Ухвала

від 30.01.2014 по справі 2а-10107/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року м. Львів Справа № 876/9160/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Клюби В.В., Яворського І.О.,

з участю секретаря - Саламахи О.І.,

представників позивача - Фурика А.Я., Завалишина Ю.О.,

представника відповідача - Антонюка І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року по справі № 2а-10107/12/1370 за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Львівський локомотиворемонтний завод» (далі - ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі - СДПІ ВПП у м. Львові), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23 серпня 2012 року № 0000590804/8554, від 23 серпня 2012 року № 0000620804/8555 в частині донарахування 734045.00 грн. податку на прибуток за основним платежем, від 26 жовтня 2012 року № 0001010804/12179 та від 11 серпня 2011 року № 0001372301/16027.

Позовні вимоги обґрунтовувало посиланням на правомірність формування ним податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств на підставі господарських операцій з ТзОВ «Екогласс 2000», ПП «Галич-Тур», ТзОВ «Соната», ТзОВ «ДАР-Трейд», ТзОВ «НВП «Горн», ТзОВ «Викуп», ТзОВ « БК АТР Груп», ТзОВ «Галтехпостач», ТзОВ Оріон ЛТД», ТзОВ Транс-Восток» та ТзОВ «ВКФ «Локомотив». Зазначало, що вказані господарські операції були реально проведені, а придбані на підставі них товари використані в його господарській діяльності. Крім цього, вказувало на те, що висновок податкового органу про безпідставність включення до складу валових витрат надбавок до заробітної плати за високі досягнення у праці є помилковим, оскільки такі встановлені за домовленістю сторін відповідно до умов колективного договору.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року вказаний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Львові від 23 серпня 2012 року № 0000590804/8554, від 23 серпня 2012 року № 0000620804/8555 в частині донарахованого податку на прибуток в сумі 734045.00 за основним платежем, від 11 серпня 2011 року № 0001372301/16027, від 23 жовтня 2012 року № 0001010804/12179.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, СДПІ ВПП у м. Львові подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в актах перевірки від 03 серпня 2011 року № 912/23-2/00740599, від 09 серпня 2012 року № 652/33-00/00740599, від 15 жовтня 2012 року № 20/33-00/00740599, а тому висновки суду першої інстанції про протиправність цих податкових повідомлень-рішень та відповідно про наявність підстав для їх скасування є помилковими.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 09 серпня 2012 року № 652/33-00/00740599, складеного за результатами документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року, СДПІ ВПП у м. Львові прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0000590804/8554, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 402698.50 грн., з яких на 282403.00 грн. за основним платежем та на 120295.50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 23 серпня 2012 року № 0000620804/8555, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 736805.00 грн., з яких на 736805.00 грн. за основним платежем.

Підставою для визначення позивачеві вказаних податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.6, підпункту 138.8.5 пункту 138.8, підпунктів 138.10.2, 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 142.1 статті 142, пункту 144.1 статті 144, пункту 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 736805.00 грн.; підпунктів 14.1.185, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 190.1 статті 190, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 282403.00 грн.

Висновки акту перевірки від 09 серпня 2012 року № 652/33-00/00740599 в частині визначення порушень по контрагентах позивача ТОВ «Екогласс 2000», ПП «Галич-Тур», ТОВ «Сонар» ґрунтуються на висновках акта попередньої планової перевірки позивача від 03 серпня 2011 року № 912/23-2/00740599, за результатами якої СДПІ ВПП у м. Львові було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № 0001372301/16027, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 234547.92 грн., з яких на 187638.33 грн. за основним платежем та на 46909.59 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, 15 жовтня 2012 року СДПІ ВПП у м. Львові проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» за півріччя 2012 року, за наслідками якої складено акт № 20/33-00/00740599.

Даним актом перевірки зафіксовано, що внаслідок помилкового застосування у І кварталі 2012 ставки податку 23% замість 21 % ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» здійснило переплату належного до сплати податку на прибуток на загальну суму 202511.02 грн. (даний факт також відображено у висновках до акту перевірки від 09 серпня 2012 року № 652/33-00/00740599). У зв'язку із наявною переплатою податковий орган за наслідками перевірки, оформленої актом від 09 серпня 2012 року № 652/33-00/00740599, зменшив суму переплати по податку на прибуток (202511.02 грн.) на 68738.02 грн. - суму податку, обчислену із встановленого при плановій перевірці порушення - завищення у І кварталі 2012 року валових витрат по нікчемних операціях з ТзОВ «НВП «Горн» та ТзОВ «ДАР-Трейд» (327324грн.*21%). Внаслідок таких дій (зарахування) податкового органу сума донарахованого за наслідками планової перевірки за І квартал 2012 року податку на прибуток підприємств у розмірі 68738.02 грн. не була включена до податкового повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Львові від 23 серпня 2012 року № 0000620804/8555.

Оскільки податковий орган не направляв платнику письмового повідомлення про проведене ним зарахування наявної переплати в рахунок неузгоджених грошових зобов'язань з податку на прибуток, позивач при поданні звітності за І півріччя 2011 року врахував всю суму переплати (202511.02 грн.) при сплаті податку на прибуток за вказаний період. В свою чергу, СДПІ ВПП у м. Львові актом камеральної перевірки від 15 жовтня 2012 року № 20/33-00/00740599 (на підставі висновків акта перевірки від 09 серпня 2012 року № 652/33-00/00740599 щодо взаємовідносин з ТзОВ «НВП «Горн», ТзОВ «ДАР-Трейд») дійшла висновку про заниження ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» податку на прибуток на загальну суму 68738.00 грн.

На підставі акту камеральної перевірки від 15 жовтня 2012 року № 20/33-00/00740599, СДПІ ВПП у м. Львові винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0001010804/12179, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств в розмірі 103107.00 грн., з яких 68738.00 грн. за основним платежем та 34369.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки податкового органу ґрунтуються, зокрема, на наявній податковій інформації, згідно з якою певні контрагенти позивача (або постачальники його контрагентів) на момент перевірки: за юридичною та фактичною адресою не знаходилися; не надали податковим органам за місцем реєстрації до перевірки первинних документів фінансово-господарської діяльності; не мають виробничих потужностей, транспортних засобів та великого штату працівників тощо, що в свою чергу вказує на те, що укладені ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та його контрагентами договори не спрямовані на настання правових наслідків, а мають на меті отримання «податкової вигоди», тому є нікчемними.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 139.9 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з положеннями підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальність господарських операцій та реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що існування товарних взаємовідносин позивача із ТзОВ «Екогласс 2000», ПП «Галич-Тур» та ТзОВ «Сонар» підтверджується долученими до матеріалів справи договорами, податковими накладними, платіжними дорученнями, прихідними ордерами, видатковими накладними, актами приймання-передачі, витягом з бази даних ДПС України «Реєстр платників ПДВ», карточками складського обліку матеріалів.

Дані письмові докази спростовують висновки відповідача, щодо вчинення позивачем відповідних правочинів в цілях заниження об'єкта оподаткування.

Крім того, податковим органом, за наслідками перевірки взаємовідносин позивача із ТзОВ «ТВП ІТК» встановлено завищення вартості робіт, виконаних даним контрагентом. Такий висновок обґрунтовано тим, що витрати по експлуатації будівельних машин і механізмів не підтверджені первинними документами (шляховими листами), чим порушено пункт 3.2.7.7 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 року № 174, в акти виконаних робіт включено заготівельно-складські витрати, однак, за даними податкового органу в ТзОВ «ТВП ІТК» власні складські приміщення відсутні, а також відсутні договори оренди щодо використання приміщення під склад, чим порушено пункт 3.1.10.13. ДБН Д.1.1-1-2000.

На підставі аналізу положень Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 року N 174, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що ДБН Д.1.1-1-2000 не передбачено, що виконавець повинен надавати замовнику шляхові листи на власні будівельні машини і механізми, а також він не пов'язує заготівельно-складські витрати з обов'язковою наявністю власного або орендованого складу, що в свою чергу вказує на безпідставність висновку відповідача про завищення позивачем витрат по даному епізоду.

Відповідачем також встановлено, що позивачем на підставі договору від 01 листопада 2011 року № 351/11 здійснювались взаєморозрахунки з ТзОВ «ДАР-Трейд» щодо поставки заготовки зубчатого колеса. За наслідками перевірки зазначеної операції відповідачем зроблено висновок про недійсність податкової накладної 04 листопада 2011 року № 3 та видаткової накладної від 04 листопада 2011 року № РН-04/11-1 на 147 штук заготовок зубчатого колеса, оскільки, на думку відповідача, відсутній факт поставки товару від ТзОВ «ДАР-Трейд» до ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод». Податковий орган робить висновок про завищення витрат по придбанню заготовок зубчатого колеса на суму 693548.94 грн., в т.ч. завищено витрати по взаєморозрахунках з ТзОВ «ДАР-Трейд» на 1955100 грн. та занижено витрати на суму 1261551.06 грн. по власному імпорту. Крім цього, відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТзОВ «ДАР-Трейд» на суму 391020.00 грн. та заниження податкового кредиту по на суму 252310.21 грн. по вантажно-митній декларації від 03 листопада 2011 року № 209000010/2011/042914, і таким чином завищено податковий кредит на загальну суму 138709.79 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач придбав заготовки зубчатого колеса виробництва ТзОВ «Євраз НТМК» в посередника - ТзОВ «ДАР-Трейд». Саме це підприємство уклало контракт № ДГНТ6Т001172 від 29 серпня 2011 року з ТзОВ «Євраз НТМК» та оплатило вартість заготовок зубчатого колеса, здійснювало їх супровід та розмитнення, а також оплачувало перевезення від місцезнаходження ТзОВ «Євраз НТМК» (РФ) до м. Львова. В подальшому ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» та ТзОВ «ДАР-Трейд» укладено договір від 01 листопада 2011 року № 351/11, предметом якого була закупівля заготовок зубчатого колеса, за умовами якого ТзОВ «ДАР-Трейд» також здійснювало оплату за перевезення заготовок зубчатого колеса від виробника до покупця.

Виконання ТзОВ «ДАР-Трейд» умов договору в повному обсязі підтверджується як поданими позивачем документами (товарно-транспортна накладна, вантажно-митна декларація, доручення, податкова накладна, видаткова накладна, прибутковий ордер, сертифікат якості, рахунок-фактура, контракт від 29 серпня 2011 року № ДГНТ6Т001172, укладений виробником ТзОВ «Євраз НТМК» з посередником ТзОВ «ДАР-Трейд», а також вимоги № 1208263, № 1208216, № 1208355, № 120842.), так і самим актом перевірки.

Так, перевіркою встановлено і зафіксовано в акті, що згідно баз даних АІС ОР, АІС «Митниця» заготовки зубчатого колеса у кількості 147 шт. перетнули митний кордон України та поступили одержувачу - ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод». Податок на додану вартість, сплачений ТзОВ «ДАР-Трейд» митним органам, становить 252310.21 грн. ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» не здійснювало жодних зовнішньоекономічних операцій, а лише зазначене у залізничній накладній як одержувач товару (місце фактичної його поставки).

Оскільки відповідно до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу, то собівартість заготовок зубчатого колеса сформована позивачем правомірно, а висновок податкового органу про завищення витрат та податкового кредиту по придбанню заготовок зубчатого колеса є необґрунтованим, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Стосовно взаємовідносин позивача із ТзОВ «НВП «Горн», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Галтехпостач», ТзОВ «Оріон ЛТД», ТзОВ «ВКФ «Локомотив», ТзОВ «Транс-Восток», то суд апеляційної інстанції констатує вірність висновків суду першої інстанції про те, що виконання договірних зобов'язань позивача із згаданими контрагентами підтверджується належними доказами - видатковими та товарно-транспортними накладними, прибутковими та податковими накладними, платіжними документами, що долучені до матеріалів справи, які повною мірою відображають зміст господарських операцій та їх обсяги.

Окрім того, позивач на спростування доводів податкового органу надав докази обліку придбаних товарів на складі та їх подальше використання в виробничій діяльності підприємства. Долучені до справи письмові докази дають підстави для висновку, що твердження податкового органу щодо неспроможності контрагентів ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» поставити товар є необґрунтованими.

Поряд з цим такі висновки суду підтверджуються судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року по справі № 2а-14453/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року, встановлено, що твердження податкового органу про безтоварність операцій з виконання договорів укладених позивачем з ТзОВ «Транс-Восток», ТзОВ «ВКФ «Локомотив» у серпні 2011 року не підтверджено документально.

Також постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року по справі № 2а-834/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, встановлено, що первинними бухгалтерськими та іншими документами, підтверджується реальність придбання ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» у ТзОВ «ВКФ «Локомотив» товарів (робіт, послуг) з подальшим їх використанням у своїй господарській діяльності та спростовуються висновки органу державної податкової служби про неправомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Стосовно твердження відповідача про завищення позивачем валових витрат на суми виплачених працівникам надбавок за високі досягнення у праці за період з травня по грудень 2011 року на загальну суму 9855.47 грн. з посиланням на те, що вони не переглядались при укладенні колективного договору на 2010-2011 роки, то таке також є помилковим, оскільки такі надбавки встановлені згідно з Положенням про встановлення надбавок, затвердженим колективним договором на 2009 рік, а Податковий кодекс України не містить норм, які б передбачали обов'язок підприємства переглядати їх розмір при укладенні нового колективного договору.

Щодо подання позивачем 24 жовтня 2011 року уточнюючого розрахунку за червень 2011 року, яким позивач зменшив податковий кредит на 373.00 грн., не збільшуючи при цьому розмір податку на додану вартість на цю ж суму, що послужило підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 373.00 грн., то як вірно встановлено судом першої інстанції вказаний висновок податкового органу спростовується наявними в матеріалах справи документами. Позивачем 24 жовтня 2011 року подавався уточнюючий розрахунок за червень 2011 року (реєстраційний номер документу № 9009409541), яким було зменшено податковий кредит на суму 373.00 грн. та уточнюючий розрахунок за січень 2011 року (реєстраційний номер документу № 9009431073), яким було зменшено податковий кредит на суму 772.00 грн. В цей же день позивач платіжним дорученням № 7158 перерахував до бюджету податок на додану вартість у розмірі 1147.00 грн.

Отже, висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 373.00 грн. не відповідає дійсності.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року по справі № 2а-10107/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.В. Клюба

І.О. Яворський

Повний текст ухвали виготовлено 04 лютого 2014 року.