Постанова

від 23.05.2013 по справі 2а-10107/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року м. Львів № 2а-10107/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Завалійшина Ю.О., представника відповідача Антонюка І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Львівський локомотиворемонтний завод» (далі - ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС (далі - СДПІ ВПП у м. Львові, відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень (том 1, а.с.2-8). Враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 22.01.2013р. (том 6, а.с.1-3), позивач просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000590804/8554 від 23.08.2012р. (том 1,а.с.9), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 402698,50 грн., в т.ч. 282403 грн. за основним платежем та 120295,50 грн. за штрафними санкціями;

2) № 0000620804/8555 від 23.08.2012 р. (том 1,а.с.10), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 736805 грн. - в частині донарахування 734045 грн.;

3) № 0001372301/16027 від 11.08.2011р., (том 6, а.с.4), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 234547,92 грн., в т.ч. 187638,33 грн. за основним платежем та 46909,59 грн. за штрафними санкціями;

4) № 0001010804/12179 від 26.10.2012р. (том 6, а.с.5), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 103107 грн., в т.ч. 68738 грн. за основним платежем та 34369 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість підприємство правомірно сформувало у відповідності до норм Податкового Кодексу України. Так, господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) в постачальників ТОВ «Екогласс 2000», ПП «Галич-Тур», ТОВ «Сонар», ТОВ «ДАР-Трейд», ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Викуп», ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Галтехпостач», ТОВ «Оріон ЛТД», ТОВ «Транс-Восток» та ТОВ «ВКФ «Локомотив» були реальними, а придбані товарно-матеріальні цінності в подальшому використані в господарській діяльності підприємства. На підтвердження факту реальності господарських операцій з переліченими контрагентами позивач надав суду копії первинних документів, що підтверджують факт придбання та подальшого використання в господарській діяльності підприємства товарів (робіт, послуг), в т.ч.: договорів та специфікацій, видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт, сертифікатів якості, прибуткових ордерів, карток складського обліку, відомостей нарахування амортизації, вимогами тощо (том 1, а.с.121-226, том 3, а.с.2-208, том 2, а.с.2-218, том 4,а.с.2-182, том 5, а.с.5-210, том 6, а.с.70-100,105-162, том 7,а.с.173-262, том 8, а.с.2-127, том 9, а.с.2-187). Позивач вважає, що висновки податкового органу носять характер суб'єктивних припущень, не підтверджені належними та допустимими доказами; твердження відповідача про «фіктивність» постачальників його контрагентів (по «ланцюгу» поставки) жодним чином не впливають на права та обов'язки позивача, оскільки він провів реальні господарські операції з придбання товару, і не може та не повинен контролювати дотримання податкової законодавства своїми контрагентами. Інші висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства (безпідставне віднесення до валових витрат сум виплачених працівникам премій, заниження зобов'язання з податку на додану вартість на 373 грн.) також спростовуються долученими до справи письмовими доказами. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позові, заяві про збільшення позовних вимог та додаткових поясненнях на обґрунтування позову (том 6, а.с.18-38), просить позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову (том 7,а.с.1-10), просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод». Заперечення на позов обґрунтовані тим, що ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» у охопленому перевіркою періоді було безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати по господарських операціях з постачальниками ТОВ «Екогласс 2000», ПП «Галич-Тур», ТОВ «Сонар», ТОВ «ДАР-Трейд», ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Викуп», ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Галтехпостач», ТОВ «Оріон ЛТД», ТОВ «Транс-Восток» та ТОВ «ВКФ «Локомотив», та, відповідно, зменшено суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на наявній податковій інформації (том 7,а.с.11-149), згідно якої певні контрагенти позивача (або постачальники його контрагентів) на момент перевірки: за юридичною та фактичною адресою не знаходилися; не надали податковим органам за місце реєстрації до перевірки первинних документів фінансово-господарської діяльності; не мають виробничих потужностей, транспортних засобів та великого штату працівників тощо. З огляду на це укладені ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та його контрагентами договори не спрямовані на настання правових наслідків, а мають на меті отримання «податкової вигоди», тому є нікчемними. Відповідач також зазначає, що платник податку нарахував та виплатив надбавки до заробітної плати за високі досягнення у праці працівникам; однак такі надбавки не переглядались з урахуванням показників у роботі при укладенні нового колективного договору на 2010-2011 роки. Також податковий орган встановив факт подання позивачем 24.10.2011р. уточнюючого розрахунку за червень 2011, яким зменшено податковий кредит на 373 грн., але не збільшено суму ПДВ, що підлягає сплаті на цю ж суму.

На вимогу суду представник відповідача надав деталізований розрахунок грошових зобов'язань, визначених за кожним із оскаржуваних рішень, - в розрізі окремих епізодів (окремо по кожному із контрагентів позивача та по кожному епізоду порушення, том 7, а.с.147-151).

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив та оцінив долучені до матеріалів справи письмові докази і встановив наступні фактичні обставини справи:

СДПІ ВПП ум. Львові проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, за наслідками якої складено акт перевірки від 09.08.2012 № 652/33-00/00740599 (том 1,а.с.14-92).

В Акті перевірки зафіксовано проведення ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» фіктивних операцій з придбання товарів (робіт, послуг) в постачальників ТОВ «Екогласс 2000», ПП «Галич-Тур», ТОВ «Сонар», ТОВ «ДАР-Трейд», ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Викуп», ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Галтехпостач», ТОВ «Оріон ЛТД», ТОВ «Транс-Восток» та ТОВ «ВКФ «Локомотив», внаслідок чого платником податків допущено порушення в т.ч. пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, пп. 138.8.1, пп. 138.8.5 п. 138.8, пп. 138.10.2, пп. 138.10.4 п. 138.10. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 142.1 ст. 142, п. 144.1 ст. 144, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 736805 грн. та податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на загальну суму 282403 грн. (том 1,а.с.90-91).

На підставі висновків акту перевірки від 09.08.2012 № 652/33-00/00740599 СДПІ ВПП у м. Львові прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.08.2012р. №0000590804/8554, № 0000620804/8555.

При цьому висновки акта перевірки від 09.08.2012р. № 652/33-00/00740599 в частині визначення порушень по контрагентах позивача ТОВ «Екогласс 2000», ПП «Галич-Тур», ТОВ «Сонар» ґрунтуються на висновках акта попередньої планової перевірки позивача від 03.08.2011 № 912/23-2/00740599 (том 6, а.с.39-69), за наслідками якої СДПІ ВПП у м. Львові було винесено оскаржуване в даному спорі податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011р. № 0001372301/16027.

Крім того, 15.10.2012р. СДПІ ВПП у м. Львові проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» за півріччя 2012 року, за наслідками якої складено акт № 20/33-00/00740599 (том 6, а.с.6-8). Як вбачається з вказаного акту, внаслідок помилкового застосування у І кварталі 2012 ставки податку 23% замість 21 % ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» здійснило переплату належного до сплати податку на прибуток на загальну суму 202511,02 грн. (даний факт також відображено у висновках до акту перевірки від 09.08.2012 № 652/33-00/00740599). У зв'язку із наявною переплатою податковий орган за наслідками перевірки, оформленої актом від 09.08.2012 № 652/33-00/00740599, зменшив суму переплати по податку на прибуток (202511,02 грн.) на 68738,02 грн. - суму податку, обчислену із встановленого при плановій перевірці порушення - завищення у І кварталі 2012 року валових витрат по нікчемних операціях з ТОВ «НВП «Горн» та ТОВ «ДАР-Трейд» (327324грн.*21%). Внаслідок таких дій (зарахування) податкового органу сума донарахованого за наслідками планової перевірки за І квартал 2012 податку на прибуток у розмірі 68738,02 грн. не був включена до податкового повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Львові від 23.08.2012 №0000620804/8555 (том 6, а.с.7).

Податковий орган не направляв платнику письмового повідомлення про проведене ним зарахування наявної переплати в рахунок неузгоджених грошових зобов'язань з податку на прибуток. Тому в подальшому, при поданні звітності за І півріччя 2011р., позивач врахував всю суму переплати (202511,02 грн.) при сплаті податку на прибуток за вказаний період. В свою чергу СДПІ ВПП у м. Львові актом камеральної перевірки від 15.10.2012 № 20/33-00/00740599 (на підставі висновків акта перевірки від 09.08.2012 № 652/33-00/00740599 щодо взаємовідносин з ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «ДАР-Трейд») дійшла висновку про заниження ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» податку на прибуток на загальну суму 68738 грн.

На підставі акту камеральної перевірки від 15.10.2012 № 20/33-00/00740599, СДПІ ВПП у м. Львові винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.10.2012 № 0001010804/12179.

З наведеного вбачається, що висновок суду щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0001010804/12179 від 26.10.2012р. буде похідним, та залежатиме від висновку щодо реальності/безтоварності господарських операцій ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» з постачальниками ТОВ «НВП «Горн» та ТОВ «ДАР-Трейд».

При вирішенні спору в частині, що стосується встановлення факту реальності/безтоварності господарських операцій ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» по придбанню товарів (робіт, послуг) суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:

З 01 квітня 2011 року відносини у сфері справляння податку на прибуток підприємств регулює Податковий кодекс України, у п. п.138.1 ст. 138 якого зазначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Як передбачено п. 5.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року за № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Отже, валові витрати підприємства повинні підтверджуватися первинними обліковими документами, а при встановленні відсутності таких документів при перевірці податковий орган повинен вказати перелік відсутніх документів.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Отже, предметом доказування у даній судовій справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Оцінюючи доводи сторін та долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо господарських взаємовідносин позивача з його постачальниками:

Податковий орган вважає, що перевіркою не підтверджено наявність поставок ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» товарів від ТОВ «Екогласс 2000», а саме - верстата зубофрезерного мод. 5К328А та печатної плати у четвертому кварталі 2010 року, у зв'язку з чим попередньою перевіркою (Акт перевірки від 03.08.2011 №912/23-2/00740599) зменшено податковий кредит на суму 36753,33 грн., а актом перевірки від 09.08.2012 № 652/33-00/00740599 визначено завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 14577,72 грн. Як вбачається з акту перевірки від 09.08.2012 № 652/33-00/00740599, такий висновок зроблено відповідачем на підставі висновків акту перевірки ТОВ «ВКФ «Донбасресурси», яке виступало постачальником ТОВ «Екогласс 2000». Позивач в свою чергу долучив до матеріалів справи платіжні доручення № 6692 від 10.11.2010, №6732 від 15.11.2010, прихідний ордер №9892, видаткову накладну №РН-111702 від 17.11.2010, акт від 17.11.2010, акт приймання-передачі № 112, а також фотографії встановленого в цеху верстата зубофрезерного мод. 5К328А, а також платіжне доручення №7777 від 21.12.2010, прихідний ордер №62062, податкову накладну № 122105 від 21.12.2010 (том 6, а.с.106-126, том 7, а.с.179-188), якими повністю спростовується висновок податкового органу про відсутність поставок верстата зубофрезерного мод. 5К328А та печатної плати від ТОВ «Екогласс 2000» позивачу.

Посилаючись на акт попередньої планової перевірки від 03.08.2011 № 912/23-2/00740599, податковий орган встановив, що ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» придбало бандаж локомотивний в ПП «Галич-Тур». Постачальник постановою господарського суду Львівської області від 24.12.2009 визнаний банкрутом, на запит податкового органу ліквідатор ПП «Галич-Тур» не надав жодних документів, у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що поставки товарів ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» від ПП «Галич-Тур» відсутні, а всі операції ПП «Галич-Тур» є нікчемними. Далі в акті перевірки від 09.08.2012 № 652/33-00/00740599 (стор. 13-14 акту) вказано, що позивач придбав у ТОВ «Сонар» стрічку слюдинітову та шкло-плівкослюдопласт. Податковий орган на підставі результатів перевірки контрагентів (постачальників) ТОВ «Сонар», зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та ТОВ «Сонар». З наведених мотивів відповідачем зроблено висновок про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року по взаєморозрахунках з ПП «Галич-Тур» на суму 598299 грн. та ТОВ «Сонар» на суму 156126 грн. Крім цього, актом попередньої планової перевірки від 03.08.2011 № 912/23-2/00740599 встановлено завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Галич-Тур» та ТОВ «Сонар».

На підтвердження реальності поставок від ПП «Галич-Тур», позивачем представлено суду договір поставки від 21.10.2009 № 98, додаткова угода до договору, прихідний ордер № 1203, видаткова накладна від 25.01.2010 № РН-1-25004, податкова накладна від 25.01.2010 № 1250000004, прихідний ордер № 1201, видаткова накладна від 20.01.2010 № РН-1-20001, податкова накладна від 20.01.2010 № 1200000001, витяг з бази даних ДПС України «Реєстр платників ПДВ», карточки складського обліку матеріалів (том 6, а.с.127-142).

На підтвердження реальності поставок від ТОВ «Сонар», позивачем подано договір № 54 від 01.11.2010, прихідні ордери № 4102, № 4118, № 4136, видаткові накладні від 12.01.2010 № РН-0000073, від 01.02.2010 № РН-0000586, від 16.02.2010 № РН-0000974, податкова накладна від 12.01.2010 № 73, від 01.02.2010 № 586, 16.02.2010 № 974, карточки складського обліку матеріалів (том 6, а.с.143-162).

Отже, долученими до справи належно оформленими первинними документами підтверджується факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей в згаданих контрагентів; такі оприбутковані та обліковуються на його складі. З огляду на це суд вважає, що дії сторін згаданих правочинів були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування.

Податковий орган за наслідками перевірки взаємовідносин ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» з ТЗОВ «ТВП ІТК» встановив завищення вартості робіт, виконаних ТЗОВ «ТВП ІТК». Порушення полягало в тому, що витрати по експлуатації будівельних машин і механізмів не підтверджені первинними документами (шляховими листами), чим порушено п. 3.2.7.7 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 N 174, в акти виконаних робіт включено заготівельно-складські витрати, однак за даними податкового органу в ТЗОВ «ТВП ІТК» власні складські приміщення відсутні, а також відсутні договори оренди щодо використання приміщення під склад, чим порушено п. 3.1.10.13. ДБН Д.1.1-1-2000.

Відповідно до п. 3.2.7.7 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 N 174, який відповідач вважає порушеним, при розрахунках вартості експлуатації будівельних машин і механізмів, якщо внаслідок об'єктивних причин (ускладнені умови виконання робіт через обмеженість території будівельного майданчика, неможливість розміщення підйомних механізмів, відсутність у підрядника машин і механізмів, передбачених нормами, тощо) будівельні (ремонтно-будівельні) роботи планується виконувати без застосування машин і механізмів як для внутрішньо будівельного транспортування матеріальних ресурсів (горизонтального і вертикального), так і для виконання робіт, або із застосуванням наявних у підрядній організації не передбачених нормами машин і механізмів, вартість таких робіт визначається з урахуванням змінених умов виконання робіт з відповідними технічними (у проекті виробництва робіт) та економічними обґрунтуваннями. Згідно з 3.1.10.13 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 N 174, який відповідач також вважає порушеним, у складі кошторисної вартості матеріальних ресурсів враховуються заготівельно-складські витрати, призначені для покриття витрат будівельних організацій на утримання апарату заготівельних служб (контори і відділи постачання, управління виробничо-технологічної комплектації будівельно-монтажних організацій) та матеріальних базових складів, а також витрат, зв'язаних з втратами, які важко усуваються, і псуванням матеріалів при їх транспортуванні та зберіганні на складах. Отже, наведеними положеннями ДБН Д.1.1-1-2000 не передбачено, що виконавець повинен надавати замовнику шляхові листи на власні будівельні машини і механізми, а також не пов'язує заготівельно-складські витрати з обов'язковою наявністю власного або орендованого складу. З огляду на це висновки податкового органу про завищення позивачем витрат по даному епізоду є непідтвердженими.

Податковий орган також встановив, що позивач на підставі договору від 01.11.2011 № 351/11 проводив взаєморозрахунки з ТОВ «ДАР-Трейд» щодо поставки заготовки зубчатого колеса. За наслідками перевірки зазначеної операції відповідач зробив висновок про недійсність податкової накладної 04.11.2011 № 3 та видаткової накладної від 04.11.2011 № РН-04/11-1 на 147 штук заготовок зубчатого колеса, оскільки, на думку відповідача, відсутній факт поставки товару від ТОВ «ДАР-Трейд» до ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод». Податковий орган робить висновок про завищення витрат по придбанню заготовок зубчатого колеса на суму 693548,94 грн., в т.ч. завищено витрати по взаєморозрахунках з ТОВ «ДАР-Трейд» на 1955100 грн. та занижено витрати на суму 1261551,06 грн. по власному імпорту. Крім цього, відповідачем визначено завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «ДАР-Трейд» на суму 391020 грн. та заниження податкового кредиту по на суму 252310,21 грн. по вантажно-митній декларації від 03.11.2011 № 209000010/2011/042914, і таким чином завищено податковий кредит на загальну суму 138709,79 грн.

Позивач пояснив позивач, що придбав заготовки зубчатого колеса виробництва ТОВ «Євраз НТМК» в посередника - ТОВ «ДАР-Трейд». Саме це підприємство уклало контракт № ДГНТ6Т001172 від 29.08.2011 з ТОВ «Євраз НТМК» та оплатило вартість заготовок зубчатого колеса, здійснювало їх супровід та розмитнення, а також оплачувало перевезення від місцезнаходження ТОВ «Євраз НТМК» (РФ) до м. Львова. В подальшому ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та ТОВ «ДАР-Трейд» укладено договір від 01.11.2011 № 351/11, предметом якого була закупівля заготовок зубчатого колеса. За умовами договору ТОВ «ДАР-Трейд» також здійснювало оплату за перевезення заготовок зубчатого колеса від виробника до покупця. ТОВ «ДАР-Трейд» виконав умови договору в повному обсязі, що підтверджується поданими позивачем документами, а також самим актом перевірки. Так, на підтвердження реальності поставки ТОВ «ДАР-Трейд» 147 штук заготовок зубчатого колеса позивач надав суду (том 6, а.с.70-88) договір від 01.11.2011 № 351/11, залізничну товарно-транспортну накладну, вантажно-митну декларацію від 03.11.2011№ 209000010/2011/042914, доручення від 22.09.2011 № 3, податкову накладну від 04.11.2011 № 3, видаткову накладну від 04.11.2011 № РН-04/11-1, прибутковий ордер від 04.11.2011 № ПО/12297, сертифікат якості № 2518 від 20.10.2011, рахунок-фактуру № 2387 від 22.10.2011, контракт № ДГНТ6Т001172 від 29.08.2011, укладений виробником ТОВ «Євраз НТМК» з посередником ТОВ «ДАР-Трейд», а також вимоги №1208263, №1208216, № 1208355, №120842. Крім цього, перевіркою встановлено і зафіксовано в акті, що згідно баз даних АІС ОР, АІС «Митниця» заготовки зубчатого колеса у кількості 147 шт. перетнули митний кордон України та поступили одержувачу - ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод». ПДВ, сплачений ТОВ «ДАР-Трейд» митним органам, становить 252310,21 грн. ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» у залізничній накладній вказане лише як одержувач товару, тобто місце фактичної поставки товару, та не здійснювало жодних зовнішньоекономічних операцій. За правильність митного оформлення повністю відповідає ТОВ «ДАР-Трейд».

Відповідно до п. 138.6. ст. 138 ПК України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Таким чином, собівартість заготовок зубчатого колеса сформована позивачем відповідно до вимог п.138.6. ст. 138 ПК України, а висновок податкового органу про завищення витрат та податкового кредиту по придбанню заготовок зубчатого колеса є необґрунтованим.

Податковий орган в результаті аналізу взаємовідносин позивача з постачальниками ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Викуп», ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Галтехпостач», ТОВ «Оріон ЛТД», ТОВ «ВКФ «Локомотив», ТОВ «Транс-Восток» встановив наступне:

Так, перевіркою встановлено, що позивач уклав з ТОВ «НВП «Горн» договір поставки від 25.01.2011 № ВЗК-034/11 та додаткову угоду від 14.12.2011 № 1 до договору. Відповідачем в акті зазначено, що місцезнаходження ТОВ «НВП «Горн» не встановлено, однак вказано, що ТОВ «НВП «Горн» на запит ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова надано договір укладений з ТОВ «Промтехнооопт» та наведено витяги з актів перевірок ТОВ «Промтехнооопт». Крім цього, в акті перевірки вказано, що у товарно-транспортних накладних на перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «НВП «Горн» до позивача заповнені не всі реквізити. У зв'язку з наведеним, податковий орган вважає, що ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» завищено витрати по операціях з ТОВ «НВП «Горн» на загальну суму 315222,43 грн., а також завищено податковий кредит на загальну суму 63044,49 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач уклав з ТОВ «Викуп» договір поставки від 14.09.2011 № 309/11 на поставку апарату поглинаючого. Відповідачем в акті зазначено, що ТОВ «Викуп» припинено, але не знято з обліку, свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.11.2011, остання звітність з ПДВ подана в листопаді 2011 року. Крім цього на товарно-транспортній накладній від 14.09.2011 на перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Викуп» до ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» заповнені не всі реквізити. На підставі чого, відповідачем визначено завищення витрат по взаєморозрахункам з ТОВ «Викуп» у розмірі 22800,00 грн., та на стор. 131 акту перевірки визначено завищення податкового кредиту на суму 4560,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що позивач уклав з ТОВ «БК АТР Груп» договори поставки від 17.06.2011 № ВЗК-239/11 на поставку дроселя та від 05.07.2011 № 250/11 на поставку апарату поглинаючого. Відповідачем в акті зазначено, що ТОВ «БК АТР Груп» визнано банкрутом, дата скасування державної реєстрації - 28.02.2012, а тому згідно з листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.06.2012 зустрічну звірку провести неможливо. Встановлено, що ТОВ «БК АТР Груп» здійснювало свою діяльність шляхом документального оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюг «транзитних» та «фіктивних» підприємств, які фактично фінансово-господарською діяльністю не займалися. У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що позивачем завищено витрати по взаєморозрахункам з ТОВ «БК АТР Груп» у розмірі 29300,00 грн., та на стор. 131 акту перевірки визначено завищення податкового кредиту на суму 5860 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач проводив взаєморозрахунки з ТОВ «Галтехпостач». Відповідачем в акті зазначено, що станом на 09.08.2012 за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» наявні розбіжності по податковому кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «Галтехпостач». За результатами перевірок ТОВ «Галтехпостач» прописано нікчемність правочинів, оскільки, на думку податкових органів, ТОВ «Галтехпостач» є «транзитером» в ланцюгу постачання. У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що позивачем завищено витрати по взаєморозрахункам з ТОВ «Галтехпостач» у розмірі 100651,20 грн., та на стор. 131 акту перевірки визначено завищення податкового кредиту на суму 20130,28 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач уклав з ТОВ «Оріон ЛТД» договори поставки від 11.01.2011 № ВГТ-005/11 та № ВГТ-006/11, від 02.03.2011 № ВГТ-016/11 на поставку товарно-матеріальних цінностей згідно зі специфікаціями. Відповідачем в акті встановлено, що видаткові накладні, товарно-транспортні накладні оформлені з порушеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В акті перевірки наведено витяги з актів перевірок контрагентів ТОВ «Оріон ЛТД», та на підставі цього робиться висновок, що правочини ТОВ «Оріон ЛТД» з його контрагентами є нікчемними, а відтак і правочини укладені між позивачем та ТОВ «Оріон ЛТД» також є нікчемними. У зв'язку з чим, відповідач вважає, що позивачем завищено витрати по взаєморозрахункам з ТОВ «Оріон ЛТД» на загальну суму 241780,38 грн., та на стор. 131 акту перевірки визначено завищення податкового кредиту на суму 48356,08 грн.

Також в акті перевірки встановлено, що згідно акта перевірки від 21.11.2011 №1453/08-04/00740599 з питань взаєморозрахунків із ТОВ «Транс-Восток» (ЄДРПОУ 35487082), ТОВ ВКФ «Локомотив» (ЄДРПОУ 37334030) та ПП «Велес ЛВ» (ЄДРПОУ 36078988) за серпень 2011 року та акт невиїзної документальної перевірки від 30.12.2011 № 1710/08-04/00740599 з питань взаєморозрахунків з ПП «Будпром-Захід» за жовтень 2010 та ТОВ «ВКФ «Локомотив» за вересень 2011 року, ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» завищено витрати по взаєморозрахункам з ТОВ «Транс-Восток» на загальну суму 383452 грн. та з ТОВ «ВКФ «Локомотив» на загальну суму 946368 грн. з мотивів неможливості підтвердити фактичну поставку товару.

Позивач в свою чергу надав до матеріалів справи належні копії первинних документів, в т.ч. договорів, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів на отримання товарів, сертифікатів якості, платіжних документів, а також документів складського обліку та докази подальшого використання в господарській діяльності придбаних товарів (том 2, а.с.2-218, том 4, а.с.2-182, том 5, а.с.2-210, том 7, а.с.173-262, том 8, а.с. 2-127, том 9, а.с.2-187). Вказані первинні документи в цілому відображають зміст та обсяги господарських операцій позивача та спростовують твердження податкового органу про їх безтоварний характер.

При вирішенні спору суд виходив з наступних мотивів:

ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» є зареєстрованим суб'єктом господарювання і здійснює свою діяльність у межах обраної галузі виробництва. Для здійснення своєї статутної діяльності ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» уклало з постачальниками ТОВ «Екогласс 2000», ПП «Галич-Тур», ТОВ «Сонар», ТОВ «ДАР-Трейд», ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Викуп», ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Галтехпостач», ТОВ «Оріон ЛТД», ТОВ «Транс-Восток» та ТОВ «ВКФ «Локомотив» відповідні договори, про що уже зазначено вище. Виконання договірних зобов'язань згідно з цими договорами підтверджується належними доказами - видатковими та товарно-транспортними накладними, прибутковими та податковими накладними, платіжними документами. Документи, про які йде мова, були об'єктом дослідження як під час судового розгляду справи, так і при проведенні перевірки ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод». Слід зазначити, що в цілому долучені позивачем первинні документи повною мірою відображають зміст господарських операцій та їх обсяги. Окрім того, позивач на спростування доводів податкового органу надав докази обліку придбаних товарів на складі та їх подальше використання в виробничій діяльності підприємства. Долучені до справи письмові докази дають підстави для висновку, що твердження податкового органу щодо неспроможності контрагентів ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» поставити товар є надуманими і необґрунтованими.

Окрім того, в силу приписів п.198.6 ст.198 ПК України достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість. Суб'єкти господарської діяльності, з якими позивач мав взаємовідносини, на момент здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ. Таким чином, наведені особи мали право надавати покупцю відповідні податкові накладні. Отже, позивач на підставі податкових накладних правомірно включив до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; долучені до справи податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством.

Попри наявність належної первинної документації відповідач все-таки ствердив, що ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» неправомірно відніс до складу валових витрат підприємства затрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів, а також занизив у зв'язку з цим зобов'язання перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Такі висновки відповідача, по суті, ґрунтуються лише на висновках згаданих вище актів перевірок контрагентів позивача, які, в свою чергу, посилаються на акти перевірок контрагентів постачальників позивача. Втім, зважаючи на наведені вище обставини, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального здійснення господарських операцій ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» є надуманими та спростовуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а отже - не доводять порушення позивачем податкового законодавства.

Суд також враховує, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 р. по справі № 2а-14453/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012, встановлено, що твердження податкового органу про безтоварність операцій з виконання договорів укладених позивачем з ТОВ «Транс-Восток», ТОВ «ВКФ «Локомотив» у серпні 2011 не підтверджено документально. Тому, зазначені в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобов'язань між ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та ТОВ «Транс-Восток», ТОВ «ВКФ «Локомотив» є припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів. З урахуванням вищенаведеного, суд встановив, що позивачем щодо взаєморозрахунків з ТОВ «Транс-Восток», ТОВ «ВКФ« Локомотив» правомірно за перевірений період сформовано податковий кредит, визначено суми зобов'язання з податку на додану вартість. Також постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 по справі № 2а-834/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013, встановлено, що первинними бухгалтерськими та іншими документами, підтверджується реальність придбання ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» у ТОВ «ВКФ «Локомотив» товарів (робіт, послуг) з подальшим їх використанням у своїй господарській діяльності та спростовують висновки органу державної податкової служби про неправомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту (том 6, а.с.89-99,183-185).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат по взаєморозрахунках з контрагентами ТОВ «Транс-Восток» на загальну суму 383452 грн. та з ТОВ «ВКФ «Локомотив» на загальну суму 946368 грн., які ґрунтуються на висновках акта перевірки від 21.11.2011 № 1453/08-04/00740599 з питань взаєморозрахунків із ТОВ «Транс-Восток», ТОВ ВКФ «Локомотив» та ПП «Велес ЛВ» за серпень 2011 року та акта невиїзної документальної перевірки від 30.12.2011 №1710/08-04/00740599 з питань взаєморозрахунків з ПП «Будпром-Захід» за жовтень 2010 та ТОВ «ВКФ «Локомотив» за вересень 2011 року, повністю спростовуються обставинами, вже встановленими судовими рішеннями у адміністративних справах за участі тих же сторін.

Стосовно самого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, а також формування валових витрат підприємства слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пп. 83.1.1. 83.1.2. 83.1.383.1.4. 83.1.6. п. 81.3 ст. 83 ПК України).

Всупереч наведеній нормі, орган ДПС досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства. Проте, висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ані Податковий кодекс України, ані Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. За змістом статті 228 ЦК України у редакції, яка діє з 01 січня 2011 року, правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів. З цього приводу слід також додати, що відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При прийнятті суд також дає оцінку висновку податкового органу про порушення позивачем пп. 138.8.5 п. 138.8, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 142.1 ст. 141 ПК України, яке полягало в тому, що ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» нарахувало та виплатило надбавки до заробітної плати за високі досягнення у праці певним працівникам; згадані надбавки не переглядались з урахуванням показників у роботі при укладенні нового Колективного договору на 2010-2011 роки. Тому відповідач вважає, що валові витрати позивача завищені на суми виплачених цим працівникам надбавок за період з травня по грудень 2011 року на загальну суму 9855,47 грн. (том І, а.с.25-26).

Позивачем долучено до матеріалів справи витяги з Колективних договорів між адміністрацією ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та трудовим колективом на 2010-2011 роки (том 9, а.с.193-198) та на 2012-2013 роки (том 7, а.с.167-170), з яких вбачається, що надбавки до заробітної плати за високі досягнення у праці працівникам ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» були передбачені нормами вказаних Колективних договорах.

Відповідно до п. 142.1 ст. 141 ПК України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод), крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу.

Зазначаючи в акті перевірки, що встановлені наказом керівника підприємства надбавки до заробітної плати працівника за високі досягнення у праці повинні переглядатися при укладенні нового колективного договору, відповідач не обґрунтував, якою нормою Податкового кодексу України передбачено обов'язок підприємства «переглядати» розмір фактично встановлених працівникам надбавок за умови, що вони передбачені чинним на час їх виплати колективним договором. Суд вважає, що за наведених обставин податковий орган не довів факту порушення підприємством податкового законодавства, а тому висновок про завищення ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» валових витрат на суму 9855,47 грн. не ґрунтується на законі.

Податковий орган також встановив (том 1, а.с.81), що 24.10.2011р. позивач подав уточнюючий розрахунок за червень 2011 року, яким зменшено податковий кредит на 373 грн., але не збільшено суму ПДВ до сплати на цю ж суму, а отже - занижено податкове зобов'язання з ПДВ на 373 грн. (том 7, а.с.148). З долучених до справи документів вбачається, що 24.10.2011 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок (реєстраційний номер документу № 9009409541) за червень 2011року, яким було зменшено податковий кредит на суму 373 грн. В цей же день було подано уточнюючий розрахунок (реєстраційний номер документу № 9009431073) за січень 2011 року, яким було зменшено податковий кредит на суму 772 грн. суд встановив, що 24 жовтня 2011 року платіжним дорученням № 7158 позивач перерахував до бюджету ПДВ у розмірі 1147 грн., в т.ч. за січень 772 грн. і за червень 375 грн., що підтверджується відповідним записом в графі «призначення платежу» платіжного доручення (том 7, а.с.171). Отже, висновок податкового органу про заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 373 грн. не відповідає дійсності.

Відповідно до статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вищенаведені встановлені судом обставини справи спростовують висновки податкового органу в частині встановлення позивачем порушень податкового законодавства. Тому суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Відповідно до статті 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати у формі судового збору відшкодовуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС: 1) № 0000590804/8554 від 23.08.2012р. - в повному обсязі; 2) №0000620804/8555 від 23.08.2012 р. - в частині донарахування 734045 грн. податку на прибуток за основним платежем; 3) № 0001372301/16027 від 11.08.2011р. . - в повному обсязі; 4) № 0001010804/12179 від 26.10.2012р. . - в повному обсязі.

Стягнути з державного бюджету на користь ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» сплачений судовий збір за подання даного позову в сумі 2204 (дві тисячі двісті чотири) гривні.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 28 травня 2012 року.

Суддя Москаль Р.М.