Рішення

від 03.03.2009 по справі 37/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/3

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.03.09 р.                                                                                                       Справа № 37/3                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Донецькій державний науково-дослідний інститут чорної металургії, м. Донецьк, ідентифікаційний код 001193714

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Юрстафф”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34335796

про: стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у відповідності до договору на надання послуг від 01.04.2008р. в розмірі 792,40 грн., індексу інфляції в розмірі 17,45 грн., пені в сумі 11,98грн., 3% річних в сумі 93,79грн.,

із залученням Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтеп”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13492967

за участю:

від Позивача – Ушаков Г.М. (за довіреністю № 01-1/50-юр.);

від Відповідача  – не з'явився;

від Третьої особи - не з'явився

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України  судове засідання відкладалось з 22.01.2009р. на 10.02.2009р., з 10.02.2009р. на 03.03.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Донецькій державний науково-дослідний інститут чорної металургії, м. Донецьк (далі – Позивач)  звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юрстафф”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1271,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем грошових зобов'язань за договором суборенди №106/05 від 01.05.2007р. та договором на надання послуг від 01.04.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.  

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір суборенди № 106/05 від 01.05.2007р. з додатками №1, №2, договір на надання послуг від 01.04.2008р., претензію №01-1/482-юр від 11.11.2008р., протокол узгодження вартості послуг до договору від 01.04.2008р., рахунок-фактура №ЧМ-0000151 від 30.06.2008р. на суму 307,78грн., рахунок – фактура №ЧМ-0000140 від 30.06.2008р. на суму 792,40 грн., акт звіряння взаєморозрахунків станом на 07.11.2008р., підписаний з боку Позивача

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 527, 530, 532, 546, 550, 598, 610, 611, 623, 624, 759-763 Цивільного кодексу України та ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав пояснення до позову №01-1/10-юр від 16.01.2009р. з додатками (а.с.а.с.44-45)

Крім того, Позивач надав заяву про уточнення позовної заяви від 26.01.2009р. № 01-1/17юр (а.с.а.с.59-62), якою визначив меншу, ніж первісно вказану суму, до стягнення -  заборгованості за надані послуги у відповідності до договору на надання послуг від 01.04.2008р. в розмірі 792,40 грн., індексу інфляції в розмірі 17,45 грн., пені в сумі 11,98грн., 3% річних в сумі 93,79грн. До вказаної заяви Позивачем долучені додаткові документи (а.с.а.с.63-67).

Заявою від 27.02.2009р. № 01-1/66-юр (а.с.а.с.79,80) Позивач повідомив, що від вимог на суму, на яку вони були зменшені заявою про уточнення позовної заяви від 26.01.2009р. № 01-1/17юр, він відмовляється.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву  та доказів сплати заборгованості не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 56).

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача  про судовий розгляд справи незважаючи на повернення поштових повідомлень із ухвалами суду, що надсилалися Відповідачу.

Ухвалою суду від 09.01.2009р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,  на стороні Відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Донтеп” (далі – Третя особа)

Третя особа у судові засідання не з'являвся, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 32). Однак, Третьою особою надана довідка №2 від 16.02.2009р.(а.с.81), згідно якої Відповідач з 01.05.2007р. по 01.07.2008р. знаходився в орендованому приміщенні, яке з 01.07.2008р. та до теперішнього часу в оперативну оренду не передавалось.  

Позивач у судовому засіданні підтримав  свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та  його неявка і відсутність Третьої особи, не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2007р. між Відповідачем (суборендарем) та Третьою особою (Орендарем), на підставі договору оренди №2218/205 від 10.11.2005р., укладено договір суборенди №106/05 (а.с.а.с.12-15), згідно п.1.1 якого Відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлове приміщення, загальною площею 13,8 кв. м., розташоване за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка,26, для розміщення офісу, строком до 30.10.2007р. (п.10.1 Договору), про що був складений відповідний акт прийому-передачі від 01.05.2007р. (а.с.17).

Відповідно до вимог п.5.7 договору суборенди №106/05, 01.04.2008р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовником) укладено договір на надання послуг №б/н (а.с.а.с. 18,19), згідно п.п.1.1, 5.1 якого Виконавець надає послуги з забезпечення електропостачання, теплопостачання, телефонним зв'язком,  експлуатацію та утримання допоміжних приміщень в чистоті, охороні, здійсненню поточних та капітальних ремонтів будівель та комунікацій, що знаходяться за адресою:83017, м. Донецьк б. Шевченко, 26, а Замовник сплачує надані послуги пропорційно займаної площі – 13,8 кв. м. у період з 01.04.2008р. по 01.07.2008р.

Відповідно до п. 2.3.3 договору на надання послуг №б/н,  рахунок на оплату експлуатаційних витрат та спожитої електричної енергії отримувати в планово-економічному відділі Позивача до 25 числа щомісяця (за поточний місяць) та сплачувати його до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі несвоєчасного внесення плати, сплачувати пеню із врахування подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.  

Позивачем були виставлений рахунок-фактура №ЧМ-0000140 від 30.06.2008р. на суму 792,40 грн. (а.с.21).

Відповідач свої зобов'язання за зазначеними договорами не виконував, внаслідок чого станом на 01.11.2008р. утворилась заборгованість.

З метою досудового врегулювання питання щодо сплати заборгованості, Позивач звертався до Відповідача з претензією (а.с.11) про необхідність терміново сплатити заборгованість, проте, станом на момент розгляду цієї справи заборгованість Відповідачем погашена не була.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Заявою про уточнення позовної заяви від 26.01.2009р. № 01-1/17юр (а.с.а.с.59-62) та заявою від 27.02.2009р. № 01-1/66-юр (а.с.а.с.79,80) Позивач відмовився від частини вимоги, що випливали із договору суборенди, укладеного між Відповідачем та Третьою особою, остаточно заявивши до стягнення заборгованість за надані послуги у відповідності до договору на надання послуг від 01.04.2008р. в розмірі 792,40 грн., індекс інфляції в розмірі 17,45 грн., пеню в сумі 11,98грн., 3% річних в сумі 93,79грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 56).

Третя особа свою позицію довела до відома суду довідкою №2 від 16.02.2009р.(а.с.81).

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених в заяві   № 01-1/17-юр від 26.01.2009р. (а.с.а.с.59-62) з урахуванням заяви від 27.02.2009р. № 01-1/66-юр (а.с.а.с.79,80), оскільки їх (вимог) сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України -  вимоги є однорідними, пов'язані наданими доказами та підставами виникнення, а їх сумісний розгляд не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Водночас, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення відмовитись від частини заявлених вимог, і така відмова судом приймається, оскільки  вимоги, від яких Позивач відмовився, пов'язані із правовідносинами з орендних платежів між Відповідачем та Третьою особою за договором суборенди, учасником яких (правовідносин), а отже – і управненою особою – Позивач не є. Отже, вказана відмова від частини заявлених вимог,  не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими,  що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Встановлення Відповідачеві грошових зобов'язань з компенсації експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна узгоджується із приписами ст.ст. 10, 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати експлуатаційних витрат згідно визначених умов п. 2.3.3 договору на надання послуг №б/н – до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.  

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених  зобов'язань Відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи Відповідачем не сплачені експлуатаційні витрати за рахунком № ЧМ-0000140 від 30.06.2008р. (а.с.21).

Водночас, інших належних доказів припинення вказаного грошового зобов'язання у інший спосіб Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо сплати заборгованості за надані послуги у відповідності до договору на надання послуг від 01.04.2008р. в розмірі 792,40 грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем у відповідності до умов договору на надання послуг від 01.04.2008р. грошових зобов'язань перед Позивачем є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.  

З урахуванням зазначених вище приписів законодавства та встановлених обставин суд відносно вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних  зазначає наступне:

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив грошове зобов'язання, крім суми боргу має на вимогу кредитора сплати  3% відсотків річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір заявлених вимог хоча і має певні арифметичні недоліки, проте не перевищує суми, що може бути стягнута за відповідний період.

Отже, оскільки Позивач має право заявляти вимоги у меншому, ніж зумовленому фактичними обставинами, розмірі, суд у повному обсягу задовольняє вимоги із стягнення індексу інфляції в розмірі 17,45 грн. та 3% річних в сумі 11,98грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п.2.3.3. договору на надання послуг від 01.04.2008р. і визначена у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Арифметичний підрахунок вимог щодо пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір пені відносно заборгованості у сумі 792,40грн., що утворилась у період з 06.07.2008р. по 06.01.2009р., вказаний Позивачем  у сумі 93,79грн., хоча і містить певні арифметичні недоліки, не перевищує розміру, який може бути нарахований та підлягає стягненню.

Отже, оскільки Позивач має право заявляти вимоги у меншому, ніж зумовленому фактичними обставинами, розмірі, суд у повному обсягу задовольняє вимоги із стягнення пені в сумі 93,79грн.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача повністю, оскільки саме внаслідок його неправильних дій (прострочення грошових зобов'язань) виник спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

       1. Позовні вимоги Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м. Донецьк (ідентифікаційний код 001193714) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юрстафф”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34335796) про стягнення заборгованості за надані послуги у відповідності до договору на надання послуг від 01.04.2008р. в розмірі 792,40 грн., індексу інфляції в розмірі 17,45 грн., пені в сумі 11,98грн., 3% річних в сумі 93,79грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Юрстафф”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34335796) на користь Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м. Донецьк (ідентифікаційний код 001193714) заборгованість за надані послуги у відповідності до договору на надання послуг від 01.04.2008р. в розмірі 792,40 грн., індекс інфляції в розмірі 17,45 грн., пеню в сумі 11,98грн., 3% річних в сумі 93,79грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Юрстафф”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34335796) на користь Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м. Донецьк (ідентифікаційний код 001193714)  відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 102грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 03.03.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 03.03.2009р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя