Рішення

від 30.04.2013 по справі 919/222/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року справа № 919/222/13-г Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до: Приватного підприємства „Модис-Плюс",

ідентифікаційний код 25149074

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 58, кв. 85)

про стягнення 527 377,44 грн,

за зустрічним Приватного підприємства „Модис-Плюс",

позовом: ідентифікаційний код 25149074

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 58, кв. 85)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

про внесення змін до договору,

Представники сторін:

позивач за первісним позовом - Бекетова Н.С. - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність від 29.12.2012;

відповідач за первісним позовом - Тарасова Т.О. - представник, довіреність від 07.03.2013.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду міста Севастополя (далі - суд) перебуває справа № 919/222/13-г за первісним позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач за первісним позовом) до Приватного підприємства „Модис-Плюс" (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення з відповідача 527 377,44 грн неустойки за користування орендованим майном після припинення Договору оренди № 288-11 від 03.10.2011 за період з 01.05.2012 по 28.02.2013 (з урахуванням заяви від 05.03.2013 про збільшення розміру позовних вимог /арк. с. 19-21/); за зустрічним позовом Приватного підприємства „Модис-Плюс" (далі - позивач за зустрічним позовом) до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - відповідач за зустрічним позовом) про внесення змін до пункту 7.1 Договору оренди № 288-11 від 03.10.2011 (з урахуванням заяви від 11.04.2013 про зміну предмета зустрічного позову /арк. с. 85/).

В обґрунтування первісних позовних вимог Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради посилається, серед іншого, на статтю 785 Цивільного кодексу України та зазначає, що укладений між сторонами Договір оренди нерухомого майна № 288-11 від 03.10.2011 припинив свою дію 31.03.2012, натомість відповідач об'єкт оренди позивачеві не повернув, а тому зобов'язаний сплатити неустойку за весь час прострочки повернення майна після закінчення строку дії договору оренди.

Зустрічні позовні вимоги із посиланням на статтю 188 Господарського кодексу України, статтю 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" вмотивовані неправомірним ухиленням Орендодавця від виконання рішення міської комісії з оренди комунального майна в частині внесення змін до спірного договору щодо продовження строку його дії.

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє - на 30.04.2013.

Присутня в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві /арк. с. 3-5/, заяві про збільшення розміру позовних вимог /арк. с. 19-21/ та письмових поясненнях по суті спору /арк. с. 98/; проти задоволення зустрічного позову заперечувала з підстав його необґрунтованості, зазначивши, що те рішення, на яке посилається позивач за зустрічним позовом, втратило чинність /арк. с. 52-53, 89-90, 100-101/.

Представник позивача за зустрічним позовом підтримала зустрічні позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві /арк. с. 26-27/ та заяві про зміну предмета зустрічного позову /арк. с. 85/; у задоволенні первісного позову просила відмовити, посилаючись, серед іншого, на те, що строк дії спірного договору був продовжений, а тому у Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради право на стягнення неустойки не виникло. Крім того, відповідач за первісним позовом заявив про застосування судом положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (щодо припинення нарахування штрафних санкцій після 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) та частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України (щодо пропуску позивачем строку позовної давності) /арк. с. 23, 81-84, 106/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Приватним підприємством „Модис-Плюс" (Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна № 288-11 (далі - Договір) /арк. с. 9-10/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець (позивач за первісним позовом) зобов'язався передати, а Орендар (відповідач за первісним позовом) - прийняти в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення бару, розташовані у підвалі будівлі театру літ. „А" (приміщення № 1-20, 1-20а, 1-20б, 1-47а, 1-48а, 1-49а, 2-45, 2-45а), загальною площею 341,0 м 2 , за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 6, яке перебуває на балансі Севастопольського академічного російського драматичного театру ім. А.В.Луначарського, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою станом на 30.07.2011 становить 2 138 420,00 грн (без ПДВ).

Актом приймання-передачі майна, складеним та підписаним сторонами за участю представника балансоутримувача 03.10.2011, підтверджується факт передачі в оренду нерухомого майна, площею 341,0 м 2 , яке розташоване за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 6 /арк. с. 11/.

Орендна плата складає 26 277,23 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується щомісячно. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (пункти 3.2, 3.3 Договору).

Сторони домовились, що Договір діє з моменту його підписання до 31.03.2012 (пункт 7.1 Договору).

Положеннями Договору, зокрема пунктом 2.7 та підпунктом 4.4.14 пункту 4.4, передбачено, що Орендар зобов'язаний при припиненні дії договору повернути Орендодавцеві орендоване майно у стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу протягом 30 календарних днів з дати припинення Договору. Об'єкт оренди вважається повернутим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Як убачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії Договору Орендодавець звернувся до Орендаря з листом за вих. № 01-15/1143 від 04.04.2012, у якому повідомив останнього про закінчення строку дії Договору оренди № 288-11 від 03.10.2011 та запропонував йому передати об'єкт оренди за Актом приймання-передачі у встановлений Договором строк /арк. с. 13/.

Натомість Орендар об'єкт оренди не повернув, у зв'язку з чим у Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, на переконання останнього, виникло право на отримання від відповідача за первісним позовом неустойки за весь час прострочення виконання ним обов'язку щодо повернення майна після припинення Договору. Наведене стало причиною звернення позивача до суду із первісним позовом.

Вважаючи, що задоволення позову Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради призведе до порушення законних прав і інтересів Орендаря, оскільки на його думку спірний Договір був продовжений строком на два роки, Приватне підприємство „Модис-Плюс" звернулось до суду із зустрічним позовом до позивача з вимогою про внесення змін до договору щодо продовження строку його дії.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає первісні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Предметом первісного позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки за прострочку виконання останнім зобов'язання щодо повернення орендованого за Договором майна після припинення дії договору.

Отже, до предмета доказування у цій справі входить встановлення факту порушення відповідачем визначених чинним законодавством та умовами Договору оренди № 288-11 від 03.10.2011 строків виконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди після припинення дії Договору та перш за все самого факту припинення дії Договору.

Строк дії та умови зміни, розірвання чи продовження Договору встановлені сторонами у розділі 7 Договору.

Так, згідно з пунктом 7.2 Договору в разі відсутності заяви однієї сторони про припинення чи зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, що були передбачені Договором. Орендар визнає, що заява про припинення чи зміну Договору вважається отриманою Орендарем, якщо вона надіслана рекомендованим чи цінним листом на адресу Орендаря, що вказана у Договорі. При цьому реєстр поштових відправлень визнається сторонами як належний доказ надсилання заяв про зміну чи припинення Договору.

Зміна чи розірвання Договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено Договором (пункт 7.3 Договору).

Відповідно до пункту 7.6 Договору його дія припиняється, зокрема, в разі закінчення строку оренди, встановленого Договором.

Як зазначалося вище, Листом за вих. № 01-15/1143 від 04.04.2012 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив відповідача про припинення договору оренди № 288-11 від 03.10.2011 у зв'язку із закінченням строку його дії /арк. с. 13/.

Згідно з Положенням про порядок передачі в оренду майна, яке є власністю територіальної громади міста Севастополя, затвердженим рішенням Севастопольської міської Ради № 3677 від 12.09.2012 /арк. с. 55-62/, зміни та доповнення до договору оренди, в тому числі щодо пролонгації договору, приймаються на підставі рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна.

Як убачається з протоколу засідання конкурсної комісії по оренді комунального майна № 8-12 від 25.09.2012 комісією було прийняте рішення: продовжити Договір оренди з Приватним підприємством „Модис-Плюс" на вбудовані приміщення бару, розташовані у підвалі будівлі театру загальною площею 341,0 м 2 ,для розміщення бару, строком на два роки, із зобов'язаннями по ремонту орендованого комунального майна /арк. с. 54/.

На підставі вказаного рішення Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради видано наказ № 01-03/1521 від 26.09.2012, яким, серед іншого, вирішено продовжити договір оренди № 288-11 від 03.10.2011 строком на 2 роки, включивши до нього особливі умови про зобов'язання з ремонту орендованого об'єкта /арк. с. 91/.

Відповідно до пункту 29 Положення про порядок передачі в оренду майна, яке є власністю територіальної громади міста Севастополя, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 3677 від 12.09.2012, Договір оренди комунального майна повинен відповідати типовій формі, затвердженій міською Радою, та бути підписаним сторонами не пізніше 30 днів після прийняття орендодавцем позитивного рішення; в іншому випадку рішення вважається таким, що втратило силу /арк. с. 55-62/.

Отже, відповідний Договір оренди (або угода про внесення змін до Договору оренди № 288-11 від 03.10.2011, або протокол погодження змін до Договору оренди № 288-11 від 03.10.2011 тощо) мав бути підписаний сторонами не пізніше 26.10.2012 - 30 днів після видання Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради наказу № 01-03/1521 від 26.09.2012, у якому відображено позитивне рішення Орендодавця з цього питання.

Зважаючи на те, що Сторони так і не підписали подібний Договір (угоду, протокол тощо), рішення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про продовження спірного Договору, яке викладене у наказі № 01-03/1521 від 26.09.2012, втратило силу.

Доводи відповідача за первісним позовом щодо надання позивачеві 18.10.2012 проекту договору на вбудовані нежитлові приміщення, розташовані у підвалі будівлі театру, загальною площею 341,0 м 2 , в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому відхиляються судом як необґрунтовані.

Посилання відповідача за первісним позовом на положення статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та статті 764 Цивільного кодексу України є цілком слушними. Згідно з частиною другою статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Отже, автоматичне продовження (поновлення) договору оренди можливо лише за певних умов.

З листа за вих. № 01-15/1143 від 04.04.2012 /арк. с. 13/ убачається небажання Орендодавця продовжувати договірні відносини з Приватним підприємством „Модис-Плюс", причому цей лист надісланий відповідачеві протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (31.03.2012). А тому в силу наведених приписів закону Договір оренди нерухомого майна № 288-11 від 03.10.2011 є припиненим з 01.04.2012.

Статтею 785 Цивільного кодексу України (яка підлягає застосуванню до спірних відносин в силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України) унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Водночас, як зазначалося вище, Сторони встановили інший строк для повернення об'єкта оренди - не пізніше 30 календарних днів з дати припинення Договору (підпункт 4.4.14 пункту 4.4 Договору).

Як установлено судом, Договір припинив свою дію з 01.04.2012. Тому Орендар був зобов'язаний повернути об'єкт оренди не пізніше 30.04.2012, проте не повернув.

Сторони погодили, що несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов Договору (пункт 8.1 Договору).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як установлено судом, Договір оренди нерухомого майна № 288-11 від 03.10.2011 припинив свою дію з 01.04.2012. Отже, зважаючи на положення підпункту 4.4.14 пункту 4.4 Договору, Приватне підприємство „Модис-Плюс" було зобов'язано повернути орендоване за Договором майно в строк по 30.04.2012 включно. Натомість, відповідач за первісним позовом свого обов'язку щодо своєчасного повернення орендованого за вказаним Договором майна не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Станом на час прийняття рішення доказів повернення орендованого майна Орендарем Орендодавцю суду не надано.

За викладених обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач за первісним позовом порушив зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого за договором майна після припинення Договору оренди, а тому повинен сплатити неустойку за період прострочення виконання зобов'язання, вказаний позивачем за первісним позовом: з 01.05.2012 по 28.02.2013, у встановленому законом розмірі, а саме: у розмірі подвійної орендної плати.

Розрахунок неустойки, наданий позивачем за первісним позовом /арк. с. 22/ судом перевірено та визнано вірним.

До того ж, відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам відповідачем не надано належних та допустимих доказів вжиття вичерпних заходів, спрямованих на безумовне виконання свого обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкта оренди після припинення договору оренди, та наявності прострочення кредитора.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги первісного позову щодо стягнення з Приватного підприємства „Модис-Плюс" неустойки в сумі 527 377,44 грн за період з 01.05.2012 по 28.02.2013 є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

При цьому суд відхилив доводи відповідача за первісним позовом щодо застосування до спірних правовідносин частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (щодо припинення нарахування штрафних санкцій після 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) та частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України (щодо пропуску позивачем строку позовної давності), з наступних підстав.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/735/2012 від 29.05.2012 „Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України" зазначено, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (див. постанову Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі № 40/117).

Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня) (пункт 1 Інформаційного листа).

Так само ця неустойка не підлягає обмеженню 6-місячним строком, встановленим частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, оскільки таке обмеження застосовується, якщо інше не встановлено законом або договором. Натомість, частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України прямо передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки за увесь час прострочення, тобто без будь-якого обмеження.

Також суд вважає за потрібне звернути увагу відповідача за первісним позовом на те, що граничний строк нарахування штрафних санкцій, передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, та строк позовної давності, тобто строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу (ст. 256 ЦК України), є різними правовими категоріями.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача та підлягають стягненню з нього на користь позивача за первісним позовом в сумі 10 547,55 грн (527 377,44 грн * 2%).

Розглянувши зустрічні позовні вимоги, суд не знаходить підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Вимогою зустрічного позову є внесення змін до Договору № 288-11 від 03.10.2011, який на думку позивача за зустрічним позовом є діючим. Водночас, як установлено судом спірний Договір припинено 31.03.2012, а отже, внесення до нього будь-яких змін є неможливим (неможливо внести зміни до недіючого договору).

За викладених обставин у задоволенні зустрічного позову належить відмовити.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Модис-Плюс" (ідентифікаційний код 25149074; 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 58, кв. 85; п/р 26008300015582 в СФ АТ„Укрексімбанк", МФО 384396, або з будь-якого іншого рахунку) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 33213870700001 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) неустойку в сумі 527 377,44 грн (п'ятсот двадцять сім тисяч триста сімдесят сім грн 44 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Модис-Плюс" (ідентифікаційний код 25149074; 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 58, кв. 85; п/р 26008300015582 в СФ АТ„Укрексімбанк", МФО 384396, або з будь-якого іншого рахунку) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 37188003000416 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509) судовий збір в сумі 10 547,55 грн (десять тисяч п'ятсот сорок сім грн 55 коп.) .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У зустрічному позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.05.2013.

Суддя підпис В.О. Головко