Ухвала

від 16.05.2013 по справі 2-а-5053/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-5053/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г. Білоуса О.В.

при секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Якименко О.О., представник на підставі довіреності

відповідача - Баранюк І.Г., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Хмільниксільмаш" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2010 року відкрите акціонерне товариство "Хмільниксільмаш" звернулось до суду із позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000752301/0 від 10.11.2010 року по податку на прибуток підприємств в сумі 539502,00 по податкового повідомлення-рішення № 0000742301/0 від 10.11.2010 року по податку на додану вартість в сумі 344727,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги заявник посилався на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки податковим органом не було враховано господарські операції, які виникли між ТОВ "Хмільниксільмаш" та ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ". Крім того, на думку позивача, посадові особи Хмільницької ОДПІ при проведенні перевірки незаконно використовували матеріали кримінальної справи №10230013, що знаходиться на стадії досудового слідства, а висновки відповідача про нікчемність правочину суперечить положенням ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та судовій практиці з цих питань.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 28.12.2010 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник наголошував на тому, що ВАТ "Хмільниксільмаш" виписувались накладні (податкові та прибутково-видаткові накладні) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином апелянт стверджує, що фінансово-господарська діяльність ВАТ "Хмільниксільмаш" носить характер нечинного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину визначених положеннями Цивільного Кодексу України.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.01.2011 року відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

26.04.2011 року до суду надійшли письмові заперечення ВАТ "Хмільниксільмаш", в яких товариство зауважуючи про безпідставність та недоведеність тверджень апелянта просило апеляційну скаргу Хмільницької ОДПІ залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В подальшому, ухвалою від 21.06.2011 року Вінницький апеляційний адміністративний суд зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області до встановлення обставин в порядку кримінально-процесуального законодавства що слугувало підставою прийняття податкових повідомлень - рішень №№0000752301/0, 0000742301/0 від 10.11.2010 року.

Ухвалою від 08.04.2013 року Вінницький апеляційний адміністративний суд поновив провадження у справі та призначив її до апеляційного розгляду.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти тверджень апелянта посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ВАТ "Хмільниксільмаш" зареєстроване виконавчим комітетом Хмільницької міської ради 28.07.1994 року є юридичною особою - суб'єктом господарської діяльності в контексті вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Державна реєстрація ВАТ "Хмільниксільмаш", згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, проведена за №11691200000000061 28.07.1994 року.

Судом також встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ "Хмільниксільмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, відповідно до питань постанови суду, про що складено акт від 01.11.2010 року №311/35-30-00235750.

В ході перевірки встановлено, що товариством порушено наступні норми:

- п.3.1 ст.3, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року в сумі 359668 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 160932 грн.;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року в сумі 229818 грн., в тому числі за: жовтень 2007 року на суму 19670 грн., листопад 2007 року на суму 23537 грн., грудень 2007 року на суму 125881 грн., лютий 2008 року на суму 33340 грн., березень 2008 року на суму 2070 грн., вересень 2008 року на суму 12010 грн., жовтень 2008 року на суму 13310 грн., та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В подальшому за результатами перевірки Хмільницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000752301/0 від 10.01.2010 року на суму 539502 по податку на прибуток підприємств та № 0000742301/0 від 10.01.2010 року на суму 344727 по податку на додану вартість.;

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись з даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.

В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив із відсутності порушень з боку товариства вимог чинного законодавства, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту, при цьому, на думку суду, ВАТ "Хмільниксільмаш" надано достатньо документів, що підтверджують правомірність такого заявлення.

З такими висновками суду першої інстанції, судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Так, правова позиція апелянта, яка і покладена в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000752301/0 від 10.11.2010 року, полягає у наявності факту заниження товариством податку на прибуток за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року у сумі 359668,00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 160932 грн.

В свою чергу, як встановлено під час апеляційного розгляду, ВАТ "Хмільниксільмаш" здійснювало господарські операції з ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" (код ЄДРПОУ 33846261, м. Луганськ, пров. Краснодонський, 3).

Операції по придбанню у ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" матеріалів (металів) ВАТ "Хмільниксільмаш" відобразило в деклараціях по податку на прибуток у відповідних податкових періодах протягом 2007-2009 років.

Як наголошував представник апелянта у судовому засіданні, під час проведення перевірки позивачем не надано договору купівлі - продажу на поставку металу ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" на ВАТ "Хмільниксільмаш" за перевіряємий період.

Разом з тим, судова колегія досліджуючи акт перевірки від 01.11.2010 року №311/35-30-00235750 встановила, що останній в значній мірі ґрунтується виключно на висновках експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України у Вінницькій області №449-п від 20.10.2010 року, який надано в рамках розслідування кримінальної справи №10230013/5, у зв'язку з призначенням почеркознавчого дослідження зразків підписів ОСОБА_4 на документах ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" директором якого він являється.

Фактично, згаданий висновок спеціаліста з почеркознавчого дослідження розцінений відповідачем в якості доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення податкового законодавства, виявленого під час проведення документальних перевірок.

Зокрема, в акті перевірки містяться посилання стосовно того, що укладання правочинів невідомими особами від імені ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" несплата підприємствами податків та зборів (обов'язкових платежів), в тому числі утриманого з контрагентів ПДВ та подальше привласнення таких коштів є незаконним заволодінням державним майном (коштами) і отже правочинами, які порушують публічний порядок відповідно до ст. 228 ЦК України.

Підсумовуючи викладене представник апелянта стверджує, що ВАТ "Хмільниксільмаш" виписувались накладні (податкові та прибутково-видаткові) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Проте, судова колегія не погоджується з доводами скаржника щодо визнання угод, укладених між ВАТ "Хмільниксільмаш" та ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" нікчемними, виходячи з нижчевикладеного.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, ВАТ "Хмільниксільмаш" протягом періоду, що підлягав перевірці, уклало ряд договорів, зокрема договір №13/01/-02 від 13.01.2006 року з ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ", згідно з якоким останній передає, а позивач приймає і оплачує металопрокат (лист холоднокатаний та горячокатаний) за загальною ціною 63168,00 грн.

Відповідно до вказаного договору витрати по доставці включені в ціну товару, постачальник разом з товаром передає покупцю накладну на товар та податкову накладну.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зауважує, що згідно зі ст.228 ЦК України, на яку посилається апелянт посилаючись на нікчемність договору №13/01/-02 від 13.01.2006 року, правочин вважається таким, що порушує встановлений порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини, громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Однак, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Вказана правова позиція, також, викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п.п. 5.2 ст. 5 того ж Закону України до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" не передбачено включення до складу валових витрат на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаних з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Щодо посилань скаржника відносно використання товариством факсимільного підпису, колегія суддів зазначає, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.1995 року (далі - Положення № 88) документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У розрізі наведених правових положень, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта, що податкові накладні на отримання товару ВАТ "Хмільниксільмаш" від зазначеного контрагента (ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ") не є підтвердженням одержання товару, а відсутність товарно-транспортних накладних і шляхових листів, внаслідок не встановлення перевіркою наявності транспортного засобу від ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" та виконання підписів від імені ОСОБА_4 за допомогою рельєфного кліше - факсиміле є підставою для визнання угод з вказаним контрагентом нікчемними.

У даному випадку слід зауважити, що наявність товарно-транспортних накладних та шляхових листів передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Крім того, як з'ясовано під час апеляційного розгляду, ревізори вийшли за межі наданих їм повноважень, відобразивши в акті перевірки інформацію, яка непередбачена вищенаведеним Порядком, а саме інформацію досудового слідства та посилаючись на неї робили висновки щодо наявності порушень податкового законодавства, що є упередженим ставленням. Проте метою перевірки повинна бути неупереджена об'єктивна позиція на підставі наявного податкового обліку.

Наявність порушеної кримінальної справи та складені процесуальні документи по ній не можуть бути однозначним доказом порушень податкового законодавства до набрання вироку суду по кримінальній справі законної сили. На час складання акту перевірки та розгляду справи в суді першої інстанції з пояснень представників сторін встановлено, що досудове слідство по кримінальній справі триває.

Суд апеляційної інстанції не бере також посилання скаржника щодо не встановлення місцезнаходження ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ" за юридичною адресою, оскільки в акті перевірки не спростовується факт поставки матеріалів (металу) ВАТ "Хмільниксільмаш" від ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ", а також зазначено про виїмку документів, що підтверджують проведення фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ".

За наведених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для нарахування ВАТ "Хмільниксільмаш" податку на прибуток підприємств у сумі 359668,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 179834 грн., та як наслідок обґрунтованості висновку щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000752301/0 від 10.11.2010 року.

Щодо посилань Хмільницької ОДПІ в частині правомірності податкового повідомлення - рішення №0000742301/0 від 10.11.2010 року, судова колегія зазначає слідуюче.

Так, правова позиція апелянта полягає у порушенні товариством п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого перевіряючими встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року в сумі 229818 грн. та завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників декларації, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 287735 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п. 7.7.1 п.7 ст. 7 того ж Закону).

Як з'ясовано з пояснень представника апелянта, дане порушення допущено внаслідок включення ВАТ "Хмільниксільмаш" до податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбанню матеріалів (металу) у ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ", угода (договір) з яким є нікчемною (а.с. 34-39).

В свою чергу, як встановлено вище, матеріали адміністративної справи не містять належних доказів того, що угоди позивача із зазначеним контрагентом є нікчемними та не свідчать про факт порушення ВАТ "Хмільниксільмаш" вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок віднесення до складу валових витрат вартість придбаного у нього товару.

Крім того, судом встановлено, що ВАТ "Хмільниксільмаш" внесено до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), згідно податкових накладних, що відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" надає право позивачу скористатися податковим кредитом.

Також, матеріали справи містять докази на підтвердження виконання умов вказаного договору ВАТ "Хмільниксільмаш" з зазначеним контрагентом, зокрема: платіжні доручення про перерахування оплати за матеріал (метал), накладні та податкові накладні на отриманий товар, що відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 того ж Закону).

Слід зазначити, що вказана норма не містить додаткових вимог, є імперативною та не допускає різне тлумачення.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє відображення під час апеляційного розгляду, що під час перевірки ВАТ "Хмільниксільмаш" надало скаржнику для ознайомлення податкові накладні, отримані від ПП "ТФ "Укрпромторг-Луганськ", в повному обсязі. Усі вони оформлені належним чином та містять всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Нарешті, слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил введення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, колегія суддів зауважує, що Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачав отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, (в т.ч. висновків експертних установ та доказової бази на якій базуються матеріали досудового слідства по кримінальній справі), в якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість, а також не ставить в залежність право на отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового стану інших осіб та фактичної сплати ними податку на додану вартість до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширюється лише на окремо взятого платника податків і такий факт не ставиться в залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки контролюючим органом не доведено неправомірність формування ВАТ "Хмільниксільмаш" суми податкового кредиту, підстави для нарахування ВАТ "Хмільниксільмаш" податку на додану вартість у сумі 229818,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 114909 грн. згідно з податковим повідомленням - рішенням №0000742301/0 від 10.11.2010 року, відсутні.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 травня 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Залімський І. Г.

Білоус О.В.