.11.2008р.

Позивач в судовому засідання, яке відбулося 17.11.2008 року надав усні пояснення по суті позовних вимог та додаткові документи.

17.11.2008 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 17.11.2008 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Міністерство оборони України, у зв'язку чим розгляд справи відкладено на 05.12.2008 року.

В судовому засіданні 05.12.2008 року представники позивача надали додаткові пояснення та документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2008 року  з'явився, позов не визнав. Свою позицію обґрунтував в  письмовому запереченні відповідно до якого позовні вимоги вважає необґрунтованими, а тому просить суд відмовити в позові.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, вимог ухвали від 17.11.2008 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.12.2008р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

07.11.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір на поставку теплової енергії № 31/10-05 Т (далі - Договір), згідно умов якого (п.п. 1.1, 1.2), сторони погодили, що позивач бере на себе зобов'язання виробляти на котельні для потреб відповідача теплову енергію в гарячій воді на житловий будинок по Повітрофлотському пр.-ті, 84, а відповідач в свою чергу зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами, відповідно до договору.

Відповідно до п. п. 11.1., 11.2., 11,3 Договору строк дії Договору встановлений  з 07.11.2005 року до 31.12.2005 року. Припинення дії Договору не звільняє відповідача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за один місяць до закінчення строку його до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Пунктами 5.1, 5.2. Договору сторони передбачили, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку. Проектування та встановлення приладів обліку теплової енергії виконується організаціями, які мають відповідні ліцензії у урахуванням  технічних умов зазначених позивачем. Пунктом 5.4 Договору встановлено, що кількість  відпущеної позивачем відповідачу теплової енергії з гарячою водою, за відсутності приладів обліку встановлюється за максимальним тепловим навантаженням у рахуванням фактичного часу споживання теплової енергії. Споживач щомісячно 28-го числа знімає показники приладів обліку і не пізніше 30-го числа подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії по вищезазначеним приладам.

Порядок розрахунків сторони погодили розділом –6 згаданого Договору. Відповідно до якого розрахунки за теплову енергію в гарячій воді проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Відповідач сплачує позивачу плановий платіж в розмірі 60 000 грн. до початку поставки теплової енергії відповідачу. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач не пізніше, ніж за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням планового платежу в розмірі 60 000 грн. та залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

З наданих позивачем актів, які підписані представниками сторін,  вбачається, що за період дії договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято та спожито теплову енергію на загальну суму 197 509, 16 грн. В свою чергу, відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково на суму 193 711, 25 грн., у зв'язку з чим у останнього утворився борг перед позивачем в сумі 3 797, 91 грн.

Представник відповідача проти кількості спожитої теплової енергії не заперечував, однак на його думку, позивач при розрахунку суми боргу застосував невірний тариф, внаслідок чого і виникла заборгованість.

Зокрема відповідач стверджує, що необхідно для розрахунку вартості теплової енергії використовувати тариф затверджений Розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007 року (219,72 грн. за 1 Гкал).

Однак суд не може погодитись з такими твердженнями відповідача з наступних підстав.

Заборгованість, яка є предметом спору по даній справі виникла у відповідача за лютий –березень 2007 року.

Розпорядженням КМДА № 111 від 08.02.2007 року безпосередньо для позивача встановлено тариф в розмірі 235,25 грн. за 1 Гкал.

Таким чином, позивач правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства застосував при розрахунку суми боргу тариф у  розмірі 235,25 грн. за 1 Гкал.

01.08.2008 року позивач направив відповідачу претензію № 48-1555 про погашення суми боргу, що засвідчується фіскальним чеком № 5290 від 04.08.2008 року, яка отримана відповідачем 07.08.2008 року, відповідно до поштового повідомлення про вручення поштової кореспонденції. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.  

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді сума боргу в розмірі 3 797, 91 грн. залишилась відповідачем не сплаченою.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в  частині стягнення основного боргу в розмірі 3 797, 91 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач керуючись п. 7.2.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача 356, 69  грн. пені за період з 01.04.2008 року по 01.09.2008 року.

В силу положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні законом або договором.

Зокрема, п.7.2.2. Договору за порушення умов оплати сторони передбачили для відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання  за кожен день прострочення виконання.

Позивач нарахував пеню за період з 01.04.2007 по 01.09.2008.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців з дня коли зобов'язання повинно було виконане.

Тобто, нарахування пені можливе лише за період з 01.04.2007 по 01.10.2007.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих вимог  законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Позивач звернувся з позовом до суду 06.10.2008 року, тобто строк позовної давності охоплює період по 06.10.2007 року.

Таким чином, з наведеного вбачається, що шестимісячний строк нарахування пені не охоплюється річним строком позовної давності, а тому позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Також, позивач керуючись ст. 231 ГК України просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 7% в сумі 376,63 грн., однак перевіривши розрахунок позивача, господарський суд приходить до висновку, що позивач невірно визначив його розмір, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в сумі 265,85 грн.(3797,91 грн. х 7%)

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути 1 249, 68 грн. інфляційних втрат та 161, 42 грн. 3 % річних.

Здійснивши перерахунок нарахованих інфляційних втрат та 3 відсотків річних за заявлений період, господарський суд приходить до висновку, що 3% річних визначені позивачем підлягають стягненню повністю в сумі 161,42 грн., а розмір інфляційних втрат визначений позивачем невірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 1219, 13 грн., за період з 01.04.2007 по 01.09.2008.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

     2. Стягнути 1 – го Управління начальника робіт Міністерства оборони України (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 12-а, код ЄДРПОУ 24978450) на користь Державного підприємства Завод 410 Ц А (03151, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 94, ЄДРПОУ 01128297)  3 797 (три тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 91 коп.  боргу, 1 219 (одна тисяча двісті дев'ятнадцять) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 161 (сто шістдесят одна) грн. 42 коп. 3 % річних, 265 (двісті шістдесят п'ять) грн. 85 коп. штрафу, 93 (дев'яносто три) грн.45 коп. державного мита та 108 (сто вісім) грн. 11 коп.  витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

    3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяО.М. Спичак

Дата підписання

Рішення   10.02.2009 року