Постанова

від 16.05.2013 по справі 802/1326/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

16 травня 2013 р. Справа № 802/1326/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Крисько Ілони Володимирівни

представників позивача: Стрільчука В. Л., Каракулової О. Г.

представників відповідача: Дмитрик Л. В., Гралєвського Л. Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Оратів м'ясо"

до: Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оратів м'ясо» (далі - ТОВ «Оратів м'ясо») до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Іллінецька МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної 11.03.2013 року планової виїзної перевірки Іллінецькою МДПІ складено акт №4/22/33002696 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 19.03.2013 року форми "Р", яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 166994,00 грн. - основного платежу та застосовано штрафні санкції у розмірі 20157,25 грн. Висновки акта мотивовані тим, що товариством порушено п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України. Проте, позивач не погоджується з висновками Акта вказуючи, що до перевірки було надано всі подорожні листи на транспортування вантажу, які оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Однак, перевіряючими в ході проведення перевірки не були досліджені регістри бухгалтерського обліку, в акті перевірки не зроблено жодного посилання на відомості обліку видачі нафтопродуктів, які також ж первинними документами обліку руху паливно-мастильних матеріалів.

За даних обставин, позивач звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 19.03.2013 року.

В ході судового розгляду позивач та його представник позов підтримали та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити у його задоволенні. Свою позицію мотивували згідно заперечень, які долучені до матеріалів справи (том 1 а. с. 140-141). Суду пояснили, що в ході проведення перевірки ТОВ «Оратів м'ясо» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства встановлено, що останнім списуються на собівартість реалізованої продукції паливно-мастильні матеріали не підтверджені належно оформленими подорожніми листами вантажного автомобіля. Відповідач посилається на Наказ Держкомстату України від 17.02.98р. №74, який зареєстровано в Мін'юсті України 05.03.98 р. за №149/2589 і відповідно до якого затверджено типову форму №2 «Подорожній лист вантажного автомобіля» та Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа.

До перевірки надано подорожні листи вантажного автомобіля складені з порушеннями вимог типової форми №2, а саме: шляхові листи складено не на кожний день їзди вантажних автомобілів; показники у розділі «робота водія та автомобіля» шляхового листа або не проставлено взагалі, або проставлено за певний проміжок часу, у розділі «рух пального, літрів» подорожніх листів відсутні показники марки пального, відомості про його залишок при виїзді та поверненні, відсутні підписи заправника або іншої відповідальної особи. Тобто відсутні основні відомості про рух пального, які є підставою для його списання з підзвіту водія на затрати підприємства.

Подорожні листи, як первинні документи, не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: складені з порушенням норм п. 2.4 Положення №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Міністерством фінансів України від 24.05.1995 року №88, оскільки не містять даних щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції у вартісному виражені.

Іллінецька МДПІ зазначає в запереченнях, що, враховуючи відсутність у первинних документах (подорожніх листах) відомостей про необхідні показники: показники спідометрів вантажних автомобілів при виїзді та поверненні в гараж за кожний день їзди, відомості про кількість та марку палива - що було в баку вантажного автомобіля перед виїздом з гаража, яку кількість палива використано, яка кількість залишилась на кінець дня та інші обов'язкові реквізити, позбавлена можливості для формування висновку про фактичне використання палива.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи, з 11.02.2013 року по 01.03.2013 року державним податковими ревізорами Іллінецької МДПІ Вінницької області ДПС здійснено планову виїзну перевірку ТОВ «Оратів м'ясо», код ЄДРПОУ 33002696 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами такої перевірки складено акт №4/22/33002696 від 11.03.2013 року (далі - Акт), яким встановлено порушення ТОВ «Оратів м'ясо» (том 1 а. с. 9-89), зокрема:

1. п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, ст. 1, 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

2. п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, п. 201.1 ст. 201 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року №246 «Про порядок нарахування податку на додану вартість»;

3. п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, п. 201.1 ст. 201 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року №246 «Про порядок нарахування податку на додану вартість»;

