Постанова

від 21.05.2013 по справі 810/1634/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року 810/1634/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Петрик М.М. (за довіреністю)

від відповідача: Василенко Л.Г. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПриватного підприємства «Севат» Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Севат» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2012 року № 00000482301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення Приватним підприємством «Севат» вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України при формуванні показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Альфакем Україна».

Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські відносини між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Отже, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки Приватного підприємства «Севат» від 4 жовтня 2012 року № 359/22-2/32461936 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської областіпри проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє Приватне підприємство «Севат» права на формування показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Альфакем Україна».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Севат» (ідентифікаційний код юридичної особи 32461936) зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 18 квітня 2003 року що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 №089089 (а.с.41).

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25 квітня 2003 року №13843298, на податковому обліку ПП «Севат» перебуває в Державній податковій інспекції Києво-Святошинського району Київської області (а.с.36).

Відповідно до матеріалів справи, 4 жовтня 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 3 жовтня 2012 року № 660 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Севат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, відображення в податковому обліку операцій та взаєморозрахунків з ТОВ «Альфакем Україна» за весь період діяльності.

Результати перевірки оформлено актом від 4 жовтня 2012 року № 359/22-2/32461936 (а.с.12-19).

У ході перевірки встановлено факт порушення ПП «Севат» вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, Податкового кодексу України, яке призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на 307512,00 грн. (в тому числі за ІVквартал 2011 року-119241,00 грн., за І квартал 2012 року - 102494,00 грн. та за ІІ квартал 2012 року - 85777,00 грн.).

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ПП «Севат» показників валових витрат за господарськими операціями із ТОВ «Альфакем Україна».

На підставі висновків акту перевірки 29 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000482301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Севат» з податку на прибуток на 307512,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 47067,75 грн.(а.с.21).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Слід також зазначити, що необхідною умовою для формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

При розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, проектно-кошторисна документація, акти узгодження переліку та вартості витратних матеріалів, а також документи щодо використання у господарській діяльності результатів виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Севат» та ТОВ «Альфакем Україна» укладено договір від 3 травня 2012 року №03-05, договір № 04/11 від 4 листопада 2011 року, договір № 09/11 від 9 листопада 2011 року та договір № 18/11 від 18 листопада 2011 року (а.с.54-61). Згідно умов вказаних договорів субпідрядник (ТОВ «Альфакем Україна») зобов'язується у встановлений договором строк виконати свердління та різку отворів в залізобетоні.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами № 03-05, № 04/11, № 09/11, № 18/11 виписано: акти приймання виконаних будівельних робіт(а.с.142-151,153-165), акти прийомки-здачі виконаних робіт, у якому позивач зазначив, що роботи субпідрядником виконані в строк та в повному обсязі, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (а.с.82-84,89-91,95-97,101-104,108-110,114-117) та податковими накладними (а.с.118-141).

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності послуг, наданих за договорами № 03-05, № 04/11, № 09/11, № 18/11, суд зазначає наступне.

Виконання робіт з свердління та різки отворів в залізобетоні за договорами підряду не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Так, для забезпечення виконання робіт з свердління та різки отворів в залізобетоні сторони договору підряду повинні вирішити питання щодо дозволів на проведення робіт з свердління та різки отворів в залізобетоні, проектно-кошторисної документації (детальний перелік робіт, які потрібно виконати; графічні матеріали розміщення обладнання; умови проведення, одиниці виміру, порядок, графік робіт; кількість годин роботи робітників та техніки; витрати на оренду та обслуговування електроінструментів, машин, транспортних засобів; кількісно-якісні показники будівельних матеріалів тощо), понесені субпідрядником витрати та документи щодо зберігання обладнання під час виконання будівельних робіт.

Проте Приватним підприємством «Севат» вищезазначених документів не надано та зазначено, що усі докази на підтвердження позовних вимог містяться в матеріалах справи.

У зв'язку із вищезазначеним суд констатує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту використання робіт, наданих ТОВ «Альфакем Україна» у господарській діяльності позивача.

Надані позивачем акти здачі-прийняття робіт за договорами № 03-05, № 04/11,№ 09/11, № 18/11 не є належними доказами виконання ТОВ «Альфакем Україна» робіт з свердління та різку отворів в залізобетоні, зважаючи на наступне.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт до складу валових витрат підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку виконання робіт з свердління та різку отворів в залізобетоні у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).

Разом з тим, у наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт за договорами № 03-05, № 04/11, № 09/11, № 18/11 не зазначено кількості годин роботи робітників та техніки, витрати на оренду та обслуговування електроінструментів, машин, транспортних засобів, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Також, відповідно до матеріалів справи ТОВ «Альфакем Україна» виконувало роботи з свердління та різки отворів в залізобетоні загальною вартістю 1414967,00 грн. одночасно на трьох об'єктах, зокрема, на «Житлово-офісному комплексі з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою» по вулиці Щорса 44 в місті Києві та «Готельно-офісному комплексі з житловими апартаментами» на бульварі Тараса Шевченка 28-30 у Шевченківському районі міста Києва в період з грудня 2011 року по травень 2012 року та на об'єкті по вулиці Шамрила 7-А у місті Києві у травні 2012 року.

Слід також зазначити, що позивачем укладено договір підряду з ТОВ «Альфакем Україна» на виконання робіт з свердління та різки отворів в залізобетоні, однак різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю є одним з видів економічної діяльності ПП «Севат».

За таких обставин, досліджені судом документи не дають підстав вважати, що саме ТОВ «Альфакем Україна» виконувало роботи з свердління та різки отворів в залізобетоні за договорами, укладеними з ПП «Севат».

Крім того, в провадженні СВ МП ДПІ у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби знаходиться кримінальна справа №75-00197, порушена за фактом фіктивного підприємства при створені деяких суб'єктів господарювання, зокрема ТОВ «Альфакем Україна» за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Також, суд звертає увагу на те, що у ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано акт Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфакем Україна» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 жовтня 2009 року по 30 липня 2012 року, в якому стверджується про наявність ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності контрагентами ТОВ «Альфакем Україна». Також встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Альфакем Україна» є ПП «Тонкар» та ТОВ «Квік-Принт».

Відповідно до пояснень, отриманих від ОСОБА_4 матері засновника та директора ТОВ «Квік-Принт» ОСОБА_5, встановлено, що у ОСОБА_5 приблизно у 2008 році вкрали паспорт, про заснування та роботу у ТОВ «Квік-Принт» він нічого не розповідав, працює не офіційно по найму на будівельних роботах, до статутного фонду підприємства грошові кошти не вносив, оскільки офіційної заробітної плати не має, а батьки грошових коштів ОСОБА_5 не виділяли.

Також посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Тонкар». Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних документів та не доведено факту виконання господарських зобов'язань за договорами із ТОВ «Альфакем Україна», отже відсутні належні докази здійснення господарської операції.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, висновок відповідача про порушення ПП «Севат» вимог підпункту138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, Податкового кодексу Українипри формуванні показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Альфакем Україна» є законним та обґрунтованим.

За таких обставин повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 29 жовтня 2012 року № 00000482301 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішеннявід 29 жовтня 2012 року № 00000482301, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Приватного підприємства «Севат» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 травня 2013 р.