Ухвала

від 15.05.2013 по справі 2-а-12/2008

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К-1682/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Комсомольського районного суду міста Херсона від 29 січня 2008 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року

у справі № 2-а-13/2008

за позовом ОСОБА_1

до державних ревізорів-інспекторів Державної податкової адміністрації України в Херсонській області - Вершини Анатолія Олександровича, Загурського Андрія Валентиновича

за участі третьої особи - Державної податкової адміністрації України у Херсонській області

про визнання неправомірними дій посадових осіб та визнання незаконним акту перевірки, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до державних ревізорів-інспекторів Державної податкової адміністрації України в Херсонській області - Вершини Анатолія Олександровича (далі - відповідач-1), Загурського Андрія Валентиновича (далі - відповідач-2) про визнання протиправними дій посадових осіб ДПА у Херсонській області по складанню акту перевірки за № 002049 (21220359/0235) від 23 травня 2007 року; скасування акту перевірки № 002049 (21220359/0235) від 23 травня 2007 року як незаконного.

Постановою Комсомольського районного суду міста Херсона від 29 січня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року постанову Комсомольського районного суду міста Херсона від 29 січня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Комсомольського районного суду міста Херсона від 29 січня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року і направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Головними державними податковими ревізорами - інспекторами ДПА у Херсонській області Загурським Андрієм Юрієвичем та Вершиною Анатолієм Олександровичем на підставі направлень від 16 травня 2007 року № 78/235 та № 93/235 була проведена перевірка щодо контролю за дотриманням вимог чинного законодавства у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єктами підприємницької діяльності, а саме: господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить приватному підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої був складений акт перевірки від 23 травня 2007 року № 21220359/0235 на бланку № 002049.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковими ревізорами - інспекторами при проведенні перевірки магазину, який належить позивачу, був дотриманий порядок проведення планових та позапланових перевірок органами державної податкової служби, врегульований Законом України «Про державну податкову службу в Україні», з урахуванням положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу по складанню акту перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно пунктів 1, 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Згідно з частиною 7 статті 11 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Як слідує з направлень на перевірку від 16 травня 2007 року № 78/235 та № 93/235, її метою є здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

За приписами абзаців 1, 4 статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до підпунктів 2.6, 2.7 пункту 2 Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні, затверджених наказом ДПА України від 11 жовтня 2005 року № 441 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), перевірки контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу проводяться за окремими планами органів державної податкової служби. З метою підвищення контролю за здійсненням розрахункових операцій та запобігання дублюванню перевірок у ДПІ в містах і районах формується та затверджується щомісячний план проведення зазначених перевірок. Перевірки проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку.

Зважаючи на те, що метою перевірки було саме питання дотримання господарською одиницею, яка належить позивачу, вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та не стосувалося питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обов'язку повідомлення позивача про проведення такої перевірки за 10 днів у даному випадку у податкового органу не було.

Крім іншого, частиною 2 статті 11 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ненадання платнику податків документів, визначених частиною 1 цієї статті, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, продавець господарської одиниці позивача допустив перевіряючих до перевірки та не перешкоджав у її проведенні, а лише відмовився від підписання матеріалів перевірки, про що податковими ревізорами-інспекторами був складений відповідний акт відмови.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про правомірність дій податкового органу щодо проведення перевірки та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Разом з цим, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування акту перевірки № 002049 (21220359/0235) від 23 травня 2007 року із закриттям провадження у справі в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки лише фіксує факт правопорушення, у зв'язку з чим позовна вимога про скасування цього акта не підлягає розгляду в адміністративному суді

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, постанова Комсомольського районного суду міста Херсона від 29 січня 2008 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування акту перевірки № 002049 (21220359/0235) від 23 травня 2007 року із закриттям провадження у справі в цій частині, в решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 1 ст. 228, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Комсомольського районного суду міста Херсона від 29 січня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування акта перевірки № 002049 (21220359/0235) від 23 травня 2007 року із закриттям провадження у справі в цій частині.

В решті постанову Комсомольського районного суду міста Херсона від 29 січня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна