Постанова

від 27.02.2013 по справі 5011-24/543-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа№ 5011-24/543-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

при секретарі Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Яцюк Н.В. (представник за довіреністю);

від відповідача 1. - Ходаківський М.Д. (представник за довіреністю);

від відповідача 2. - Ходаківський М.Д. (представник за довіреністю)

від третьої особи - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша страхова компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.12.2012 року

по справі № 5011-24/543-2012 (колегія суддів: головуючий суддя:

Мандичев Д.В., судді: Босий В.П., Бондарчук В.В. )

за позовом Державного підприємства «Український лісогосподарський

центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша страхова компанія»

2. Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація пенсіонерів»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального

округу Коротюк О.В.

про визнання недійсними зобов'язань за векселями та визнання

векселів такими, що не підлягають оплаті та визнання виконавчих

написів такими, що не підлягають виконанню

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року позов задоволено. Визнано недійсними зобов'язання за векселями №3221970383 від 15.06.2001р., №3221972610, №3221972611 від 17.07.2001р. (видані на заміну №3221970383), №3221972613 від 02.07.2002р., №32047812042 від 09.12.2003р., №32047812935 від 26.09.2005р., №32047812938 від 31.10.2006р., № 32047812941 від 31.10.2007р., №32047812942 від 18.11.2008р., № АА №1346946 від 18.11.2009р., № АА №1346948 від 09.11.2010р., №3221972612 від 01.03.2002р., №3221971060 від 03.03.2003р., №32047812043 від 09.12.2003р., №32047812934 від 26.09.2005р., №32047812937 від 31.10.2006р., №32047812940 від 31.10.2007р., №32047812943 від 18.11.2008р., № АА №1346945 від 18.11.2009р., № АА №1346947 від 09.11.2010р.

Визнано виконавчий напис №3016, вчинений 02.11.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. про стягнення з Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» на користь Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація пенсіонерів» 234 081, 17 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Визнано виконавчий напис №3018, вчинений 02.11.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. про стягнення з Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша страхова компанія» 223 043, 86 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Провадження у справі в частині вимоги позивача визнати векселя №3221970383 від 15.06.2001р., №3221972610, №3221972611 від 17.07.2001р. (видані на заміну №3221970383), №3221972613 від 02.07.2002р., №32047812042 від 09.12.2003р., №32047812935 від 26.09.2005р., №32047812938 від 31.10.2006р., № 32047812941 від 31.10.2007р., №32047812942 від 18.11.2008р., № АА №1346946 від 18.11.2009р., № АА №1346948 від 09.11.2010р., №3221972612 від 01.03.2002р., №3221971060 від 03.03.2003р., №32047812043 від 09.12.2003р., №32047812934 від 26.09.2005р., №32047812937 від 31.10.2006р., №32047812940 від 31.10.2007р., №32047812943 від 18.11.2008р., № АА №1346945 від 18.11.2009р., № АА №1346947 від 09.11.2010р. такими, що не підлягають оплаті - припинено на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша страхова компанія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року по справі № 5011-24/543-2012 року. Прийняти заяву відповідача про застосування позовної давності та наслідків її спливу. Відмовити у позові Державному підприємству «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28 грудня 2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша страхова компанія» прийнято до провадження.

Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 10 грудня 2012 року у справі № 5011-24/543-2012 без змін.

Також позивачем подано заяву про доручення до матеріалів справи доказів, а саме: копії простих векселів АА № 1346946 від 18.11.2009 року та АА № 1346945 від 18.11.2009 року; копії листів в.о. генерального директора ДП «Укрлісконсалтинг» від 09.11.2012 року № 265/2-3 та від 09.11.2010 року № 264/2-3; копію постанови ВГСУ від 10.12.2012 року у справі № 5011-70/4217-2012.

Апелянт заперечує проти наданих доказів.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. своїх представників, чи особисто, в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Державного комітету лісового господарства України від 07.05.2007 року № 162 Державне підприємство «Крона» перейменовано в Державне підприємство «Торговий дім «Крона», а відповідно до наказу Державного комітету лісового господарства України від 10.11.2008 №284 Державне підприємство «Торговий дім «Крона» перейменовано в Державне підприємство «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг», що вказано і в Статуті Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрліспонсалтинг», затвердженому наказом Державного комітету лісового господарства від 13.11.2008 року № 290.

Між Товариством з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія» (далі - страховик) та Державним підприємством «Крона» (далі - страхувальник), яке в подальшому було перейменовано в Державне підприємство «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» (позивач), було укладено договори про страхування майна №№ 02-03/01,02-03/02, 02-03/03, 02-03/04, 02-03/05, 02-03/07, 02-03/08, 02-03/09, 02-03/10 від 14 березня 2001 року, 02-03/06 від 4 березня 2001 року, згідно яких страхувальник застрахував у страховика своє майно на загальну суму 322 043,86 грн. та відповідно до п. 4.2. договорів зобов'язувався сплатити страховий платіж у розмірі встановленому договорами одноразово, протягом трьох банківських днів від дня підписання договору, безготівковим розрахунком на р/рахунок страховика.

В подальшому, сторони уклали Доповнення №1 до договорів страхування від 15 червня 2001 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що платою страхувальником страховику частини страхового платежу за вказаними договорами на 307 043, 86 грн. є вексель, емітентом якого є страхувальник на суму 307 043, 86 грн.

Відповідно до п. 4 Доповнення №1 решта страхового платежу, а саме 16 000 (шістнадцять) тисяч грн. страхувальник сплачує в строк до 20 липня 2001р.

Відповідно до Акту приймання-передачі векселя до договору страхування майна від 15 червня 2001 року укладеного представником страховика, генеральним директором Товариства з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія» Дзьобаком В.В. і представником страхувальника, директором Державного підприємства «Крона» Пасічником Я.Д. по договорам страхування майна №№ 02-03/01.02-03/02. 02-03/03. 02-03/04. 02-03/05. 02-03 06. 02-03/07. 02-03/08, 02-03/09. 02-03/10 від 14 березня 2001 року з Доповненням №1 від 15 червня 2001 року про те, що страхувальник сплатив частину страхової суми простим векселем № 3221970383, дата складання 15 червня 2001p., номінал векселя 307 043, 86 грн., строк платежу по пред'явленню.

Відповідно до змін до Доповнення №1 до договорів страхування майна від 17 липня 2001 р., сторони вирішили обміняти вексель, переданий в якості оплати страхувальником страховику частину страхового платежу за вказаними договорами на суму 307 043, 86 грн. на два векселя на суму 84 000, 00 грн. та 223 043, 86 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі векселя до договорів страхування майна №3 від 17 липня 2001р., укладеного представником страховика і представником страхувальника по договорам страхування майна №№ 02-03/01, 02-03/02, 02-03/03, 02-03/04, 02-03/05, 02-03/06, 02-03/07, 02-03/08, 02-03/09, 02-03/10 від 14 березня 2001р. з Доповненням №1 від 15 червня 2001р. та змінами до цього доповнення від 17 липня 2001р., про те, що страхувальник передав, а страховик прийняв: простий вексель № 3221972611, номінал векселя 84 000, 00 грн. строк платежу - по пред'явленню.

Відповідно до Акту приймання-передачі векселя до договорів страхування майна № 2 від 17 липня 2001 р. укладеного представником страховика і представником страхувальника по договорам страхування майна №№ 02-0.3/01, 02-03/02, 02-03/03, 02-03/04, 02-03/05, 02-05/06, 02-03/07, 02-03/08, 02-03/09, 02-03/10 від 14 березня 2001р. з Доповненням №1 від 15 червня 2001р. та змінами до цього доповнення віл 17 липня 2001 р., про те, що страхувальник передав, а страховик прийняв: простий вексель №5221972610 номінал векселя 223 043, 86 грн., строк платежу - по пред'явленню.

На простому векселі №3221972610 від 17 липня 2001р., векселедержателем Товариством з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія» було вчинено індосамент «Платити наказу ЗАТ «Міжнародний інвестиційний альянс».

Простий вексель №3221972610 від 17 липня 2001 р. (векселедержатель Товариством з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія») був замінений на простий вексель №3221972613 від 02 липня 2002р. (Акт про заміну бланку векселя, належним чином оформлений у ДП «Укрлісконсалтинг» відсутній).

На простому векселі № 3221972613 від 02 липня 2002р. векселедержателем якою виступав ЗАТ «Міжнародний інвестиційний альянс», вчинено ряд індосаментів останній індосамент «Платити приказу ЗАТ «Міжнародний інвестиційний альянс».

Відповідно до Акту про заміну бланку векселя простий вексель №3221972613 від 02 липня 2002р. номіналом 223 043, 86 грн. (векселедержатель ЗАТ «Міжнародний інвестиційний альянс») замінено на простий вексель № 32047812042 від 09 грудня 2003р. номіналом 223 043, 86 грн.

На простому векселі №32047812042 від 09 грудня 2003р. векселедержателем якого виступав ЗАТ «Міжнародний інвестиційний альянс», вчинено ряд індосаментів останній індосамент «Платити приказу ЗАТ «Міжнародний інвестиційний альянс».

Відповідно до Акту про заміну бланку векселя простий вексель №32047812042 від 09 грудня 2003р. номіналом 223 043, 86 грн. (векселедержатель ЗАТ «Міжнародний інвестиційний альянс» замінено на простий вексель №32047812935 від 26 вересня 2005 р. номіналом 223 043, 86 грн., векселедержателем якого виступав ЗАТ «Міжнародний інвестиційний альянс», індосамент на відповідному векселі вчинений не був.

Однак, відповідно до Акту про заміну бланку векселя простий вексель №32047812935 від 26 вересня 2005р. номіналом 223 043, 86 грн. замінено на простий вексель №32047812938 від 31 жовтня 2006р. номіналом 223 043, 86 грн., векселедержателем якого виступає Товариство з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія».

На простому векселі №32047812938 від 31 жовтня 2006 р. векселедержателем якого виступала ТОВ «Перша страхова компанія», вчинено індосамент «Платити приказу ЗАТ «Перша лізингова компанія».

Відповідно до Акту про заміну бланку векселя простий вексель №32047812938 від 31 жовтня 2006р. номіналом 223 043, 86 грн. (векселедержатель Товариство з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія») замінено на простий вексель №32047812941 від 31 жовтня 2007р. номіналом 223 043, 86 грн., векселедержателем якою виступало ЗАТ «Перша лізингова компанія».

Відповідно до Акту про заміну бланку векселя простий вексель №32047812938 від 31 жовтня 2007р. номіналом 223 043, 86 грн. (векселедержатель ЗАТ «Перша лізингова компанія») замінено на простий вексель №32047812942 від 18 листопада 2008р. номіналом 223 043, 86 грн., векселедержателем якого виступало ЗАТ «Перша лізингова компанія».

Простий вексель №32047812942 від 18 листопада 2008р. (векселедержатель ЗАТ «Перша лізингова компанія») був замінений на простий вексель №1346946 від 18 листопада 2009р. Векселедержателем якою виступав ЗАТ «Перша лізингова компанія» (Акт про заміну бланку векселя, належним чином оформлений у ДП «Укрлісконсалтинг» відсутній).

Простий вексель АА № 1346946 від 18 листопада 2009р. (векселедержатель ЗАТ «Перша лізингова компанія»), замінений па простий вексель АА №1346948 від 09 листопада 2010р., векселедержателем якого виступав ЗАТ «Перша лізингова компанія».

Також, між Товариством з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія» (далі - страховик) та Державним підприємством «Крона» (далі - страхувальник) було укладено договори про страхування майна №№ 01/1, 01/2, 01/3, 01/04, 01/5, 01/6 від 01 січня 2002р., згідно яких страхувальник застрахував у страховика своє майно на загальну суму 234 081, 17 грн. та відповідно до п. 4.2. договорів зобов'язувався сплатити страховий платіж у розмірі встановленому договорами одноразово, безготівковим розрахунком на р/рахунок страховика.

В подальшому, сторони уклали Доповнення №1 до договорів страхування від 01 березня 2002р., відповідно до якого сторони дійшли згоди, що оплатою страхувальником страховику страхового платежу за вказаними договорами на 234 081,17 грн. є вексель, емітентом якого є страхувальник на суму 234 081, 17 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі векселя до договору страхування майна від 01 березня 2002р. укладеного представником страховика, генеральним директором Товариства з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія» Дзьобак В.В. і представником страхувальника, директором Державного підприємства «Крона» Пасічником Я.Д., по договорам страхування майна №№ 01/1, 01/2, 01/3, 01/04, 01/5, 01/6 від 01 січня 2002р. з Доповненням №1 від 01 березня 2002р. про те, що страхувальник сплатив страхову суми простим векселем № 3221972612, дата складання 01 березня 2002р., номінал векселя 234 081, 17 грн., строк платежу - по пред'явленню.

На простому векселі № 3221972612 від 01 березня 2002р. Векселедержателем якого виступав Товариство з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія», вчинено ряд індосаментів останній індосамент «Платити приказу Дочірнє науково-виробниче підприємство «Натек».

Простий вексель №3221972612 від 01 березня 2002 р. (векселедержатель Товариство з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія») був замінений на простий вексель № 3221971060 від 03 березня 2003р. номіналом 234 081,17 грн., векселедержатель Дочірнє науково-виробниче підприємство «Натек» (Акт про заміну бланку векселя, належним чином оформлений у ДП «Укрлісконсалтинг» відсутній).

На простому векселі № 3221971060 від 03 березня 2003р. номіналом 234 081, 17 грн., векселедержатель Дочірнє науково-виробниче підприємство «Натек» вчинено ряд індосаментів останній індосамент «Платити приказу ЗАТ «СПНФ «ТК-Опіка».

Відповідно до Акту про заміну бланку векселя простий вексель №3221971060 від 03 березня 2003р. номіналом 234 081, 17 грн. (векселедержатель Дочірнє науково-виробниче підприємство «Натек») замінено на простий вексель №32047812043 від 09 грудня 2003р. номіналом 234 081, 17 грн.

На простому векселі №32047812043 від 09 грудня 2003р. векселедержателем якого виступав Спільний недержавний пенсійний фонд у формі закритого акціонерного товариства «ТК-Опіка», вчинено ряд індосаментів останній індосамент «Платити приказу ЗАТ «Перша лізингова компанія».

Відповідно до Акту про заміну бланку векселя простий вексель №32047812013 від 09 грудня 2003р. номіналом 234 081, 47 грн. (векселедержатель Спільний недержавний пенсійний фонд у формі закритого акціонерного товариства «ТК-Опіка») замінено на простий вексель №32047812934 від 26 вересня 2005р. номіналом 234 081, 47 грн., векселедержатель ЗАТ «Перша лізингова компанія», індосамент на відповідному векселі вчинений не був.

Однак, відповідно до Акту про заміну бланку векселя простий вексель № 32047812934 від 26 вересня 2005 р. номіналом 234 081, 17 грн. замінено на простий вексель № 32047812937 від 31 жовтня 2006 р. номіналом 234 081, 17 грн., векселедержателем якого виступало Товариство з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія».

Нa простому векселі №32047812937 від 31 жовтня 2006р. векселедержателем якою виступило Товариство з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія» вчинено індосамент "Платити приказу ЗАТ «Перша лізингова компанія».

Відповідно до Акту про заміну бланку векселя простий вексель №32047812937 від 31 жовтня 2006р. номіналом 234 081, 17 грн. (векселедержатель Товариство з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія») замінено на простий вексель №32047812940 від 31 жовтня 2007р. номіналом 234 081, 17 грн., векселедержателем якою виступала ЗАТ «Перша лізингова компанія».

Відповідно до Акту про заміну бланку векселя простий вексель №32047812940 від 31 жовтня 2007р. номіналом 234 081, 17 грн. (векселедержатель ЗАТ «Перша лізингова компанія») замінено на простий вексель №32047812943 від 18 листопада 2008р. номіналом 234 081, 47 грн., векселедержателем якого виступала ЗАТ «Перша лізингова компанія».

Простий вексель №32047812943 від 18 листопада 2008р. (векселедержатель ЗАТ «Перша лізингова компанія») був замінений на простий вексель №1346945 від 18 листопада 2009р., векселедержателем якою виступав ЗАТ «Перша лізингова компанія» (Акт про заміну бланку векселя, належним чином оформлений у ДП «Укрлісконсалтинг» відсутній).

Простий вексель №1346945 від 18 листопада 2009р. (векселедержатель ЗАТ «Перша лізингова компанія»), замінений на простий вексель №1346947 від 09 листопада 2010р. векселедержателем якого виступав ЗАТ «Перша лізингова компанія».

Листом від 01.11.2011р. №048 до ДП «Укрлісконсалтинг» звернулося Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнська асоціація пенсіонерів» з проханням оплатити простий вексель АА 1346947 номінальною вартістю 234 081, 17 грн.

Листом від 01.11.2011р. № 105/Z до ДП «Укрлісконсалтинг» звернулося Товариство з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія» з проханням оплатити простий вексель АА 1346948 номінальною вартістю 223 043, 86 грн.

02.11.2011р. до ДП «Укрлісконсалтинг» надійшли листи від приватною нотаріуса Київською міського нотаріального округу Коротюк О.В. вих. №168/-2-29 та вих. №169/02-29 з пропозицією здійснити оплату по вищезазначених векселях, в строк до 12 (дванадцятої) години 00 хвилин 02.11.2011р. або повідомити про оплату векселя, та зазначено, що у випадку неоплати зазначених векселів у вказаний строк на векселі буде негайно вчинено протест в його неоплаті.

Відповідно до ст. 16 Уніфікованого закону власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

На простому векселі №32047812935 від 26 вересня 2005 р. номіналом 223 043, 86 грн., Векселедержателем якого виступав ЗАТ «Міжнародний інвестиційний альянс», індосамент вчинений не був.

Відповідно до Акту про заміну бланку векселя індосатом - векселедержателем простого векселя №32047812935 від 26 вересня 2005 р. номіналом 223 043, 86 грн., виступало без вчинення ЗАТ «Міжнародний інвестиційний альянс» індосаменту Товариство з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія», яка погоджує заміну бланку відповідного векселя на простий вексель №32047812938 віл 31 жовтня 2006 р. номіналом 223 043, 86 грн.

Також, на простому векселі №32017812934 від 26 вересня 2005 р. номіналом 234 081, 17 грн., Векселедержателем якого виступав ЗАТ «Перша лізингова компанія», індосамент вчинений не був.

Відповідно до Акту про заміну бланку векселя індосатом - векселедержателем простого векселя №32047812934 від 26 вересня 2005 р. номіналом 234 081, 17 грн., виступало без вчинення ЗАТ «Перша лізингова компанія» індосаменту Товариство з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія», яка погодила заміну бланку відповідного векселя на простий вексель №32047812937 від 31 жовтня 2006 р. номіналом 234 081, 47 грн.

Враховуючи зазначене, позивач вказує, що Товариство з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія» не було законним держателем векселів №32047812935 та № 32047812934 від 26 вересня 2005 р. та відповідно не мало повноважень міняли бланки простих векселів і підписувати Акти про заміну простих векселів від 26 вересня 2005 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2012р. у справі №5011-23/4232-2012 визнано недійсними з моменту укладення договори страхування майна №№ 02-03/01 від 14.03.2001р., 02-03/02 від 14.03.2001р., 02-03/03 від 14.03.2001р., 02-03/04 від 14.03.2001р., 02-03/05 від 14.03.2001р., 02-03/06 від 04.03.2001р., 02-03/07 від 14.03.2001р., 02-03/08 від 14.03.2001р., 02-03/09 від 14.03.2001р., 02-03/10 від 14.03.2001р., доповнення № 1 до договорів страхування майна від 15.06.2001р., зміни від 17 липня 2001р. до доповнення № 1 від 15.06.2001р., підписані державним підприємством «Крона» та Товариством з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія», рішення набрало законної сили.

