Рішення

від 02.03.2009 по справі 38/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/15

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.03.09 р.                                                                                                       Справа № 38/15                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Зікєєвої Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Приватного підприємства “Торгова фірма “ФОРВАРД” м. Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясний комбінат “М”ЯСОЛЮБОВ” м. Горлівка, Донецька область

про стягнення  62 980грн.60коп.

за участю

представників сторін:

від позивача:  Рубан І.В. –представник за дов. № б/н від 02.12.2008р.

від відповідача: Белякова О.О. – представник за дов. № 314 від 20.11.2008р.

Суть спору:

          Позивач, Приватне підприємство “Торгова фірма “ФОРВАРД” м. Луганськ, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясний комбінат “М”ЯСОЛЮБОВ” м. Горлівка, Донецька область про стягнення основного боргу за договором №17/01-08 від 17.01.2008р. у розмірі 49 768грн.15коп., інфляційних у розмірі 11 236грн.37коп., 3% річних у розмірі 1 976грн.08коп., витрат по сплаті послуг адвоката у розмірі 7 500грн.  

         22.01.2009р. на адресу господарського  суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 16.01.2009р. № 14/4-20/136, відповідно до якого              Товариство з обмеженою відповідальністю “М'ясний комбінат “М”ЯСОЛЮБОВ” значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 35323912) як юридична особа та знаходиться за адресою: 84639, Донецької області, м. Горлівка, Центрально–міський р-н,  вул. Микитівська, 33а,  який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

27.02.2009р. позивач звернувся з заявою про збільшення  позовних вимог                  №114/11-20 від 23.02.2009р., в якій просить суд стягнути з відповідача борг за договором №17/01-08 від 17.01.2009р. у розмірі 49 768грн.15коп., інфляційні нарахування у розмірі 13 094грн.74коп., 3% річних у розмірі 2 253грн.58коп, а всього 65 116грн.47коп.та витрати, пов'язані зі сплатою послуг адвоката у розмірі 7500грн.

Заява про збільшення позовних вимог судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання 02.03.2009р. з'явився та підтримав свої вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та просить суд їх задовольнити.

02.03.2009р. відповідач у судове засідання з'явився та надав суду відзив на позовну заяву №55 від 02.03.2009р., в якому повідомив суд, що визнає лише суму заборгованості у розмірі 49 768,15грн., а інфляційні нарахування та 3% річних не визнає, вважає розрахунок позивача невірним.

Відзив на позовну заяву судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноважених представників сторін, господарський суд

                                                       ВСТАНОВИВ:

17.01.2008р. між Приватним підприємством “Торгова фірма “ФОРВАРД”                         м. Луганськ (за договором – продавець, далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “М'ясний комбінат “М”ЯСОЛЮБОВ” м. Горлівка, Донецька область (за договором – покупець, далі – відповідач)  було укладено договір №17/01-08 (далі - договір), згідно якого продавець зобов'язався передати у власність (повне господарське володіння) покупця, а покупець прийняти та оплатити ковбасну оболонку, харчові добавки, натуральні і інші спеції для м”ясопереробної промисловості (далі-товар) (п.1.1 договору).

Кількість  товару, який продається, загальна вартість вказується у накладних, які є невід'ємною частиною діючого договору (п.1.3)

Порядок розрахунків передбачено розділом 2 договору, а саме: покупець здійснює оплату товару по безготівковому розрахунку згідно рахункам-фактурам, які виставляються продавцем протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (п.2.2).

Згідно п.3.2 договору, строки поставки товару здійснюються по узгодженню сторін (7 календарних днів). Датою поставки партії товару вважається дата його отримання на складі покупця.

На виконання вимог договору позивач поставив відповідачу товар на суму                         91 516,64грн., що підтверджується видатковими накладними №47 від 29.01.2008р., №55 від 04.02.2008р., №98 від 03.03.2008р. та відповідач отримав зазначений товар, що підтверджено довіреністю серії НБЄ №210967 від 29.01.2008р. на ім'я Винокуровій І.М., які містяться у  матеріалах справи.

Відповідачем була проведена часткова оплата за отриману продукцію на загальну суму 41 748,49грн., з яких повернуто товару було на суму 6 748,49коп., що підтверджується документами, які містяться у матеріалах справи.

Таким чином,  за відповідачем залишився несплаченим товар на суму 49 768,15грн.

30.09.2008р за №30/09-01 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про погашення існуючої заборгованості, яку відповідач визнав, але так і  не розрахувався.

До теперішнього часу відповідачем заборгованість за поставлений товар у розмірі      49 768грн.15коп. не погашена, яку позивач просить стягнути з відповідача та проти якої відповідач не заперечує.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, інфляційних збитків у розмірі 13 094грн.74коп.,  3% річних у розмірі 2 253грн.58коп. у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання та витрат по сплаті послуг адвоката у сумі 7 500грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір №17/01-08 від 17.01.2008р., накладні №47 від 29.01.2008р., №55 від 04.02.2008р., №98 від 03.03.2008р., довіреністю серії НБЄ №210967 від 29.01.2008р. , акт звірки станом на 18.03.2008р., заяву про збільшення  позовних вимог від 23.02.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позовну заяву №55 від 02.03.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу  України, тому судом при розгляді справи застосовані ці  норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору   ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався за поставлений товар  на суму 49 768грн.15коп., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 2 253грн.58коп. та інфляційних збитків у розмірі 13 094грн.74коп., є такими, що підлягають задоволенню. Розрахунок інфляційних та 3% річних судом перевірений та визнаний правильним.

Статтею 44 ГПК України чітко визначений склад судових витрат.  Встановлено, що  судові витрати  складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за  проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх  знаходження,  оплати послуг перекладача,

адвоката, витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з  матеріалів справи, 22.12.2008р. між  підприємством позивача та адвокатом Рубан Ігорем Володимировичем  укладено договір про надання правової допомоги, яким передбачено надання послуг адвоката у зв'язку з розглядом у господарському суді справи про стягненню боргу з урахуванням індексу інфляції і 3% річних за весь період прострочення за договором №17/01-08 від 17.01.2008р.

За умовами договору згідно додатка № 1 до договору розмір гонорару адвоката за надані послуги в рамках реалізації даного договору складає 7500 грн. Порядок виплати гонорару:  оплата на протязі 3 календарних днів з моменту підписання даного договору.

Оплата послуг адвоката підтверджується платіжним дорученням  №321 від 23.12.2008р.  

У судових засіданнях інтереси підприємства позивача представляв саме  Рубан Ігор Володимирович,  який є адвокатом,  що  підтверджується свідоцтвом про  право на зайняття адвокатською діяльністю № 848.

Заперечення відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки спростовуються представленими суду доказами.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката треба віднести на відповідача, який необґрунтовано довів розгляд справи до суду.  

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 509, 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства “Торгова фірма “ФОРВАРД” м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясний комбінат “М”ЯСОЛЮБОВ” м.Горлівка, Донецька область про стягнення основного боргу за договором №17/01-08 від 17.01.2008р. у розмірі 49 768грн.15коп., інфляційних у розмірі 13 094грн.74коп., 3% річних у розмірі 2253грн.58коп., витрат по сплаті послуг адвоката у розмірі 7 500грн., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясний комбінат “М”ЯСОЛЮБОВ” м.Горлівка, Донецька область  (84639, Донецька область, м. Горлівка, вул.Микитівська,33-А,  ЄДРПОУ 35323912) на користь Приватного підприємства “Торгова фірма “ФОРВАРД” м.Луганськ (91038, м. Луганськ, вул. Ізвесткова,82,  ЄДРПОУ 32864227) основний борг за договором №17/01-08 від 17.01.2008р. у розмірі                              49 768грн.15коп., інфляційні у розмірі 13 094грн.74коп., 3% річних у розмірі 2253грн.58коп., витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 7 500грн., держмито 651грн.16коп.  та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 02.03.2009року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі