Постанова

від 25.04.2013 по справі 2а-14121/11/0170/26

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2013 р. (16:42) Справа №2а-14121/11/0170/26

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополібуд"

до Кримської митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, спонукання до виконання певних дій, визнання нечинним та скасування рішення,

за участю:

представник позивача - Мазінов Сейяр Серверович, пасорт серії: НОМЕР_4;

представник відповідача - не з'явився;

представник прокуратури - Іслямова Марина Владиславівна, посвідчення №015164.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополібуд" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Кримської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, спонукання до виконання певних дій, визнання нечинним та скасування рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.11.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.11.2011 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.11.2011 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.11.2012 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.11.2012 року зупинення провадження у справі №2а-14121/11/0170/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-12941/11/0170/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.04.2013 року поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.04.2013 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог та просить: «Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 27.09.2011 року №45, щодо нарахування податкових зобов'язань на суму податкового зобов'язання 1196,65грн з ввізного мита у тому числі з основного платежу у сумі 0,00грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1196,65грн та від 27.09.2011 року №46 на суму податкового зобов'язання 5025,94грн з податку на доану вартість, у тому числі з основного платежу у сумі 0,00грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5025,94грн» (а.с.94).

У судовому засіданні, яке відбулося 25.04.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про відкладення розгляду справи (а.с.115), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника прокуратури, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Суд зазначає, що у пункті 17 частини 1 статті 1 Митного кодексу України митні органи визначено як спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Відповідно до ст.1 Митного кодексу України митні органи є спеціальними уповноваженими органами виконавчої влади в галузі митної справи, слід зазначити, що статтями 6, 8 Конституції України встановлено, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України (далі -МК України), особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

При декларуванні товарів та транспортних засобів митному органові подаються документи, необхідні для здійснення митного контролю (п. 2 частини 1 ст. 54 МК України).

Відповідно до положень п. 14, 15 ч.1 ст. 1 МК України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 11 МК України, митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання при здійснені митної справи, як здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Контроль правильності визначення митної вартості відповідно до положень статті 265 Митного кодексу України здійснює митний орган згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 Митного кодексу України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Відповідно до 1 речення ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Відповідно до п.41.1.2 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України митні органи -є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Таким чином, Кримська митниця Державної митної служби України, її посадові та службові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень , суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. З Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 71, та наказів Кримської митниці від 07.07.2011р. №351, 355 призначена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Технополібуд" з питань правильності визначення митної вартості товарів оформлених за ВМД від 24.06.2008 №600000001/2008/4075, від 02.07.2008 №600000001/2008/4326, від 03.07.2008 №600000001/2008/4374, від 03.07.2008 №600000001/2008/4373, від 03.07.2008 №600000001/2008/4371, від 04.07.2008 №600000001/2008/4400, від 04.07.2008 №600000001/2008/4396, від 04.07.2008 №600000001/2008/4394, від 04.07.2008 №600000001/2008/4393, від 07.07.2008 №600000001/2008/4451, від 09.07.2008 №600000001/2008/4487, від 09.07.2008 №600000001/2008/4484, від 11.07.2008 №600000001/2008/4573, від 11.07.2008 №600000001/2008/4555, від 14.07.2008 №600000001/2008/4600, від 16.07.2008 №600000001/2008/4676, від 16.07.2008 №600000001/2008/4656, від 19.07.2008 №600000001/2008/4750, від 21.07.2008 №600000001/2008/4703, від 24.07.2008 №600000001/2008/4868, від 24.07.2008 №600000001/2008/4856, від 30.07.2008 №600000001/2008/5003, від 17.08.2008 №600000001/2008/6187, від 17.09.2008 №600000001/2008/6192, від 24.10.2008 №600000001/2008/7105, від 05.11.2008 №600000001/2008/7370, від 05.11.2008 №600000001/2008/7370, від 11.11.2008 №600000001/2008/7508, від 17.11.2008 №600000001/2008/7602, від 04.12.2008 №600000001/2008/7987, від 04.12.2008 №600000001/2008/7984.

В ході проведення перевірки було встановлено, що згідно до відомостей, отриманих від митних органів Республіки Туреччина та Королівства Іспанія, товари, які були імпортовані позивачем на митну територію України, а саме: плитка керамічна глазурована, мала значну різницю в умовах поставки та у вартості товарів, ніж було заявлено декларантом. Заявлена митна вартість товарів, що переміщувались через митний кордон України, виявилась у кілька разів нижче, ніж їх дійсна ціна.

З урахуванням підпункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України Кримською митницею було складено проміжний акт від 15.07.2011 невиїзної документальної перевірки визначення митної вартості позивача, при митному оформленні товарів імпортованих за ВМД від 19.07.2008 №600000001/2008/4750, від 16.07.2008 №600000001/2008/004656, від 16.07.2008 №600000001/2008/004663, від 16.07.2008 №600000001/2008/004676, від 30.07.2008 №600000001/2008/005003, від 21.07.2008 №600000001/2008/004703, від 24.07.2008 №600000001/2008/004856,проміжний Акт та додатки до нього були надіслані директору ТОВ "Технополібуд".

При проведені перевірки, з урахуванням підпункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України комісія розглянула наступні товари.

Згідно відомостей заявлених у ВМД від 19.07.2008 №600000001/2008/4750, фірмою "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD. STI" за контрактом від 01.09.2007 №0015/07, згідно інвойсу від 05.06.2008 №20027, контейнером на морському судні, № контейнера ARKU2257365, на умовах CIF-Одеса, було поставлено товар "плитка керамічна": код товару №1 за УКТЗЕД 6908109000 - 11404 кг брутто 11129 кг нетто, код товару №2 за УКТЗЕД 6908909100 - 10596 кг брутто 10296 кг нетто.

Згідно вищезгаданого інвойсу вартість товару - 11 440,62 доларів США. Відповідно до отриманих листом Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Держмитслужби України від 23.06.2011 №20/1-11/03184 копії документів наданих митною службою Туреччини, поставка товару "плитка керамічна" здійснювалась відповідно до рахунку від 05.06.2008 №020027 (на суму 23476,92 євро) на умовах поставки "FOB-ISTANBUL", експортна декларація від 05.06.2008 №68272, завірена за дорученням фірми "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD. STI". Товар було відправлено контейнером на морському судні № контейнера ARKU2257365 на адресу ПП "Стілнул". Надання послуг з перевезення підтверджується рахунком від 05.06.2008 №020027, де вказана сума фрахту - 600 євро.

Таким чином, на думку відповідача в результаті невірного декларування умов поставки та митної вартості імпортованих за згаданою ВМД товарів підлягають донарахуванню обов'язкові митні платежі: разом - 36570,18 грн., у т.ч. ввізне мито - 9687,72 грн., податок на дану вартість - 26882,46 грн.

Також, згідно відомостей заявлених Підприємством у ВМД: №600000001/2008/004656 від 16.07.2008 р. №600000001/2008/004663 від 16.07.2008, №600000001/2008/004676 від 16.07.2008 р.№600000001/2008/005003 від 30.07.2008, №600000001/2008/004703 від 21.07.2008 р. №600000001/2008/004856 від 24.07.2008, поставки товарів здійснювались на умовах CIF-Маріуполь.

Відповідно до отриманих листом Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Держмитслужби України від 10.05.2011 №20/1- 1/01705 копій документів наданих митною службою Королівства Іспанії, поставка товару "плитка керамічна" здійснювалась на умовах EXW-Іспанія. Також встановлена різниця у вартісних показниках заявлених у експортних ВМД Королівства Іспанії та заявлених Підприємством.

Таким чином, відповідач дійшов до висновку, що в результаті невірного декларування умов поставки та митної вартості імпортованих за згаданими ВМД товарів підлягають донарахуванню обов'язкові митні платежі: разом - 52898,05 грн., у т.ч. ввізне мито - 10172,70 грн., податок на дану вартість - 42725,05 грн.

Відтак, посадови особи відповідача дійшли до висновку що підприємством під час митного оформлення товарів імпортованих за ВМД №600000001/2008/4750 від 19.07.008, 00000001/2008/004656 від 16.07.2008, №600000001/2008/004663 від 16.07.2008, 00000001/2008/004676 від 16.07.2008, №600000001/2008/005003 від 30.07.2008, 000001/2008/004703 від 21.07.2008, №600000001/2008/004856 від 24.07.2008 було порушено вимоги статей 81, 86, 262, 264, 266, 267 Митного кодексу України.

На підставі проміжного акту від 15.07.2011 невиїзної документальної перевірки визначення митної вартості позивача, при митному оформленні товарів імпортованих за окремими ВМД та повноти нарахування і сплати митних платежів, був складений акт №н/0005/11/600000000/0035284161 невиїзної перевірки визначення митної вартості ТОВ "Технополібуд", при митному оформленні товарів імпортовааних за окремими ВМД та повноти нарахування і сплати митних платежів від 29.07.2011р.

Вищезазначеним актом було встановлено, що під час митного оформлення товарів імпортованих за ВМД №600000001/2008/007602 від 17.11.2008р., №600000001/2008/007508 від 11.11.2008р., №600000001/2008/007370 від 05.11.2008р. було порушено вимоги статей 81, 86, 262,264, 366, 267 Митного кодексу України. У наслідок цих порушень, було зменшено митну вартість імпортованих товарів. Визначені податкові зобов'язання підприємства за згаданими ВМД разом - 24890,40 грн., у т.ч. ввізне мито - 4786,62 грн., податок на додану вартість - 20103,78 грн.

Отже на підставі статті 54.3.2, 54.3.6, 54.4 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, пункту 6 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011р. №71 визначсена база оподаткування (митна вартість) ввізним митом та податком на додану вартість при митному оформлені товарів за ВМД №600000001/2008/007602 від 17.11.2008р., №600000001/2008/007508 від 11.11.2008р., №600000001/2008/007370 від 05.11.2008р. та податкові зобов'язання: разом - 24890,40 грн., у т.ч. ввізне мито - 4786,62 грн., податок на додану вартість - 20103,78 грн., що підлягають сплаті.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.09.2011 року:

- №46 про донарахування податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5025,94грн (а.с.16);

- №45 про донарахування мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1196,65грн (зворотній бік а.с.16).

Не погодившись з вказаним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання іх протиправними та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та встановлено наступне.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, надалі -МК України), особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

При декларуванні товарів та транспортних засобів митному органові подаються документи, необхідні для здійснення митного контролю (п. 2 частини 1 ст. 54 МК України).

Відповідно до положень п. 14, 15 ч.1 ст. 1 МК України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Перелік товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Приписами ст. 259 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Згідно ст. 265 Митного Кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання (п.54.4. ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Приписи ст. 267 Митного кодексу України встановлюють, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно ст.69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Крім того, відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженої наказом ДМСУ від 20.04.2005 року № 314 та Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 року (у редакції що діяла на час виникнення правовідносин по декларуванню товарів), митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів та інших предметів. Вантажна митна декларація (далі - ВМД) -заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Таким чином, законодавство чітко визначає форму, зміст та порядок складання вантажної митної декларації, яка має бути належним підтвердженням належного здійснення декларування імпортної операції в разі відповідності цього документа вимогам нормативних актів.

Під час митного оформлення товарів декларант зобов'язаний своєчасно надати митному органу додаткові відомості, що підтверджують правильність визначення заявленої митної вартості. При цьому, у разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою.

Згідно Постанови КМУ від 28.08.2003р. № 1375 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" та Постанови КМУ від 20.12.2006р. № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:

угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;

рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;

рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);

пакувальні листи;

ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню;

сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

Відтак, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість товару тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, і була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що 6ула фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди а інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частині митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з ці статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально піддаються обчисленню.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінював товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державі влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

Стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови а застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки і будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповіді коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець що пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця та покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню підтверджуватися документально.

Таким чином, для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору що товарів, які імпортуються (вартість операції) враховується вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, необхідно встановити чи існують обмеження у застосуванні цього методу, встановлені статтею 267 Митного кодексу України.

Надані позивачем документи, а саме: контракти, платіжні доручення в іноземній валюті, інвойси є достатніми для застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Суд зазначає, що сам факт надходження від митних органів Королівства Іспанії та Республіки Туреччини відомостей та документів, які не співпадають з документами на підставі яких ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" здійснювало переміщення через митний кордон та митне оформлення Кримською митницею товару, на підставі яких комісією зроблений висновок щодо порушення вимог статей 81,86,262,264,266,267 Митного кодексу України, не дає підстав стверджувати, що надані первинні документи (ВМД, інвойси, платіжні доручення сплати за інвойсами) містять неправдиві дані. Відповідно до контрактів укладених між ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" та зазначеними фірмами (NUS CERAMICA S.A.", "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD.STI", FT, MIJARES, S.L.", CERAMICAS, S.A.") умовами поставки встановлено C&F (СИФ)- Маріуполь, C&F (СИФ)- Одеса, також в ціну товару включені витрати з митного оформлення. Згідно правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року обов'язок митного очищення товару для експорту покладається на продавця. Враховуюче наведене, ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" не було відомо, що відправниками в поданих до митних органів Іспанії, Туреччини експортних документах (в режимі експорт відповідні ВМД країни експорту та рахунків-фактур) щодо вартості та умов ""поставки товару не відповідає умовам зазначеного контракту та наданих відправниками та отриманих ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" фактичним (наявним) рахункам-фактур (інвойсів) інших товар супровідних документів, на підставі яких ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" здійснювало митне оформлення імпортованого товару, та які містять оригінальні відмітки прикордонної та Кримської митниць.

Посилання митного органу на копії експортних декларацій митної служби Туреччини №083431100ЕХ068272 від 05.06.2008 в якій зазначено наявність інвойсу № 20027 від 05.06.2008 в якому зазначається відправник - "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD.ST1", одержувач "Simferopol), загальна вартість 23476,92 Євро, умови поставки FOB - ISTAMBUL, вказує на інші взаємовідносини, що склалися між компаніями "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD.ST1"та ILNUL"(Simferopol), до якої ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" не має будь якого відношення та жоден з них не пов'язаний в якості третього суб'єкту зовнішньоекономічного контракту.

Митний орган не надав жодних даних, які б вказували та підтверджують факт обізнаності ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" про заявлені відправниками до митних органів Іспанії, Туреччини документів щодо вартості та умов поставки товару, які не співпадають з наявними у ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" оригінальних документів, і відповідно наявності вини у форми умислу на внесення неправдивих даних до документів як підстави для переміщення товарів через митний кордон та митне оформлення Кримською митницею товару, яка є необхідною ознакою складу як для даного виду адміністративного правопорушення, так і злочину у разі наявності факту порушення митних правил.

Також, відповідач не надав доказів щодо фіктивності укладених контрактів між позивачем та його постачальниками або неправдивість відомостей вказаних в первинних документах, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" та зазначеними фірмами (CERAMICA S.A.", "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD.STI", FT, MIJARES, S.L.", CERAMICAS, S.A.").

За таких підстав, суд не може погодитись з висновками Кримської митниці Державної митної служби України щодо наявності фактів, які спростовують достовірність відомостей вказаних в контрактах та рахунках (інвойсах) виписаних на підставі вказаних контрактів, наданих позивачем при декларуванні імпортованих товарів.

Крім того слід зазначити, що положення зовнішньоекономічних контрактів, укладених між двома суб'єктами, будуть розповсюджуватись лише на цих двох суб'єктів. Одночасно, якщо зовнішньоекономічний контракт передбачає здійснення господарських операцій із залученням третього суб'єкта, то цей третій суб'єкт повинен бути зазначений у зовнішньоекономічному контракті як учасник зовнішньоекономічної операції із певним, притаманним йому, статусом, а також, що є основним, у контракті має бути зазначено його повне найменування. Зокрема, такий висновок щодо кількісного складу учасників зовнішньоекономічної операції, який має фігурувати у зовнішньоекономічному контракті, випливає із ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"та з Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до п. 1.1. статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що викають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 5.1. статті 5 Податкового Кодексу України поняття, правила та положення, встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього кодексу.

Відповідно до п. 5.2. статті 5 Податкового Кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до п. 41.1. статті 41 Податкового Кодексу України контролюючими органами є:

органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби; митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Відповідно до п. 21.1. статті 21 Податкового Кодексу України посадові особи контролюючих ї, якими є посадові особи Кримської митниці, зобов'язані: дотримуватися Конституції діяти та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій та інше.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу проведення контролюючими органами у числі органами митної служби України документальних невиїзних перевірок регулюються ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених и 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі указаних у п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений м (п.79.1 ст.79 ПКУ); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його важеному представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату/спочатку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79 ПКУ).

З положень ст. 79 Податкового кодексу України вбачається, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте контролюючим органом е в разі існування підстав, які передбачені ст.78 цього кодексу.

Так рішення про проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків може бути прийнято контролюючим органом за одночасної наявності таких обставин як тримання платником податків письмового запиту контролюючого органу з приводу надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких письмових пояснень, 2) сплив 10 робочих днів з дня отримання платником податків згаданого вище запиту контролюючого органу. Отже, оскільки Кримська митниця не направляла позивачу письмового запиту щодо надання інформиції стосовно виявлених фактів, що свідчать про можливі порушення платником податкового законодавства та правильності визначення митної вартості товарів оформлених за ВМД, які вказані повідомленні Кримської митниці від 06.07.2011 за вих. № 26-23/5078 та від 08.07.20011 за вих. №26-23/5153, вважаємо не встановлено підстав передбачених п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України для проведення відповідачем перевірки позивача.

Крім того, належних підстав направлення повідомлення від 06.07.2011 за вих. № 26- 78 від 08.07.20011 за вих. №26-23/5153 Кримською митницею, за відсутності, прийнятого керівником органу митної служби рішення про її проведення, не було.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ про проведення вищезазначеної позапланової перевірки позивачеві вручено не було. Також, доказів ознайомлення з наказ позивача не було надано до суду, у зв'язку з чим суд доходить до висновку про відсутність вручення позивачу наказу про проведення вищезазначеної позапланової перевірки.

Отже, у митного органу в даному випадку не було законних підстав для проведення такої перевірки.

Враховуючи, що Кримська митниця Державної митної служби України не надала достатніх доказів щодо направлення на адресу позивача письмових запитів, наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та отримання цих запитів та наказу на перевірку позивачем, суд приходить до висновку про порушення позивачем вимог ст. 78 Податкового кодексу України щодо порядку проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД".

Також, суд вважає за потрібне звернути увагу наступне.

Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, та митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість, акцизного податку та екологічного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно частини 1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 224.2. статті 224 Податкового кодексу України встановлено, що контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати до бюджету податку з підакцизних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, під час митного оформлення здійснюється митними органами, крім випадків ввезення маркованої підакцизної продукції, контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету якої покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 86.8 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, Податковим кодексом чітко встановлено, що повноваження стосовно визначення грошового зобов'язання платнику податків покладається виключно на контролюючий орган, який згідно з законодавством є особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань. Такі дії здійснюються контролюючим органом шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд вказує, що відповідно до Податкового кодексу України митні органи України є контролюючими органами, органами, що уповноважені здійснювати податковий контроль, але жодним законодавчим актом митні органи не визнані органами, що самостійно визначають суму грошових зобов'язань, а тому вони не мають права приймати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.05.2013 року у справі №2а-12941/11/0170/18 визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення якими позивачу нараховані податкові зобов'язання за основним платежем.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 року залишено без змін Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.05.2012 року у справі №2а-12941/11/0170/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення якими позивачу нараховані податкові зобов'язання за основним платежем скасовані, суд вважає, що відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, податкові повідомлення-рішення №45, 46, якими позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Таким чином адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.04.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 29.04.2013 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 року №45, щодо нарахування податкових зобов'язань на суму податкового зобов'язання 1196,65грн з ввізного мита у тому числі з основного платежу у сумі 0,00грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1196,65грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 року №46 на суму податкового зобов'язання 5025,94грн з податку на додану вартість, у тому числі з основного платежу у сумі 0,00грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5025,94грн.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополібуд» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35284161) судовий збір у розмірі 94,10грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко