Постанова
від 15.05.2013 по справі 2а/0570/15322/2012
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 р. Справа №2а/0570/15322/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - Деяк А.В.,

відповідача - Середи Т.О., Петрова А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2010 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - позивач або ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі - відповідач, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року, № 0000022340/1 від 31 березня 2010 року, № 0001842340/2 від 02 червня 2010 року.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2009 року. За наслідками вказаної перевірки 20 листопада 2009 року складений відповідний акт за № 2009/23-2/03337119, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року. Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька зі скаргою, яку залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. За результатами розгляду повторної скарги до Державної податкової адміністрації у Донецькій області, останньою призначено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 970/23-2/03337119 від 26 травня 2010 року. За результатами розгляду первинної скарги ДПА у Донецькій області 31 березня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022340/1, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року скасовано в частині штрафних санкцій у сумі 952 582,00 грн. Не погоджуючись з наведеним, позивачем надіслано скаргу до Державної податкової адміністрації України, яку залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ДПА у Донецькій області, - без змін (№ 0001842340/2 від 02 червня 2010 року).

Позивач вважає винесене податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року з урахування наступних податкових повідомлень-рішень незаконним з наступних підстав. Податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року прийняте із порушенням граничного терміну. Також позивач не погодився із встановленою сумою заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 336 825,00 грн. та зазначив, що згідно чинного законодавства одиниці скорочення викидів парникових газів не визначені об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, позивач вважає необґрунтованими висновки акту перевірки щодо порушення порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, внаслідок чого, на думку податкового органу, занижено податкове зобов'язання за березень 2007р. на суму 1 659 860,00 грн. Так, позивач зауважив, що уточнюючим розрахунком до декларації за січень 2009 року № 127216 від 17 вересня 2009 року ним виправлена помилка, яка допущена при декларуванні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (лютий 2007 року), яке переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Таким чином, податкове зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2007 року задеклароване у повному обсязі та показники рядка 23.4 декларації за березень 2007 року корегуванню не підлягають.

Поміж тим, позивач вважає незаконними висновки акту щодо заниження податкового зобов'язання у сумі 359 337,00 грн., оскільки, на думку позивача, має місце заниження податкового кредиту на суму 359 337,00 грн., що не призводить до заниження зобов'язання з податку на додану вартість до сплати.

Також позивач не згодний з висновками акту щодо завищення податкового кредиту Відокремленим підрозділом «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» податкового кредиту на суму 2 753,00 грн. по господарським відносинам з ПО «Агротехсервис» внаслідок порушення, на думку відповідача, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що Відокремленим підрозділом «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» до складу податкового кредиту включено податкові накладні отримані від його контрагента ПО «Агротехсервис», які відповідають вимогам законодавства та мають всі необхідні реквізити, завірені підписом та печаткою, відображені у реєстрі придбаних податкових накладних та у Додатку 5 до податкової декларації.

Позивач не погодився, також, з висновками акту щодо завищення податкового кредиту на 17 000,00 грн. по Відокремленому підрозділу «ЧасовЯртепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за господарськими операціями з ТОВ «Провід-Кабель», внаслідок відсутності, на думку податкового органу, належним чином оформленої податкової накладної. Проте, позивач зазначив, що податкова накладна має всі необхідні реквізити та оформлена належним чином.

Також, позивач вважає необґрунтованими та безпідставними висновки податкового органу щодо безтоварного характеру господарських операцій та нікчемності правочинів Відокремленого підрозділу «Дружківкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з ТОВ «Лугстройіндустрія» та ПП «Глазго Сіті», внаслідок чого завищено податковий кредит на 1101,00 грн. В пояснення своєї позиції позивач зазначив, що валові витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей у вищевказаних підприємств підтверджені первинними документами, а саме: рахунками, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Отримані товарно-матеріальні цінності оприбутковані на склад та в подальшому використані у виробничо-господарській діяльності ВП «Дружківкатепломережа», про що свідчать дані матеріальних звітів підзвітних осіб. За таких обставин позивач вважає, що у податкового органу відсутні законні підстави для збільшення податку на додану вартість в сумі 1 101,00 грн.

Крім того, позивач вважає безпідставними висновки акту щодо заниження податку на додану вартість на суму 3 312,27 грн. внаслідок забезпечення спецхарчуванням (молоком) працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці. Так, позивач зазначив, що спецхарчування надається для забезпечення господарської діяльності підприємства, що має такі умови праці. Забезпечення працівників спецхарчуванням (молоком) не можна вважати продажем, тому що така операція регулюється статтею 166 Кодексу законів про працю в Україні, а не цивільним законодавством. Обов'язковість роботодавців забезпечувати своїх працівників спецхарчуванням передбачена також Конституцією України. Враховуючи викладене, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» вважає, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість по таким операціям не виникають, оскільки видача молока не є поставкою товару, відсутній об'єкт оподаткування.

У зв'язку із зазначеним, позивач вважає безпідставним нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 293 463,00 грн.

На підставі викладеного, просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року, № 0000022340/1 від 31 березня 2010 року, № 0001842340/2 від 02 червня 2010 року про стягнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 542 233 грн. (том 1 арк. справи 4-13).

Розглянувши позовну заяву, Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 16 серпня 2010 року відкрив провадження у справі та призначив адміністративну справу № 2а-20134/10/0570 до судового розгляду (том 1 арк. справи 1).

У судовому засіданні 07 вересня 2010 року до початку розгляду справи по суті представник позивача надав суду заяву від 06 вересня 2010 року № 03-юр/2778, в якій зазначено, що на час пред'явлення позову до суду відповідачем ще не було винесено податкове повідомлення-рішення за результатами розгляду повторної скарги позивача до Державної податкової адміністрації України. Позивач отримав вищевказане податкове повідомлення-рішення № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року поштою 18 серпня 2010 року. У зв'язку із чим виникла необхідність у зміні предмету позову та скасуванні, крім заявлених, і податкового повідомлення-рішення № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року. На підставі викладеного просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року, № 0000022340/1 від 31 березня 2010 року, № 0001842340/2 від 02 червня 2010 року, № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року про стягнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 542 233 грн. (том 3 арк. справи 87-90).

Розглянувши адміністративну справу № 2а-20134/10/0570 Донецький окружний адміністративний суд (суддя Буряк І.В.) 26 вересня 2011 року постановив позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька задовольнити частково: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 516 733 (п'ять мільйонів п'ятсот шістнадцять тисяч сімсот тридцять три) гривні 00 копійок, у тому числі 3 231 770 (три мільйони двісті тридцять одна тисяча сімсот сімдесят) гривень 00 копійок за основним платежем та 2 284 963 (два мільйони двісті вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят три) гривні 00 копійок штрафних (фінансових) санкцій; в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року, № 0000022340/1 від 31 березня 2010 року, № 0001842340/2 від 02 червня 2010 року провадження у справі закрити, а в решті позовних вимог - відмовити (том 8 арк. справи 223-231).

Не погодившись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька подала апеляційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року (том 9 арк. справи 1-5), за результатами розгляду якої Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції залишив без змін (том 9 арк. справи 28-31).

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року разом із постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року по справі № 2а-20134/10/0570 були оскаржені ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька до Вищого адміністративного суду України (том 9 арк. справи 36-40).

Під час судового засідання колегією суддів касаційної інстанції задоволено усне клопотання представника відповідача про заміну сторони у справі у зв'язку з реорганізацією Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2012 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року у справі № 2а-20134/10/0570 скасовано. У зв'язку з тим, що наявні матеріали справи не дали можливості суду касаційної інстанції виокремити зі складу загальної суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованих одним податковим повідомленнями-рішенням, суми податкового зобов'язання та суму штрафних (фінансових) санкцій, дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для правильного вирішення справи по суті (том 9 арк. справи 73-84).

12 листопада 2012 року справа № 2а-20134/10/0570 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду на новий розгляд. Вказаній справі присвоєно новий номер - 2а/0570/15322/2012. За наслідками автоматичного розподілу справ адміністративну справу № 2а/0570/15322/2012 передано на розгляд судді Зінченку О.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року, № 0000022340/1 від 31 березня 2010року, № 0001842340/2 від 02 червня 2010року, № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року та призначено до судового розгляду (том 9 арк. справи 86).

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Також надала додаткові письмові пояснення (том 9 арк. справи 112-118, том 10 арк. справи 61-62), в яких зазначила, що між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ЗАТ «Е енергія» (Литва, м. Вільнюс) укладено договір від 20 лютого 2006 року № 52. Тристороннім договором від 03 вересня 2007 року про передачу прав та зобов'язань, що виходять з договору про купівлю одиниць скорочення викидів від 20 лютого 2006 року № 52 визначено, що ЗАТ «Е енергія» передає свої права та зобов'язання по виконанню договору від 20 лютого 2006 року № 52 своїй дочірній компанії «Е-energy B.V.» (Нідерланди, м. Амстердам). Позивач на виконання умов договору про купівлю одиниць скорочення викидів № 52 від 20 лютого 2006 року і договору про передачу прав та обов'язків від 03 вересня 2007 року передав, а компанія «Е-energy B.V.» прийняла одиниці скорочення викидів парникових газів, які були генеровані до 01 січня 2008 року за проектом спільного провадження «Реконструкція системи теплопостачання в Донецькій області» у вигляді одиниць встановлення кількості (ААUs) в кількості 453 358 тон СО2екв вартістю 680 037,00 євро (6 684 127,00 грн.).

Проект «Реконструкція системи теплопостачання в Донецькій області» забезпечує збільшення ефективності споживання палива з метою скорочення викидів парникових газів. І саме в процесі реалізації цього проекту, який пройшов усі необхідні стадії узгодження та експертизу, а також виробничої діяльності підприємства утворюються «одиниці скорочення викидів». Введення в обіг кожної з таких одиниць засвідчує скорочення викидів парникових газів, еквівалентних 1 метричній тонні двоокису вуглецю.

Позивачем не було включено до бази оподаткування вартість реалізованих компанії «Е-energy B.V.» одиниць встановленої кількості (ААUs) в кількості 453 358 тон СО2екв на суму 6 684 127,00 грн. Дана обставина стала підставою для висновку відповідача в акті перевірки про заниження податкового зобов'язання в лютому 2009 року на суму 1 336 825,00 грн. та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, представник позивача у своїх поясненнях зазначила, що на момент здійснення даної господарської операції чинним законодавством юридичний статус операцій із продажу таких одиниць не було визначено. Листами Державної податкової служби України від 06 червня 2009 року № 5350/6/16-1515-12, № 11982/7/16-1517-12 роз'яснено, що операції з продажу одиниць скорочення викидів класифікуються як операції з надання обов'язку утримуватися від проведення окремих видів діяльності частково чи повністю. Якщо продаж одиниць скорочення викидів здійснюється нерезиденту, який не має постійного представництва на митній території України, місцем поставки буде місце перебування такого нерезидента за межами митної території України, а така операція не вважатиметься об'єктом оподаткування.

Таким чином, угода, укладена на передачу одиниць скорочення викидів має ознаки зовнішньоекономічного контракту, за яким відбувається передача одиниць скорочення викидів території однієї держави на територію іншої шляхом електронного переказу одиниць скорочення викидів. Так, з України на рахунок іноземної держави - покупця електронний переказ здійснюється через Національний електронний реєстр антропогенних викидів та абсорбції парникових газів. Формування і ведення реєстру передбачає реєстрацію передачі, перенесення з рахунка на рахунок вуглецевих одиниць та передачу відомостей про вуглецеві одиниці з реєстру до Міжнародного журналу трансакцій для перевірки дійсності операцій щодо передачі/надходження зазначених одиниць. Таким чином, продаж одиниць скорочення викидів парникових газів компанії «Е-energy B.V.» за договором № 52 від 20 лютого 2006 року, аж ніяк не можна класифікувати як поставку на митній території України.

Представник позивача просила суд задовольнити позов.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову, про що надали письмові заперечення (том 9 арк. справи 108-111), в яких зазначили, що місцем поставки товарів, які не відправляються або не транспортуються, вважається місце, де товари перебувають на момент поставки, тобто місце поставки одиниць скорочення викидів парникових газів відповідає місцю складання акту прийому-передачі від 17 лютого 2009 року (м. Донецьк) та є митною територією України. Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість», за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковується за ставкою 20 відсотків. Таким чином, перевіркою встановлено, що на порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», в лютому 2009 року не було включено до бази оподаткування вартість реалізованих компанії «Е-energy B.V.» одиниць встановленої кількості (ААUs) в кількості 453 358 тон СО2екв сумі 6 684 127,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання в лютому 2009 року на суму 1 336 825,00 грн. Підстав для застосування до вказаної операції нульової ставки у позивача не було.

Крім того, на порушення пунктів 5.10, 5.11 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, в декларації за березень 2007 року (№ 38353 від 20 квітня 2007 року з урахуванням уточнюючих розрахунків № 42167 від 28 квітня 2007 року, № 23887 від 28 березня 2008 року, № 176422 від 14 листопада 2008 року, № 202019 від 26 грудня 2008 року, № 121774 від 04 вересня 2009 року) по рядку 23 (23.4) «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» задекларована сума 1 659 860,00 грн., що призвело в березні 2007 року до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (значення рядку 27) на суму 1 659 860,00 грн.

Також в порушення пункту 4.3 статті 4, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не було включено до бази оподаткування вартість робіт (послуг) виконаних нерезидентом та наданих згідно актів виконаних робіт на митній території України у загальній сумі 1 796 692 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 359 337 грн.

Поміж тим, при перевірці структурної одиниці позивача ВО «Дружківкатепломережа» встановлено, що на порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит за рахунок віднесення суми податку на додану вартість по операціях, що фактично не здійснювались, не мали товарного характеру та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства на загальну суму 1 101,00 грн., в тому числі за березень 2007 року в сумі 1 041,00 грн., за листопад 2007 року у сумі 60,00 грн.

Окрім цього, на порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем до складу податкового кредиту (рядок 17 декларації з податку на додану вартість) віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 2 753,00 грн. за отримані товарно-матеріальні цінності по взаєморозрахункам з СТ «Агротехсервіс» за податковими накладними, які не відповідають вимогам пункту «г» підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (не вірно вказаний податковий номер покупця), в результаті чого завищений податковий кредит з податку на додану вартість на суму 2 753,00 грн.

Перевіркою структурної одиниці позивача ВО «Єнакієвотепломережа» встановлено, що на порушення пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 518,88 грн., внаслідок не віднесення сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань по операціях з безтоварної передачі товарно-матеріальних цінностей. ВО «Єнакієвотепломережа» у період, що перевірявся, на підставі вимог статті 166 Кодексу законів про працю України безоплатно надавав працівникам підприємства, зайнятим на роботах з особливо шкідливими умовами праці по встановленим нормам молочну продукцію згідно відомостей на отримання молочної продукції. Суми податку на додану вартість, сплачені раніше постачальнику молочної продукції та віднесені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідні податкові періоди, підприємством не включені до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійснення операцій по безоплатній видачі молочної продукції працівникам підприємства.

Також, представниками відповідача надані письмові пояснення щодо розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (том 10 арк. справи 11-22, 76-79).

На підставі вищевикладеного вважають, що ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька діяла в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а позовна заява ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Таким чином, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, а також враховуючи висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані попередні судові рішення, які з огляду на приписи частини 5 статті 227 КАС України є обов'язковими для суду при розгляді справи, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради 23 лютого 2001 року, ідентифікаційний код 03337119, місцезнаходження: 83086, Донецька область, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Донецька, 38, про що зазначено у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 302341 та довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 210253 (том 1 арк. справи 34, 35). Діє на підставі статуту, затвердженого у новій редакції розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації від 08 грудня 2006 року № 597 (том 1 арк. справи 11-33).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, що є правонаступником Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

На підставі направлень від 28 вересня 2009 року № 643, від 19 жовтня 2009 року № 701, від 23 жовтня 2009 року № 711, виданих ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, з 28 вересня 2009 року по 06 листопада 2009 року державними податковими ревізорами-інспекторами, згідно з частиною 1 статті 11-1 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (діяв на момент спірних правовідносин) та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2009 року. За наслідками вказаної перевірки податковим органом складено відповідний акт від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119 (том 2 арк. справи 72 - том 3 арк. справи 80).

Згідно висновків вказаного акту податковим органом встановлено порушення: пункту 1 статті 4, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пункту 11.11 статті 11, пункту 1.11 статті 1, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; підпунктів 5.10 та 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 3 502 023,00 грн., в тому числі: заниження по рядку 27 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду» на суму 3 383 642,00 грн. - у листопаді 2006 року на суму 17 045,00 грн., у грудні 2006 року на суму 384,00 грн., у березні 2007 року на суму 1 739 667,00 грн., у квітні 2007 року на суму 49 896,00 грн., у червні 2007 року на суму 8 924,00 грн., у липні 2007 року на суму 369,00 грн., у жовтні 2007 року на суму 104 081,00 грн., у листопаді 2007 року на суму 351,00 грн., у грудні 2007 року на суму 1 088,00 грн., у лютому 2008 року на суму 1 012,00 грн., у квітні 2008 року на суму 63,00 грн., у червні 2008 року на суму 411,00 грн., у липні 2008 року на суму 242,00 грн., у вересні 2008 року на суму 639,00 грн., у жовтні 2008 року на суму 154,00 грн., у грудні 2008 року на суму 1 805,00 грн., у лютому 2009 року на суму 1 336 825,00 грн., у березні 2009 року на суму 1 143,00 грн., у квітні 2009 року на суму 107,00 грн., у травні 2009 року на суму 472,00 грн. та завищення по рядку 22.1 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду у зменшення суми податкового боргу» на суму 118 381,00 грн., у тому числі: у жовтні 2006 року на суму 117 827,00 грн., у січні 2007 року на суму 177,00 грн., у березні 2008 року на суму 13,00 грн.,у листопаді 2008 року на суму 100,00 грн., у січні 2009 року на суму 264,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягала сплаті в бюджет на 118 381,00 грн.

Не погодившись із висновками зазначеного акту перевірки, позивач надіслав на адресу відповідача заперечення від 30 грудня 2009 року № 03/4696 (том 1 арк. справи 56-70), які, згідно відповіді від 13 січня 2010 року № 703/10/23-2 (том 1 арк. справи 72-90), податковим органом залишено без задоволення, а акт перевірки від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119 - без змін.

На підставі акту перевірки від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 6 494 815,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3 248 770,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 246 045,00 грн. (том 1 арк. справи 100).

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька (том 1 арк. справи 91-99) та Державної податкової адміністрації у Донецькій області (том 1 арк. справи 111-120) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022340/1 від 31 березня 2010 року, яке за змістом аналогічне до первинного (том 2 арк. справи 30). Крім того, наказом начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 270 від 18 травня 2010 року на підставі листа ДПА у Донецькій області від 14 травня 2010 року № 7920/10/25-013-5 призначено провести позапланову виїзну перевірку позивача за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2009 року, тривалістю з 18 по 25 травня 2010 року (том 1 арк. справи 122-123). На підставі направлення № 286 від 18 травня 2010 року (том 1 арк. справи 124) проведено призначену перевірку, за наслідками якої складено відповідний акт від 26 травня 2010 року № 970/23-2/03337119 (том 1 арк. справи 125-156). Вказаний акт також було оскаржено позивачем до податкового органу (том 1 арк. справи 158-180), проте за наслідками розгляду даних заперечень акт перевірки залишено без змін (том 1 арк. справи 182-205).

Відповідно до рішення про результати розгляду повторних скарг Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 28 травня 2010 року № 8760/10/25-013-5 скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2010 року № 0000022340/0 (від 31 березня 2010 року № 0000022340/1) про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в частині штрафних санкцій у сумі 952 582 грн. (том 1 арк. справи 206-224). Керуючись зазначеним рішення відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001842340/2 від 02 червня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5 542 233,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3 248 770,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 293 463,00 грн. (том 2 арк. справи 31).

Не погодившись із вищезгаданими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся зі скаргами від 02 червня 2010 року № 03/1517 (том 1 арк. справи 225-247) та від 04 червня 2010 року № 03/1541 (том 2 арк. справи 1-2) до Державної податкової адміністрації України, за результатами розгляду яких рішенням від 04 серпня 2010 року № 7649/6/29-045 їх залишено без задоволення (том 2 арк. справи 4-17).

У зв'язку з викладеним, відповідачем 17 серпня 2010 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001842340/3, яке за змістом аналогічне до податкового повідомлення-рішення № 0001842340/2 від 02 червня 2010 року (том 4 арк. справи 223).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року, № 0000022340/1 від 31 березня 2010 року, № 0001842340/2 від 02 червня 2010 року та № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року, № 0000022340/1 від 31 березня 2010 року, № 0001842340/2 від 02 червня 2010 року.

Прийняте ж відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.

Згідно пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні (том 10 арк. справи 11-22), судом встановлено, що до суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 5 542 233,00 коп., з яких за основним платежем - 3 248 770,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 293 463,00 грн., включено суми податкових зобов'язань за наступні порушення:

- 1 336 825,00 грн. основного платежу та 1 336 825,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій - за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- 1 659 860,00 грн. основного платежу та 829 930,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій - за порушення пунктів 5.10 та 5.11 порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166;

- 241 568,00 грн. основного платежу та 120 784,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій - за порушення пункту 4.3 статті 4, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- 1 101,00 грн. основного платежу та 550,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій - за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- 2 753,00 грн. основного платежу та 1 666,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій - за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- 2 519,00 грн. основного платежу та 1 259,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій - за порушення пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- 691,00 грн. основного платежу та 345,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій - за порушення пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- 3 453,00 грн. основного платежу та 2 096,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій - за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість».

Також слід зазначити, що під час розгляду адміністративної справи № 2а-20134/10/0570 судами всіх інстанцій розглядалася правомірність висновків акту перевірки щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за листопад 2006 року в сумі 17 000,00 грн. в результаті включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості послуги, наданої ТОВ «Провід-Кабель» Відокремленому підрозділу «ЧасовЯртепломережа». Проте, з пояснень представника відповідача вбачається, що суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 000,00 грн. не включено податковим органом до складу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, за даних обставин, вказане порушення знаходиться поза межами предмету доказування даної справи.

Щодо суми основного платежу у розмірі 1 336 825,00 грн., що включена податковим органом при розрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, суд зазначає наступне.

20 лютого 2006 року між позивачем (Сторона 1) та ЗАТ «Е енергія» (Литва м. Вільнюс) (Сторона 2) укладено договір про купівлю одиниць скорочення викидів (ERU) № 52 (місце складання м. Донецьк), згідно предмету якого у відповідності з Кіотським протоколом та Угодою ЄС Сторона 1 бере на себе зобов'язання знизити рівень викидів парникового газу на кількість передбачену проектом спільного впровадження, по зниженню викидів СО2 за рахунок економії палива в системі теплопостачальних підприємств Донецької області, шляхом проведення реконструкції теплового господарства (котельних та теплових мереж) та впровадження когенераційних установок в Донецькій області; сторона 1 за рахунок здійсненої реконструкції теплового господарства та економії енергоресурсів знижує рівень викидів парникового газу, що надає їй можливість продати Стороні 2 одиниці скорочення викидів, що вироблені при здійсненні Проекту. Сторона 2 зобов'язується купити, а Сторона 1 продати одиниці скорочення викидів на умовах даного договору (том 4 арк. справи 225-231).

Тристороннім договором від 03 вересня 2007 року про передачу прав та обов'язків, що виходять з договору про купівлю одиниць скорочення викидів визначено, що ЗАТ «Е енергія» (Литва, м. Вільнюс) передає свої права та обов'язки по виконанню договору від 20 лютого 2006 року № 52 своїй дочірній компанії «E-еnergy В.V.» (Нідерланди, м. Амстердам). Умовами даного договору передбачено, що компанія «E-еnergy В.V.» (Нідерланди, м. Амстердам) отримує від ОКП «Донецьктеплокомуненерго» одиниці скорочення викидів на свій рахунок та здійснює з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за них розрахунки. Інші умови договору від 20 лютого 2006 року № 52 залишаються без змін (том 4 арк. справи 232-233).

Згідно акту приймання-передачі від 17 лютого 2009 року позивач на виконання умов вищевказаних договорів передав, а компанія «E-еnergy В.V.» (м. Амстердам, Нідерланди) прийняла одиниці скорочення викидів парникових газів, які були генеровані до 01 січня 2008 року по проекту спільного провадження «Реконструкція системи теплопостачання в Донецькій області» у вигляді одиниць встановленої кількості (AAUs) у кількості 453 358 тон СО2 еквівалентні сумі 680 037,00 євро (6 684 127,00 грн.) (том 8 арк. справи 91).

Зі змісту акта перевірки від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119 вбачається, що перевіряючими встановлено, що у лютому 2009 року позивачем не було включено до бази оподаткування вартість реалізованих компанії «E-еnergy В.V.» одиниць встановленої кількості (AAUs) в кількості 453 358 тон СО2 на суму 6 684 127,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у лютому 2009 року на суму 1 336 825,00 грн.

Як зазначалося судом вище, предметом купівлі-продажу за договором від 20 лютого 2006 року № 52 були одиниці скорочення викидів парникових газів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 206 затверджено Порядок підготовки, розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів (надалі - Порядок), пунктом 2 якого визначено, що одиниці скорочення викидів (ERUs) - вуглецеві одиниці, які індивідуально позначені додаванням до серійного номера одиниць (частин) установленої кількості ідентифікатора (реєстраційного номера) проекту і введення в обіг кожної з яких засвідчує скорочення викидів парникових газів, еквівалентних 1 метричній тонні двоокису вуглецю.

У розумінні пункту 2 цього Порядку контракт - це зовнішньоекономічний контракт або інший двосторонній договір власника об'єкта з покупцем, за яким покупець набуває право на оплатне отримання одиниць скорочення викидів.

Власник об'єкта - фізична особа-підприємець або юридична особа, діяльність яких не припинена внаслідок ліквідації, у процесі відновлення їх платоспроможності або банкрутства, у власності або законному користуванні яких на території України на строк реалізації проекту спільного впровадження перебуває цех, агрегат, установка чи будь-який інший об'єкт, функціонування якого зумовлює антропогенні викиди парникових газів.

Покупець - юридична або фізична особа іноземної держави, якій ця держава відкрила рахунок для зарахування отриманих одиниць скорочення викидів у власному реєстрі вуглецевих одиниць.

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції про порядок формування і ведення Національного електронного реєстру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, затвердженої наказом Державного агентства екологічних інвестицій України від 24 червня 2011 року № 24, одиниця скорочення викидів - вуглецева одиниця скорочення викидів парникових газів і (або) збільшення рівня їх абсорбції поглиначами, досягнутого в результаті реалізації проекту спільного впровадження (надалі - ПСВ) відповідно до статті 6 Кіотського протоколу, виражена в одній метричній тоні еквіваленту двооксиду вуглецю.

Отже, одиниці скорочення викидів, які були предметом договору від 20 лютого 2006 року № 52, є специфічним матеріальним активом, який не має візуальної форми вираження, проте може ідентифікується завдяки спеціальним позначенням та розраховується в одній метричній тоні еквіваленту двооксиду вуглецю.

Пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що матеріальний актив - це основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

У пункті 1.6 статті 1 зазначеного Закону встановлено, що товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що продані позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2006 року № 52 одиниці скорочення викидів є товаром.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно з підпунктом "б" пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» місцем поставки товарів вважається, місце, де товари перебувають на момент поставки, якщо товари не відправляються або не транспортуються.

Як зазначалось вище, на підставі договору № 52 від 20 лютого 2006 року покупець, а саме нерезидент - компанія «E-еnergy В.V.» (м. Амстердам, Нідерланди) придбала одиниці скорочення викидів парникових газів, які були генеровані на території України до 01 січня 2008 року по проекту спільного провадження «Реконструкція системи теплопостачання в Донецькій області» у вигляді одиниць встановленої кількості (AAUs) об'ємом 453 358 тон СО2.

За результатами виконання вказаного договору право власності на одиниці скорочення викидів перейшло до нерезидента - компанії «E-еnergy В.V.» (м. Амстердам, Нідерланди). Місцем поставки проданого товару була митна територія України.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що операції з продажу одиниць скорочення викидів ОКП «Донецьктеплокомуненерго» нерезиденту - компанії «E-еnergy В.V.» (м. Амстердам, Нідерланди) є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та підлягали оподаткування за ставкою 20 відсотків.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за заниження цього податку на суму 1 336 825,00 грн. внаслідок не включення до бази оподаткування вартості реалізованих компанії «E-еnergy В.V.» одиниць встановленої кількості (AAUs) об'ємом 453 358 тон СО2 на суму 6 684 127,00 грн., є правомірним.

За встановлене порушення до позивача податковим органом застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 336 825,00 грн.:

- 668 412,50 грн. - на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якому зазначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули;

- 668 412,50 грн. - на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якому встановлено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Проте, суд вважає, що розмір вказаних штрафних (фінансових) санкцій визначено податковим органом неправомірно, оскільки, як встановлено судом, позивачем вчинено порушення у вигляді заниження суми податкового зобов'язання, а отже, штрафна (фінансова) санкція повинна застосовуватися лише на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 50 % від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання), а саме 668 412,50 грн.

Стосовно встановленого податковим органом порушення пунктів 5.10 та 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, в результаті чого, на думку відповідача, позивачем занижено у березні 2007 року суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 1 659 860,00 грн., суд виходить з наступного.

Перевіркою встановлено, що згідно даних декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року за № 19401 від 20 березня 2007 року (том 8 арк. справи 39-42) з урахуванням уточнюючих розрахунків № 21369 від 30 березня 2007 року (том 8 арк. справи 43-45), № 23888 від 28 березня 2008 року (том 8 арк. справи 46-47), № 176409 від 14 листопада 2008 року (том 8 арк. справи 48-49), № 202017 від 26 грудня 2008 року (том 8 арк. справи 50-52), № 121756 від 04 вересня 2009 року (том 8 арк. справи 52-53), № 127224 від 17 вересня 2009 року (том 8 арк. справи 54-55) позивачем задекларовано наступні показники в розділі ІІІ декларації:

- позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного (звітного) податкового періоду (рядок 18.1) складає 1 060 218,00 грн.;

- сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (значення рядку 27) складає 1 060 218,00 грн.

Згідно даних декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року за № 38353 від 20 квітня 2007 року (том 8 арк. справи 56-59) з урахуванням уточнюючих розрахунків № 42167 від 28 квітня 2007 року (том 8 арк. справи 60-62), № 23887 від 28 березня 2008 року (том 8 арк. справи 63-64), № 176422 від 14 листопада 2008 року (том 8 арк. справи 65-66), № 202019 від 26 грудня 2008 року (том 8 арк. справи 67-68), № 121774 від 04 вересня 2009 року (том 8 арк. справи 69-70) позивачем задекларовано наступні показники в розділі ІІІ декларації:

- залишок від'ємного залишку попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 23.4) складає 1 659 860,00 грн.

На підставі наведеного перевіряючі дійшли до висновку, що позивачем в порушення пунктів 5.10 та 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, в декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року (№ 38353 від 20 квітня 2007 року) з урахуванням уточнюючих розрахунків № 42167 від 28 квітня 2007 року, № 23887 від 28 березня 2008 року, № 176422 від 14 листопада 2008 року, № 202019 від 26 грудня 2008 року, № 121774 від 04 вересня 2009 року, по рядку 23.4 «залишок від'ємного залишку попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» задекларована сума 1 659 860,00 грн., що у березні 2007 року призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (значення рядку 27) на суму 1 659 860,00 грн.

Відповідно до пункту 5.10 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, вказується в рядку 27 декларації.

Пунктом 5.11 вказаного Порядку передбачено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

З пояснень представника позивача, що підтверджуються матеріалами справи, судом встановлено, що при звірянні розрахунків по особистому рахунку з податку на додану вартість позивачем виявлено помилку, а саме: в декларації за січень 2009 року по рядку 23.4 пропущена сума у розмірі 1 659 860,00 грн. (том 8 арк. справи 71-74). Помилка виправлена уточнюючим розрахунком до декларації за січень 2009 року № 127216 від 17 вересня 2009 року (том 8 арк. справи 81-82).

Крім того, відповідно до висновку № 12/1 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-20134/10/0570 (том 6 арк. справи 130-133) податковим органом не приймалося до уваги сума 1 659 860 грн., яка відображена підприємством в рядку 23.4 декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року, як залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, а саме лютого 2007 року, у зв'язку з наданням підприємством уточнюючого розрахунку за лютий 2007 року на зменшення суми 1 688 928 грн., що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (уточнюючий розрахунок від 26 грудня 2008 року № 202017). Але податковим органом при розгляді даного питання не враховано, що підприємством показники даного уточнюючого розрахунку відображено у складі податкової декларації наступного податкового періоду за періодом подання уточнюючого розрахунку, а саме у січня 2009 року (уточнюючий розрахунок за січень 2009 року від 17 вересня 2009 року № 127216), що не суперечить вимогам пунктів 5.10 та 5.11 вищевказаного Порядку № 166. За результатами даного уточнюючого розрахунку збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 1 688 928 грн., та нараховано суму штрафу у розмірі 5% 84 446 грн. Таким чином, у ході проведення експертизи встановлено, що висновки акту перевірки від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119 про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2007 року на суму 1 659 860,00 грн. документально не підтверджуються.

У зв'язку з викладеним податкове зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2007 року задеклароване у повному обсязі, а показники рядка 23.4 декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року корегуванню не підлягають.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості висновків акту перевірки від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119 про порушення позивачем пунктів 5.10, 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість та відповідно заниження суми податку на додану вартість у березні 2007 року на суму 1 659 860,00 грн.

Згідно пояснень відповідача податковим органом при винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за описане порушення застосовано штрафні (фінансові) санкції керуючись підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 50 % від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання), а саме 829 930,00 грн. Проте, оскільки судом не підтверджено правомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 659 860,00 грн., то і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 829 930,00 грн. суд вважає неправомірним.

Відносно встановленого в акті перевірки від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119 порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 359 337,00 грн., суд зазначає наступне.

27 лютого 2006 року між позивачем (Замовник) та Європейським інститутом санірування, безпеки, страхування та розробки обладнання та засобів для охорони навколишнього середовища (SVTe.V. м. Бусс, Німеччина) (Виконавець) укладено договір доручення № 50, згідно якого Замовник одержує, а Виконавець зобов'язується виконати низку завдань, пов'язаних з розробкою та виконанням проекту спільного впровадження «Реконструкція системи теплопостачання Донецької області» відповідно до механізму Кіотського протоколу:

- консультації при розробці проекту та складання РІNa;

- пошук інвестора та/чи покупця(ів) в рамках проекту по зменшенню викидів парникових газів шляхом реконструкції, модернізації та реабілітації системи теплопостачання Донецької області та продажу визначеної кількості одиниць скорочення викидів (ERUs) зазначених газів;

- консультація та супроводження проекту при валідації, складанні PDD та його редагування протягом 30-денного обговорення проекту в Інтернеті, складанні Моніторинг-плану (в тому рахунку прив'язка SVTe.V. методики для валідації проектів «District Heating» до умов Донецької області), складанні бізнес-плану, затвердженні проекту в якості Проекту спільного впровадження у вищому органі з проектів JI - Supervisory Committee, пробній першій (внутрішній) верифікації проекту;

- супроводження проекту та участь при його плановій верифікації з метою визначення та підтвердження кількості ERUs, генерованого у звітному періоді в результаті виконання проекту;

- пошук (при необхідності та за згодою замовника) інвестора для здійснення подальшого розвитку системи теплопостачання Донецької області після її реконструкції.

Загальна вартість договору складає 325 000,00 євро (том 5 арк. справи 10-16).

Податковий орган вважає, що позивачем не було включено до бази оподаткування вартість робіт (послуг), виконаних нерезидентом - Європейським інститутом санірування, безпеки, страхування та розробки обладнання та засобів для охорони навколишнього середовища (SVTe.V. м. Бусс, Німеччина) згідно актів виконаних робіт на митній території України на загальну суму 1 796 692,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 359 337,00 грн., у тому числі:

- у жовтні 2006 року на суму 117 769 грн.;

- у березні 2007 року на суму 78 766 грн.;

- у квітні 2007 року на суму 49 896 грн.;

- у червні 2007 року на суму 8 924 грн.;

- у жовтні 2007 року на суму 103 982 грн. (том 2 арк. справи 171).

У свою чергу судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору Європейський інститут санірування, безпеки, страхування та розробки обладнання та засобів для охорони навколишнього середовища (SVTe.V. м. Бусс, Німеччина) виконав роботи (надав послуги) позивачу на загальну суму 1 752 071,24 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 12 жовтня 2006 року б/н (том 5 арк. справи 22-24), від 15 березня 2007 року № 2 (том 5 арк. справи 32-34), від 02 квітня 2007 року № 3 (том 5 арк. справи 39-40), від 22 жовтня 2007 року № 4 (том 5 арк. справи 48-49). Надані послуги оплачені Замовником, про що свідчать наявні в матеріалах справи рахунки № 5056-2006 від 23 листопада 2006 року, № 5109-2007 від 26 березня 2007 року, № 5112-2007 від 02 квітня 2007 року, № 8560-2007 від 29 жовтня 2007 року (том 5 арк. справи 25-26, 35-36, 41-42, 50-51).

Крім того, судом встановлено, що в акті перевірки зазначено про складання акту виконаних робіт № 2 від 15 травня 2007 року на суму 6 650,00 євро (44 621,07 грн.) між Європейським інститутом санірування, безпеки, страхування та розробки обладнання та засобів для охорони навколишнього середовища (SVTe.V. м. Бусс, Німеччина), як виконавцем, та ОКП «Донецьктеплокомуненерго», як замовником. Однак, це твердження податкового органу не знайшло свого підтвердження, так як в матеріалах справи зазначений акт відсутній. Натомість міститься акт виконаних робіт № 2, дата акту не зазначена, складений між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та TUV Industrie Service GmbH - TUV SUD на суму 6 650,00 євро (том 5 арк. справи 46-47). За даних обстави акт виконаних робіт № 2 в якості доказу виконання договору доручення № 50 від 27 лютого 2006 року судом не приймається, тому висновки акту перевірки про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на загальну суму 8 924,00 грн. є необґрунтовані.

Відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Таким чином, база оподаткування для податку на додану вартість по даному договору буде складати:

- у жовтні 2006 року - 93 000,00 євро, що еквівалентно 588 847,17 грн.;

- у березні 2007 року - 59 000,00 євро, що еквівалентно 393 830,30 грн.;

- у квітні 2007 року - 37 000,00 євро, що еквівалентно 249 482,12 грн.;

- у жовтні 2007 року - 72 000,00 євро, що еквівалентно 519 911,64 грн.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування,

визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 цього ж Закону, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

У зв'язку з тим, що першою подією при імпорті послуг було постачання послуг, суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість повинні складати:

- у жовтні 2006 року - 117 769,43 грн.;

- у березні 2007 року - 78 766,06 грн.;

- у квітні 2007 року - 49 896,42 грн.;

- у жовтні 2007 року - 103 982,33 грн.

Таким чином, висновки акту перевірки про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 359 337,00 грн. є обґрунтованими лише в частині, а саме на суму 350 413,00 грн. за податкові періоди - жовтень 2006 року, березень 2007 року, квітень 2007 року, жовтень 2007 року, що також підтверджено висновком № 12/1 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-20134/10/0570.

Проте, податковим органом у ході перевірки визначено лише суми заниження податкового зобов'язання та не визначено суми заниження податкового кредиту. Так, у відповідності до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Як вбачається із позовної заяви та наданих пояснень представником позивача, позивач не спростовує факту заниження податкового зобов'язання за вказаними актами у відповідному розмірі. Крім того, представник позивача зауважила на тому, що позивач занизив податковий кредит по рядку 12.4 декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період. Надані представником позивача пояснення підтверджуються висновком № 12/1 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-20134/10/0570, в якому експерт зазначив, що відповідачем не визначено суму заниження податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, розмір якої складає 350 413,00 грн.

Таким чином, у зв'язку із заниженням ОКП «Донецьктеплокомуненерго» податкового кредиту на суму податку на додану вартість за договором доручення № 50 від 27 лютого 2006 року, суд дійшов висновку про фактичну відсутність у позивача підстав для сплати до бюджету податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 350 413,00 грн.

Крім того, згідно пояснень представника відповідача податковим органом в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні до податкового зобов'язання з податку на додану вартість не враховано суму податкового зобов'язання за податковий період жовтень 2006 року у розмірі 117 769,43 грн. на підставі положень підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку із закінченням строку давності. Отже, розмір податкового зобов'язання, визначений податковим органом у спірному податковому повідомленні-рішення за не включення до бази оподаткування вартості робіт (послуг) за договором доручення № 50 від 27 лютого 2006 року, складає 241 568,00 грн. (розмір основного платежу).

Також, за вказане порушення на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 % суми недоплати, тобто 120 784,00 грн.

Отже, зважаючи на те, що висновки акту перевірки про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на загальну суму 8 924,00 грн. за податковий період червень 2007 року є неправомірними, а також на фактичну відсутність у позивача підстав для сплати до бюджету податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 232 644,00 грн. (78 766,06 грн. за березень 2007 року, 49 896,42 грн. за квітень 2007 року та 103 982,33 грн. за жовтень 2007 року), у зв'язку із заниженням ним податкового кредиту на суму цього податку за господарські операції, що вчинені на виконання договору доручення № 50 від 27 лютого 2006 року, суд вважає, що податкове повідомлення рішення № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року в частині збільшеного податкового зобов'язання у розмірі 241 568,00 грн. основного платежу та 120 784,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню.

Щодо зазначеного в акті перевірки порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення податкового кредиту за рахунок віднесення суми податку на додану вартість по операціях, що фактично не здійснювалися, не мали товарного характеру, та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства на загальну суму податку на додану вартість 1 101,00 грн., в тому числі за березень 2007 року в сумі 1 041,00 грн., за липень 2007 року в сумі 60 грн., суд виходить з наступного.

Перевіркою встановлені взаємовідносини між Відокремленим підрозділом «Дружківкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ТОВ «Лугстройіндустрія» (ЄДРПОУ 34580381). Так, згідно договору купівлі-продажу товару № б/н/37 від 01 лютого 2006 року (том 8 арк. справи 8-9) з урахуванням додаткової угоди від 01 березня 2007 року (том 8 арк. справи 10) продавець (ТОВ «Лугстройіндустрія») продає, а покупець придбає товари у відповідності до накладних. Загальна кількість товару по договору - згідно накладних. Сума договору складає 50 000,00 грн. Доставка товару здійснюється за рахунок продавця та транспортом продавця. Право власності на товар переходить від продавця покупцю в момент передачі товару, що підтверджується підписом представника на накладній.

Згідно наданої податкової накладної від 03 березня 2007 року № 20 (том 4 арк. справи 10) та видаткової накладної від 03 березня 2007 року № 030301 (том 4 арк. справи 9) на виконання договору від 01 лютого 2006 року № б/н/37 ТОВ «Лугстройіндустрія» поставило сталь лист 16 мм. у кількості 1 т., швелер 10 у кількості 0,04 т., кутник 75*75*8 у кількості 0,15 т., тканину халатну у кількості 45 м., тканину двониткову у кількості 85 м., тканину брезентову у кількості 40 м. на загальну суму 6 246,00 грн. у тому числі ПДВ - 1 041,00 грн.

Також, перевіркою встановлені взаємовідносини між Відокремленим підрозділом «Дружківкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ПП «Глазго Сіті» (ЄДРПОУ 34049379). Згідно листа підприємства ОКП «Донецьктеплокомуненерго» від 01 липня 2011 року № 455/08 (том 8 арк. справи 7) договір був укладений спрощеним способом, що передбачено статтею 181 Господарського кодексу України.

Згідно наданої податкової накладної від 30 листопада 2007 року № 382 (том 4 арк. справи 17) та видаткової накладної від 30 листопада 2007 року № 382 (том 4 арк. справи 14) ПП «Глазго Сіті» поставило склополотно ВВГ 400 у кількості 500 кв.м. на суму 360,00 грн. у тому числі ПДВ - 60,00 грн.

В акті перевірки перевіряючі зазначили, що при проведенні перевірки виявлено відсутність договору купівлі-продажу певного товару та документів (товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля), підтверджуючих факт перевезення товарно-матеріальних цінностей від вказаних контрагентів на адресу Відокремленого підрозділу «Дружківкатепломережа». На підставі наведеного зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах Відокремленого підрозділу «Дружківкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» із ПП «Глазго Сіті» та ТОВ «Лугстройіндустрія» не мали реального товарного характеру оскільки товар не перевозився.

Також зазначено, що згідно відповіді Відділу податкової міліції Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції (вх. №3310/7 від 06 жовтня 2009 року) в ході слідчих дій за кримінальною справою № 67-2180 відносно ТОВ «Лугстройіндустрія» прокуратурою Донецької області вилучено печатку «фіктивного» ТОВ «Лугстройіндустрія». А згідно інформації доведеної Управлінням податкової міліції Державної податкової адміністрації ПП «Глазго Сіті» значиться як «фіктивне» СПД.

Крім того, в акті перевірки від 20 листопада 2009 року №2009/23-2/03337119 зазначено, що ТОВ «Лугстройіндустрія» визнано банкрутом, а ПП «Глазго Сіті» відсутнє за місцезнаходженням, перевірити вказані підприємства не має можливості, тому зазначені угоди були укладені з метою несплати Відокремленим підрозділом «Дружківкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» існуючих податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

У зв'язку із наведеним, вказані правочини визнані відповідачем в якості нікчемних та зроблено висновок про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями на загальну суму 1 101,00 грн., у тому числі за березень 2007 року в сумі 1 041,00 грн., за листопад 2007 року в сумі 60,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що перевіряючими не досліджувалась можливість здійснення господарських операцій між Відокремленим підрозділом «Дружківкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» і його контрагентами ПП «Глазго Сіті» та ТОВ «Лугстройіндустрія», а саме не досліджувалась наявність матеріально-технічних можливостей, складських приміщень, трудових ресурсів. Таким чином, факт неможливості здійснення вказаних операцій не встановлений.

Суд зазначає, що господарські операції між ВП «Дружківкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ПП «Глазго Сіті» здійснювались у листопаді 2007 року, а між ВП «Дружківкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ТОВ «Лугстройіндустрія» у березні 2007 року, тобто в той час, коли відомості щодо відсутності за місцезнаходженням, банкрутства, інших обставин, які б викликали сумнів у реальності здійснення цих господарських операцій у зазначені періоди, були відсутні. Судових рішень, якими б було встановлено фіктивність діяльності ПП «Глазго Сіті» або ТОВ «Лугстройіндустрія», не надано.

Суд зауважує, що товарно-транспортні накладні не належать до документів суворої звітності та не можуть бути єдиною підставою для спростування факту наявності у суб'єкта господарювання права на податковий кредит. Тобто, відсутність товарно-транспортних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Крім того, згідно пояснень представника позивача, ТОВ «Лугстройіндустрія» самостійно здійснило постачання товарно-матеріальних цінностей на склад Відокремленого підрозділу «Дружківкатепломережа», а доставка товарно-матеріальних цінностей від ПП «Глазго Сіті» здійснена Відокремленим підрозділом «Дружківкатепломережа», на підтвердження чого наданий дорожній лист вантажного автомобіля від 30 листопада 2007 року № 001865 (том 4 арк. справи 16).

Крім того, на підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем надані: рахунок від 02 березня 2007р. № 1/02/03 на суму 6 246,00 грн. у тому числі 1 041,00 грн. ПДВ від ТОВ «Лугстройіндустрія» (том 4 арк. справи 8); прибуткова накладна від 03 березня 2007 року № ПН-0000127 на сталь лист 16 мм. у кількості 1 т., швелер 10 у кількості 0,04 т., кутник 75*75*8 у кількості 0,15 т., тканину халатну у кількості 45 м., тканину двониткову у кількості 85 м., тканину брезентову у кількості 40 м. на загальну суму 6 246,00 грн. у тому числі ПДВ - 1 041,00 грн. (том 4 арк. справи 11); рахунок-фактура від 29 листопада 2007 року № 133 на суму 360,00 грн., у тому числі 60,00 грн. ПДВ від ПП «Глазго Сіті» (том 4 арк. справи 13); прибуткова накладна від 30 листопада 2007 року № ПН-0000650 на поставку склополотна ВВГ 400 у кількості 500 кв.м. на суму 360,00 грн. у тому числі ПДВ - 60,00 грн. (том 4 арк. справи 18); та витяг із журналу реєстрації довіреностей (том 4 арк. справи 19-20).

Крім того, позивачем надані витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 7155222, із якого вбачається, що станом на 04 жовтня 2010 року ПП «Глазго Сіті» зареєстроване в якості юридичної особи (том 8 арк. справи 119), та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 7154542, з якої вбачається, що ТОВ «Лугстройіндустрія» на момент здійснення господарської операції з позивачем мав підтверджений статус відомостей про юридичну особу (том 8 арк. справи 120-123).

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, відповідно до викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Як вбачається з акту перевірки від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119, підставою для твердження податкового органу щодо нікчемності угод, укладених відокремленим підрозділом позивача з ПП «Глазго Сіті» та ТОВ «Лугстройіндустрія», є висновок такого про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на додану вартість та, таким чином, несплати податкових зобов'язань у повному об'ємі, внаслідок безтоварного характеру проведених операцій.

Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 статті 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту частин 1, 4 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань.

Отже, судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

У підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом пункту 7.5 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту. У ході судового розгляду справи встановлено, що податкові накладні оформлені належним чином, при перевірці їх недоліків також не виявлено.

Відповідно до висновку № 12/1 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-20134/10/0570 висновки акту перевірки від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119 про завищення податкового кредиту за березень 2007 року на суму 1 041,00 грн. та за листопад 2007 року на суму 60,00 грн. документально не підтверджуються (том 6 арк. справи 139-144).

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Слід зазначити, що у частинах 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Також, Суд зауважив на наступному: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. У вказаній справі Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Необхідно також зазначити, що при винесенні рішення у справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальника не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність досліджених господарських операцій з ПП «Глазго Сіті» і ТОВ «Лугстройіндустрія», що у свою чергу доводить про необґрунтованість висновків відповідача стосовно неправомірності формування позивачем податкового кредиту за перевірений період у розмірі 1 101,00 грн. за податковими накладними, що отримані від ПП «Глазго Сіті» та ТОВ «Лугстройіндустрія».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, про відсутність підстав у податкового органу для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням на суму 1 101,00 грн., і застосування у відношенні позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 550,50 грн.

Щодо означеного в акті перевірки порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення податкового кредиту на суму 2 753,00 грн. суд зазначає наступне.

Перевіряючими в акті від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119 зазначено, що Відокремленим підрозділом «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 2 753,00 грн. (за липень 2008 року у сумі 131,00 грн., за вересень 2008 року у сумі 381,00 грн., за жовтень 2008 року у сумі 154,00 грн., за грудень 2008 року у сумі 257,00 грн., за січень 2009 року у сумі 264,00 грн., за березень 2009 року у сумі 987,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 107,00 грн., за травень 2009 року у сумі 472,00 грн.) за отримані товарно-матеріальні цінності по взаєморозрахункам зі Споживчим товариством «Агротехсервіс» (ІПН 255995305412) по податковим накладним, які не відповідають вимогам підпункту «г» підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не вірно вказаний податковий номер покупця, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 2753,00 грн. за господарськими операціями з Споживчим товариством «Агротехсервіс».

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із наведеного вбачається, що єдиною підставою для висновку перевіряючих щодо порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення податкового кредиту на суму 2 753,00 грн. за господарськими операціями зі Споживчим товариством «Агротехсервіс» є твердження відповідача про невірно вказаний податковий номер покупця у податкових накладних.

Підпунктом «г» підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити податковий номер платника податку (продавця та покупця).

Судом досліджено податкові накладні, надані Споживчим товариством «Агротехсервіс», а саме:

- від 09 липня 2008 року № 92 на загальну суму 788,40 грн., у тому числі 131,40 грн.;

- від 02 вересня 2008 року № 30 на загальну суму 1 567,80 грн., у тому числі 261,30 грн.;

- від 02 вересня 2008 року № 31 на загальну суму 718,20 грн., у тому числі 119,70 грн.;

- від 02 жовтня 2008 року № 26 на загальну суму 926,28 грн., у тому числі 154,38 грн.;

- від 25 грудня 2008 року № 148 на загальну суму 1 540,68 грн., у тому числі 256,78 грн.;

- від 22 січня 2009 року № 64 на загальну суму 1 584,00 грн., у тому числі 264,00 грн.;

- від 23 березня 2009 року № 174 на загальну суму 5 923,20 грн., у тому числі 987,20 грн.;

- від 01 квітня 2009 року № 5 на загальну суму 642,00 грн., у тому числі 107,00 грн.;

- від 06 квітня 2009 року № 44 на загальну суму 1 050,00 грн., у тому числі 175,00 грн.;

- від 30 квітня 2009 року № 236 на загальну суму 1 780,80 грн., у тому числі 296,80 грн.; (том 4 арк. справи 159-168).

Дослідивши зазначені податкові накладні судом встановлено, що в якості покупця зазначено безпосередньо ОКП «Донецьктеплокомуненерго» із відповідним індивідуальним податковим номером покупця - 033371105621.

Згідно загальних положень акту перевірки від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» має ідентичний до зазначеного індивідуальний податковий номер - 033371105621. Вказаний індивідуальний податковий номер також зазначений у свідоцтві позивача про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22 червня 2001 року № 07282047 (НБ № 081719) (том 6 арк. справи 195).

Таким чином, у зазначених податкових накладних індивідуальний податковий номер 033371105621 покупця ОКП «Донецьктеплокомуненерго» зазначений вірно.

У відповідності до висновку № 12/1 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-20134/10/0570 висновки акту перевірки від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119 про завищення податкового кредиту на загальну суму 2 753,00 грн. документально не підтверджуються (том 6 арк. справи 58-61).

На підставі наведеного, суд вважає помилковим твердження відповідача про невірно вказаний податковий номер покупця у вказаних податкових накладних та, відповідно, про завищення податкового кредиту на загальну суму 2 753,00 грн., у тому числі за липень 2008 року у сумі 131,00 грн., за вересень 2008 року у сумі 381,00 грн., за жовтень 2008 року у сумі 154,00 грн., за грудень 2008 року у сумі 257,00 грн., за січень 2009 року у сумі 264,00 грн., за березень 2009 року у сумі 987,00 грн., за квітень 2009 року у сумі 107,00 грн., за травень 2009 року у сумі 472,00 грн.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення також підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 753,00 грн. основного платежу та 1 666,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно акту від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119 перевіркою Відокремленого підрозділу «Єнакієветеполомережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 518,88 грн., у тому числі за липень 2007 року в сумі 10,70 грн., за жовтень 2007 року у сумі 99,01 грн., за лютий 2008 року у сумі 948,91 грн., за липень 2008 року у сумі 110,75 грн., за вересень 2008 року у сумі 257,83 грн., за грудень 2008 року у сумі 991,67 грн., внаслідок не віднесення сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань по операціям з безоплатної передачі товарно-матеріальних цінностей, а саме - безоплатне надання працівникам підприємства, зайнятим на роботах з особливо шкідливими умовами праці по встановленим нормам молочної продукції на підставі вимог статті 166 Кодексу законів про працю України.

Також, перевіркою Відокремленого підрозділу «Жданівкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 793,39 грн., у тому числі за жовтень 2006 року на суму 58,04 грн., у листопаді 2006 року на суму 44,85 грн., у грудні 2006 року на суму 54,60 грн., у липні 2007 року на суму 258,30 грн., у червні 2008 року на суму 377,60 грн. внаслідок не віднесення до складу податкових зобов'язань сум податку на додану вартість з безоплатної передачі товарів (молока) працівникам підприємства.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 вказаного Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Частиною першою статті 166 Кодексу законів про працю України встановлено, що на роботах зі шкідливими умовами праці працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

На підставі частин першої та другої статті 7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що пільги і компенсації працівникам за важкі та шкідливі умови праці, які надаються роботодавцями в межах трудового законодавства, не є поставкою товару без оплати чи операцією з безоплатної поставки товару в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки здійснюється не в межах цивільного чи господарського обороту, а у зв'язку із врегульованим спеціальним законодавством трудових відносин між роботодавцем та працівником.

Крім того, згідно висновку № 12/1 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-20134/10/0570 висновки акту перевірки про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість по Відокремленому підрозділу «Жданівкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на загальну суму 793,39 грн. та по Відокремленому підрозділу «Єнакієветеполомережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на загальну суму 2 518,88 грн. документально не підтверджуються (том 6 арк. справи 144-146).

Таким чином, висновки акту перевірки від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119 про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість по Відокремленому підрозділу «Жданівкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на загальну суму 793,39 грн. та по Відокремленому підрозділу «Єнакієветеполомережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на загальну суму 2 518,88 грн. є безпідставними.

Із пояснень представника відповідача встановлено, що до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом включено наступні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказане порушення: 2 519,00 грн. за основним платежем та 1 259,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - по Відокремленому підрозділу «Єнакієветеполомережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго», а також 691,00 грн. за основним платежем (58,04 грн. за жовтень 2006 року та 44,85 грн. за листопад 2006 року не включено, причиною чого є закінчення строку давності) і 345,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - по Відокремленому підрозділу «Жданівкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго». У зв'язку зі встановленою судом безпідставністю висновків акту перевірки щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на зазначені суми, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення також і в цій частині.

Стосовно порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 453,00 грн., у тому числі у грудні 2006 року на суму 329,00 грн. (158,00 грн.+171,00 грн.), у січня 2007 року на суму 177,00 грн., у листопаді 2007 року на суму 291,06 грн., у грудні 2007 року на суму 1 088,00 грн., у лютому 2008 року на суму 63,25 грн., у березні 2008 року на суму 12,69 грн., у квітні 2008 року на суму 63,25 грн., у червні 2008 року на суму 33,31 грн., у листопаді 2008 року на суму 99,84 грн., у грудні 2008 року на суму 556,00 грн. (373,00 грн.+183,00 грн.), у лютому 2009 року на суму 583,00 грн., у березні 2009 року на суму 156,00 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки від 20 листопада 2009 року № 2009/23-2/03337119 зазначено, що перевіркою структурної одиниці позивача Відокремленого підрозділу «Жданівкатепломережа» встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» всього на суму 1 727,59 грн., у тому числі у періодах, суми яких включено до розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме: у грудні 2006 року на суму 158,00 грн., у лютому 2008 року на суму 63,25 грн., у березні 2008 року на суму 12,69 грн., у квітні 2008 року на суму 63,25 грн., у червні 2008 року на суму 33,31 грн., у листопаді 2008 року на суму 99,84 грн., у грудні 2008 року на суму 183,12 грн., у березні 2009 року на суму 156,00 грн.

Судом встановлено, що між Управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради (Платник) та ВП «Жданівкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Постачальник) укладено договори фінансування житлово-комунальних послуг, наданих пільговій категорії громадян «Інваліди по зору 1, 2 групи» № б/н від 05 січня 2005 року, № 1 від 01 січня 2007 року та № б/н від 05 січня 2009 року (том 10 арк. справи 90-92), згідно умов яких сторони беруть на себе взаємні зобов'язання по здійсненню заходів із соціального захисту по забезпеченню теплопостачання пільгової категорії громадян «Інваліди по зору 1, 2 групи», а саме постачальник надає послуги по теплопостачанню пільговій категорії населення, а платник здійснює фінансування пільгової категорії населення на оплату послуг по теплопостачанню в межах лімітів.

Згідно виписок (реєстрів) Єдиного розрахункового центру ОКП «Донецьктеплокомуненерго» по рахунку 682 «Внутрішні розрахунки» ним було отримано оплату пільг інвалідів по зору 1-2 груп (КЕКВ 1343) від Управління праці та соціального захисту населення:

- 27 грудня 2006 року в сумі 947,99 грн., у тому числі ПДВ 158,00 грн.;

- 18 лютого 2008 року в сумі 379,52 грн., у тому числі ПДВ 63,25 грн.;

- 19 березня 2008 року в сумі 76,11 грн., у тому числі ПДВ 12,69 грн.;

- 16 квітня 2008 року в сумі 379,52 грн., у тому числі ПДВ 63,25 грн.;

- 27 червня 2008 року в сумі 199,83 грн., у тому числі ПДВ 33,31 грн.;

- 20 листопада 2008 року в сумі 599,03 грн., у тому числі ПДВ 99,84 грн.;

- 23 грудня 2008 року в сумі 1 098,72 грн., у тому числі ПДВ 183,12 грн.;

- 16 березня 2009 року в сумі 532,14 грн., у тому числі ПДВ 88,69 грн.;

- 26 березня 2009 року в сумі 401,50 грн., у тому числі ПДВ 66,92 грн.

У бухгалтерському обліку зроблено запис Дт 682 «Внутрішні розрахунки» Кт 486 «Цільове фінансування та цільові поступлення (пільги інвалідів по зору)».

На підставі наведеного податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 пункту 4.1 статті 4, пункту 11.11 статті 11, пункту 1.11 статті 1, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на вищезазначені суми.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була дійсна на момент вчинення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У пункті 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що

тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

За визначенням пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Таким чином, дослідивши вищезазначене, суд приходить до висновку про правомірність висновків податкового органу щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на вищезазначені суми по ВО «Жданівкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

Крім того, податковим органом перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2009 року встановив його завищення всього у сумі 22 449,00 грн., у тому числі за періоди суми яких включено до розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме: за грудень 2006 року на суму 171,00 грн., за січень 2007 року на суму 177,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2009 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість:

за грудень 2006 року у сумі 5 679 992,00 грн., проте перевіркою встановлено суму 5 679 821,00 грн., відхилення складає 171,00 грн.;

за січень 2007 року у сумі 6 670 621,00 грн., проте перевіркою встановлено суму 6 670 444,00 грн., відхилення складає 177,00 грн.

На формування показників у податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-16.4) за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2009 року мало вплив здійснення операцій з матеріалів, палива, запасних частин, товарів, інших необоротних матеріальних активів, обладнання по фінансовому лізингу, електроенергії, газу, води та придбання послуг по налагодженню обладнання, реконструкції котельних послуг (опалення), послуг зв'язку, транспортних послуг, послуг СЕС, основних фонів, сплати ПДВ митним органам приввезенні товарів на митну територію України та інше.

При визначенні сум податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та послуг, які в подальшому використовуються в господарській діяльності з метою надання послуг з постачання теплової енергії населенню, бюджетним установам, а також іншим суб'єктам господарювання, які зазначені в пункті 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством застосовується касовий метод, тобто датою виникнення права на податковий кредит є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку підприємства або дата надання інших видів компенсації отриманих послуг.

На пропонування суду представником позивача не надано обґрунтованих пояснень, що підтверджувалися б доказами, про причини необхідності скасування спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Також, в акті перевірки зазначено, що перевіркою структурної одиниці ВП «Харцизьктепломережа» встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 декларації з податку на додану вартість на митній території України товарів, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % всього у сумі 1 247,00 грн., у тому числі за листопад 2007 року в сумі 291,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 373,00 грн., за лютий 2009 року в умі 583,00 грн.

На порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство до складу податкового кредиту включило двічі одні і ті ж самі податкові накладні, отримані від ТОВ фірма «Енерго», а саме: податкову накладну № 122 від 07 лютого 2007 року на суму 566,32 грн., у тому числі ПДВ 94,39 грн., підприємство до податкового кредиту віднесло спочатку у березні 2007 року, а потім у листопаді 2007 року; податкову накладну № 33 від 30 березня 2007 року на суму 1 180,00 грн., у тому числі ПДВ 196,67 грн., підприємство до податкового кредиту віднесло спочатку у квітні 2007 року, а потім у листопаді 2007 року. В результаті податковий кредит завищено у листопаді 2007 року на 291,06 грн.

У грудні 2008 року позивач до складу податкового кредиту включило суму ПДВ більше, ніж отримало товарно-матеріальних цінностей, а саме підприємство отримало трубу від ТОВ «ТО Техпром» згідно накладної № 23126 від 23 грудня 2008 року на суму 2 238,77, у тому числі ПДВ 373,13 грн., а податкових накладних отримало на суму 4 477,54 грн., у тому числі ПДВ 746,26 грн.: податкову накладну № 23126 від 23 грудня 2008 року на суму 2 238,77 грн., у тому числі ПДВ 373,13 грн.; податкову накладну № 23/26 від 23 грудня 2008 року на суму 2 238,77 грн., у тому числі ПДВ 373,13 грн. (том 10 арк. справи 107-108). В результаті податковий кредит завищено у грудні 2008 року на 373,13 грн.

У лютому 2009 року позивач до складу податкового кредиту включив суму ПДВ більше, ніж отримало послуг, а саме підприємство отримало послуги в якості ремонту обладнання від ТОВ «Механік» згідно акту здачі-приймання М-00000396 від 12 березня 2009 року на суму 6 600,00 грн., у тому числі ПДВ 1 100 грн., а податкових накладних по попередній оплаті отримало на суму 10 100,00 грн., у тому числі ПДВ 1 683,33 грн.: податкову накладну № 286 від 23 лютого 2009 року на суму 1 600,00 грн., у тому числі ПДВ 266,67 грн.; податкову накладну № 287 від 24 лютого 2009 року на суму 1 500,00 грн., у тому числі ПДВ 250,00 грн.; податкову накладну № 295-1 від 26 лютого 2009 року на суму 3 500,00 грн., у тому числі ПДВ 583,33 грн.; податкову накладну № 391 від 26 лютого 2009 року на суму 3 500,00 грн., у тому числі ПДВ 583,33 грн. (том 10 арк. справи 97-100). В результаті податковий кредит завищено у лютому 2009 року на 583,33 грн.

Вказані висновки податкового органу зроблені на підставі дослідження накладних, податкових накладних, реєстру отриманих та виданих податкових накладних (том 10 арк. справи 101-102, 105-106), декларацій з податку на додану вартість (том 10 арк. справи 93-96, 103-104) кореспонденції бухгалтерських рахунків Дт 644 «Податковий кредит» Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», Кт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», акту здачі-приймання.

Зважаючи на викладене, суд вважає вказані висновки податкового органу обґрунтованими.

Окрім цього, в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2009 року встановлено їх заниження на суму 1 701 333,00 грн., у тому числі за грудень 2007 року на суму 1 088,00 грн. - задекларована позивачем у грудні 2007 року сума складає 13 101 051,00 грн., в той час як перевіркою встановлено суму 13 102 139,00 грн. - відхилення складає 1 088,00 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1-8.4) встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операції з надання послуг теплопостачання, гарячого водопостачання населенню, організаціям, установам від продажу обладнання, виконання робіт по ремонту, монтажу, налагодженню обладнання, реконструкції котельних, виконання підрядних робіт, послуг зберігання, оренди, очищення води, прибирання сміття, вартості товарно-матеріальних цінностей, використання не в господарській діяльності та інше.

На пропозицію суду представником позивача також не надано пояснень та не обґрунтовано свою позицію щодо неправомірності висновків податкового органу щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2007 року на суму 1 088,00 грн.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність і обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 453,00 грн.

З пояснень представника відповідача (том 10 арк. справи 21) судом встановлено, що за встановлене порушення до позивача податковим органом застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 096,00 грн.: 1 726,50 грн. - на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та 369,50 грн. - на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби частково не довела правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, таким чином позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року на загальну суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 3 531 809,50 грн., у тому числі 1 908 492 грн. 00 коп. за основним платежем та 1 623 317,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню через їх безпідставність.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам, тобто 2,26 грн. (арк. справи 3).

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 531 809 (три мільйони п'ятсот тридцять одна тисяча вісімсот дев'ять) гривень 50 коп., у тому числі 1 908 492 (один мільйон дев'ятсот вісім тисяч чотириста дев'яносто дві) гривні 00 коп. за основним платежем та 1 623 317 (один мільйон шістсот двадцять три тисячі триста сімнадцять) гривень 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (ідентифікаційний код 03337119, місцезнаходження: 83086, м. Донецьк, вул. Донецька, б.38) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 (дві) гривні 26 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 травня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 20 травня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.


Суд	Донецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	15.05.2013
Оприлюднено	29.05.2013
Номер документу	31462235
Судочинство	Адміністративне

Зінченко О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 15.05.2013 по справі 2а/0570/15322/2012ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —2а/0570/15322/2012

Постанова від 15.05.2013

Постанова
від 15.05.2013 по справі 2а/0570/15322/2012
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД