Рішення

від 23.01.2009 по справі 41/378

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/378

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/378

23.01.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»

до                    Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по

                       ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них

                       Святошинського району»

про                 стягнення 762 525, 69 грн.

Суддя  Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:     Нудненько М.М. – дов. № б/н від 17.09.2008 року;

                            Похиленко А.В. –дов. № 392 від 08.12.2008 року;

від відповідача: не з'явився;

                                           ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» про стягнення 636 263, 26 грн. основного боргу, 19 928, 58 грн. пені, 4 345, 52 грн. інфляційних втрат, 66 988, 34 грн. штрафних санкцій.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами Договору № 05/02-8 від 05.02.2008 року позивач поставив відповідачу товар, однак відповідач, всупереч умовам даного Договору за поставлену продукцію розрахувався не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг на суму 636 263, 26 грн.

Ухвалою від 13.11.2008 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.12.2008 року.

В судовому засіданні 05.12.2008 року представник позивача надав пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.

Відповідач надав усні пояснення, відповідно до яких проти позову заперечував.

В судовому засіданні 05.12.2008 року оголошено перерву до 19.12.2008 року.

В судовому засіданні 19.12.20008 року позивач надав уточнення до позовної заяви, в якому зменшено суму основного боргу та додатково заявлено до стягнення 3 % річних. Уточнення до позовної заяви в частині стягнення 3 % річних не приймається судом з тих підстав, що зазначена вимога при подачі позову не заявлялась, а тому по своїй суті є додатковою вимогою і не може розцінюватись як заява про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду надав заперечення на позовну заяву відповідно до якого  просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.  

У зв'язку з неявкою представника відповідача ухвалою суду від 19.12.2008 року, розгляд справи відкладено на 23.01.2009 року.

В судовому засіданні 23.01.2009 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 23.01.2009 року вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Позивач в позовних вимогах просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову задоволенню  не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач в порушення вимог зазначеної вище статті належним чином не обґрунтував те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надав суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 23.01.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача  оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2008 року між Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту і утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» (далі-Покупець, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»(далі-Продавець, позивач) уклали договір поставки продуктів нафтопереробки рідких № 05/02-8 (далі-Договір).

В силу положень до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця продукти нафто перероблення рідкі (бензин А-76 (80), а-95, та дизельне пальне (далі-Товар), а Покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

П. 1.2 Договору встановлено, що асортимент, кількість та ціни вказані в Специфікації (Додаток № 1). Кількість товару, що постачається відповідно до даного Договору, може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків.

Загальна очікувана сума Договору визначається вартістю усіх партій товару згідно специфікації і складає 3837 500, 00 грн. в т.ч. ПДВ 639 583, 33 грн., з них 1 215700, 00 грн. оплачується з бюджетного рахунку; 2 621800, 00 грн. оплачується з розрахункового рахунку Покупця.

Порядок розрахунків сторони погодили п. 2.6 Договору, згідно якого, розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін 30 банківських днів. Покупець здійснює оплату товару постачальнику на підставі виставленого рахунку-фактури.

Згідно до п. 6.8 Договору Покупець набуває права  власності на товар з моменту його відвантаження зі складу Продавця, за умови оформлення наступних документів: товарно-транспортної накладної, довіреності  на отримання матеріальних цінностей, видаткової накладної (акту прийому-передачі) товару.

Сторони, відповідно до п. 6.11 Договору зобов'язуються до першого числа кожного місяця, протягом строку дії даного Договору, проводити звірку взаєморозрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору, передав відповідачу нафтопродукти на суму 1 774 290, 13 грн., що підтверджується видатковими накладними, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, а належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи, а також виставив відповідачу для оплати рахунки-фактури, які долучені до матеріалів справи. Відповідач в свою чергу прийняв продукцію, однак свої зобов'язання щодо оплати її вартості протягом обумовленого Договором строку виконав частково, у зв'язку з чим у останнього  перед позивачем утворився борг на суму  636 263, 26 грн., що засвідчується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією № 333 від 09.10.2008 року про погашення заборгованості, однак зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Під час судового розгляду справи позивач повідомив суд про зменшення суми заборгованості, таким чином  станом на день розгляду справи в суді сума боргу відповідача складає 345 159, 76 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 16.12.2008 року.

В силу положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в  частині стягнення основного боргу в розмірі  345 159, 76 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, та п. 4.5 Договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 19 928, 58 грн. пені,  4 345, 51 грн. інфляційних втрат,  66 988, 34 грн. штрафних санкцій, 2491, 32 грн. 3 % річних.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П. 4.5 Договору сторони передбачили, що у разі затримки оплати товару Покупець сплачує Продавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з останнього, на думку господарського суду підлягає до стягнення пеня в розмірі 19928, 58 грн., розмір якої визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, керуючись частиною 2 ст. 231 ГК України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 66 988, 34 грн. штрафних санкцій, з яких 36677, 33 грн. 7 % штрафу та 30311, 01 грн. пені в розмірі 0, 1 %.

Відповідно до частини 2. ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо  порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовується, якщо інше не передбачено законом або договором.

Враховуючи той факт, що сторони та укладений між ними Договір не підпадають під ознаки викладенні в ст. 231 ГК України, крім того розмір пені сторони визначили п. 4.5 Договору, господарський суд приходить до висновку, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Здійснивши перерахунок індексу інфляції, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з останнього, на думку господарського суду на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення 4 345, 51 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Як зазначалось вище, уточнення в частині 3 % річних судом не прийнято, а тому судом не розглядається.

Разом з тим, в своїх позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача 35 000, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Згідно з ст. 12 Закону  України  "Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Закону  України  "Про адвокатуру”, адвокат  має  право  займатись  адвокатською  діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Як на підставу стягнення адвокатських витрат у розмірі 35 000, 00 грн. позивач посилається на Угоду про надання правової допомоги від 21 жовтня 2008 року, укладеної між Адвокатом Похиленко Андрієм Володимировичем (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2527 від 30.03.2007 року) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан».

Відповідно до п. 1.1. зазначеної Угоди Адвокат бере на себе доручення Клієнта  про надання останньому юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених Угодою, а Клієнт зобов'язувався сплатити гонорар за дії Адвоката по наданню правової допомоги.

П. 3.1 даної угоди встановлено, що розмір гонорару Адвоката за даною Угодою становить 35 000, 00 грн.

На виконання п. 3.1 Угоди, позивач сплатив Адвокату Похиленку Андрію Володимировичу в якості оплати послуг адвоката гонорар в сумі 35 000, 00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 118 від 21.10.2008 року, а тому зазначені витрати визнаються судовими.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати та оплата послуг адвоката покладаються на сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України господарський суд, -  

                                                       В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути  з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району»(03170, м. Київ,  вул. Янтарна, 5, код ЄДРПОУ 03359090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»(03680, м. Київ, бул. І. Лепсе, 4 корп. 21, код ЄДРПОУ 24718890) 345 159 (триста сорок п'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн.76 грн. боргу, 19 928 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім ) грн. 56 коп. пені, 4 345 (чотири тисячі триста сорок п'ять) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 29 627 (двадцять дев'ять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 70 коп. адвокатських витрат, 3 694 (три тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 34 державного мита та  99 (дев'яносто дев'ять) грн. 89  коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 3. В іншій частині в позовних вимог  відмовити.

  Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                                        О.М. Спичак

Дата підписання рішення

          27.02.2009 року.