Рішення

від 02.03.2009 по справі 53/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/56

02.03.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Світова торгівля»   

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛІСА»

про стягнення 5 587,04 грн.

                                                                      Суддя           Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Попов К. Л. –представник за довіреністю від 16.09.2008 р.

від відповідача:  не з'явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛІСА»заборгованості за Договором поставки  № 103 від 22.08.2006р. в розмірі 5 587,04 грн., в тому числі: сума основного богу 2 201,26 грн., інфляційні 873,21 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 693,46 грн., пеня  819,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2008р. порушено провадження по справі № 53/56, розгляд справи призначено на 19.01.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 16.02.2009р.

          В судовому засіданні представник позивача надав документи на виконання вимог попередніх ухвал суду, в тому числі, Лист Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві від 04.02.2009р. № 21-10/671,  відповідно до якого відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЛІСА»знаходиться за адресою: 02090, м. Київ, вул. Сосницька, 19, кв. 330, яка відрізняється від адреси, зазначеної у позовній заяві.

З метою належного повідомлення відповідача про судове засідання та виконання останнім вимог суду, викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі, розгляд справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009р. було відкладено до 02.03.2009р.

          Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2009р. надав пояснення по суті позовних вимог, документи на виконання вимог попередніх ухвал суду, а також заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені до 184,91 грн. у зв'язку з проведеним перерахунком. Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача 2 201,26 грн.  основного богу, 1 693,46 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 873,21 грн.  інфляційних  та  184,91 грн. пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.   

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 23.12.2008р., від 19.01.2009р. та від 16.02.2009р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені на запит позивача Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України наданим Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві від 04.02.2009р. № 21-10/671.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.03.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1  ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.08.2006р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 103 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язується поставляти Покупцю (відповідач) товар протягом дії даного Договору, згідно з заявками-замовленнями Покупця, які відповідають накладним, і є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець  зобов'язується приймати товар та  сплачувати за нього на умовах викладених в даному Договорі  (п. 1.1 Договору).

Асортимент та кількість товару на кожну поставку визначається заявкою Покупця, яка узгоджується з Постачальником і оформлюється окремою накладною. Одиниця виміру кількості товару: відповідно до накладних (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання на виконання даного Договору.

           На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу по справі Товар на загальну суму 2 691,96 грн., що  підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:  № РН-02525 від 28.11.2006р., № РН-02170 від 31.10.2006р., РН-02067 від 24.10.2006р., № РН-01524 від 28.09.2006р., № РН-01843 від 10.10.2006р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          Відповідно до п. 5.2 Договору кінцевий розрахунок за товар, що постачається здійснюється не пізніше 30 днів з моменту поставки товару покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або внесення готівкових грошових коштів в прибуткову касу постачальника.

          Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що Товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач за отриманий від позивача товар частково на суму 490,70 грн. розрахувався.

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача претензію  № 02/10/07 від 02.10.2007р. про оплату товару в сумі 2 201,26 грн. На доказ направлення та отримання вказаної вимоги відповідачем позивач долучив до позовної заяви належним чином завірену копію повідомлення про вручення поштового відправлення (оригінали досліджені в судовому засіданні).  

Відповідач відповіді не надавав, обов'язок щодо сплати заборгованості перед позивачем не виконав.

          Таким чином на день розгляду справи у суді сума заборгованості відповідача за неналежне виконання умов Договору становить 2 201,26 грн., що підтверджується довідкою б/№ від 13.01.2009р. за підписами директора та головного бухгалтера позивача.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  2 201,26 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 8.2 Договору при порушенні строків оплати за поставлений товар, Покупець, за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України від суми заборгованості за весь час прострочення.  

Позивач надав суду розрахунок пені на суму 184,91 грн., який здійснений відповідно до п. 8.2 Договору та згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 184,91 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 873,21 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

          Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 5.5 Договору за користування чужими грошовими коштами, яке може відбутися в зв'язку з простроченням оплати за товар Покупець зобов'язаний сплатити 40% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

          Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 693,46 грн.  підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вліса»(02090, м. Київ, вул.. Сосницька, 19, кв. 330, ідентифікаційний код 34426343 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світова Торгівля»(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, оф. 43, ідентифікаційний код 33996210) 2 201 (дві тисячі двісті одна) грн.. 26 коп.  основного богу, 1 693 (одна тисячі шістсот дев'яносто три) грн.. 46 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 873 (вісімсот сімдесят три) грн.. 21 коп.  інфляційних, 184 (сто вісімдесят чотири) грн.. 91 коп. пені., 102 (сто дві) грн.. 00 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                          Грєхова О.А.