Рішення мотивоване тим, що враховуючи п. 5.1. договорів страхування майна №02-03/01, №02-03/02, №02-03/03, №02-03/04, №02-03/05, №02-03/06, №02-03/07, №02-03/08, №02-03/, №02-03/10 та умови пункту 5 доповнення №1 від 15.06.2011р., страхові послуги за спірними договорами відповідачем не надавались, оскільки ці договори фактично не діяли. У даному випадку має місце лише імітація правочину. У діях сторін спірних угод відсутня головна ознака правочину -спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин. Мнима угода є протиправною, оскільки особи, що вчиняють її, не мають на увазі і не бажають настання правових наслідків, які могли б виникнути внаслідок здійснення договору такого типу. Фактично, єдиним реальним правовим наслідком спірних договорів є створення штучної заборгованості державного підприємства «Крона» перед відповідачем чи особою, яка стане векселедержателем в майбутньому.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2012р. у справі № 5011-70/4217-2012 за позовом Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» до Товариства з додатковою відповідальністю «Перша страхова компанія» вирішено визнати недійсним Доповнення № 1 від 01 березня 2002р. до договорів страхування майна №№ 01/1, 01/2. 01/3, 01/04. 01/5, 01/6 від 01 січня 2002р., укладених між ТДВ «Перша страхова компанія» та ДП «Крона», а також встановлено, що договори страхування майна №№ 01/1, 01/2, 01/3, 01/04, 01/5, 01/6 від 01 січня 2002р., укладені між ТДВ «Перша страхова компанія» та ДП «Крона» не набрали чинності. Рішення набрало чинності.

Рішення мотивоване тим, що на час укладення спірного Доповнення до договорів страхування майна, ст. 19 Закону України «Про страхування» було визначено, що страхувальники мають право вносити страхові платежі на території України лише в грошовій одиниці України. Грошовою одиницею України, відповідно до статті 99 Конституції України, є гривня. Вексель не є грошовою одиницею України, а являє собою цінний папір. Оплата цінними паперами (зокрема, векселями) згідно з договорами страхування не допускається. Станом на дату укладення оспорюваного Доповнення, здійснення розрахунків за послуги страхування векселями суперечило чинному законодавству, зокрема, ст. 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» та ст.19 Закону України «Про страхування» та ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявність рішень Господарського суду м. Києва від 18.06.2012 р. у справі №5011-70/4217-2012 та від 31.07.2012 р. у справі №5011-23/4232-2012 про визнання недійсними договорів страхування майна та доповнень мають значення лише для визначення наслідків їх недійсності, що не є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Одним із видів боргових цінних паперів згідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» є векселі. Пунктом 1 статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» з урахуванням приписів п.7 ст. 164 ГК України встановлено, що цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у редакціях, чинних на момент складання векселів №3221970383 від 15.06.2001р., №3221972610, №3221972611 від 17.07.2001р. (видані на заміну №3221970383), №3221972613 від 02.07.2002р., імперативно встановлювала, що переказні і прості векселі можна видавати лише для оформлення виключно грошового боргу (тобто наявного узгодженого сторонами платежу, не погашеного у встановлений строк) за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, чого при складанні відповідних векселів всупереч вимогам вказаної статті дотримано не було, адже за вказаними векселями передавальні індосаменти було вчинено за відсутності на час їх складання саме грошового боргу позивача перед відповідачем, адже відповідні договори страхування на підставі яких сторонами і було оформлено наведені векселя, не встановлювали обов'язку позивача саме щодо грошових зобов'язань строк оплати яких настав.

