Постанова

від 21.04.2009 по справі 53/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/24

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.04.2009                                                                                           № 53/24

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляне"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.02.2009

 у справі № 53/24 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Торгівельний дім "Маркет-Груп"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляне"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 55687,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “Маркет-Груп” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Поляне” заборгованості за Договором поставки № К-К2227 від 19.10.2007 р. в розмірі 55.687,43 грн., в тому числі: основний борг – 43.303,02 грн., збитки від інфляції – 6.566,90 грн., 3 % річних – 1.083,53 грн., пеня – 4 733,98 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2009 у справі № 53/24 (далі – Рішення  суду) позов задоволено частково:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Поляне” (04210, м. Київ, пр. Г. Сталінграду, 39-В, код ЄДРПОУ 35149958 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Торговий дім “МАРКЕТ- ГРУП” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграду, 249, код ЄДРПОУ 33114291) основний борг в сумі 43.303,02 грн., пеню в сумі 4.555,25 грн., 3% річних у сумі 1.083,53 грн., збитки від інфляції у сумі 6.566,90 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 555,09 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,63 грн.;

- в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто судом за відсутності відповідача, що згідно 3 п.  ч. 3 ст. 104 ГПК України є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2009 задоволено клопотання апелянта про відновлення пропущеного процесуального строку, відновлено  апелянту пропущений строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2009 у справі № 53/43, прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Поляне” і порушено апеляційне провадження у справі № 53/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.04.2009.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Відповідач (апелянт) своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання 21.04.2009 не з'явився, будь-яких заяв або клопотань від апелянта до суду на час судового засідання не надходило. Поштові повідомлення про отримання сторонами ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду з повідомленням про час та місце судового розгляду містяться в матеріалах справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення з підстав, якими обґрунтовано позов.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 19.10.2007 р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № К-К2227 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язується у зумовлені строки передавати у власність Покупця (відповідач) алкогольні напої (далі – Товар), а Покупець зобов'язується приймати цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 Договору).

Покупцю надається відстрочка оплати переданого (поставленого) йому за цим Договором товару строком на 45 календарних днів з моменту переходу права власності на товар, як зазначено в п. 7.2 Договору.

Факт поставки Товару позивачем відповідачу на загальну суму 71.272,45 грн. підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № 3-00041652 від 08.11.2007 р., № 3-00041790 від 09.11.2007 р., № 3-00042825 від 15.11.2007 р., № 3-00043990 від 22.11.2007 р., № 3-00044133 від 23.11.2007 р., № 3-00044408 від 24.11.2007 р., № 3-00044971 від 29.11.2007 р., № 3-00045183 від 30.11.2007 р., № 3-00045457 від 03.12.2007 р., № 3-00046071 від 06.12.2007 р., № 3-00046182 від 07.12.2007 р., № 3-00046532 від 10.12.2007 р., № 3-00047207 від 13.12.207 р.,  № 3-00047394 від 14.12.2007 р., № 3-00047641 від 15.12.2007 р., № 3-00048433 від 20.12.2007 р., № 3-00048594 від 21.12.2007 р., № 3-00049479 від 27.12.2007 р., № 3-00049789 від 23.12.2007 р., № 3-00049980 від 29.12.2007 р., товарно-транспортними накладними, відомостями про вантаж та Генеральною довіреністю № 13-07/07 від 01.07.2007 р.

Відповідач частково повернув Товар, поставлений позивачем, на суму 969,43 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями накладних на повернення товару: № 3-00008518 від 09.11.2007 р., № 3-00008922 від 23.11.2007 р., № 3-00008955 від 24.11.2007 р., № 3-00009133 від 30.11.2007 р., № 3-00009313 від 07.12.2007 р.

Відповідно до частини 1  ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач частково оплатив суму боргу. Часткова оплата становить суму коштів в розмірі 27.000,00 грн., що підтверджується належним чином завіреною банківською випискою з рахунку з 12.12.2007 р. по 04.02.2008 р., наданою позивачем у справі.

Таким чином, на день розгляду справи судом першої інстанції сума заборгованості відповідача становила 43.303,02 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою за підписами генерального директора та головного бухгалтера позивача, а також Актом звірки розрахунків від 01.01.2008 р., складеним позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, колегією суддів встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної оплати поставленого товару, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  43.303,02 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій – неустойка, штраф, пеня.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 8.2 Договору, у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, встановленого пунктом 7.2 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочки.

Позивач надав суду розрахунок пені на суму 4.733,98 грн., який розраховано відповідно до п. 8.2 Договору та згідно з чинним законодавством України.

А саме: розрахунок пені відповідає  ч. 6 ст. 231 ГК України, згідно з якою штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь період користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або Договором.

У ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” вказано, що розмір пені, обчислюється від суми прострочення платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Місцевий суд вірно встановив, що позивач навів правильні підстави нарахування пені та вказав правильний період нарахування пені, але невірно зробив розрахунок пені.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача пені лише в сумі 4.555,25 грн. відповідно до розрахунку, перевіреного колегією суддів, з урахуванням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Позивач такий перерахунок суду не заперечує.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1.083,53 грн. та збитків від інфляції в сумі 6.566,90 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони  пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Скаржник стверджує, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду.

З цього приводу колегією суддів встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2008 р. порушено провадження у справі № 53/24, розгляд справи призначено на 19.01.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважних представників сторін та невиконанням останніми вимог ухвали суду про порушення провадження у справі розгляд справи було відкладено на 09.02.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2009 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання під час розгляду справи місцевим судом не з'явився, письмових пояснень чи заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 12.12.2008 р. та від 19.01.2009 р. не виконав.

Про причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача місцевий суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи під час розгляду справи місцевим судом від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 630324 від 17.12.2008 р. про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем.

Колегія суддів враховує, що в судове засідання 09.02.2009 р. відповідач не з'явився, однак  докази, наявні в матеріалах справи,  були достатніми для прийняття рішення у справі. Відомостей щодо повної оплати суми, заявленої до стягнення позивачем, місцевому суду (як в подальшому і апеляційному суду) станом на час прийняття рішення у справі не надано.

Статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що відповідач (ТОВ “Поляне”) під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи.

За висновком колегії суддів, причини неявки відповідача до суду обґрунтовано визнані місцевим судом неповажними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Таким чином,  Господарським судом міста Києва обґрунтовано відповідно до ст. 75 ГПК України прийнято рішення у справі 09.02.2009 р. за відсутності представника відповідача.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм  внутрішнім  переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному  розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва  у справі № 53/24 від 09.02.2009 р. прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Поляне”залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва  у справі № 53/24 від 09.02.2009 р. – без змін.

2. Матеріали справи № 53/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді