Ухвала

від 25.06.2013 по справі 802/1326/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1326/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представників позивача: Стрільчука В.Л., Каракулової О.Г.

представника відповідача: Гралєвського Л.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оратів м'ясо" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Оратів м'ясо" (далі - ТОВ "Оратів м'ясо", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Іллінецька МДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Оратів м'ясо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №4/22/33002696 від 11.03.2013 р.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ "Оратів м'ясо", зокрема, вимог: п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, ст. 1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Вказане порушення полягає в завищенні валових витрат шляхом списання на собівартість реалізованої продукції вартості паливно-мастильних матеріалів. Використання яких не підтверджене належно оформленими подорожніми листами вантажного автомобіля.

На підставі висновків акту перевірки від 11.03.2013 року Іллінецькою МДПІ 19.03.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000042200, яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 166994,00 грн. (основного платежу) та застосовано штрафну санкцію у розмірі 20157,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Оратів м'ясо", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств. Так, в ході проведення перевірки ТОВ "Оратів м'ясо" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства встановлено, що останнім списуються на собівартість реалізованої продукції паливно-мастильні матеріали не підтверджені належно оформленими подорожніми листами вантажного автомобіля. В обґрунтування власної позиції відповідач посилається на Наказ Держкомстату України від 17.02.98р. №74, який зареєстровано в Мін'юсті України 05.03.98 р. за №149/2589 і відповідно до якого затверджено типову форму №2 "Подорожній лист вантажного автомобіля" та Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа.

Відповідно до ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 14.1.27. ст.14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Відповідно до ч.1 п.п.138.2. ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу ст.135 ПК України при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) регулює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06 1995 р. за № 168/704 (далі - Положення).

Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів ( п. 2.1 Положення).

З огляду на вимоги п. 2.2 та 2.3 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4. Положення).

Згідно із вимогами п.2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З наведених норм видно, що до складу валових витрат не належать витрати, не підтверджені первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення).

Дослідивши надані позивачем подорожні листи, відповідач встановив, що останні не відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме складені з порушенням норм п. 2.4 Положення, оскільки не містять даних щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції у вартісному виражені.

Однак, надані в період перевірки первинні бухгалтерські документи (подорожні листи, відомості на відпуск пального, реєстри шляхових листів, видаткові накладні, платіжні доручення, товаротранспортні накладні) є допустимими та достатніми доказами на підтвердження факту списання на собівартість реалізованої продукції паливно-мастильних матеріалів, так як вони містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що документи та інші дані, які спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов, змісту операції тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Кількість фактично виданого водіям палива фіксують не тільки у подорожньому листі, а й у інших первинних документах, зокрема Відомостях обліку видачі нафтопродуктів. На підставі первинних документів, за яким на підприємстві здійснюють приймання і відпуск нафтопродуктів, матеріально відповідальна особа (заправник, комірник) складає Звіт про рух нафтопродуктів, який разом із первинними документами подає до бухгалтерії, що слугує підставою для відображення в обліку руху нафтопродуктів.

На підставі підсумкових даних карток обліку витрат палива автомобілем технік з обліку паливно-мастильних матеріалів складає за кожним видом палива Зведену відомість обліку витрат паливно-мастильних матеріалів за автомобілями за місяць, яку затверджує головний інженер підприємства і передає до бухгалтерії . Відомість звіряється з даними про залишки палива в актах зняття залишків палива в баках автомобілів, а також із даними про фактичне отримання палива водіями і даними звітів матеріально відповідальних осіб за поточний місяць. Після цього за відомістю проводять списання на витрати виробництва використаного палива.

Оскільки реальність вказаних операцій підтверджується вказаними вище документами, навіть наявність недоліків у подорожніх листах не спростовує товарності господарських операцій з використання палива.

Крім того, є безпідставними посилання відповідача на Наказ Держкомстату України від 17.02.98 р. №74, яким затверджено типову форму №2 "Подорожній лист вантажного автомобіля" та Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа, оскільки вказаним наказом затверджено типову форму №3 "Подорожній лист службового легкового автомобіля" та відповідно Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи.

"Подорожній лист вантажного автомобіля" типової форми №2, на який в акті посилаються перевіряючі, введений для застосування на території України Наказом Міністерства статистики України і Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року №228/253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за №483/1508) "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи". Проте, вказана Інструкція на момент здійснення господарських операцій ТОВ "Оратів м'ясо" була скасована згідно Наказу Державного комітету статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року №228/253.

Таким чином, є безпідставним висновок податкового органу про надання ТОВ "Оратів м'ясо" до перевірки подорожніх листів вантажного автомобіля складених з порушенням вимог типової форми №2, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 р. №488/346, оскільки цей Наказ втратив чинність відповідно до Наказу Мінстату від 04.03.1997 р. №58.

З огляду на наведені обставини в сукупності, колегія вважає що списання ТОВ "Оратів м'ясо" паливно-мастильних матеріалів на перевезення власної продукції та доставки сировини підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, а тому позивач мав законне право на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 759448 грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 199 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 липня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.