Рішення

від 20.05.2013 по справі 919/150/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року справа № 919/150/13-г

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк"

(вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканмікс-Крим"

(вул. Астана Кесаєва, буд. 3, кв. 52, м. Севастополь, 99038)

про стягнення 27 921,72 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Кравченко Н.В., довіреність № 2968-0 від 13.09.2012;

відповідача - Калінін Ю.В., довіреність б/н від 20.02.2013;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканмікс-Крим" про стягнення заборгованості за договором б/н від 02.09.2011 у розмірі 27921,72 грн, з яких: 25000,00 грн - основний борг, 1926,34 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 545,38 грн - пеня, 450,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором банківського обслуговування від 02.09.2011, який складається з заяви про відкриття поточного рахунку, Умов та Правил надання банківських послуг та тарифів Банку.

Ухвалою від 30.01.2013 позовна заяви прийнята до розгляду суддею Альошиною С.М., порушено провадження у справі.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №96 від 20.03.2013 призначений повторний авторозподіл справи, за результатом якого справа №919/150/13-г передана до провадження судді Єфременко О.О.

Ухвалою від 21.03.2013 справа №919/150/13-г прийнята до провадження суддею Єфременко О.О., розгляд справи призначений у судовому засіданні на 08.04.2013.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.04.2013 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 20.05.2013.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 25 000,00 грн, у відзиві на позов зазначає, що сторонами під час підписання заяви про відкриття поточного рахунку 02.09.2011 не обговорювались умови обслуговування рахунку, штрафні санкції, проценти з овердрафту та інші суттєві умови договору. Таким чином, на думку відповідача, він формально не може вважатися обізнаним про усі суттєві умови обслуговування, оскільки посилання на них у загальнодоступному інформаційному ресурсі не може бути складовою частиною письмової угоди будь-якого роду, оскільки вона не може бути підписана обома сторонами, та її умови можуть бути змінені у будь-який час, у зв'язку із чим відповідач вважає договір банківського обслуговування від 02.09.2011 нікчемним та просить суд відмовити позивачу в позові в частині стягнення процентів, пені та комісії (арк. с. 107).

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

02.09.2011 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сканмікс-Крим" (далі - Клієнт) був підписаний Договір банківського обслуговування, згідно якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок №26000060490422 (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, о розмірах якого Банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua (далі - Правила), які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

Як вбачається з Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки, Клієнт, підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам (розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua), тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком (арк.с.130-131).

Згідно Розділу 1 Правил, розміщених на web-сайті банку http://www.privatbank.ua, ці Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ПриватБанку.

Розділом 3.18. Правил передбачені умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів.

Згідно пункту 3.18.1.1. Правил кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Кредитний ліміт, відповідно до пункту 3.18.1.5. Правил, є сумою грошових коштів, в межах яких Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку.

Згідно пункту 3.18.1.8. Правил проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком на протязі одного року с моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відтисків печатки", або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну інформацією, або в будь-якій іншій формі. При порушенні Клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", Банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному використанні Клієнтом обов'язків, передбачених "Умов і правил надання банківських послуг", проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той же строк.

Відповідно до умов пункту 3.18.1.11. Правил період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно здійснюється дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Пунктом 3.18.1.12 Правил за користування кредитним лімітом встановлюється діфференцірована процентна ставка, яка залежить від строку здійснення непогашеного залишку по кредиту.

Відповідно до пунктів 3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3. та 3.18.2.2.5. Правил Клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Правилами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу був встановлений кредитний ліміт на поточний рахунок в розмірі 25000,00 грн зі сплатою 24% річних на суму залишку по кредиту. Проведення платежів відповідачем в порядку обслуговування кредитного ліміту здійснюється протягом одного року з моменту підписання Договору.

Згідно пунктів 3.18.4.1.1., 3.18.4.1.2. та 3.18.4.1.3. Правил, нарахування відсотків проводиться наступним чином:

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуління. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно пункту 3.18.4.4. правил, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту (щомісячна комісія) відповідно до пунктів 3.18.1.6., 3.18.2.3.2. 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відкритим позивачем кредитним лімітом відповідач користувався з 02.09.2011, проте належним чином свої зобов'язання за Договором не виконував, кредит в порядку та сумах, зазначених вище, не погашав, у зв'язку з чим кредит вважається простроченим в сумі 25 000,00 грн.