Матеріали справи не містять доказів і фактичного надання відповідачем позивачу будь-яких послуг та їх прийняття позивачем в підтвердження виникнення у позивача перед позивачем грошового боргу в розумінні статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», як підстава для оформлення векселів №3221970383 від 15.06.2001р., №3221972610, №3221972611 від 17.07.2001р. (видані на заміну №3221970383), №3221972613 від 02.07.2002р., як цінних паперів, які посвідчували б безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Таким чином, за відсутності грошового боргу векселі №3221970383 від 15.06.2001р., №3221972610, №3221972611 від 17.07.2001р. (видані на заміну №3221970383), №3221972613 від 02.07.2002р. є недійсними, і як наслідок, не могли бути в подальшому оформлені і векселями №32047812042 від 09.12.2003р., №32047812935 від 26.09.2005р., №32047812938 від 31.10.2006р., № 32047812941 від 31.10.2007р., №32047812942 від 18.11.2008р., № АА №1346946 від 18.11.2009р., № АА №1346948 від 09.11.2010р., №3221972612 від 01.03.2002р., №3221971060 від 03.03.2003р., №32047812043 від 09.12.2003р., №32047812934 від 26.09.2005р., №32047812937 від 31.10.2006р., №32047812940 від 31.10.2007р., №32047812943 від 18.11.2008р., № АА №1346945 від 18.11.2009р., № АА №1346947 від 09.11.2010р.

Враховуючи те, що векселі є недійсними, оскільки суперечать статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», виконавчі написи №3016 та №3018 вчинені 02.11.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. на векселях серії АА №1346947 на суму 234 081, 17 грн. та АА 1346948 на суму 223 043, 86 грн., вчинені всупереч ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 284 Інструкції та пп. «б» ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабміну України від 29.06.1999 р. № 1172, оскільки у боржника, тобто позивача, відсутні наведені грошові зобов'язання перед кредитором, тобто відповідачем, в розумінні грошового зобов'язання як наявного узгодженого сторонами платежу, не погашеного у встановлений строк.

Разом з цим, позивачем було заявлено вимогу про визнання векселів №3221970383 від 15.06.2001р., №3221972610, №3221972611 від 17.07.2001р. (видані на заміну №3221970383), №3221972613 від 02.07.2002р., №32047812042 від 09.12.2003р., №32047812935 від 26.09.2005р., №32047812938 від 31.10.2006р., № 32047812941 від 31.10.2007р., №32047812942 від 18.11.2008р., № АА №1346946 від 18.11.2009р., № АА №1346948 від 09.11.2010р., №3221972612 від 01.03.2002р., №3221971060 від 03.03.2003р., №32047812043 від 09.12.2003р., №32047812934 від 26.09.2005р., №32047812937 від 31.10.2006р., №32047812940 від 31.10.2007р., №32047812943 від 18.11.2008р., № АА №1346945 від 18.11.2009р., № АА №1346947 від 09.11.2010р. такими, що не підлягають оплаті, то судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження у даній справі, так як даний предмет спору не є господарський, оскільки встановлення фактів не відносить до компетенції господарських судів відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Щодо строку позовної давності, то слід виходити з наступного.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до статті 79 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) встановлює, що перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Відповідно до частини 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом. Цивільний кодекс України набрав чинності 01.01.2004, тобто до спливу позовної давності.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ст. 261 Цивільного кодексу України).

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Обґрунтовуючи поважність пропуску строку позивач зазначає і зазначене підтверджується матеріалами справи, що про порушення права позивачу стало відомо з Акту від 17.11.11 №10-30/1808 ревізії Контрольно-ревізійного управління в місті Києві фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» за період з 01.01.2009 року по 31.08.2011 року, якою було встановлено, що видача у 2001, 2002, 2003 та 2006 роках простих векселів здійснювалася з порушення чинного законодавства.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов'язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій.

До поважних причин також слід віднести причини, за якими сторона проявляла належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не могла своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежать та не знаходилися під його контролем.

Я відповідності до пункту 5 статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року у справі № 5011-24/543-2012.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року у справі № 5011-24/543-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 5011-24/543-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Тищенко О.В.