Рішення

від 05.03.2009 по справі 17/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.09                                                                                 Справа № 17/171

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор», м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валес Груп», м. Луганськ

про стягнення  25 538 грн. 91 коп.                                                         

                                                                                                         Суддя   Фонова О.С.                                               

                                                      Представники:

від позивача - Жулінський Г.Г., директор, паспорт серії КР 243436;

від відповідача - Піддубна О.В., довіреність № б/н від 03.09.07; Федічев В.М., директор,  паспорт серії ЕН 456070.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 19020 грн. 00 коп., пені у сумі 812 грн. 91 коп. та штрафу у сумі 5706 грн. 00 коп.

В судовому засіданні 05.03.2009 представником позивача була надана заява про відмову від позову в частині стягнення штрафу у сумі 5706,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує, та просить задовольнити позов частково, у сумі 18000 грн. заборгованості та 812,91 грн. пені, у стягненні штрафу просить відмовити.  

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами  докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю  «Екватор»(позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валес Груп»(відповідач у справі), як Покупцем, було укладено договір № 1007/1/2008 від 10.07.2008, підписаного з протоколом розбіжностей від 10.07.2008 (далі - Договір). В матеріалах справи міститься копія примірнику договору № 1107 від 11.07.2008, текст якого повністю співпадає з текстом договору № 1007/1/2008 від 10.07.2008, підписаного з протоколом розбіжностей від 10.07.2008. З пояснень сторін та наданих документів, суд робить висновок, що це інший примірник  договору № 1007/1/2008 від 10.07.2008, але датований та понумерований помилково. Крім того, протокол розбіжностей було підписано сторонами до договору № 1007/1/2008 від 10.07.2008.

Згідно пунктів 1.1-1.3 Договору, Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному Договорі.

Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється по даному Договору, визначаються у накладних, які оформлюються сторонами при прийомі-передачі кожної партії Товару.

Партією товару вважається його кількість зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 4.8 Договору, встановлено, що датою поставки партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

Як встановлено у пунктах 5.1-5.2 Договору Покупець здійснює розрахунки за товар у формі попередньої оплати у розмірі 100% вартості партії Товару, що поставляється по даному Договору. Постачальник може надати Покупцю право сплатити вартість поставленого Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ від суми заборгованості за кожен  день прострочки.

Згідно п. 10.1 Договору, вказано, що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання ними своїх обов'язків по даному договору.   

Позивачем на виконання умов Договору було поставлено товару на загальну суму 46402,50 грн., що підтверджується відповідними накладними.

Однак, в порушення умов Договору, відповідач зобов'язання по оплаті товару виконав  не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 19020 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Відповідач просить позов задовольнити частково, у сумі 18000 грн. заборгованості, так як частково сплатив суму боргу та 812,91 грн. пені, у стягненні штрафу просить відмовити.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що вартість поставленого товару за Договором склала 46402,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1107/01 від 11.07.2008 на суму 27382,50 грн., № 2908/01 від 29.08.2008  на суму 8250 грн. та № 2908/02 від 29.08.2008  на суму 10770 грн.

Відповідач частково здійснив оплату та перерахував позивачу 27382,50 грн.: 10000 грн. –15.08.2008 та 17382,50 грн. –10.09.2008. Даний факт підтверджується виписками по рахунку позивача за 15.08.2008 та 10.09.2008.

Станом на 02.12.2008, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, заборгованість склала 19020 грн.

Однак, відповідачем згідно платіжного доручення № 1012 з призначенням платежу «оплата за продукти харчування згід. накл. № 2908/02 від 29.08.2008»було перераховано 270 грн. 03.12.2008, тобто до  дати порушення провадження у даній справі, тому  в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, відповідачем після звернення позивача з позовом до суду було перераховано згідно платіжних доручень № 1040 від 18.12.2008, № 27 від 12.01.2009, № 32 від 15.01.2009,  № 180 від 19.01.2009, № 54 від 23.01.2009, № 69 від 29.01.2009, № 71 від 02.02.2009,  № 247 від 05.02.2009, № 259 від 09.02.2009, № 89 від 12.02.2009, № 99 від 23.02.2009, №  103 від 25.02.2009, № 108 від 03.03.2009,  всього –суму 3250 грн.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 3250 грн. слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Так як відповідач не надав доказів оплати основного боргу на  суму  15500 грн. та не спростував вимогу щодо їх стягнення, а матеріалами справи та відзивом відповідача підтверджена вказана заборгованість, то позов в частині стягнення основного боргу у сумі 15500 грн. слід задовольнити.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 812,91 грн. за період з 29.09.2008 по 02.12.2008.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 7.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

У зв'язку з викладеним, вимога про стягнення пені  є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач має право відмовитись від позову повністю або частково. У зв'язку з чим господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії,  перевіряє,  чи є  повноваження  на вчинення цієї  дії у представників сторін.

Стосовно стягнення штрафу  у сумі 5706 грн. представником позивача подано заяву про відмову від позову в цій частині.

Позивачу було роз'яснено наслідки зазначеної процесуальної дії, перевірено наявність повноважень на відмову від позову. Суд приймає часткову відмову позивача від позову оскільки така відмова не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 4 статті 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню у разі відмови позивача від позову та прийняття такої відмови судом.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення штрафу у сумі    5706 грн. слід припинити.

З огляду на вищевикладене, позов задовольняється частково у сумі боргу – 15500 грн. та пені у сумі 812,91грн., в частині стягнення 270 грн. основного боргу слід відмовити,  в решті позовних вимог провадження у справі слід припинити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

До стягнення підлягає державне мито у сумі 195,63 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 90,39 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката у сумі 2000 грн., які він сплатив за надання йому правової допомоги у відповідності до вимог договору від 01.10.2008, укладеного між ним та адвокатом Гінінгером Анатолієм Залмановичем (далі - Виконавець), який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 175 від 17.07.1998. У підтвердження перерахування даної суми Гінінгеру А.З., до матеріалів справи доданий витратний касовий ордер № 379 від 12.12.08  на суму 2000 грн.

Суд вважає, що сума витрат на послуги адвоката у розмірі 2000 грн. не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, договором від 01.10.2008 передбачено, що Виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по складанню документів, необхідних для вирішення питання про стягнення з  ТОВ „Валес Груп” на користь ТОВ „Екватор”  боргу за договором № 1107 від 1.07.2008, в т.ч. позовів, розрахунків тощо, надає йому консультації з питань, що виникають при підготовці матеріалів до суду та при розгляді справи в суді.

Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що Виконавець є відповідальним за збір, повноту та належність всіх необхідних документів, доказів; подання документів компетентним органам; підготовку на належному професійному рівні необхідних правових документів; узгодження позицій учасників правовідносин в найкращих інтересах свого клієнта.

Однак, позивачем до матеріалів справи, крім зазначеного договору та витратного касового ордеру на оплату юридичних послуг, не подано жодного документу на підтвердження здійснення адвокатом передбачених договором дій. Позовна заява та всі додані до неї розрахунки, письмові пояснення по справі підписані  директором позивача Жулинським Г.Г. без зазначення виконавця даних документів, якщо такий був. Крім того, позивачем не подано доказів на підтвердження права на зайняття адвокатською діяльністю Гінінгером А.З., адже посилання на адвокатське свідоцтво в договорі не є належним доказом.

З огляду на зазначене, суд відмовляє у стягненні  2000 грн. витрат на послуги адвоката.

Представником відповідача у судовому засіданні 05.03.2009 подано клопотання № 17/171 від 19.02.2009 про розстрочку виконання рішення  до 31.05.2009  з оплатою щомісяця часткової рівнозначної суми.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на нестабільну економічну ситуацію в державі, зменшення попиту на продовольчі товари та обіг оборотних (грошових) коштів на підприємстві.

Крім того, відповідач несе додаткові збитки у зв'язку із знищенням харчових продуктів, як непридатних до споживання, постачальником яких є позивач. Вартість продуктів, що знищені складає 18823,50 грн.

Позивач заперечує проти надання розстрочки, у зв'язку з тим, що економічна ситуація в країні також негативно вплинула на діяльність його діяльність.

Розглянувши заяву відповідача та вислухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що  ускладнюють  виконання  рішення  або  роблять  його  неможливим, господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин   справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Однак, відповідачем не подано будь-яких  доказів,  на підтвердження  обставин,  що  ускладнюють  виконання  рішення або  роблять  його  неможливим на даний час чи в майбутньому.  

Як зазначено у  п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»при вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

У п. 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 12.09.1996  № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» вказано, що підставою для відстрочки та розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до  ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається,  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем  не доведено наявності виключних обставин, виняткового випадку для надання розстрочки виконання судового рішення.

Відповідач просить суд про надання розстрочки виконання судового рішення строком до 31.05.2009 з оплатою щомісяця часткової рівнозначної суми, але ним не надано суду належного економічного та документального обґрунтування такої можливості.   

Крім того, судом враховуються  матеріальні інтереси сторін, а також наявність інфляційних процесів в країні, які знецінюють значні суми заборгованості.

У зв'язку з недоведеністю обставин, які б обумовили необхідність та  доцільність  розстрочки  виконання  рішення, суд прийшов до висновку про залишення без  задоволення заяви  про розстрочку рішення у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п.п.1, 4 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85, 121 ГПК України, суд   

          в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валес Груп», м. Луганськ, смт. Ювілейне, пров. Будівельний, буд.2а, ідентифікаційний код 34525341 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор», м. Чернівці, вул. Текстильників, буд. 1, ідентифікаційний  код 32137447, борг у сумі 15500 грн., пеню у сумі 812,91 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 195,63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 90,39 грн.,  видати наказ.

3.          В частині стягнення  основного боргу у сумі 270 грн. відмовити.

               4.          В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

5.          У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Валес Груп»про розстрочку  виконання рішення  строком до 31.05.2009 з оплатою щомісяця часткової рівнозначної суми, відмовити.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення                      10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  10.03.2009.

Суддя                                                                                              О.С. Фонова