Постанова

від 22.05.2013 по справі 5009/3545/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 5009/3545/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на ухвалувід 11.03.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 5009/3545/12 господарського суду Запорізької області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Едіта Плюс", м. Дніпропетровськ, (ліквідатор), дотовариства з обмеженою відповідальністю "Укрмегаопт", м. Запоріжжя пробанкрутство представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/3545/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмегаопт" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) .

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.09.2012 р. визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.12.2012 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута та припинено провадження у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2012 р. (судді: М'ясищев А.М. - головуючий, Манжур В.В., Москальова І.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - скаржник) на вказану ухвалу припинено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ), як безпідставно порушене.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 67, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 52 Закону про банкрутство. Скаржник посилається на позбавлення його можливості проведення позапланової податкової перевірки банкрута та, відповідно, права на заявлення грошових вимог до боржника.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При винесенні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство, оскільки не звернувся в установленому порядку з грошовими вимогами до боржника. У зв'язку з чим скаржник позбавлений процесуального права оскаржувати судові рішення у даній справі.

Однак такі висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати законними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство .

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи.

Провадження у даній справі про банкрутство здійснюється з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону про банкрутство.

Згідно з ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута .

Як вбачається, відповідне повідомлення ліквідатора було направлено скаржнику 09. 11.2012 р. (а.с. 58, 59).

Однак звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута були подані ліквідатором до суду на затвердження вже 22 .11.2012 р., тобто до закінчення встановленого ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство місячного строку для подання кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника.

Зазначені обставини можуть свідчити про неналежне виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків, що позбавило скаржника можливості провести податкову перевірку боржника, у випадку виявлення податкової заборгованості звернутися у встановлений строк з грошовими вимогами до останнього та, відповідно, набути статусу кредитора - учасника провадження у справі про банкрутство в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство.

Викладені обставини в порушення вимог ст.ст. 43, 101 ГПК України не були досліджені та оцінені судом апеляційної інстанцій. У зв'язку з чим висновок суду про необхідність припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника з посиланням на не набуття останнім статусу учасника провадження у справі є передчасним.

За таких умов оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що не відповідає чинному законодавству, а справа - направленню на розгляд суду апеляційної інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 43, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. у справі № 5009/3545/12 скасувати.

3. Справу № 5009/3545/12 передати на розгляд Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

С.В. Куровський