Постанова

від 20.05.2013 по справі 805/2982/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 р. Справа №805/2982/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Вітязь Х.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма

«Аль-Мет» (м. Донецьк)

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької

області Державної податкової служби

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю

представників сторін: від позивача - Криворучко В.Ж.

від відповідача -Поліщук С.В., Гадалова Ю.І., Лєснікова Ю.Г.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аль-Мет» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (надалі відповідач) про визнання протиправними дій щодо внесення змін до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в частині відомостей про задекларовані позивачем суми податкового кредиту, податкових зобов'язань з податку на додану вартість (надалі ПДВ) та зобов'язання відповідача поновити в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (надалі база) відомості про задекларовані позивачем суми податкового кредиту, податкових зобов'язань з ПДВ.

Заявою про збільшення позовних вимог від 20.05.2013 року позивач просив суд зобов'язати відповідача поновити в базі відомості про задекларовані позивачем суми податкового кредиту, податкових зобов'язань з ПДВ у 2012 році за жовтень: з ТОВ «Доссан» на суму 16775,27 грн.; ТОВ «Актів груп» на суму 6916,67 грн.; за серпень 2012 року з ТОВ «Доссан» на суму 75817,6 грн.; «Трансвугілля» на суму 39893,32 грн.; ТОВ «Актів груп» на суму 6500 грн.

Заявою про уточнення позовних вимог від 20.05. 2013 року позивач остаточно просив суд зобов'язати відповідача поновити в базі відомості про задекларовані ним суми податкового кредиту з ПДВ з наступними контрагентами: ТОВ «Доссан» за березень 2012 року на суму 90333,33 грн.; за квітень 2012 року на суму 90333,33 грн.; за серпень 2012 року на суму 124187,6 грн.; за жовтень 2012 року на суму 167754,27 грн.; ТОВ «Трансвугілля» за серпень 2012 року на суму 69813,99 грн. та ТОВ «Актів груп» за жовтень 2012 року на суму 6916,67 грн., а також сум податкових зобов'язань з ПДВ з наступними контрагентами: ТОВ «Топенерго - ВТ» за березень 2012 року на суму 274334,18 грн.; за квітень 2012 року на суму 230354,05 грн.; за серпень 2012 року на суму 247440 грн. та ТОВ «Енерготоп ГР» за жовтень 2012 року на суму 298400,60 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Відповідачем за результатами перевірок були складені акти, на підставі яких до бази внесені зміни щодо відомостей про задекларовані позивачем суми податкового кредиту, податкових зобов'язань з ПДВ. Позивач звернувся до відповідача із вимогою надати вказані акти перевірок, але отримав відмову. Позивач не погоджується із законністю дій відповідача, оскільки за наслідками перевірок податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно зобов'язання не узгоджувались, то відповідачем безпідставно були внесені зміни до бази. Вважає, що коригування податкових зобов'язань порушує його права та інтереси, оскільки згідно ст. 74 Податкового кодексу України та Наказу ДПА № 266 ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а податкові органи використовують вказану систему у своїй роботі, у тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та послався на наступне. Ним було проведено камеральну перевірку, позивач на запит відповідача відмовився надати пояснення та документи на підтвердження взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період перевірки. Тому відповідач вирішив, що такі документи у позивача відсутні. За результатами перевірки складені відповідні довідки, у яких визначено, що позивач має незначні власні виробничі фонди, оскільки позивачем не надавалась звітність з 1ДФ за 3 квартал 2012 року, то це може свідчити про відсутність трудових резервів, за юридичною адресою підприємство не знаходиться. Згідно декларації з ПДВ та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року позивач мав правовідносини із ТОВ «Доссан», ТОВ «Актів Груп», ТОВ «Трансвугілля», які ставляться під сумнів реальність здійснення будь-яких операцій по придбанню товарів, з метою подальшої реалізації. Відповідач вважає, що господарські операції, за якими сформовані податкові зобов'язання за березень, квітень, серпень та жовтень 2012 року є нікчемними. За результатами перевірки податкові повідомлення - рішення не складались. База призначена лише для внутрішнього користування податкової служби, тому вони не надали позивачеві відомості із неї.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач є юридичною особою, свідоцтво про державну реєстрацію № 432224 серія А01, дата проведення реєстрації 18.03.2009 року, ЄДРПОУ 36442608, перебуває на податковому обліку у відповідача.

27.12.2012 року відповідачем позивачеві був направлений запит за № 24997/7/15-2 із вимогою про надання інформації та копій документів на підтвердження взаємовідносин із постачальниками ТОВ «Доссан», ТОВ «Трансвугілля» та ТОВ «Актів груп» за період серпень, жовтень 2012 року.

Листом від 11.01.2013 року за № 386 позивач відмовив відповідачеві у надані вказаної інформації та копій документів.

11.01.2013 року відповідачем за результатами проведеної камеральної перевірки податкової декларації позивача з ПДВ складено акт № 155/15-212/36442608.

У вказаному акту перевірки зазначено, що показники балансової вартості основних фондів декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2012 року свідчать про наявність у позивача незначних власних виробничих фондів, податкова звітність з 1 ДФ за 3 квартал 2012 року не надавалась, що може свідчити про відсутність трудових резервів на підприємстві, які б здійснювати господарську діяльність, позивач за юридичною адресою не знаходиться, він відмовився надати пояснення та документи на підтвердження взаємовідносин із постачальниками та покупцями.

Стосовно контрагентів позивача за жовтень 2012 року у акті визначено наступне. ТОВ «Доссан» - взаємовідносини цього підриємства із свома контрагентами ставлять під сумнів реальність здійснення будь-яких операцій по придбанню товарів з метою подальшої реалізації. ТОВ «Трансвугілля» та ТОВ «Актів груп» - аналіз податкової звітності, реєстраційних та інших документів доводить, що відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) у цього підприємства. Первинні та податкові документи, отримані від вказаних підрприємств, не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій по придбанню товарів та комерційних послуг.

28.01.2013 року відповідач за результатами проведеної камеральної перевірки податкової декларації позивача з ПДВ складено акт № 451/15-212/36442608.

У вказаному акту перевірки зазначено, що показники балансової вартості основних фондів декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2012 року свідчать про наявність у позивача незначних власних виробничих фондів, податкова звітність з 1 ДФ за 3 квартал 2012 року не надавалась, що може свідчити про відсутність трудових резервів на підприємстві, які б здійснювати господарську діяльність, позивач за юридичною адресою не знаходиться, він відмовився надати пояснення та документи на підтвердження взаємовідносин із постачальниками та покупцями.

Стосовно постачальників позивача ТОВ «Доссан» та ТОВ «Трансвугілля» за серпень 2012 року у акті визначено, що аналіз податкової звітності, реєстраційних та інших документів доводить, що відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) у цього підприємства.

Основними постачальниками позивача є ТОВ «Доссан», але аналіз податкової звітності доводить, що взаємовідносини цього підриємства із свома контрагентами ставлять під сумнів реальність здійснення будь-яких операцій по придбанню товарів з метою подальшої реалізації.

Первинні та податкові документи, отримані від вказаних підрприємств, не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій по придбанню товарів та комерційних послуг.

28.01.2013 року відповідачем за результатами проведеної камеральної перевірки податкової декларації позивача з ПДВ також складено акт № 449/15-212/36442608.

У вказаному акту перевірки зазначено, що показники балансової вартості основних фондів декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2012 року свідчать про наявність у позивача незначних власних виробничих фондів, податкова звітність з 1 ДФ за 3 квартал 2012 року не надавалась, що може свідчити про відсутність трудових резервів на підприємстві, які б здійснювати господарську діяльність, позивач за юридичною адресою не знаходиться, він відмовився надати пояснення та документи на підтвердження взаємовідносин із постачальниками та покупцями.

Стосовно контрагентів позивача за березень, квітень 2012 року у акті визначено наступне. ТОВ «Доссан» - взаємовідносини цього підриємства із свома контрагентами ставлять під сумнів реальність здійснення будь-яких операцій по придбанню товарів з метою подальшої реалізації. Аналіз податкової звітності, реєстраційних та інших документів доводить, що відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) у цього підприємства. Первинні та податкові документи, отримані від вказаних підрприємств, не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій по придбанню товарів та комерційних послуг.

Крім цього, у всіх вказаних актах зазначено, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування, несплати податків, у зв`язку із чим діїпідриємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, ним порушено ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Тобто, договори, укладені позивачем із вказаними контрагентами, що приймають участь у формуванні податкових зобов`язань та податкового кредиту за березень, квітень 2012 року є ймовірно нікчемними.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, податкових повідомлень-рішень на підставі вищезазначених актів перевірки відповідачем не приймалось.

Але на підставі висновків вказаних актів перевірок відповідачем до бази були внесені зміни щодо відомостей про задекларовані позивачем суми податкового кредиту з ПДВ з наступними контрагентами: ТОВ «Доссан» за березень 2012 року на суму 90333,33 грн.; за квітень 2012 року на суму 90333,33 грн.; за серпень 2012 року на суму 124187,6 грн.; за жовтень 2012 року на суму 167754,27 грн.; ТОВ «Трансвугілля» за серпень 2012 року на суму 69813,99 грн. та ТОВ «Актів груп» за жовтень 2012 року на суму 6916,67 грн., а також сум податкових зобов'язань з ПДВ з наступними контрагентами: ТОВ «Топенерго - ВТ» за березень 2012 року на суму 274334,18 грн.; за квітень 2012 року на суму 230354,05 грн.; за серпень 2012 року на суму 247440 грн. та ТОВ «Енерготоп ГР» за жовтень 2012 року на суму 298400,60 грн.

Про вказані дії відповідача позивач дізнався від своїх вказаних контрагентів та направив відповідачеві листа від 20.02.2013 року за № 394 із вимогою про надання зазначених актів перевірок та пояснення стосовно своїх дій щодо внесення змін до бази, але листом від 27.02.2013 року за № 4273/10/15-313-3 він отримав відмову від надання актів перевірок та пояснення, що база призначена для внутрішнього користування, тому відомості надаватися не можуть.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання із невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

З наведенного вбачається, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу. Вказані ж в акті висновки є суто суб`єктивною думкою державного податкового інспектора, тобто припущеннями, що також було підтверджено представниками відповідача під час судового розгляду справи.

Крім цього, у постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Відповідно до ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Крім цього, п. 18 вказаної постанови передбачено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

За таких обставин, податкові органи мають право лише звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем суду також не доведена, тобто не надано належних доказів, наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів.

До того ж, ст. 20 ПК України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно діючого законодавства акт перевірки не тягне за собою ніяких юридичних наслідків для позивача. Він є лише документом, у якому зафіксовані певні обставини, є одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність, яких оцінюється судом при розгляді справ. Акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акту перевірки є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» затверджені Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (надалі рекомендації).

Згідно п.п. 1.3.3. п.1.3 р. 1 рекомендацій для їх реалізації створені відповідні програмні продукти, зокрема, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», яка формується на підставі подання платниками ПДВ розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

П. 2.8 рекомендацій встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Відповідно до п. 2.21 рекомендацій підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Аналіз наведенного доводить, що єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов`язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому податкового зобов`язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

Таким чином, відповідачем безпідставно були внесені зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з ПДВ.

Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що його дії по внесенню змін до бази не порушують права та інтереси позивача, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, відомості, відображені у базі, повинні відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності. Податкові органи використовують базу у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Крім цього, ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права порушені або порушуються, створено або створюють перешкоди для їх реалізації або мають місце інше ущемлення прав.

Суд також зазначає, що у данному випадку порушення прав позивача виникло у зв`язку із внесенням результатів перевірки до бази.

Згідно ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Податкова інформація є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності податкових органів, який у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. Деталізована інформація по планику ПДВ щодо результатів автоматичного спвставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, є одним із різновидів податкового контролю, тому вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 2а/0570/12474/2012 від 15.01.2013 року та № 805/449/13-а від 29.03.2013 року, а також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року № К/9991/74156/12 та 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 34 грн. 41 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Постановою Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», яким затверджені Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, ст. 94, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби поновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості щодо задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аль-Мет» податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентами :

ТОВ «Доссан» за березень 2012 року на суму 90333,33 гривень;

ТОВ «Доссан» за квітень 2012 року на суму 90333,33 гривень;

ТОВ «Трансвугілля» за серпень 2012 року на суму 69813,99 гривень;

ТОВ «Доссан» за серпень 2012 року на суму 124187,6 гривень;

ТОВ «Доссан» за жовтень 2012 року на суму 167754,27 гривень;

ТОВ «Актів груп» за жовтень 2012 року на суму 6916,67 гривень та податкових зобов'язань з податку на додану вартість з контрагентами :

ТОВ «Топенерго - ВТ» за березень 2012 року на суму 274334,18 гривень;

ТОВ «Топенерго - ВТ» за квітень 2012 року на суму 230354,05 гривень;

ТОВ «Топенерго - ВТ» за серпень 2012 року на суму 247440 гривень;

ТОВ «Енерготоп ГР» за жовтень 2012 року на суму 298400,60 гривень.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Аль-Мет» судові витрати у сумі 34 грн. 41 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 20.05.2013 року у присутності представників сторін.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 травня 2013 року.

Суддя Маслоід О.С.