Рішення

від 09.02.2009 по справі 53/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/31

09.02.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Рікон”    

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК-Сєвєр»

про стягнення 91 415,98грн.

                                                                                Суддя Грєхова О. А.

Представники:

Від позивача: Джяутов В. В. - директор

Від відповідача не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК-Сєвєр»заборгованості за видатковими накладними № РИ-0023330 від 21.05.2008 р. та № РИ-0023464 від 27.05.2008 р. в розмірі 91 415,98 грн.(основний борг).

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2008р. порушено провадження по справі № 53/31, розгляд справи призначено на 19.01.2009р.

Позивач в судовому засіданні 19.01.2009р. подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог і просить стягнути з відповідача 89 915,98 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Від відповідача по справі надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на лютий місяць у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 12.12.2008р., ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2008р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), було відкладено на 09.02.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 12.12.2008р. та від 19.01.2009р. не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Листом Головного управління статистики у місті Києві № 13-296 від 27.01.2009р., наданим позивачем по справі.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.02.2009 р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 138 015,98 грн.  

Факт поставки товару підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями: видаткової накладної № РИ-0023464 від 27.05.2008р., видаткової накладної № РИ-0023330 від 21.05.2008р.; довіреності на отримання матеріальних цінностей серія ЯКЮ № 783376 від 27.05.2008р. довіреності на отримання матеріальних цінностей серія ЯКЮ № 783375 від 21.05.2008р. (оригінали досліджені в судовому засіданні).

Відповідач частково сплатив кошти за поставлений йому товар, відповідно до видаткових накладних, залучених до матеріалів справи, що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією виписки з банку позивача по справі та прибутковими касовими ордерами. Сума сплаченої  заборгованості становить 46 600,00 грн.

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача вимогу від 11.11.2008р. № 11/лс про стягнення 91 415,98 грн. В підтвердження направлення вказаної вимоги відповідачу позивач долучив до позовної заяви оригінали фіскального чеку № 4849 від 18.11.2008р. та опису вкладення від 18.11.2008р.  

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 28.11.2008р. оплати позивачу поставлений товар у сумі 91 415,98 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 28.11.2008р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманого товару в сумі 91 415,98 грн. не виконав.

Після порушення провадження у справі № 53/31 відповідач по справі частково сплатив кошти за поставлений йому товар, відповідно до видаткової накладних, залучених до матеріалів справи, що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією виписки з банку, наданою позивачем по справі. Сума погашення заборгованості становить 1500,00 грн.

На дату прийняття рішення заборгованість відповідача становить 89 915,98 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи актом звірки розрахунків між позивачем та відповідачем від 29.01.2009р.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 89 915,98 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 89 915,98 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК-Сєвєр»(01010, м. Київ, вул. Московська, 24, к. 21, ідентифікаційний код 31112950 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Рікон” (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 1Д, код ЄДРПОУ 25641088) основний борг в сумі 89 915 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 98 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 914 (дев'ятсот чотирнадцять) грн. 16 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                Грєхова О.А.