Рішення

від 02.03.2009 по справі 17/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.09                                                                                 Справа № 17/10

За позовом Приватного підприємства «Вега», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія Скіф», м. Луганськ

про стягнення  13297 грн. 02 коп.                                                         

                                                                                                         Суддя   Фонова О.С.                                               

                                                      Представники:

від  позивача –Ципін О.З., довіреність № б/н від 26.12.2008;

від відповідача –Ткачов В.О., довіреність № б/н від 10.01.2009.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суму основного боргу 13000 грн., збитків у сумі 2508 грн., інфляційних нарахувань у сумі  270 грн. та пені у сумі 3317 грн. 02 коп.

Представником позивача у судовому засіданні 16.02.2009 надано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 10000 грн., пеню у сумі 3317,02 грн. та інфляційні нарахування у сумі 270 грн., тобто  по суті вказане є зменшенням позовних вимог. Даним уточненням позивач, також просить стягнути витрати по заробітній платі юриста у сумі 2508 грн. як судові витрати відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача у судовому засіданні 02.03.2009 подано розрахунок пені, згідно якого пеня, що підлягає стягненню  складає 3339,56 грн. за період з 27.09.2008 по 29.12.2008. Крім того, ним подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення збитків у сумі 2508 грн., інфляційних нарахувань та пені, в якій він просить стягнути з відповідача тільки борг у сумі 9980 грн. та пеню у сумі 3317,02 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаними заявами позивача судом прийнято.

Відповідач позов не визнає в повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві на позовну заяву він, зокрема,  вказує, що пунктом 7.1 договору № 11/06-08 від 05.06.2008  передбачено, що всі спори та розбіжності, що можуть виникнути при виконанні вказаного договору або у зв'язку з ним, обов'язково вирішуються шляхом двосторонніх переговорів. У випадку недосягнення вирішення  питань, вони будуть розглядатися відповідно до законодавства України.  

Крім того, у запереченні на уточнення до позовної заяви, зданому у судовому засіданні 02.03.2008, відповідач зазначає, що заявлені позивачем судові витрати у сумі 2508 грн. не можуть бути стягнені, оскільки відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входять послуги адвоката, а представник позивача Ципін О.З. не є адвокатом, він є працівником позивача на підставі строкового трудового договору.

Також представник відповідача заперечує проти нарахування пені у сумі 3317,02 грн. Згідно його розрахунку пеня складатиме 1101,79 грн. за період з 26.09.2008 по 29.12.2008.     

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами  докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватною фірмою «Вега»(позивач у справі), як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Скіф»(відповідач у справі), як Покупцем, було укладено договір № 11/06-08 від 05.06.2008 (далі –Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Продавець продає, а Покупець покупає гранітну продукцію, згідно специфікації, що вказана у Договорі, – відсів Ф 0,63-2,2 в кількості 69 тон  за загальною ціною 22425 грн. (далі – товар).

Пунктом 1.3 Договору  встановлено, що сума Договору на момент укладання складає 22 425,00 грн. НДС –3737,50 грн.

Як вказано у  пункті 2.1 Договору,  у суму на щебінь входить доставка. Доставка здійснюється залізничним транспортом у напіввагонах. Ціна вказується в специфікації на момент підписання Договору за одну тону відсіву, що постачається. Ціна може бути змінена Продавцем за згодою з Покупцем у виді змінення цін на матеріали, енергоносії, ГСМ, залізничні послуги.

Згідно пункту 3.1 Договору, період поставки складає 10 днів після отримання заявки.

 Як встановлено у пункті 4.1 Договору, розрахунок за договором здійснюється у гривнях України за фактом поставки за кожну заказану покупцем та відвантажену постачальником партію товару, згідно наданому рахунку-фактури.

 З пункту 5.1 Договору вбачається, що під час несвоєчасної сплати продукції покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що усі спори та розбіжності, які можуть виникнути у цьому Договорі, або у зв'язку з ним, сторони обов'язково врегулювати шляхом двосторонніх переговорів. У випадку не вирішення питання, вони будуть розглядатися відповідно законодавства України в господарському суді.

Строк дії Договору сторони передбачили до 31.12.2008 (п. 8.1 Договору).

На виконання умов вказаного Договору позивачем було поставлено продукцію згідно видаткової накладної № РН-0000237 від 23.09.2008 на суму 24426 грн.

Відповідачем зазначену продукцію було отримано, але не сплачено в повному обсязі, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 9980 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Крім того, позивачем заявлено вимогу  про стягнення пені у розмірі 3317,02  грн. за період з 27.09.2008 по 29.12.2008.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач згідно виставленого рахунку фактури № СФ-0000227 від 18.09.2008, виписаного відповідачем поставив товар –відсів Ф 0,63-2,2 на загальну суму 24426 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000237 від 23.09.2008, підписаною обома сторонами, та скріпленою їх печатками (а.с.8).

Зазначена видаткова накладна, що підтверджує момент поставки продукції,  є підставою для здійснення розрахунків, які повинні були відбутись за фактом поставки за кожну заказану покупцем та відвантажену постачальником партію товару, згідно наданому рахунку-фактури.

В порушення умов п. 4.1 Договору відповідач повністю не здійснив оплату поставленої продукції, а здійснив часткову оплату 17.10.2008 на суму 4426 грн., 04.11.2008 на суму 2000 грн., 13.11.2008 на суму 2000 грн., 17.11.2008 на суму 2000 грн.,  09.12.2008 на суму 1000 грн., 19.01.2009 на суму 2000 грн., 20.01.2009 на суму 1000 грн. та 13.02.2009 на суму 20 грн., тому за ним утворилась заборгованість у сумі 9980 грн., що є предметом спору.

Посилання відповідача на обов'язкове досудове врегулювання спору, що виник при виконанні Договору, як це передбачено п. 7.1 Договору, судом до уваги не беруться з огляду на їх безпідставність.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України № 15-рп/2002 по справі № 1-2/2002 від 09.07.2002, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя,  порушує право особи на судовий захист.

Можливість використання суб'єктами правовідносин  досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту,  який держава  надає  учасникам  певних правовідносин,  що не суперечить принципу  здійснення  правосуддя  виключно  судом.   

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості  досудового врегулювання  спорів.

Це може бути передбачено цивільно –правовим договором, коли суб'єкти  правовідносин добровільно обирають засіб  захисту їхніх прав.

Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання  спору.

Таким чином, обрання певного засобу  правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з  власних інтересів, його використовує.

Встановлення  законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на  судовий захист.

З огляду на викладене, до стягнення підлягає заборгованість у сумі 9980 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 3317,02 грн. грн. за період з 27.09.2008 по 29.12.2008, однак вона підлягає задоволенню частково у зв'язку  з наступним.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 5.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Однак, позивачем не вірно було здійснено розрахунок пені, в результаті чого вона склала 3317,02 грн.

Як вірно зазначає відповідач, якщо пеню нараховувати з 27.09.2008 по 29.12.2008 за 95 днів, на всю суму заборгованості 24426 грн., навіть без урахування часткових оплат, то сума пені складатиме 1521,53 грн., що є значно менше ніж нараховано позивачем з урахуванням часткових оплат товару відповідачем.  

Представником відповідача надано власний розрахунок пені, відповідно до якого сума пені склала 1101,79 грн., з яким суд погоджується та який є вірним, однак, позивачем пеню заявлено за період  з 27.09.2008 по 29.12.2008,  тоді як відповідачем розрахунок здійснювався за період з 26.09.2008 по 29.12.2008, тобто на один день більше.

У зв'язку з викладеним задоволенню підлягає пеня у сумі 1085,55 грн. відповідно до розрахунку відповідача, однак на один день менше, тобто  за період, заявлений позивачем.  

З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково. Позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 9980 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково у сумі 1085,55 грн.

Позивачем заявлені до стягнення з відповідача в якості судових витрат 2508 грн. –як затрати по заробітній платі юриста, однак, дана вимога не підлягає задоволенню.

До матеріалів справи позивачем додано строковий трудовий договір від 26.12.2008 № б/н, між Приватним підприємством «Вега»та громадянином  Ципіним О.З., згідно якого позивач приймає на посаду юрисконсульта для підготування документів та представництва в господарських судах України по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія Скіф»сум боргу, пені, штрафу, відшкодування збитків, згідно договору № 11/06-08 від 05.06.2008.

Заробітна плата за трудовим договором склала 1500 грн. після всіх утримань, а з урахуванням  всіх обов'язкових платежів витрати позивача на заробітну плату склали 2508 грн.

Також позивачем надано наказ № 20 від 26.12.2008 про прийняття на роботу згідно строкового трудового договору від 26.12.2008 на посаду юрисконсульта Ципіна  О.З.

Відповідно до статті 44 ГПК України,  судові витрати складаються з  державного  мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,  витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,  витрат  на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З вказаного вбачається, що до складу судових витрат входить виключно оплата послуг адвоката, а не працівника підприємства позивача, який прийнятий на посаду юрисконсульта.

З огляду на викладене, відповідно до статті 49 ГПК України, до стягнення з відповідача підлягають судові витрати у складі державного мита у сумі 110,66 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 68,38 грн.

При зменшенні позовних вимог судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються  до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян   і   не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Первісно ціна позову складала 19095,02 грн.,  отже державне мито складатиме 190,95 грн., тоді як позивачем сплачено 191,00 грн.  Зайве сплачене держане мито у сумі 0,05 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, п. 11 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, п. «а»ч. 2 ст. 3  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», суд

       в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія Скіф», м. Луганськ, вул. Тімірязєва, буд. 3а, ідентифікаційний код 33008305, на користь Приватного підприємства «Вега», м. Харків, вул. Індустріальна, буд. 3, ідентифікаційний код 31064221, основний борг  у сумі  9980,00  грн., пеню у сумі 1085,55 грн.; витрати по сплаті держмита у сумі 110,66 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 68,38 грн., видати наказ.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

4.          Повернути Приватному підприємству «Вега», м. Харків, вул. Індустріальна, буд. 3, ідентифікаційний код 31064221, зайве сплачене державне мито у сумі 0,05 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення                      10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  05.03.2009.

Суддя                                                                                       О.С. Фонова

Спеціаліст 1 категорії                                                               О.В. Уставицька