Ухвала

від 11.08.2015 по справі 2а-10107/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/9735/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І.

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року

у справі №2а-10107/12/1370 (876/9160/13)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» (надалі - ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень №0000590804/8554 від 23.08.2012р., №0000620804/8555 від 23.08.2012р., в частині донарахування 734045,00грн., №0001372301/16027 від 11.08.2011р., №0001010804/12179 від 26.10.2012р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2013р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС: №0000590804/8554 від 23.08.2012р. - в повному обсязі; №0000620804/8555 від 23.08.2012 р. - в частині донарахування 734045,00грн. податку на прибуток за основним платежем; №0001372301/16027 від 11.08.2011р. - в повному обсязі; №0001010804/12179 від 26.10.2012р. - в повному обсязі.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився касаційний суд, виходив із того, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства спростовуються встановленими обставинами справи. В той час, як податковим органом не було надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., про що складено акт №652/33-00/00740599 від 09.08.2012 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.п.138.8.5 п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.142.1 ст.142, п.144.1 ст.144, п.2 Прикінцевих положень ПК України, внаслідок чого було занижено податок на прибуток на суму 736805,00грн.;

- п.п14.1.185, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.190.1 ст.190, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість на суму 282403,00грн.

Крім того, контролюючим органом була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» за півріччя 2012 року, про що складено акт № 20/33-00/00740599.

Під час її проведення податковим органом було встановлено, що внаслідок помилкового застосування у І кварталі 2012 ставки податку 23% замість 21% ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» здійснило переплату належного до сплати податку на прибуток на загальну суму 202511,02грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв'язку із наявною переплатою податковий орган за наслідками перевірки, оформленої актом від 09.09.2012р. №652/33-00/00740599, зменшив суму переплати по податку на прибуток (202511,02грн.) на 68738,02грн. - суму податку, обчислену із встановленого при плановій перевірці порушення - завищення у І кварталі 2012 року валових витрат по нікчемних, на його думку, операціях з ТОВ «НВП «Горн» та ТОВ «ДАР-Трейд».

Оскільки контролюючим органом не направлялось позивачу письмового повідомлення про проведене ним зарахування наявної переплати в рахунок неузгоджених грошових зобов'язань з податку на прибуток, суб'єкт господарювання при поданні звітності за І півріччя 2011 року врахував всю суму переплати при сплаті податку на прибуток за вказаний період. в той час, як податковий орган дійшов до висновку, що ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» занижено податок на прибуток на загальну суму 68738,00 грн.

За наслідками проведених перевірок та процедури адміністративного оскарження СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0000590804/8554 від 23.08.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 402698,50грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 120295,50грн.;

- №0000620804/8555 від 23.08.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 736805,00грн.;

- № 0001372301/16027 від 11.08.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 234547,92грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 46909,59грн.

- № 0001010804/12179 від 26.10.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 103107,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 34369,00грн .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з акту перевірки, під час її проведення суб'єкт владних повноважень дійшов до висновку про фіктивність операцій позивача з придбання товарів (робіт, послуг) в постачальників ТОВ «Екогласс 2000», ПП «Галич-Тур», ТОВ «Сонар», ТОВ «ДАР-Трейд», ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Викуп», ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Галтехпостач», ТОВ «Оріон ЛТД», ТОВ «Транс-Восток» та ТОВ «ВКФ «Локомотив», внаслідок чого ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» у перевіряємому періоді було безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати по господарських операціях з зазначеними контрагентами та, відповідно, зменшено суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.

Також, відповідач зазначив, що позивачем безпідставно були нараховані та виплачені надбавки до заробітної плати за високі досягнення у праці працівникам, оскільки вони не переглядались з урахуванням показників у роботі при укладенні нового колективного договору на 2010-2011 роки.

Крім того, ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» 24.10.2011р. було подано уточнюючий розрахунок за червень 2011р., яким зменшено податковий кредит на 373,00грн., але не збільшено суму ПДВ, що підлягає сплаті на цю ж суму.

Також, висновки податкового органу ґрунтуються, на наявній податковій інформації, згідно з якою певні контрагенти позивача (або постачальники його контрагентів) на момент перевірки: за юридичною та фактичною адресою не знаходилися; не надали податковим органам за місцем реєстрації до перевірки первинних документів фінансово-господарської діяльності; не мають виробничих потужностей, транспортних засобів та великого штату працівників тощо, що в свою чергу вказує на те, що укладені ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та його контрагентами договори не спрямовані на настання правових наслідків, а мають на меті отримання «податкової вигоди», тому є нікчемними.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами п.п.14.1.181. п.14.1ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Порядок обчислення та формування податкового кредиту передбачено Розділом V Податкового Кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як визначено абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що існування товарних взаємовідносин позивача із ТОВ «Екогласс 2000», ПП «Галич-Тур» та ТОВ «Сонар» підтверджується долученими до матеріалів справи договорами, податковими накладними, платіжними дорученнями, приходними ордерами, видатковими накладними, актами приймання-передачі, витягом з бази даних ДПС України «Реєстр платників ПДВ», карточками складського обліку матеріалів.

Також, за наслідками перевірки взаємовідносин ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» з ТОВ «ТВП ІТК», на думку податкового органу, було встановлено порушення відповідних пунктів Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), що призвело до завищення вартості робіт, виконаних даним контрагентом, оскільки, витрати по експлуатації будівельних машин і механізмів не підтверджені первинними документами (шляховими листами), в акти виконаних робіт включено заготівельно-складські витрати, в й час як, за даними податкового органу в ТОВ «ТВП ІТК» власні складські приміщення відсутні, а також відсутні договори оренди щодо використання приміщення під склад.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що Правилами визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000) не передбачено, що виконавець повинен надавати замовнику шляхові листи на власні будівельні машини і механізми, а також вони не пов'язують заготівельно-складські витрати з обов'язковою наявністю власного або орендованого складу.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ДАР-Трейд», судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Так, між позивачем та ТОВ «ДАР-Трейд» був укладений договір №351/11 від 01.11.2011р. щодо поставки заготовки зубчатого колеса.

На думку суб'єкта владних повноважень, під час проведення перевірки було встановлено відсутність факту поставки зазначеного товару ТОВ «ДАР-Трейд» позивачу, внаслідок чого податкова накладна від 04.11.2011р. №3 та видаткова накладна від 04.11.2011р. №РН-04/11-1 вважаються недійсними.

Однак, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що між ТОВ «Євраз НТМК» та ТОВ «ДАР-Трейд» був укладений контракт №ДГНТ6Т001172 від 29.08.2011р. щодо поставки заготовок зубчастого колеса. ТОВ «ДАР-Трейд» оплатило вартість отриманого товару, здійснило його супровід, розмитнення та оплатило перевезення до пункту призначення.

В подальшому, між ТОВ «ДАР-Трейд» та ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» було укладено договір №351/11 від 01.11.2011р. щодо закупівлі вищезазначеного товару, при цьому оплату за перевезення здійснювало ТОВ «ДАР-Трейд».

Слід зазначити, що згідно баз даних АІС ОР, АІС «Митниця» зазначений товар перетнув митний кордон України та поступив одержувачу - ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод». Податок на додану вартість митним органам у відповідній сумі був сплачений ТОВ «ДАР-Трейд». ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» не здійснювало жодних зовнішньоекономічних операцій, а лише зазначене у залізничній накладній як одержувач товару (місце фактичної його поставки).

Крім того, належне виконання зазначеного правочину підтверджується відповідними документами, а саме, товарно-транспортною накладною, вантажно-митною декларацією, дорученням, податковою накладною, видатковою накладною, прибутковим ордером, сертифікатом якості, рахунок-фактурою.

Щодо взаємовідносин позивача з іншими контрагентами, зазначеними в акті перевірки, а саме, ТОВ «НВП «Горн», ТОВ «Викуп», ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Галтехпостач», ТОВ «Оріон ЛТД», ТОВ «ВКФ «Локомотив», ТОВ «Транс-Восток», судами попередніх інстанцій було встановлено, що належне виконання зазначеними контрагентами позивача своїх господарських зобов'язань підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме, видатковими та товарно-транспортними накладними, прибутковими та податковими накладними, платіжними документами.

Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2012р. по справі №2а-14453/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012р., було встановлено реальність господарських операцій по правочинам укладеним позивачем у серпні 2011 року з ТОВ «Транс-Восток», ТОВ «ВКФ «Локомотив».

Також, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2012р. по справі №2а-834/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013р., було встановлено реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ВКФ «Локомотив» щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальше їх використання у своїй господарській діяльності.

В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Щодо завищення позивачем, на думку податкового органу, валових витрат на суми виплачених працівникам надбавок за високі досягнення у праці за період з травня по грудень 2011 року, слід зазначити наступне.

В матеріалах справи містяться витяги з Колективних договорів між адміністрацією ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та трудовим колективом на 2010-2013 роки, з яких вбачається, що надбавки до заробітної плати за високі досягнення у праці працівникам ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» були передбачені нормами вказаних Колективних договорах.

Як вбачається з п.142.1 ст.141 ПК України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод), крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу.

Разом з тим ПК України не містить положень, які б зобов'язували суб'єкта господарювання переглядати розмір надбавок до заробітної плати при укладенні нового колективного договору.

Також судами було встановлено, що позивачем 24.10.2011р. був поданий уточнюючий розрахунок за червень 2011 року, яким було зменшено податковий кредит на суму 373,00грн. та уточнюючий розрахунок за січень 2011 року, яким було зменшено податковий кредит на суму 772,00 грн. В цей же день ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» платіжним дорученням №7158 перерахував до бюджету податок на додану вартість у розмірі 1147,00грн.

Тобто, як вбачається з викладеного, висновки суб'єкта владних повноважень щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 373,00 грн. не знайшли свого підтвердження.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

І.О. Бухтіярова

---

М.І. Костенко