4. п. 2.8, 3.5 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

Згідно запису в акті перевірки, уповноважені особи товариства відмовились від підпису акту перевірки та вказали, що з висновками перевірки, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, не згодні, протягом п'яти робочих днів від дня отримання примірника акта перевірки будуть подані до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

На підставі висновків акту перевірки від 11.03.2013 року Іллінецькою МДПІ 19.03.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000042200, яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 166994,00 грн. (основного платежу) та застосовано штрафну санкцію у розмірі 20157,25 грн. (том 1 а. с. 8).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням товариство звернулося до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає останнє таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню. Інші порушення позивачем не оскаржуються.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України; Податкового кодексу України; Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 14.1.27. ст.14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно частини 1 п.п.138.2. ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Стаття 134 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування у цьому розділі є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 зазначеного Закону, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, підставою для бухгалтерського та податкового обліку підприємства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та на даних яких повинні ґрунтуватися облікові регістри підприємства.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З наведених норм Податкового кодексу України та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видно, що до складу валових витрат не належать витрати, не підтверджені первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення).

В Акті перевіряючими вказано, що перевіркою повноти визначення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, в порушення п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, встановлено їх завищення (рядок 05.1 Декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг») в сумі 759448 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 145103 грн., за 2-3 квартал 2011 року - 277526 грн., за 2-4 квартал 2011 року - 375501 грн., за 1 квартал 2012 року - 103426 грн., за півріччя 2012 року - 233216 грн., за три квартали 2012 року - 383947 грн.

Також, податковий орган посилається на п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, де вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, на підтвердженими документами.

Як зазначено в Акті, ТОВ «Оратів м'ясо» списуються на собівартість реалізованої продукції паливно-мастильні матеріали не підтверджені належно оформленими подорожніми листами вантажного автомобіля.

Перевіряючі вказують в Акті, що Наказом Держкомстату України від 17.02.98 р. №74, який зареєстровано в Мін'юсті України 05.03.98 р. за №149/2589, затверджено типову форму №2 «Подорожній лист вантажного автомобіля» та Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа, яка встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа вантажного автомобіля типової форми №2 при виконанні вантажних перевезень, а також для обліку транспортної роботи вантажних автомобілів. Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежного від відомчого підпорядкування та форми власності: які надають вантажні автомобілі для транспортного обслуговування юридичних осіб на комерційній основі або використовують їх у власній господарській діяльності.

В Акті вказано, що до перевірки надано подорожні листи вантажного автомобіля складені з порушенням вимог типової форми №2, а саме: шляхові листи складено не на кожний день їздки вантажних автомобілів; показники у розділі «робота водія та автомобіля» шляхового листа листа або не проставлено взагалі, або проставлено за певний проміжок часу (наприклад 10 днів, місяць), у розділі «рух пального, літрів» подорожніх листів відсутні показники марка пального, відомості про залишок пального при виїзді та поверненні, відсутні підписи заправника або іншої відповідальної особи, тобто основні відомості про рух пального, які є підставою для списання пального з підзвіту водія на затрати підприємства.

Крім того, в Акті зазначено, що відсутність у первинних документах (подорожніх листах) відомостей про необхідні показники: показники спідометрів вантажних автомобілів при виїзді та поверненні в гараж за кожен день їздки, відомостей про кількість та марку палива, що було в баку вантажного автомобіля перед виїздкою з гаража, скільки палива використано, скільки залишилося на кінець дня, та інших обов'язкових відомостей позбавляє можливості для висновку про фактичне використання палива.

Обґрунтування податкового органу щодо безпідставності списання на собівартість реалізованої продукції паливно-мастильних матеріалів ґрунтуються на тому, що позивачем до перевірки не надано належно оформлені подорожні листи вантажного автомобіля, що, як вказує в Акті відповідач, передбачено Наказом Держкомстату України від 17.02.98 р. №74 (далі - Наказ), яким затверджено типову форму №2 «Подорожній лист вантажного автомобіля» та Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа (далі - Інструкція).