Крім того, відповідачу було нараховано 24% річних на суму залишку непогашеної заборгованості. Оскільки сума кредиту вважається простроченою, а грошові зобов'язання по погашенню заборгованості порушеними, згідно пункту 3.18.4.1.3 Договору Клієнт сплачує Банку проценти у розмірі 48% річних від залишку непогашеної заборгованості.

Отже, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті процентів у розмірі 1926,34 грн та заборгованість по комісії у сумі 450,00 грн.

16.10.2012 позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканмікс-Крим" була направлена претензія з вимогою сплатити заборгованість за Договором, яка отримана відповідачем, але залишена без задоволення (арк. с. 38-39).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини третьої статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що під час підписання ним заяви про відкриття поточного рахунку від 02.09.2011 не обговорювались умови обслуговування рахунку, штрафні санкції, проценти по овердрафту та інші умови договору, також він зазначає, що зазначену заяву було підписано особою яка на момент пред'явлення позову не є директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканмікс-Крим".

У зв'язку із наведеним, відповідач вважає Договір банківського обслуговування від 02.09.2011 нікчемним та таким що не підлягає виконанню.

Зазначені доводи відповідача спростовуються наступним.

Згідно статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до частини другої статті 215, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Сторони такого правочину не зобов'язані виконувати його умови, причому навіть і тоді, коли суд не визнає його недійсним. Однак це не означає, що потреби в необхідності визнання нікчемного правочину недійсним може й не виникнути. Така потреба може виникнути, якщо сторони виконали певні умови нікчемного правочину, якщо він нотаріально посвідчений, якщо він порушує права третіх осіб, якщо він зареєстрований у державних органах тощо.

Нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку від 02.09.2011, сторонами були вчинені конклюдентні дії, зокрема, позивач встановив кредитний ліміт на поточний рахунок відповідача, а відповідач, у свою чергу, погодився та зобов'язався виконувати усі умови, що викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування які викладені на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua.

Крім того, відповідач у відзиві на позов не заперечує факту користування ним рахунком, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 25000,00 грн визнає.

Враховуючи вищенаведене, а також положення статей 215, 216, 228, 229, 638, 662 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку про відсутність у Договорі банківського обслуговування від 02.09.2011 ознак нікчемності: порушення публічного порядку, моральних засад суспільства, відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами, противність інтересам держави та суспільства, а також ознак порушення статті 203 Цивільного кодексу України.

У зв'язку із викладеним доводи відповідача щодо нікчемності укладеного між сторонами Договору судом до уваги не приймаються.

Посилання представника відповідача, викладені ним у ході судового розгляду, щодо неукладеності Договору, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (стаття 180 Господарського кодексу України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, між сторонами існували договірні правовідносини з користування відповідачем встановленого на поточний рахунок кредитного ліміту.

Перевіривши розрахунки заборгованості за кредитом та по процентам, надані позивачем, суд дійшов висновку, що він відповідає умовам Договору, вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованості по кредиту в розмірі 25000,00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 1926,34 грн та заборгованості по комісії в розмірі 450,00 грн.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 545,38 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 3.18.5.1. Правил, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди (комісії) Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3., від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно пункту 3.18.5.4. Правил нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до пункту 3.18.5.7. Правил строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені по кредиту, по процентам та комісії у розмірі 545,38 грн такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27921,72 грн, з яких: 25 000,00 грн - заборгованість по кредиту, 1926,34 грн - заборгованість по відсоткам, 450,00 грн - заборгованість з комісії, 545,38 грн - пеня.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканмікс-Крим" (вул. Астана Кесаєва, 3, кв. 52, м. Севастополь, 99038, ідентифікаційний код 37246856, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (Наб. Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094; код ЄДРПОУ 14360570 на р/р 29096090026800, МФО 324935) заборгованість у розмірі 27 921,72 грн , з яких: 25 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 1926,34 грн - заборгованість за процентами, 450,00 грн - заборгованість з комісії, 545,38 грн - пеня .

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканмікс-Крим" (вул. Астана Кесаєва, 3, кв. 52, м. Севастополь, 99038, ідентифікаційний код 37246856, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (Наб. Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094; код ЄДРПОУ 14360570 на р/р 64993919400001, МФО 324935) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.05.2013.

Суддя О.О. Єфременко