Ухвала

від 22.05.2013 по справі 2а-8895/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 р.Справа № 2а-8895/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод ЖБК-5» до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський завод ЖБК-5» (далі по тексту ТОВ «Харківський завод ЖБК-5»), звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень відповідача - Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Індустріальна МДПІ) від 18 липня 2012 року:

- №0000652210, яким, внаслідок встановлених порушень п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 507.093 грн. 00 коп., з яких у т.ч. 507.092 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- №0000662210, яким за порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6.ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 304.544 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 06.07.2012 року за №1376/22-106/37368159 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Харківських завод ЖБК-5» (код за ЄДРПОУ 37368159) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного законодавства за період з 25.10.2010 року по 31.03.2012 року» (далі - Акт перевірки). На думку позивача, формування ТОВ «Харківський завод ЖБК-5» податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Промспец Консалтинг» підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року позовні вимоги підприємства задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Індустріальна МДПІ, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ТОВ «Харківський завод ЖБК-5».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Індустріальною МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Харківський завод ЖБК-5» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.10.2010 по 31.03.2012, валютного законодавства за період з 25.10.2010 по 31.03.2012 відповідно до затвердженого плану перевірки за результатами якої складено Акт перевірки №1376/22-106/37368159 від 06.07.2012 року (т. 1 а.с. 177-238).

Згідно з висновками Акта перевірки №1376/22-106/37368159 від 06.07.2012 року встановлено порушення позивачем:

1) п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями), пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 50.7092 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 у сумі 8.701 грн., 2 квартал 2011 у сумі 7.755 грн., 3 квартал 2011 у сумі 240.299 грн., 4 квартал 2011 у сумі 250.337 грн.;

2) п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого завищено залишок від'ємного значення р.24 який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 304.544 грн. у т.ч. за березень 2012 року у сумі 304.544 грн.;

3) пп.169.2.2 п.169.2 ст. 169 ПК України внаслідок чого встановлено неутримання податку на доходи фізичних осіб у сумі 2.187,67 грн., а саме: за серпень 2011 у сумі 211,71 грн., за вересень 2011 у сумі 493,99 грн., за жовтень 2011 у сумі 564,56 грн., за листопад 2011 у сумі 564,56 грн., за грудень 2011 у сумі 352,85 грн.

Вказаних висновків Індустріальна МДПІ дійшла, у тому числі, з урахуванням інформації, отриманої від податкових органів, що міститься в актах перевірок контрагентів підприємства-позивача:

- акт ДПІ у Київському районі м. Харкова від 09.03.2011 року №718/10-018/33677233 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Світ Кассандри-350» (код ЄДРПОУ 33677233) з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року»;

- актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 01.06.2011 року №1253/15-05-14/37091549 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальність «Промспец консалтинг» (код ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року» та від 30.06.2011 року №1482/15-05-14/37091549 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец консалтинг» (код ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року»,

- акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 21.10.2011 року №111/23-02-05/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» код ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Агро-Синергетика» (код за ЄДРПОУ 36457295) та ТОВ «Торговий Дім-Атон»(код ЄДРПОУ 36698743) за період липень 2011 р., ТОВ «Агро-Синергетика»(код ЄДРПОУ 36457295), ТОВ «Експертно-Консалтингова Група «Анталекс» (код за ЄДРПОУ 34951612) за період серпень 2011 р. їх реальності та повноти відображення в обліку»;

- акту ДПІ у Московському районі м. Харкова від 14.10.2011 року №866/23/32439675 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Завод ЖБК-5»(код ЄДРПОУ 32439675) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платником податків та зборів ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (код ЄДРПОУ 36987611) їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2011»;

- акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 20.10.2011 року №84/23-02-09/36987611 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбуд-монтажінвест» код ЄДРПОУ 36987611 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Техноспецмаркетинг» код ЄДРПОУ 37366942 їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011 р.»;

- акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 13.12.2011 року №249/23-02-09/36987611 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбуд-монтажінвест» код ЄДРПОУ 36987611 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Техноспецмаркетинг» код ЄДРПОУ 37366942 їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень-жовтень 2011 р.»;

- акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 26.01.2012 року №42/15-02-36/36987611 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (код ЄДРПОУ 36987611), щодо підтвердження господарських відносин по операціям за період листопад 2011 року».

На підставі цих актів податковим органом встановлено, що контрагенти позивача мають наступні ознаки нереальності здійснення господарської діяльності: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. зі спеціальною освітою, наявність в штаті тільки керівних посад, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності, розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок, про нікчемність правочинів та відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ПП «Світ Кассандри-350», ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Завод ЖБК-5», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», встановлено, що ТОВ «Харківський завод ЖБК-5»в результаті операцій, проведених з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Промспецконсалтинг», ПП «Світ Кассандри-350»та ТОВ «Завод ЖБК-5» не мало можливості отримувати роботи (послуги) та товарно-матеріальні цінності.

На підставі висновків акту перевірки №1376/22-106/37368159 від 06.07.2012 року Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000652210 від 18.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 507093,00 грн., з яких: 507092,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 10); та податкове повідомлення-рішення №0000662210 від 18.07.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 304544,00 грн. (т. 1 а.с. 11).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Харківський завод ЖБК-5», колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону - валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змістового аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (подалі ПК України), відповідно до п. 198.1 ст. 198 якого право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких актив як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, надані президентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачанні яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу).

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітної періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138;

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивач - ТОВ «Харківський завод ЖБК-5» має документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Світ Кассандри-350», ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Завод ЖБК-5», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест».

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування позивача податковим органом не констатовано порушень законодавства, що стосуються обставин виконання договірних відносин.

Позивачем належним чином оформлено всі первинні фінансово - господарські відносини з вищезазначеними контрагентами, позивачем надано первинні документи, які повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами, надані документи не мають дефектів форми, змісту або походження,документи не суперечать вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.201 Податкового кодексу України, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів, судом правомірно встановлено, що виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи договором, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями та іншими первинними документами, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року по справі № 2а-8895/12/2070 - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27 травня 2013 року.

Згідно з оригіналом: Л.В. Мельнікова