Рішення

від 09.02.2009 по справі 53/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/24

09.02.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Торговий дім «МАРКЕТ- ГРУП»   

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляне»

про стягнення 55 687,43 грн.

                                                                                                               Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: Кушкова Н. М. –пред. за довіреністю від 09.10.2008р.

Від відповідача: не з'явилися           

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляне»заборгованості за Договором поставки № К-К2227 від 19.10.2007р. в розмірі 55 687,43 грн., в тому числі: основний борг –43 303,02 грн., збитки від інфляції –6 566,90 грн., 3% річних –1 083,53 грн., пеня –4 733,98 грн.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми,  що належать відповідачу у розмірі позовних вимог.

Вказана заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2008р. порушено провадження по справі № 53/24, розгляд справи призначено на 19.01.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважних представників сторін та невиконанням останніми вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 09.02.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 12.12.2008р. та від 19.01.2009р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 630324 від 17.12.2008р. про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.02.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1  ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

19.10.2007р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № К-К2227 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується у зумовлені строки передавати у власність Покупця алкогольні напої, надалі за текстом –«Товар», а Покупець зобов'язується приймати цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1. Договору)

Покупцю надається відстрочка оплати переданого (поставленого) йому за цим Договором товару строком на 45 календарних днів з моменту переходу права власності на товар, як зазначено в п. 7.2 Договору.

          Факт поставки Товару позивачем відповідачу на загальну суму 71 272,45 грн. підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № 3-00041652 від 08.11.2007р., № 3-00041790 від 09.11.2007р., № 3-00042825 від 15.11.2007р., № 3-00043990 від 22.11.2007р., № 3-00044133 від 23.11.2007р., № 3-00044408 від 24.11.2007р., № 3-00044971 від 29.11.2007р., № 3-00045183 від 30.11.2007р., № 3-00045457 від 03.12.2007р., № 3-00046071 від 06.12.2007р., № 3-00046182 від 07.12.2007р., № 3-00046532 від 10.12.2007р., № 3-00047207 від 13.12.207р.,  № 3-00047394 від 14.12.2007р., № 3-00047641 від 15.12.2007р., № 3-00048433 від 20.12.2007р., № 3-00048594 від 21.12.2007р., № 3-00049479 від 27.12.2007р., № 3-00049789 від 23.12.2007р., № 3-00049980 від 29.12.2007р., товарно-транспортними накладними, відомостями про вантаж та Генеральною довіреністю № 13-07/07 від 01.07.2007р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          Відповідач по справі частково повернув Товар поставлений позивачем по справі на суму 969,43 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями накладних на повернення товару: № 3-00008518 від 09.11.2007р., № 3-00008922 від 23.11.2007р., № 3-00008955 від 24.11.2007р., № 3-00009133 від 30.11.2007р., № 3-00009313 від 07.12.2007р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до припису ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідач по справі частково оплатив суму боргу. Часткова оплата становить суму коштів в розмірі 27 000,00  грн., що підтверджується належним чином завіреною банківською випискою по рахунку з 12.12.2007р. по 04.02.2008р., наданою позивачем по справі.

Таким чином, на день розгляду справи у суді сума заборгованості відповідача становить 43 303,02 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою за підписами генерального директора та головного бухгалтера позивача, а також Актом звірки розрахунків від 01.01.2008р. між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  43 303,02 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 8.2 Договору у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару встановленого пунктом 7.2 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочки.

Позивач надав суду розрахунок пені на суму 4 733,98 грн., який здійснений відповідно до п. 8.2 Договору та згідно з чинним законодавством України. А саме, розрахунок пені здійснений відповідно ч. 6 ст. 231 ГК України, де вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь період користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або Договором.

В ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»вказано, що розмір пені, обчислюється від суми прострочення платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд встановив, що позивач по справі навів правильні підстави нарахування пені та вказав правильний період нарахування пені, але не вірно зробив розрахунок пені.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4 555,25 грн., відповідно до розрахунку суду.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1 083,53 грн. та збитків від інфляції в сумі 6 566,90 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони  пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляне»(04210, м. Київ, пр. Г. Сталінграду, 39-В, код ЄДРПОУ 35149958 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Торговий дім «МАРКЕТ- ГРУП»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграду, 249, код ЄДРПОУ 33114291) основний борг в сумі 43 303 (сорок дві тисячі триста три) грн. 02 коп., пеню в сумі 4 555 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 25 коп., 3% річних у сумі 1 083 (одна тисяча вісімдесят три) грн. 53 коп., збитки від інфляції у сумі 6 566 (шість тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 90 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 555 (п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 09 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 (сто сімнадцять) грн. 63 коп.

          3.В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.