Постанова

від 21.05.2013 по справі 5011-24/543-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 5011-24/543-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Мележик Н.І., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргуВсеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 10.12.2012 Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 у справі№ 5011-24/543-2012 господарського судуміста Києва за позовомДержавного підприємства "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" до 1. Товариства з додатковою відповідальністю "Перша страхова компанія", 2. Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на, стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. провизнання недійсними зобов'язань за векселями та визнання векселів такими, що не підлягають оплаті та визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню за участю представників: від позивача: Яцюк Н.В., від відповідачів 1,2: Ходаківський М.Д.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Перша страхова компанія" та Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів", з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про визнання недійсними зобов'язань за векселями та визнання векселів такими, що не підлягають оплаті, визнання виконавчих написів нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В., вчинених 02.11.2011 та зареєстрованих в реєстрі за № 3016 та № 3018, такими, що не підлягають виконанню.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2012 (судді: Д.В.Мандичев - головуючий, В.П.Босий, В.В.Бондарчук) позов задоволено. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання відповідних векселів такими, що не підлягають оплаті, припинено на підставі п.1 1 ст.80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 (судді: Чорна Л.В. - головуючий, Смірнова Л.Г., Тищенко О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Судові рішення мотивовано,зокрема, ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст.88 Закону України "Про нотаріат", п.284 Інструкції та пп."б" ч.2 п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабміну України від 29.06.1999 №1172, оскільки у боржника - позивача, відсутні грошові зобов'язання перед кредитором - відповідачем, в розумінні грошового зобов'язання як наявного узгодженого сторонами платежу, непогашеного у встановлений строк.

У касаційній скарзі Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" не погоджується з вищевказаними судовими рішеннями у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та просить їх скасувати, в позові відмовити, припинити провадження у справі.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" зазначає, що рішення у даній справі прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 23.04.2013 № 08.03-04/431 у зв'язку з відрядженням судді Козир Т.П. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №5011-24/543-2012. За результатами повторного автоматичного розподілу доповідачем у справі визначено суддю Самусенко С.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2013 у справі № 5011-24/543-2012 касаційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 20.05.2013 для розгляду справи № 5011-24/543-2012 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді: Мележик Н.І., Самусенко С.С. (доповідач).

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з додатковою відповідальністю "Перша страхова компанія" (страховик) та Державним підприємством "Крона" (страхувальник), в подальшому перейменовано на Державне підприємство "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" (позивач), укладено договори про страхування майна, згідно яких страхувальник застрахував у страховика своє майно на загальну суму 322 043,86 грн. Відповідно до доповнення №1 до договорів страхування від 15.06.2001 платою страхувальником страховику частини страхового платежу за вказаними договорами на 307043,86 грн. є вексель, емітентом якого є страхувальник на суму 307043,86 грн.

Також, між ТДВ "Перша страхова компанія" (страховик) та ДП "Крона" (страхувальник) укладено договори про страхування майна. Згідно доповнення №1 до договорів страхування оплатою страхувальником страховику страхового платежу за вказаними договорами на 234081,17 грн. є вексель, емітентом якого є страхувальник на суму 234081,17 грн.

Судами також встановлено, що на виконання вказаних договорів було видано ряд відповідних векселів, які передано за актами приймання-передачі страхувальником страховику, та які в подальшому було замінено.

На думку позивача видача відповідних векселів на виконання договорів страхування суперечить діючому в період їх видачі законодавству, векселі від 15.06.2001, 17.07.2001, 01.03.2002 видано з порушенням ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", оскільки у позивача перед відповідачами були відсутні як грошовий борг, так і будь-які зобов'язання, які були б підставою для видачі даних векселів, вказані правочини визнано недійсними.

При цьому, господарськими судами встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2012 у справі №5011-23/4232-2012 визнано недійсними з моменту укладення вищезазначені договори страхування майна від 04.03.2001 та від 14.03.2001, доповнення №1 до договорів страхування майна від 15.06.2001, зміни від 17.07.2001 до доповнення №1 від 15.06.2001. Визнаючи недійсними дані угоди суди послались на те, що страхові послуги за спірними договорами страховиком не надавались, оскільки у даному випадку мала місце лише імітація правочину, тобто ці правочини є фіктивними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі №5011-70/4217-2012 визнано недійсним доповнення №1 від 01.03.2002 до відповідних договорів страхування майна від 01.01.2002, укладених між ТДВ "Перша страхова компанія" та ДП "Крона", а також встановлено, що ці договори страхування майна від 01.01.2002 не набрали чинності. Рішення мотивовано тим, що на час укладення спірного доповнення до договорів страхування майна статтею 19 Закону України "Про страхування" було визначено, що страхувальники мають право вносити страхові платежі на території України лише в грошовій одиниці України. Грошовою одиницею України, відповідно до статті 99 Конституції України, є гривня. Вексель не є грошовою одиницею України, а являє собою цінний папір. Оплата цінними паперами (зокрема, векселями) згідно з договорами страхування не допускається. Станом на дату укладення оспорюваного доповнення, здійснення розрахунків за послуги страхування векселями суперечило чинному законодавству, зокрема, ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", ст.19 Закону України "Про страхування" та ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні".

Згідно ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність можливості оформлення в даному випадку векселів, оскільки наявними доказами у справі не доведено надання позивачу будь-яких послуг та їх прийняття останнім в підтвердження виникнення у позивача грошового боргу в розумінні статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні". У позивача був відсутній борг перед страховиком на момент видачі векселів, адже послуги страхування не надавались, що свідчить про порушення норм ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", чинної на момент їх складання. Разом з тим, природа договору страхування свідчить про неможливість оплачувати вказані послуги векселем. Враховуючи викладене та недійсність договорів, на виконання яких видавались векселі, грошові зобов'язання позивача за відповідними векселями правомірно визнано недійсними.

Як наслідок, виконавчі написи приватного нотаріуса не підлягають виконанню.

Також судами встановлено, що про порушення права позивачу стало відомо з акту від 17.11.2011 №10-30/1808 ревізії Контрольно-ревізійного управління в місті Києві фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг", якою було встановлено, що видача у 2001, 2002, 2003 та 2006 роках простих векселів здійснювалася з порушення чинного законодавства. Визнавши поважними причини пропуску строку позовної давності, суди на підставі п.5 ст.267 ЦК України, правомірно захистили порушене право.

Приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи встановлені судами обставини у даній справі, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги, доводи якої фактично зводяться до переоцінки встановленого судами.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 у справі №5011-24/543-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Мележик

С. Самусенко