Постанова

від 16.02.2009 по справі 2/218-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/218-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

16.02.09 р.                                                                                          № 2/218-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Агрикової  О.В. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Жук Г. А.

                                                  Чорногуза М. Г.

при секретарі судового засідання Єрмак Л.В.,

за участю:

від позивача: Алексенко В.Ю. –представник за дов. №539 від 18.03.2008 року,

від відповідача: Литвин В.С. –представник за дов. №1-1 від 08.01.2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії –Броварського відділення №5400 та апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»на рішення господарського суду Київської області від 01.12.2008 року,

у справі          №2/218-08 (суддя О.В. Конюх),

за позовом          відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії –Броварського відділення №5400,

м. Бровари Київської області,

до                    відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», м. Боярка Київської області,

про                    визнання договору укладеним, -

встановив:

01.07.2008 року відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»в особі філії –Броварського відділення №5400 (позивач або банк) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(відповідач або клієнт) про визнання договору укладеним (а.с. 34-39).

28.11.2008 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з заявою про зміну предмета позову, в якій просив суд врегулювати розбіжності по договору банківського рахунку №1 від 12.05.2008 року за п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.5, 2.1.5, 2.1.6, 2.1.13, 2.2.3, 2.3.3, 2.3.4, 2.3.8 та 5.1, додатком №1, які зазначені в протоколі розбіжностей від 12.05.2008 року, шляхом викладення їх редакції позивача (а.с. 144-148).

Рішенням господарського суду Київської області від 01.12.2008 року у справі №2/218-08 позов відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії –Броварського відділення №5400 до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»про визнання договору укладеним задоволено частково. Врегульовано розбіжності по договору банківського рахунку від 12.05.2008 року №1 за пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 1.5, 2.1.5, 2.1.6, 2.1.13, 2.2.3, 2.3.3, 2.3.4, 2.3.8 та 5.1, додатком №1, які зазначені в протоколі розбіжностей від 12.05.2008 року, шляхом викладення їх в іншій редакції. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії –Броварського відділення №5400 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 172-182).

При прийнятті рішення місцевий господарський суд, визнавши укладення спірного договору про відкриття банківського рахунку згідно вимог закону обов'язковим як для позивача, так і для відповідача, керуючись ст. ст. 53, 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 174, 179, 181 ГК України, ст. ст. 11, 317, 319, ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 628 ст.ст. 629, 640, 1070, 1071 ЦК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів», главою 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976, Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим Постановою правління Національного банку України від 14.05.2003 року №189 «Про затвердження положення про здійснення банками фінансового моніторингу», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 20.05.2003 року №381/7702, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, задовольнив позов частково та врегулював розбіжності по договору банківського рахунку від 12.05.2008 року №1 за пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 1.5, 2.1.5, 2.1.6, 2.1.13, 2.2.3, 2.3.3, 2.3.4, 2.3.8 та 5.1, додатком №1, які зазначені в протоколі розбіжностей від 12.05.2008 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»в особі філії –Броварського відділення №5400, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 01.12.2008 року у справі №2/218-08 частково та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог щодо прийняття в редакції позивача спірних пунктів договору банківського рахунку від 12.05.2008 року №1.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевий господарський суд неправомірно погодився з редакцією п. п. 1.1., 1.2., 1.3., 2.1.5. та 2.1.6., оскільки порядок розподілу коштів, що надходили на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання газопостачального підприємства та механізм розрахунку нормативу розподілу коштів, затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.07.2000 року №759 застосувався як на весь час чинності постанови Кабінету Міністрів України від 13.11.1998 року №1785, в тому числі протягом 2007 року, так і продовжує поширюватися на правовідносини, які виникли на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів».

При цьому, скаржник вважає, що Порядок проведення розрахунків за природний газ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №247, який визначає порядок розподілу коштів, тотожний порядку, який затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.07.2000 року №759, а тому висновок суду першої інстанції щодо викладення п. п. 1.1., 1.2., 1.3., 2.1.5. та 2.1.6. в редакції відповідача є помилковим.

Викладення місцевим господарським судом п. 2.3.3. договору банківського рахунку в редакції відповідача позивач також вважає помилковим, оскільки, у разі внесення будь-яких змін до установчих та інших документів відповідача, останній не позбавлений можливості передати протягом терміну, зазначеного у договорі, оформлені належним чином відповідні документи, що підтверджують такі зміни безпосередньо до юридичної особи банківської установи або до його філій тому, що фактичне місцезнаходження позивача і відповідача як юридичних осіб, так і їх відповідних філій, визначається межами одних і тих же самих населених пунктів, а тому зазначений триденний термін ніяким чином не буде порушувати принцип розумності та справедливості, визначений Цивільним кодексом України.

Крім цього, позивач стверджує, що викладення п. 2.3.8. договору банківського рахунку в редакції відповідача є суперечливим, оскільки вказаним пунктом в редакції позивача передбачено законодавчо визначене право відповідача на списання грошових коштів з рахунка на підставі його розпорядження і виключно при умові, що такий відкритий поточний рахунок знаходиться в установі ВАТ «Ощадбанк». Вказане право клієнта на списання грошових коштів з рахунка ґрунтується на приписах ч. 1 ст. 1071 ЦК України і відноситься до істотних умов договору банківського рахунку, а отже не порушує право власності відповідача на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку, який не є поточним рахунком із спеціальним режимом використання.

Крім того, не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду Київської області від 01.12.2008 року у справі №2/218-08 в частині врегулювання пунктів 2.1.13, 2.3.4, 5.1, 5.2 та 5.3, додатку №1 та викласти їх в редакції відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що врегулювання місцевим господарським судом п. 2.1.13. в редакції позивача, а саме: «Проценти за користування тимчасово вільними залишками коштів по Рахунках Клієнта не нараховуються», є неправильним, оскільки суперечить вимогам ст. 1070 ЦК України, а висновок суду про неможливість позивача користуватися грошовими коштами відповідача, які акумулюються на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, є необґрунтованим тому, що зазначені грошові кошти знаходяться саме у позивача, і, відповідно, останній має можливість користування ними.

Також, відповідач вважає необґрунтованим прийняття судом першої інстанції п. 2.3.4. в редакції позивача на підставі Закону України «Про банки і банківську діяльність»та Постанови НБУ №189 від 14.05.2003 року «Про затвердження положення про здійснення банками фінансового моніторингу», оскільки зазначеними нормативними актами не визначено чіткого переліку документів, які повинен надавати клієнт банку, що може бути підставою для зловживання позивачем своїм становищем. При цьому, відповідач, посилаючись на ст. 505 ЦК України та ст. 36 ГК України, стверджує, що відомості, яких вимагає позивач, є комерційною таємницею ВАТ «Київоблгаз»згідно з додатком №1 до наказу ВАТ «Київоблгаз»№203 від 02.11.2006 року.

Разом з цим, відповідач переконаний, що викладення судом першої інстанції п. 5.1. договору в редакції позивача є неправильним, та зазначає, що ним було запропоновано встановити дію договору до 31.12.2008 року, а також доповнити договір новими пунктами відносно можливості продовження дії даного договору та щодо розірвання договору у разі втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України №247 від 26.03.2008 року виходячи з того, що у ВАТ «Київоблгаз»всі договори з постачальником природного газу – ДК «Газ України»та споживачами природного газу укладені на строк до 31.12.2008 року, а тому у разі відсутності договорів з постачальником природного газу на постачання природного газу у 2009 році, ВАТ «Київоблгаз», відповідно, не зможе постачати природний газ споживачам у 2009 році, тому і кошти сплачуватися не будуть. Щодо доповнення договору п. 5.3. відносно розірвання договору у разі втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України №247 від 26.03.2008 року, то зазначений пункт спрямований на конкретизацію відносин сторін в частині розірвання даного договору.

Одночасно, відповідач вважає, що врегулювання місцевим господарським судом рядку 3 додатку №1 до договору щодо обробки платіжних документів за допомогою систем дистанційного обслуговування в редакції позивача є неправомірним, оскільки між позивачем та відповідачем виникли розбіжності щодо обробки платіжних документів, наданих саме на паперовому носії.

При цьому, відповідач стверджує, що витрати ВАТ «Київоблгаз»суворо регламентуються НКРЕ при встановлені тарифів на постачання природного газу. Так, в структурі тарифу на постачання природного газу, затвердженому постановою НКРЕ №949 від 07.08.2008 року, передбачені інші витрати з розрахунку 4,36 грн. на 1000 м3 природного газу. Відповідно до п. 7.5. Методичних положень з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах з газифікації та газопостачання, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 20.10.2006 року №394, до складу елемента «Інші витрати»включаються і витрати на оплату за розрахунково-касове обслуговування. Також до вказаного елемента належать 34 види інших витрат. Зазначені витрати залишилися незміненими і вони не покривають фактичних витрат на оплату банківських послуг.

Позивач у своєму відзиві заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача та вважає необґрунтованою редакцію п. 2.1.13, запропоновану відповідачем у протоколі розбіжностей щодо проведення нарахування процентів за користування тимчасово вільними залишками коштів по рахунках клієнтів в розмірі 1,5% річних від середньоденного залишку та посилається на ч. 1 ст. 1070 ЦК України та постанову Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів», положеннями якої не передбачено нарахування процентів за користування тимчасово вільними залишками коштів. Позивач стверджує, що ним грошові кошти, які будуть надходити на рахунок відповідача, двічі на день перераховуються з такого рахунку згідно з постановою НКРЕ від 12.07.2000 року №759, якою затверджено алгоритм розподілу таких коштів, а тому він не має можливості користуватись ними.

Позивач вважає твердження відповідача щодо п. 2.3.4 договору (щодо виключення інформації про фінансовий стан, дані про фізичних осіб, які є власниками юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності), такими, що не заслуговують на увагу, оскільки виключення з тексту договору п. 2.3.4 суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема абзацу першому частини першої статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», яким визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі та на виконання цього Закону зобов'язаний: проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до цього Закону, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний), на підставі наданих в установленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення. Також, в обґрунтування вказаної позиції позивач посилається на ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Позивач вважає хибними доводи відповідача щодо можливості обмеження терміну дії договору (п. 5.1 в редакції протоколу розбіжностей до договору) і доповнення вищезазначеного договору п. п. 5.2; 5.3. На думку позивача, правовідносини сторін по договору врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів», якою не передбачено право відповідача на власний розсуд визначати термін дії договору банківського рахунку, умови його продовження та підстави його припинення.

Також, позивач не погоджується з доводами відповідача щодо встановлення тарифу-вартості послуги за обробку кожного вихідного платіжного документа в розмірі 2,00 грн. у додатку №1 до договору, оскільки в установах ВАТ «Ощадбанк»встановлені тарифи на розрахункове обслуговування поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств та їх структурних підрозділів, які затверджені протоколом Комітету тарифної та продуктової політики ВАТ «Ощадбанк»від 07.04.2008 року №7 і встановлені, з урахуванням собівартості витрат банку, на рівні 3,60 грн. за послугу з обробки кожного вихідного платіжного документа. Розрахунок собівартості послуг, що надаються установами ВАТ «Ощадбанк», здійснюється відповідно до Методики визначення собівартості послуг, які надаються в установах ВАТ «Ощадбанк»на комісійній основі, що затверджена постановою правління від 12.07.2007 року №206.

Відповідач у своєму відзиві заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача та зазначає, що місцевим господарським судом правомірно узгоджено п. п. 1.1., 1.2., 1.3., 2.1.5. та 2.1.6. договору банківського рахунку в редакції відповідача, оскільки ВАТ «Київоблгаз»не має заборгованості перед постачальником природного газу –ДК «Газ України»за отриманий природний газ у попередні роки (до 2008 року), а тому всі кошти, які будуть отримані від споживачів природного газу призначаються для розрахунків з постачальником природного газу у поточному 2008 році. Таким чином, у разі надходження коштів на рахунок ВАТ «Київоблгаз» згідно з відповідями на претензії та рішеннями суду, прийнятими щодо стягнення заборгованості за спожитий природний газ у попередні роки, підстав для їх зарахування постачальнику у поточному році немає.

Твердження позивача про неправомірність врегулювання судом першої інстанції п. 2.3.3. договору в редакції відповідача з посиланням на те, що структурні підрозділи позивача та відповідача знаходяться в одних і тих самих населених пунктах, відповідач вважає неправильними, оскільки чинним законодавством України, що регулює банківські відносини, не встановлено строків подання документів, що підтверджують внесення змін до установчих та інших документів.

Також, відповідач вважає узгодження судом п. 2.3.8. договору в редакції відповідача правильним, оскільки ст. 317 та ст. 319 ЦК України передбачено право власника володіти, розпоряджатися та користуватися своєю власністю на власний розсуд.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.01.2009 року у справі №2/218-08 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії –Броварського відділення №5400 на рішення господарського суду Київської області від 01.12.2008 року у справі №2/218-08 та апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»на рішення господарського суду Київської області від 01.12.2008 року у справі №2/218-08 прийнято до провадження, об'єднано в одне провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 26.01.2009 року.

В судовому засіданні 26.01.2009 року було оголошено перерву до 16.02.2009 року.

Згідно розпорядження заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2009 року розгляд апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії –Броварського відділення №5400 та апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»на рішення господарського суду Київської області від 01.12.2008 року у справі №2/218-08 здійснено у складі колегії суддів: головуючої судді Агрикової О.В., суддів Чорногуза М.Г. та Жук Г.А.

В судовому засіданні 16.02.2009 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, та заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у відзиві позивача. Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, та заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача з підстав, викладених у відзиві відповідача.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Позивачем було направлено відповідачеві підписаний та скріплений печаткою договір банківського рахунку №1 від 12.05.2008 року (договір, а.с. 40-43), згідно умов якого позивач відкриває відповідачеві поточні рахунки із спеціальним режимом використання на балансовому рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання»:

-          для зарахування коштів, що надходять за спожитий природній газ від населення, рахунок №26039301261258;

-          для зарахування коштів, що надходять за спожитий природній газ від установ і організацій, що фінансуються з державного бюджету і місцевих бюджетів, рахунок №26038302261258.

Додатком №1 (Тарифи на розрахункове обслуговування по поточних рахунках із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств та їх структурних підрозділів в установах «ВАТ «Ощадбанк»в національній валюті ) до договору було, серед іншого, встановлено вартість обробки кожного платіжного документа, наданого на паперовому носії у розмірі 3,60 грн. (додаток №1, а.с. 44).

Відповідачем факт отримання від позивача вказаного договору та додатку №1 до нього підтверджується.

Договір банківського рахунку №1 від 12.05.2008 року відповідачем було підписано та скріплено печаткою. Також, відповідачем було складено, підписано та скріплено печаткою протокол розбіжностей від 12.05.2008 року до вказаного договору (протокол розбіжностей, а.с. 45-46). Підписаний примірник договору та протоколу розбіжностей відповідачем було повернуто позивачеві, факт отримання яких позивачем підтверджується.

Згідно протоколу розбіжностей, відповідач не погоджувався з позивачем в пунктах 1.1, 1.2, 1.3, 1.5, 2.1.5, 2.1.6, 2.1.13, 2.2.3, 2.3.3, 2.3.4, 2.3.8, 5.1 договору та рядком 3 таблиці додатку №1 до договору.

Підставами для звернення до суду стало недосягнення згоди між позивачем та відповідачем щодо пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.5, 2.1.5, 2.1.6, 2.1.13, 2.2.3, 2.3.3, 2.3.4, 2.3.8, 5.1 договору та рядком 3 таблиці додатку №1 до договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 187 ГК України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 2 п. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів»врегульовано порядок розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів. Пунктом 1 зазначеної постанови ВАТ «Ощадбанк»визначено уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання суб'єктів господарювання, що провадять діяльність, пов'язану з постачанням природного газу за регульованим тарифом (газопостачальні підприємства), та їх структурних підрозділів, а також дочірньої компанії «Газ України»і державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз».

Відповідно до пункту 3 пункту Постанови КМУ від 26.03.2008 року №247 газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення та коштів, що надходять за спожитий природний газ від установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевого бюджетів. Згідно пункту 5 зазначеної Постанови газорозподільні підприємства та їх структурні підрозділи укладають в двомісячний строк після прийняття постанови нові договори (додаткові угоди) з населенням і бюджетними установами із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого господарського суду про те, що укладення спірного договору про відкриття банківського рахунку є визначеним законом обов'язком як для позивача, так і для відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

1. Згідно пунктів 1.1, 1.3 та 2.1.6 договору, викладених у протоколі розбіжностей, відповідач пропонував позивачеві доповнити умови договору щодо зарахування на рахунок із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення, від установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, в тому числі на підставі визнаної претензії або за рішенням суду положенням про зарахування коштів за газ, після слова «спожитий»словами в поточному році.

Пунктом 1.2 договору в редакції відповідача, останній пропонував позивачеві доповнити визначення призначення рахунків виключно для зарахування коштів за спожитий природний газ, що надходять від населення і бюджетних установ, та їх перерахування на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств положенням про зарахування коштів за газ, після слова «спожитий»словами в поточному році.

Пункт 2.1.5 договору відповідач пропонував доповнити положенням про договірне списання коштів, що надходять на рахунок відповідача за спожитий природний газ від населення та бюджетних установ в повному обсязі на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачального підприємства ВАТ «Київоблгаз», після слова «спожитий»словами в поточному році.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши зазначені спірні положення договору, погоджується з висновком місцевого господарського суду про врегулювання 1.1, 1.2, 1.3, 2.1.5 та 2.1.6 в редакції відповідача з огляду на наступне.

Підпунктом 3) пункту 3 Постанови КМУ від 26.03.2008 року №247 встановлено, що алгоритм розподілу коштів, які надійшли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання та нормативи перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств затверджуються Національною комісією регулювання електроенергетики. Відповідно до пункту 3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого постановою КМУ від 26.03.2008 року №247, установи уповноваженого банку здійснюють перерахування в повному обсязі коштів з відкритих поточних рахунків, на поточний рахунок газопостачального підприємства двічі на день. Тобто, відповідач позбавлений можливості впливати на розподіл коштів, які надходять на банківський рахунок із спеціальним режимом використання за спожитий природний газ від населення, від установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Як вбачається з акту звірки розрахунків, складеного між відповідачем та ДК «Газ України»(газопостачальна організація), станом на 01.04.2008 року відповідач повністю погасив заборгованість перед ДК «Газ України»за 2007 рік (а.с. 118а).

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про те, що спрямування коштів від населення та установ, підприємств та організацій за спожитий природний газ за минулі роки на рахунок із спеціальним режимом використання є недоцільним, - є обґрунтованим та відповідає обставинам справи.

2. Положення пункту 1.5 договору відповідач пропонував позивачеві доповнити положенням щодо здійснення послуг з установки програмного комплексу системи «клієнт-банк»та обслуговування клієнта за допомогою цього програмного комплексу на підставі окремо укладеного договору уточненням «за згодою сторін».

Апеляційний господарський суд, обговоривши вказане спірне положення, вважає висновок місцевого господарського суду про врегулювання п. 1.5 договору в редакції позивача правильним з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 626, ст. 627, частини 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пункт 4 ст. 179 ГК України серед загальних умов укладення договорів визначає вільне волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Тобто, позивач в п. 1.5 спірного договору, виклавши умови укладення окремого договору для здійснення послуг з установки програмного комплексу системи «клієнт-банк»та обслуговування відповідача за допомогою цього програмного комплексу, вже передбачив обов'язкову згоду сторін на укладення такого договору, а тому висновок місцевого господарського суду про недоцільність додаткового уточнення цього пункту словами «за згодою сторін»є обґрунтованим.

3. Відповідач пропонував позивачеві в п. 2.1.13 договору передбачити наступне: останнього робочого дня звітного місяця нарахування Банком процентів за користування тимчасово вільними залишками коштів по Рахунках Клієнта в розмірі 1,5% річних від середньоденного залишку коштів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши спірне положення та вимоги відповідача, вважає правомірним залишення місцевим господарським судом п. 2.1.13 в редакції позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Тобто, наведеною нормою визначено, що умовою нарахування таких процентів є наявність грошових коштів на рахунку клієнта та можливість їх використання банком.

Однак, рахунки, відкриті позивачем відповідачеві на підставі договору на виконання Постанови КМУ від 26.03.2008 року №247 є рахунками із спеціальним режимом використання і не передбачають можливості банку користуватися коштами, що на них знаходяться, з наступних підстав.

Підпунктом 3) пункту 3 Постанови КМУ від 26.03.2008 року №247 встановлено, що алгоритм розподілу коштів, які надійшли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання та нормативи перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств затверджуються Національною комісією регулювання електроенергетики.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого постановою КМУ від 26.03.2008 року №247 установи уповноваженого банку здійснюють перерахування в повному обсязі коштів з відкритих поточних рахунків, на поточний рахунок газопостачального підприємства двічі на день.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що кошти від населення та бюджетних установ надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання і далі, відповідно до затверджених НКРЕ нормативів відрахування коштів, розподіляються між власником природного газу, газопостачальним, газотранспортним та газорозподільним підприємствами.

Пунктом 6 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого постановою КМУ від 26.03.2008 року №247, визначено, що в разі незатвердження НКРЕ розрахованих нормативів перерахування коштів установи уповноваженого банку акумулюють всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ на відповідних поточних рахунках до отримання затвердженого НКРЕ нормативу перерахування коштів.

За таких обставин, навіть при відсутності затверджених НКРЕ нормативів банк не має можливості користуватися тимчасово вільними коштами на рахунках із спеціальним режимом використання.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для нарахування процентів за користування позивачем належними відповідачеві грошовими коштами на рахунках із спеціальним режимом використання відповідно до договору.

Посилання відповідача на помилкове врегулювання місцевим господарським судом п. 2.1.13. в редакції позивача, а саме: «Проценти за користування тимчасово вільними залишками коштів по Рахунках Клієнта не нараховуються», оскільки суперечить таке врегулювання вимогам ст. 1070 ЦК України, а висновок суду про неможливість позивача користуватися грошовими коштами відповідача, які акумулюються на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, є необґрунтованим тому, що зазначені грошові кошти знаходяться саме у позивача, і, відповідно, останній має можливість користування ними, спростовуються встановленими у справі обставинами, а саме тим, що позивач позбавлений можливості користування коштами відповідача тому, що перераховує такі кошти двічі на день відповідно до затверджених НКРЕ нормативів відрахування коштів або акумулює їх на рахунку відповідно до Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого постановою КМУ від 26.03.2008 року №247.

4. Згідно протоколу розбіжностей від 12.05.2008 року, відповідач пропонував позивачеві виключити з тексту договору пункт 2.2.3, яким передбачено здійснення примусового списання коштів з рахунків клієнта у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком та клієнтом.

Примусове списання полягає у списанні коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом (п. 1.39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні»).

Рішення суду про стягнення коштів, які знаходяться на рахунках юридичних чи фізичних осіб, підлягають негайному і безумовному виконанню, за винятком випадків введення мораторію відповідно до Закону, зазначене передбаченост. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Списання коштів з банківських рахунків у примусовому порядку регулюється також Законом України «Про виконавче провадження, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»тощо.

Порядок примусового списання коштів визначено главою 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що п. 2.2.3 договору позивач не пропонував відповідачеві розширити повноваження Банку щодо примусового списання коштів та передбачити інші випадки примусового списання грошових коштів з рахунку відповідача, і як наслідок, про недоцільність виключення вказаного пункту.

5. Змінами до п. 2.3.3 договору відповідач пропонував позивачеві збільшити строк подання Банку оформлених належним чином документів, що підтверджують внесення змін до установчих та інших документів Клієнта, з 3-х робочих днів з дня їх внесення до 5-ти робочих днів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, в підтвердження висновків суду першої інстанції, зазначає, що чинним законодавством України не встановлено терміну, в який Клієнт зобов'язаний повідомити Банк про зміни у своїх установчих документах шляхом подання документів про такі зміни.

Сторони договору є філіями ВАТ «Ощадбанк»та ВАТ «Київоблгаз», що випливає зі змісту преамбули договору, і, як зазначають представники сторін, головні підприємства як позивача, та і відповідача, знаходяться в інших населених пунктах.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги ст. 627 ЦК України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що зазначений відповідачем 5-тиденний строк не суперечить суті взаємовідносин сторін згідно договорі.

Посилання позивача на те, що місцевим господарським судом неправомірно викладено п. 2.3.3. договору банківського рахунку в редакції відповідача, оскільки, у разі внесення будь-яких змін до установчих та інших документів відповідача, останній не позбавлений можливості передати протягом терміну, зазначеного у договорі, оформлені належним чином відповідні документи, що підтверджують такі зміни безпосередньо до юридичної особи банківської установи або до його філій тому, що фактичне місцезнаходження позивача і відповідача як юридичних осіб, так і їх відповідних філій, визначається межами одних і тих же самих населених пунктів, а тому зазначений триденний термін ніяким чином не буде порушувати принцип розумності та справедливості, визначений Цивільним кодексом України, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вже зазначалось, сторони договору є філіями, головні підприємства як позивача, та і відповідача, знаходяться в інших населених пунктах, строк подання таких документів відповідачем позивачеві законодавчо не визначений, а тому збільшення строку з 3-х до 5-ти днів відповідає принципам розумності та справедливості, викладеним в ст. 627 ЦК України, та таке збільшення спрямоване на належне виконання умов договору.

6. Відповідач пропонував позивачеві виключити з договору п. 2.3.4 про надання позивачеві для ідентифікації відповідача документів і відомостей про фінансовий стан клієнта та про фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи і мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним залишення вказаного спірного пункту в договорі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе банк відмовляє клієнту у його обслуговуванні. У разі наявності при здійсненні ідентифікації мотивованої підозри щодо надання клієнтом недостовірної інформації або навмисного подання інформації з метою введення в оману банк має надавати інформацію про фінансові операції клієнта спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Для ідентифікації клієнта - юридичної особи банк має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі якщо юридична особа є господарським товариством, банк має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі. Клієнт має надавати передбачені законодавством відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. У разі ненадання таких відомостей клієнтом рахунок не відкривається, а в разі наявності раніше відкритих рахунків банк відмовляє в здійсненні обслуговування. Для ідентифікації і вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження особи клієнта - юридичної особи та для забезпечення спроможності банку виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер, банк має право витребувати передбачену законодавством інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, у органів державної влади, які здійснюють нагляд та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.

При цьому, статтею 1076 ЦК України встановлено, що банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Враховуючи приписи наведених норм законодавства, висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача щодо надання відповідачем позивачеві для ідентифікації документів і відомостей про фінансовий стан клієнта та про фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, і яка викладена в п. 2.3.4 є законодавчо обґрунтованою.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції помилково прийняв п. 2.3.4. в редакції позивача на підставі Закону України «Про банки і банківську діяльність»та Постанови НБУ №189 від 14.05.2003 року «Про затвердження положення про здійснення банками фінансового моніторингу», оскільки зазначеними нормативними актами не визначено чіткого переліку документів, які повинен надавати клієнт банку, що може бути підставою для зловживання позивачем своїм становищем, колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки надання таких відомостей прямо передбачено чинним законодавством України, а також передбачено гарантії з боку банку щодо таємниці банківського рахунку.

7. Відповідач пропонував позивачеві виключити з п. 2.3.8 договору положення про договірне списання коштів з рахунку відповідача в порядку оплати вартості послуг позивача на підставі відповідного доручення відповідача.

Відповідно до пункту 7 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженого постановою КМУ від 26.03.2008 року №247, оплата послуг за обслуговування уповноваженим банком поточних рахунків, відкритих газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, здійснюється такими підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання.

Пунктом 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а ч. 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Тобто, законодавством України передбачено право відповідача відмовити позивачеві в можливості договірного списання власних коштів з його власного рахунку, який не є рахунком із спеціальним режимом використання. Натомість, чинним законодавством України право банку на списання коштів з рахунку клієнта в оплату банківських послуг прямо не передбачено.

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що спірний договір регулює відносини сторін щодо використання саме рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання Постанови КМУ від 26.03.2008 року №247, відповідно його умови не можуть регулювати відносини сторін щодо інших рахунків та передбачати списання коштів з інших рахунків відповідача, є обґрунтованим.

При цьому, сторонами договору визначено порядок оплати послуг позивача шляхом зобов'язання щомісячно оплачувати вартість послуг банку із свого поточного рахунку не пізніше п'ятого банківського дня з дня отримання від Банку рахунку на оплату послуг.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого господарського суду про те, що вимога банку щодо договірного списання коштів клієнта на оплату банківських послуг є безпідставною, - таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Посилання позивача на помилкове викладення судом першої інстанції п. 2.3.8. договору банківського рахунку в редакції відповідача, оскільки вказаним пунктом в редакції позивача передбачено законодавчо визначене право відповідача на списання грошових коштів з рахунка на підставі його розпорядження і виключно при умові, що такий відкритий поточний рахунок знаходиться в установі ВАТ «Ощадбанк», колегією суддів відхиляються тому, що, як вже зазначалось, це право відповідача відмовити позивачеві в можливості договірного списання власних коштів з його власного рахунку, який не є рахунком із спеціальним режимом використання. а чинним законодавством України право банку на списання коштів з рахунку клієнта в оплату банківських послуг прямо не передбачено.

8. Відповідач пропонував позивачеві в розділі 5 (строк дії договору) пунктом 5.1 обмежити строк дії договору з дати підписання до 31.12.2008 року, а також доповнити розділ 5 пунктом 5.2 щодо можливості продовження дії договору шляхом укладення додаткової угоди, та пунктом 5.3 щодо розірвання договору в разі втрати чинності Постановою КМУ від 26.03.2008 року №247.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний договір сторонами укладено на виконання Постанови КМУ від 26.03.2008 року №247, яка не містить обмеження строку регулювання виключно 2008 роком. При цьому, укладення спірного договору є визначеним законом обов'язком як для позивача так і для відповідача.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, вважає безпідставним зміну п. 5.1 договору та доповнення договору п. п. 5.2, 5.3, які викладені відповідачем в протоколі розбіжностей.

Посилання відповідача на неправильне врегулювання п. 5.1. договору в редакції позивача із вказівкою на те, що у разі втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України №247 від 26.03.2008 року та виходячи з того, що у ВАТ «Київоблгаз»всі договори з постачальником природного газу –ДК «Газ України»та споживачами природного газу укладені на строк до 31.12.2008 року, а тому у разі відсутності договорів з постачальником природного газу на постачання природного газу у 2009 році, ВАТ «Київоблгаз», відповідно, не зможе постачати природний газ споживачам у 2009 році, тому і кошти сплачуватися не будуть, а щодо доповнення договору п. 5.3. відносно розірвання договору у разі втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України №247 від 26.03.2008 року, то зазначений пункт спрямований на конкретизацію відносин сторін в частині розірвання даного договору, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки договір №1 від 12.05.2008 року укладався саме на виконання постанови Кабінету Міністрів України №247 від 26.03.2008 року, і тому термін дії договору залежить саме від терміну дії вказаної постанови, як то визначено позивачем у договорі.

9. Відповідач заперечував проти розміру тарифу-вартості послуги розрахункового обслуговування: - обробка кожного вихідного платіжного документу на рівні 3,60 грн., викладених в додатку №1 до договору (тарифи на розрахункове обслуговування по поточних рахунках із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств та їх структурних підрозділів в установах ВАТ «Ощадбанк» в національній валюті»), і пропонував встановити її на рівні 2,00 грн.

З листа ВАТ «Державний ощадний банк»від 11.11.2008 року №10/2-04/393-9822 вбачається, що затверджений протоколом Комітету тарифної та продуктової політики ВАТ «Ощадбанк»від 07.04.2008 року №7 тариф-вартість обробки вихідного платіжного документу у ВАТ «Ощадбанк»на рівні 3,60 грн. є економічно обґрунтованим та розрахований згідно Методики визначення собівартості послуг, які надаються в установах ВАТ «Ощадбанк»на комісійній основі, затвердженій постановою правління ВАТ «Ощадбанк»від 12.07.2007 року №206.

Крім того, встановлений Банком тариф не суперечить пункту 7 Порядку проведення розрахунків за природний газ, затвердженому Постановою КМУ від 26.03.2008 року №247, відповідно до якого оплата послуг за обслуговування уповноваженим банком поточних рахунків, відкритих газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, здійснюється такими підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує один відсоток загальної суми коштів, що надійшли від населення і бюджетних установ на поточні рахунки, відкриті газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами.

Посилання ВАТ «Київоблгаз»на постанови НКРЕ від 21.06.2007 року №788 та від 07.08.2008 року №949 «Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ВАТ «Київоблгаз»є безпідставними, оскільки зазначеною постановою затверджено в структурі тарифу інші витрати (до яких належить і оплата послуг банку) в сумі 4,36 грн. на 1000 м3 газу при обсязі поставленого газу 1400 млн. м3.

Таким чином встановлений позивачем тариф за обробку вихідних платіжних документів на рівні 3,60 грн. не суперечить постановам НКРЕ від 21.06.2007 року №788 та від 07.08.2008 року №949 і не порушує законних інтересів відповідача.

Посилання відповідача на помилкове врегулювання місцевим господарським судом рядку 3 додатку №1 до договору щодо обробки платіжних документів за допомогою систем дистанційного обслуговування в редакції позивача, оскільки між позивачем та відповідачем виникли розбіжності щодо обробки платіжних документів, наданих саме на паперовому носії, спростовуються тим, що, як вбачається з оскаржуваного рішення, судом врегульовано розбіжності саме щодо обробки платіжних документів, наданих на паперовому носії, як то зазначено в рядку 3 додатку №1 до договору, а умови договору щодо обробки платіжних документів за допомогою систем дистанційного обслуговування, на які посилається відповідач, викладені в рядку 4 додатку №1 до договору.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність часткового задоволення місцевим господарським судом позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилаються позивач та відповідач, не можуть бути підставою зміни або скасування для рішення господарського суду Київської області від 01.12.2008 року у справі №2/218-08.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104 та 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

постановив:

1.          Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії –Броварського відділення №5400 на рішення господарського суду Київської області від 01.12.2008 року у справі №2/218-08 за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії –Броварського відділення №5400 до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»про визнання договору укладеним залишити без задоволення.

2.          Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»на рішення господарського суду Київської області від 01.12.2008 року у справі №2/218-08 за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії –Броварського відділення №5400 до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»про визнання договору укладеним залишити без задоволення.

3.          Рішення господарського суду Київської області від 01.12.2008 року у справі №2/218-08 за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії –Броварського відділення №5400 до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»про визнання договору укладеним залишити без змін.

4.          Справу №2/218-08 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      Агрикова  О.В.

Судді:

                                                                                                    Жук Г. А.

                                                                                                    Чорногуз М. Г.

Дата відправки  25.02.09