Ухвала

від 25.04.2013 по справі 5019/2842/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 квітня 2013 року Справа № 5019/2842/11

Вищий господарський суд України у складі судді:

головуючого:Владимиренко С.В. суддів:Демидової А.М. Мирошниченка С.В. Плюшка І.А. Шевчук С.Р.

розглянувши заяву Сільськогосподарського комунального підприємства "Малолюбашанське" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 18.02.2013 у справі№5019/2842/11 за позовом Прокурора Костопільського району в інтересах держави в особі Малолюбашанської сільської ради доСільськогосподарського комунального підприємства "Малолюбашанське" простягнення 76 643,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.11.2012 у справі №5019/2842/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2012, задоволено позов Прокурора Костопільського району, заявлений в інтересах держави в особі Малолюбашанської сільської ради, про стягнення з Сільськогосподарського комунального підприємства "Малолюбашанське" на користь позивача 76643,77 грн. втрат сільськогосподарського виробництва.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2013 у справі №5019/2842/11 рішення господарського суду Рівненської області від 06.11.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 залишено без змін.

Сільськогосподарським комунальним підприємством "Малолюбашанське" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2013 у справі №5019/2842/11, у якій заявник просить вказану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2012 у справі №5023/10023/11, від 24.04.2012 у справі №5023/7076/11(64/382-10) мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа №5019/2842/11 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 18.02.2013 у справі №5019/2842/11, про перегляд якої просить заявник, та постанов Вищого господарського суду України від 29.05.2012 у справі №5023/10023/11, від 24.04.2012 у справі №5023/7076/11(64/382-10), на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У постанові від 18.02.2013 у справі №5019/2842/11, яку заявник просить переглянути, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення з відповідача суми на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, нарахованих розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації "Про надання земельної ділянки у постійне користування та затвердження втрат сільськогосподарського виробництва" (далі - розпорядження). Відповідного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що земельні ділянки, передані відповідачу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території позивача у постійне користування для розробки кар'єру родовища піску; згідно розпорядження, відповідачу затверджено суму втрат сільськогосподарського виробництва, правомірність нарахування якої та розмір не спростовано відповідачем; відповідачем не виконано припис розпорядження здійснити сплату втрат у двомісячний термін; відповідачем не доведено ані отримання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву, обов'язковість чого встановлена Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (наказ Держкомзему України від 04.01.2005 №1), ані фактичного понесення витрат на рекультивацію, які б могли бути зараховані до суми на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Водночас в постанові від 29.05.2012 у справі №5023/10023/11, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволені позову про стягнення з відповідача втрат сільськогосподарського виробництва, нарахованих розпорядженням Харківської районної державної адміністрації "Про надання відповідачу згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" (далі - розпорядження), яким відповідачу надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок (для передачі їх в оренду) орієнтовною площею 9,00 га, в тому числі: прибережної захисної смуги 7,22 га інших захисних насаджень, за рахунок земель запасу категорії водного фонду (без зміни її категорії) та 1,78 га інших захисних насаджень, за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (зі зміною її цільового призначення з віднесенням до земель рекреаційного призначення), розташованих на території позивача, для будівництва та обслуговування спортивно-розважального комплексу. Приймаючи дану постанову суд касаційної інстанції посилався на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, звертаючись з позовом до суду прокурор просив стягнути з відповідача втрати сільськогосподарського виробництва, надаючи в обґрунтування своїх вимог акт про визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва та орієнтовну розрахункову відомість, які в свою чергу свідчать про розрахунок втрат лісогосподарського виробництва, до якої жодна з двох ділянок не відносилась, при цьому посилаючись на приписи статті 207 Земельного кодексу України, якою передбачено стягнення втрат в разі викупу земельних ділянок, проте, спірні земельні ділянки були передані відповідачу на праві оренди.

В постанові від 24.04.2012 у справі №5023/7076/11(64/382-10), на яку також посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням земель, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідно до яких спірна земельна ділянка надана відповідачу згідно до розпорядження Харківської районної державної адміністрації, яким відповідачу надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки сіножатей за рахунок земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, польових шляхів за рахунок несільськогосподарських угідь, боліт за рахунок земель запасу водного фонду, розташованої на території позивача, для геологічного вивчення та подальшого видобування корисних копалин (промислової розробки родовища пісків); відповідачем здійснювалось поетапне освоєння переданої йому земельної ділянки, що передбачено умовами розпорядження; на виконання умов освоєння переданих на підставі договору оренди спірних земель, відповідачем отримано дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву; відповідач за власний кошт здійснив поліпшення земельної ділянки, обраної відповідною комісією із земель малопродуктивних угідь, шляхом перевезення родючого шару ґрунту, знятого з ділянки розробки; витрати відповідача, передбачені проектом землеустрою щодо землювання (поліпшення малопродуктивних земель) майже втричі перевищують розмір нарахованих до сплати втрат сільськогосподарського виробництва, тобто сума таких втрат має бути включена до затрат на поліпшення малопродуктивних земель.

Таким чином, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин.

Також з поданої заяви вбачається, що доводи заявника зводяться і до оцінки дій суду касаційної інстанції щодо повноти та правильності дослідження обставин справи, стосовно чого колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ 2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ 2 ГПК України, правова оцінка повноти та правильності дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Сільськогосподарському комунальному підприємству "Малолюбашанське" у допуску справи №5019/2842/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Владимиренко СуддіА.Демидова С.Мирошниченко І.Плюшко С.Шевчук