Рішення

від 14.12.2006 по справі 1/334

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/334

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.12.06 р.                                                                               Справа № 1/334                               

за позовом Відкритого акціонерного товариства Інститут «ДніпроВНІПІенергопром», м. Дніпропетровськ

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю “СП”Красноярськкрайвугілля Україна”, м. Донецьк

про  стягнення  16100,37 грн.

Суддя                                    Азарова З. П.

При секретарі судового засідання:  Розум  А.С.

Представники :  

Від позивача  – Лотиш О.П. – заст. директора.

Від відповідача –  Смирнова  Т.В. – представ. за дов.

СУТЬ СПРАВИ:

          Відкрите акціонерне товариство Інститут “ДніпроВНІПІенергопром”, м. Дніпропетрівськ звернувся до суду з позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю “СП”Красноярськкрайвугілля Україна”, м. Донецьк про стягнення основного боргу у сумі 14 400,00 грн, пені  у сумі 1 455,38 грн., річних у сумі 244,99 грн., за неналежне виконання зобов”язань за договором №64-30 від 02.09.2005 року.

В обґрунтування  позову позивач посилається на  копію договору №64-30 , копію протоколу угоди про договірну ціну, копію акту№1 здачі-приймання проектної продукції від 02.03.2006 року.

Відповідач в судове засідання 28.11.2006 року не з'явився, витребувані документи не надав, але надіслав телеграму про відкладення розгляду справи, тому розгляд справи був відкладений..

В  засіданні  14.12.2006р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог та уточнений розрахунок штрафних санкцій до відповідача, в якій просить стягнути суму основного боргу у сумі 14 400,00 грн., пеню у сумі 1 837,67 грн., річні у сумі 313,64 грн., та збитки, що  пов'язані із відрядженням у сумі 140,45 грн.

Відповідач надав відзив,  в якому  визнає вимоги в повному об'ємі,  а саме основний борг-14 400,00 грн., пеню у сумі 1 455,38 грн., 3% річні у сумі 244,99 грн.

          Розглянувши  матеріали  справи,  заслухавши  пояснення  представника  позивача,  господарський суд  встановив,  що  між сторонами було укладено договір №64-30 від 02.09.2005 року, відповідно до якого позивач зобов'язався створити та передати проектну продукцію “ТЕЦ м. Джуджа, Румунія. Збільшення генеруючої потужності. Технічна пропозиція”, а відповідач зобов'язався прийняти виконану роботу і оплатити її.

          Згідно пункту 2.1 зазначеного договору його загальна вартість складає 28 800,00 грн.

          Додатком №3 “Календарний план” до договору встановлено термін виконання робіт, а саме з вересня 2005 року по 01.10.2005 року.

          Відповідно до пункту 2.2 договору відповідач, з моменту підписання договору має сплатити позивачу на протязі 15-ти календарних днів аванс у розмірі 50%,  остаточна оплата здійснюється відповідачем на протязі 15-ти днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання робіт.

          В жовтні 2005 року відповідач здійснив авансовий платіж позивачу в сумі 14 400,00 грн.

          Робота позивачем була проведена у строк передбачений договором та на підставі акту №1 здачі-приймання  науково-технічної продукції від 02.03.2006 року була передана відповідачу.

          Згідно до п. 3.6 договору, робота вважається прийнятою, якщо протягом 30 днів із дня здачі науково-технічної продукції та оформлення акта відповідачем не було винесено вмотивованого відмовлення від прийому продукції.

Відповідачем, згідно з пунктом 3.6 договору, на адресу позивача не надходило повідомлень щодо вмотивованого відмовлення від приймання науково-технічної продукції.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

          Отже, відповідачем не сплачена позивачу сума основного боргу по договору у розмірі 14 400,00 грн., що згідно статті 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

          Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 14 400,00 грн. підлягають задоволенню.

          Статтею 611 ЦК України передбачено, що за порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором, зокрема сплата неустойки.

          Відповідно до пункту 5.4. договору за прострочку оплати по договору відповідач має сплатити пеню за кожний день прострочки у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше 10% від суми платежу за виконаний етап. З урахуванням доповнень до позовної заяви, відповідач, за порушення зобов'язання має сплатити на користь позивача неустойку у розмірі 1 837,67 грн. згідно збільшених вимог.

          Відповідно до  ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

          Збільшені позовні вимоги приймаються частково, оскільки ст.. 22 ГПК України  позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Тобто є право у  позивача збільшити розмір позовних вимог в межах заявлених вимог.  Предметом позовних вимог по справі є стягнення основного боргу, пені, річних та інфляційних витрат. Збитки не були заявлені позивачем, тому не можуть додатково бути заявленими в межах вказаного позову. Крім того, відрядження позивача це його право. Вважаючи, що позивач знаходився у м. Дніпропетровську ухвалою від 28.11.2006 року суд не зобов'язував явку представника позивача.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення збитків у розмірі 140,14 грн. не підлягають задоволенню.

Судові  витрати  покладаються  на  відповідача  згідно  статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.  33, 43, 49, 77, 82-85  Господарського процесуального кодексу України,  суд  -

                                                           В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Інститут “ДніпроВНІПІенергопром”, м. Дніпропетровськ – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “СП “Красноярськкрайвугілля Україна” (83050, м. Донецьк, б-р Пушкіна,30 Р/Р 260013759 в АКБ “Легбанк”, МФО 300056, код ЄДРПОУ 33320244) на користь Відкритого акціонерного товариства Інститут “ДніпроВНІПІенергопром” (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Барнаульська,2а, Р/Р 2600230130241 в ГРУ “Промінвестбанку”,               м. Дніпропетровськ, МФО 305437, код ЄДРПОУ 04840748) : основний борг у сумі 14 400,00 грн., пеню у сумі 1 455,38 грн.;  річні 244,99 грн.; судові витрати по сплаті держмита у сумі 161,10 грн.; витрати  за  інформаційно-технічні послуги  у сумі 118,00 грн.  

В частині стягнення витрат за відрядження – відмовити.

          Рішення  оголошено  в  засіданні  та  набуває  законної  сили  після  закінчення десятиденного  строку   з  дня  його  прийняття.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Азарова З.П.