Рішення

від 26.01.2009 по справі 37/413

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/413

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/413

26.01.09

За позовом

До

ПроТовариства з обмеженою відповідальністю  «Повага-Мережабуд»Приватного багатогалузевого  виробничого підприємства «Укрчасбуд»розірвання договору № 3т від 15.09.2005 року та стягнення 34954,70 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача       Панченко О.В.- директор;

Від відповідача          не з'явились;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю  «Повага-Мережабуд» до Приватного багатогалузевого  виробничого підприємства «Укрчасбуд»про розірвання договору № 3т від 15.09.2005 року та стягнення 34954,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2008 р. порушено провадження у справі № 37/413, розгляд справи було призначено на 03.11.2008 року о 16-00.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався, в зв'язку з неподанням позивачем витребуваних доказів, а також нез'явленням відповідача в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2009 р. розгляд справи № 37/413, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу  України, було відкладено до 26.01.2009 р. на 10-30.

 Представник відповідача в судове засідання 26.01.2009 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/413 від 22.12.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Приватного багатогалузевого  виробничого підприємства «Укрчасбуд» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2005 року  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Повага-Мережабуд»(продавець) та Приватним багатогалузевим  виробничим підприємством «Укрчасбуд»(покупець) було укладено договір купівлі № 3 Т (надалі –договір), відповідно до умов якого (п.1.1 договору) продавець зобов'язувався поставити покупцю, а покупець прийняти та оплати товар згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації та п. 4.1 договору відповідач зобов'язувався поставити позивачу товар вартістю 65000,00 грн. протягом 14 днів з дня підписання договору.

Крім того, у відповідності до п. 5.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює 50 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов договору покупцем була перерахована передоплата в розмірі 32100,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 16 від 16.09.2005 року та № 43 від 31.10.2005 року.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов'язання щодо поставки товару по договору не виконав, в зв'язку з чим позивач вимагає повернути суму попередньої оплати в розмірі 32100,00 грн., 3 % річних в розмірі 285470,00 грн., а також розірвати договір № 3 т від 15.09.2005 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Повага-Мережабуд»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо поставки товару (п. 4.1), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  взятих на себе зобов'язань по поставці товару не виконав, в зв'язку з чим позивач пред'являв відповідачу вимогу повернути суму попередньої оплати, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачу грошові кошти не повернув.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача у розмірі 32100,00 грн. документально підтверджується та відповідає обліковим даним позивача, а тому  визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд відзначає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2854,70 грн. відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягає задоволенню, оскільки ця санкція застосовується до грошових зобов'язань, проте за договором у відповідача виникло зобов'язання поставити продукцію, тобто негрошове зобов'язання. В свою чергу, повернення попередньої оплати також не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених  ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошового зобов'язання (дана правова позиція підтверджується також постановами ВГСУ N 14/174-06 від 01.11.2006 року, N 45/241-05 від 14.03.2006 року, N 37/649 від 17.12.2008 року).

Вимога позивача щодо розірвання договору № 3 т від 15.09.2005 року, укладеного між Приватним багатогалузевим  виробничим підприємством «Укрчасбуд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Повага-Мережабуд»також підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

За змістом статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.  Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

21 листопада 2005 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору (лист № 12/11 від 21.11.2005 року), але відповідач дану вимогу залишив без відповіді та належного реагування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених Приватним багатогалузевим  виробничим підприємством «Укрчасбуд»у позовній заяві.

В свою чергу, позивач довів належними засобами доказування порушення відповідачем істотних умов договору, що у відповідності до вимог чинного законодавства є підставою для розірвання договору, а тому позовні вимоги щодо розірвання договору № 3 т від 15.09.2005 року визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 626, 629, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір № 3 т від 15.09.2005 року, який укладений між Приватним багатогалузевим  виробничим підприємством «Укрчасбуд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Повага-Мережабуд».

3.          Стягнути з Приватного багатогалузевого  виробничого підприємства «Укрчасбуд»(03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Гната Юри, 9, кв. 414,  код 25387365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «Повага-Мережабуд» (03115, м. Київ, вул. Ф. Пушиної, 23/25, адреса для листування 03048, м. Київ, а/с 8,  код 33601190) 32100,00 грн. -  суму попередньої оплати,  406,00 грн.  витрат по сплаті державного мита та 108,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині в позові відмовити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 06.02.2009 року