Суд не може погодитись з такими доводами податкового органу виходячи з наступного.

Дослідивши наявні матеріли справи суд з'ясував, що Наказом, на який посилається податковий орган, затверджено типову форму №3 «Подорожній лист службового легкового автомобіля» та відповідно Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи. Таким чином вказаний нормативний акт не регулює ведення первинної транспортної документації для вантажного автомобіля, якими здійснювало перевезення вантажів ТОВ «Оратів м'ясо», а тому податковий орган, враховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, не мав законних підстав посилатись на положення даної Інструкції та застосовувати її під час проведення перевірки.

«Подорожній лист вантажного автомобіля» типової форми №2, на який в акті посилаються перевіряючі, введений для застосування на території України Наказом Міністерства статистики України і Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року №228/253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за №483/1508) «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи». Проте, суд бере до уваги, що вказана Інструкція станом на даний час та на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Оратів м'ясо» була скасована згідно Наказу Державного комітету статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року №228/253.

Відтак, суд оцінює критично твердження податкового органу про надання ТОВ «Оратів м'ясо» до перевірки подорожніх листів вантажного автомобіля складених з порушенням вимог типової форми №2, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 р. №488/346, оскільки цей Наказ втратив чинність відповідно до Наказу Мінстату від 04.03.1997 р. №58.

Також, перевіряючими в Акті зроблено висновок, що подорожні листи, як первинні документи не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме складені з порушенням норм п. 2.4 Положення №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затверджене Міністерстом фінансів України від 24.05.1995 р. №88, оскільки не містять даних щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції у вартісному виражені.

Суд вважає, що надані в період перевірки первинні бухгалтерські документи (подорожні листи, відомості на відпуск пального, реєстри шляхових листів, видаткові накладні, платіжні доручення, товаротранспортні накладні) є допустимими та достатніми доказами на підтвердження факту списання на собівартість реалізованої продукції паливно-мастильних матеріалів, так як вони містять всі обов'язкові реквізити.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем норм п. 2.4 Положення №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», а саме відсутності даних щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції у вартісному вираженні, то суд зазначає, що в подорожніх листах прослідковуються ці дані окрім господарської операції у вартісному вираженні, яку можна побачити в регістрах бухгалтерського обліку.

Як досліджено судом, кількість фактично виданого водіям палива фіксують не тільки у подорожньому листі, а й у інших первинних документах, зокрема Відомостях обліку видачі нафтопродуктів. На підставі первинних документів, за яким на підприємстві здійснюють приймання і відпуск нафтопродуктів, матеріально відповідальна особа (заправник, комірник) складає Звіт про рух нафтопродуктів, який разом із первинними документами подає до бухгалтерії, що слугує підставою для відображення в обліку руху нафтопродуктів.

На підставі підсумкових даних карток обліку витрат палива автомобілем технік з обліку паливно-мастильних матеріалів складає за кожним видом палива Зведену відомість обліку витрат паливно-мастильних матеріалів за автомобілями за місяць, яку затверджує головний інженер підприємства і передає до бухгалтерії . Відомість звіряється з даними про залишки палива в актах зняття залишків палива в баках автомобілів, а також із даними про фактичне отримання палива водіями і даними звітів матеріально відповідальних осіб за поточний місяць. Після цього за відомістю проводять списання на витрати виробництва використаного палива.

Таким чином, з підстав наведених вище, суд приходить до висновку, що списання ТОВ «Оратів м'ясо» паливно-мастильних матеріалів на перевезення власної продукції та доставки сировини підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, а тому позивач мав законне право на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 759448 грн.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

За даних обставин суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 19.03.2013 р. недоведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому обсязі.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011р. №2135/11/13-11 «Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ».

На підставі вище зазначеного та з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню 1871,51 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно з платіжним дорученням №40 від 02.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 19.03.2013 року, прийняте Іллінецькою міжрайонною державною податковою інспекцією стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Оратів м'ясо".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оратів м'ясо" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1871,51 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із розрахункових рахунків Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна