Рішення

від 23.05.2013 по справі 127/3954/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/3954/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Дернової В.В., при секретарі Тронт М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний бізнесцентр», треті особи: Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_3, про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний бізнесцентр», третя особа: Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», з позовом про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої водієм ТОВ «Вінницький регіональний бізнесцентр» ОСОБА_3, яка сталася 15.01.2013 року приблизно о 08.50 год. по вул. Свердлова в м. Вінниці, та просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний бізнесцентр» 58 627,14 грн. матеріальної шкоди, 10 000 грн. моральної шкоди, 811 грн. судового збору та вартість проведених експертних досліджень в сумі 500 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 6 березня 2013 року було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 (водій ТОВ «Вінницький регіональний бізнесцентр»).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - ТОВ «Вінницький регіональний бізнесцентр" - ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи - ВАТ НАСК «Оранта» - ОСОБА_5 у судовому засіданні при вирішенні справи поклалася на розсуд суду, а також подала до суду письмові пояснення по суті позовних вимог від 28.03.2013 року, з яких вбачається, що ВАТ НАСК «Оранта» узгоджено виплату позивачеві ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 38781,43 грн. (а.с. 43) .

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 01.02.2013 року, 15.01.2013 року приблизно о 08.50 год. по вул. Свердлова в м. Вінниці водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21041», ДНЗ АВ7855ВЕ, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Форд Фокус», ДНЗ АВ4648ВМ, під керуванням ОСОБА_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів; ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

ОСОБА_3 є водієм ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний бізнесцентр», тобто перебуває з ним у трудових відносинах.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «ВАЗ21041-083-30», державний номерний знак НОМЕР_1 - є ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний бізнесцентр».

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв’язку з виконанням своїх трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір; така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК; фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, ТОВ «Вінницький регіональний бізнесцентр» взмозі звернутися у порядку регресу з відповідною вимогою до ОСОБА_3.

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

20.11.2012 року між ТОВ «Вінницький регіональний бізнесцентр» і ВАТ НАСК «Оранта», був укладений Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АВ № 9510464, строком дії з 04.12.2012 року до 03.12.2013 року включно. Забезпеченим транспортним засобом згідно вказаного Полісу є автомобіль марки «ВАЗ21041-083-30», державний номерний знак НОМЕР_1. Ліміт відповідальності за даним Полісом за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн.

ТОВ «Вінницький регіональний бізнесцентр» як власник автомобіля марки «ВАЗ21041-083-30», державний номерний знак НОМЕР_1, 14 лютого 2013 року звернулося до ВАТ НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.45) . Як вбачається зі Страхового акту № ОЦВ-13-854/1 від 26.02.2013 року (а.с.46) та Розрахунку страхового відшкодування від 26.02.2013 року (а.с.47) , ВАТ НАСК «Оранта» було узгоджено виплату позивачеві ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 38 781,43 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 в силу положень ст. 33 ЦПК України заперечував проти залучення до участі у справі ВАТ НАСК «Оранта» як співвідповідача, а не третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Шкода, заподіяна внаслідок ДТП забезпеченим транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, відшкодовується на умовах, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до статті 21 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов’язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров’ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів; у зв’язку із цим при пред’явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу; непред’явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі; оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов’язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка; у разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування; наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов’язку з’ясовується судом першої інстанції, у зв’язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик; при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням); у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов’язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Що стосується визначення фактичного розміру завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди, то суд виходить з наступного.

Відповідно до змісту ст. ст. 57, 66 ЦПК України, доказом у справі може бути лише висновок експерта, а не наданий позивачем ОСОБА_6 № 13/188 про визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Форд Фокус», ДНЗ АВ4648ВМ, від 24 січня 2013 року, у розмірі 58 627,14 грн., який суд вважає недопустимим доказом у справі. При цьому, клопотання про призначення відповідної судової експертизи не було заявлено сторонами до початку розгляду справи по суті.

Разом з тим, як вбачається з Рахунку-фактури № МЕД-000172 від 28 січня 2013 року, вартість ремонту автомобіля марки «Форд Фокус», ДНЗ АВ4648ВМ, належного ОСОБА_1, складає згідно калькуляції № НОМЕР_2 по AURORA 52 805,20 грн. (з ПДВ). Відповідно до Довідки ТОВ «МЕДІКОР» від 30.04.2013 року № 57, запчастини згідно калькуляції № НОМЕР_2 по AURORA на автомобіль «Форд Фокус», ДНЗ АВ 4648ВМ, власником якого є ОСОБА_1, знаходяться на складі компанії ТОВ «Медікор». Отже, фактичним розміром завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди суд вважає 52 805,20 грн.

Враховуючи виконання ТОВ «Вінницький регіональний бізнесцентр» вимог ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ненадання ним згоди на відшкодування шкоди, завданої позивачеві, у повному обсязі, ТОВ «Вінницький регіональний бізнесцентр» зобов’язане сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), тобто 14 023,77 грн. (52 805,20 грн. - 38 781,43 грн.) матеріальної шкоди.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., то вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України відшкодовується моральна шкода, яка полягає: - у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я (п. 1 ст. 23 ЦК України); - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів (п. 2 ст. 23 ЦК України); - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ст. 23 ЦК України); - у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також її ділової репутації (п. 4 ст. 23 ЦК України).

При цьому, Страховик відшкодовує моральну шкоду лише у перших двох випадках (п.п. 1, 2 ст. 23 ЦК України). Якщо ж суд ухвалив відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену 3 та 4 пунктами ст. 23 ЦК України, то таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у настанні ДТП.

У даному випадку моральна шкода, завдана позивачеві ОСОБА_1, полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв’язку із пошкодженням його майна (п. 3 ст. 23 ЦК України). Отже, підстави для відшкодування моральної шкоди ВАТ НАСК «Оранта» у даному випадку відсутні, однак з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний бізнесцентр» моральна шкода підлягає стягненню.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачеві ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 гривень, що є обґрунтованою компенсацією за душевні страждання, яких він зазнав у зв’язку із пошкодженням його майна.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний бізнесцентр» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 344,10 грн. судового збору, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується витрат на складення ОСОБА_6 № 13/188 про визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Форд Фокус», ДНЗ АВ4648ВМ, від 24 січня 2013 року в сумі 500 грн., то вони як судові витрати стягненню не підлягають, оскільки у такому порядку підлягають стягненню лише витрати за проведення експертиз, призначених судом. Крім того, суд не вважав даний звіт допустимим доказом у справі, а тому не брав його до уваги при винесенні рішення у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 66, 88, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 23, 979, 1167, 1187, 1191, 1194 ЦК України, ст. ст. 21, 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний бізнесцентр» на користь ОСОБА_1 14 023,77 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вінницький регіональний бізнесцентр» на користь ОСОБА_1 344,10 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Дернова