Постанова

від 16.05.2013 по справі 826/4859/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2013 року 14:58 № 826/4859/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Пильгун О.О.,

від відповідача: Уголькова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Феско Дистриб'юшн» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень № 0001472280, № 0001482280 від 13 лютого 2013 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Феско Дистриб'юшн» (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення №0001472280, №0001482280 від 13.02.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний холдинг» (код за ЄДРПОУ 33547165) за січень - березень 2011 року порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звернув увагу на те, що відповідач неправомірно самостійно (без рішення суду) визнав недійсним договір між позивачем та зазначеним контрагентом, в силу чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив у задоволення позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

З огляду на це, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ «Феско Дистриб'юшн» (код ЄДРПОУ 35645067) зареєстроване Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 21.01.2008 року, взято на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі ДПС 22.01.2008 р. (індивідуальний податковий номер 356450626501) та зареєстровано як платника податку на додану вартість з 13.02.2008 р. згідно з Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100099292, яке було анульовано у зв'язку з перереєстрацією та замінено Свідоцтвом про реєстрацію платником податку на додану вартість № 200042605 від 28.04.2012 р.

Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Феско Дистиб'юшн» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Інвестиційний Холдинг» (код за ЄДРПОУ 33547165) за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 р., за результатами якої складено Акт про результати документальної позапланової перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Феско Дистриб'юшн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Інвестиційний Холдинг» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, №35/1-22-80-35645067 від 24.01.2013 року (надалі - Акт перевірки № 35/1-22-80-35645067).

Згідно з висновками Акта перевірки № 35/1-22-80-35645067 позивачем порушено:

- абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 187 845,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011р. в сумі 187 845,00 грн.;

- п.198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 150 276,00 грн. в тому числі за січень 2011р. на суму 71 981,00 грн., за лютий 2011р. на суму 78 295,00 грн.

На підставі Акту перевірки № 35/1-22-80-35645067 відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 13.02.2013 р. № 0001472280 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 150 278,00 грн., з яких 150 277,00 грн. - за основним платежем, а 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0001482280 від 13.02.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 187 846,00 грн., з яких 187 845,00 грн. - за основним платежем, а 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем задекларовано валові витрати у розмірі 751 379,00 грн. та сформовано податковий кредит у розмірі 150 275,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Український інвестиційний холдинг».

Правомірність формування податкового кредиту не визнається відповідачем з тих підстав, що відповідачем отримано наступні акти ДПІ у Печерському районі м. Києва:

- від 06.05.2011р. № 481/2306/33547165 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.;

- від 15.06.2011р. № 704/2306/33547165 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р.

Згідно з цими актами встановлено відсутність у ТОВ «Український інвестиційний холдинг» об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та покупців по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р.

Викладене, на думку відповідача, свідчить про відсутність у ТОВ «Український інвестиційний холдинг» реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг), в тому числі на користь ТОВ «Феско Дистиб'юшн», що вказує на укладення угод без мети настання реальних наслідків.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що усі операції з надання послуг позивача з ТОВ «Український інвестиційний холдинг»є нікчемними.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи позивача доведеними, а податкові повідомлення - рішення - протиправними, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 01 січня 2011 року між ТОВ «Феско Дистиб'юшн» (Замовник) та ТОВ «Український інвестиційний холдинг» (Виконавець) укладено Договір №01/01/11 про надання маркетингових послуг. Відповідно до вказаного договору Виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику маркетингові та рекламні послуги, а Замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх відповідно до умов договору (п. 1.1 ). Здача-приймання виконання робіт здійснюється після підписання акту виконаних робіт (п.4.3); за надання послуг передбачених даним договором Замовник сплачує Виконавцю суму передбачену додатками (п.5.1).

Додатком № 3 від 01.02.2011 р. до договору було погоджено перелік торгівельних точок, в яких надаються маркетингові та рекламні послуги (том І, а.с. 76-80).

На виконання умов договору № 01/01/11 ТОВ «Український інвестиційний холдинг» надало позивачу обумовлені договором послуги на загальну суму 901 655,04 грн., в тому числі ПДВ -150 275,84 грн., про що свідчать акт здачі - прийняття робіт № уих170101 від 17.01.2011 р. на суму 215 941,44 грн., акт здачі - прийняття робіт № уих310101 від 31.01.2011 р. на суму 215 941,44 грн., акт здачі - прийняття робіт № уих140211 від 14.02.2011 р. на суму 234 886,08 грн. та акт здачі - прийняття робіт № уих280211 від 28.02.2011 р. на суму 234 886,08 грн. на виконання маркетингових послуг по передпродажній підготовці товару.

За наслідками надання зазначених вище послуг ТОВ «Український інвестиційний холдинг» було виписано на користь позивача податкові накладні на загальну суму ПДВ 150 275,84 грн.: №170101 від 17 січня 2011 року на суму 215 941,44 грн., в тому числі ПДВ - 35 990,24 грн., № 310101 від 31 січня 2011 року на суму 215 941,44 грн., в тому числі ПДВ - 35 990,24 грн., № 41 від 14 лютого 2011 року на суму 234 886,08 грн., в тому числі ПДВ - 39 147,68 грн., № 117 від 28 лютого 2011 року на суму 234 886,08 грн., в тому числі ПДВ - 39 147,68 грн., які були складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Український інвестиційний холдинг», тобто в момент підписання сторонами актів виконаних робіт.

Позивачем здійснено оплату отриманих від ТОВ «Український інвестиційний холдинг» послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями на суму 901 655,04 грн. в тому числі ПДВ - 150 275,84 грн., а саме:

- від 09.02.2011р. №71 проведена оплата на суму - 215 941,44 грн., в тому числі ПДВ - 35 990,24 грн.;

- від 15.02.2011р. №79 проведена оплата на суму - 215 941,44 грн., в тому числі ПДВ - 35 990,24 грн.;

- від 09.03.2011р. №118 проведена оплата на суму - 234 886,08 грн., в тому числі ПДВ - 39 147,68 грн.;

- від 14.03.2011р. №124 проведена оплата на суму - 234 886,08 грн., в тому числі ПДВ - 39 147,68 грн.

Як вбачається з наданих позивачем документів, дані послуги були використані позивачем для виконання своїх обов'язків перед замовниками, що підтверджується нижче викладеними обставинами.

На підставі документів, складених у зв'язку з виконанням вказаних договорів, позивач сформував податковий кредит та валові витрати.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001472280 від 13 лютого 2013 року, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Феско Дистриб'юшн» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судом (згідно інформації, викладеної в актах перевірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг» № 704/2306/33547165 від 15.06.2011, №481/2306/33547165 від 06.05.2011) у періоді, за який проводилась перевірка, ТОВ «Український інвестиційний холдинг» був платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.02.2009 № 100191595 (том І, а.с. 191-213).

Даних про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Український інвестиційний холдинг» вищезазначені акти перевірок не містять та відповідачем суду не надано.

В свою чергу податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «Український інвестиційний холдинг», копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій постачальник позивача був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлений, перебував на обліку в податкових органах як платники податку на додану вартість.

Так, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.13 №16450959 підтверджує (том І, а.с. 181-182), що ТОВ «Український інвестиційний холдинг» станом на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати в такому реєстрі станом на момент розгляду справи.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів того, що контрагент позивача - ТОВ «Український інвестиційний холдинг» на момент проведення господарських операцій був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку була припинена або підприємство виключено з ЄДРПФОП, а отже повідомлені відповідачем дані не можуть бути свідченням дефекту правового статусу підприємства.

Як встановлено судом, отримані позивачем від наведеного контрагента послуги в повному обсязі ним оплачені шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника (виконавця), в тому числі, податку на додану вартість в ціні вказаних послуг, про що свідчать банківські виписки. Проти вказаного факту відповідач не заперечує.

Вирішуючи питання про реальність виконання договорів про надання послуг, укладених між ТОВ «Феско Дистриб'юшн» та ТОВ «Український інвестиційний холдинг», та придбання (замовлення) таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи свідчать, що маркетингові послуги, які надавались ТОВ «Український інвестиційний холдинг», фактично замовлялися позивачем з метою належного виконання своїх зобов'язань перед замовниками - ДП «Фірма Леда», ТОВ «Юнімілк», ВАТ «ВГП» та ТОВ «Промислово - торгівельна компанія Шабо».

Так, 01.03.2009 р. між ТОВ «Феско Дистриб'юшн» (Виконавець) та ДП «Фірма Леда» (Замовник) укладено договір № 08/03, за умовами якого ТОВ «Феско Дистриб'юшн» взято на себе зобов'язання надати Замовнику маркетингові послуги та послуги по передпродажній підготовці Товару. Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між ТОВ «Феско Дистриб'юшн» та ДП «Фірма Леда» актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000002 від 31.01.2011 р. та виписаними ТОВ «Феско Дистриб'юшн» на адресу ДП «Фірма Леда» податковою накладною № 34 від 31.01.2011 р.

01.11.2008 р. між ТОВ «Феско Дистриб'юшн» (Виконавець) та ТОВ «Юнімілк» (Замовник) укладено договір № 107, за умовами якого ТОВ«Феско Дистриб'юшн» взято на себе зобов'язання надати Замовнику маркетингові послуги та послуги по передпродажній підготовці Товару. Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між ТОВ «Феско Дистриб'юшн» та ТОВ «Юнімілк» актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000153 від 28.02.2011 р., № ОУ-0000154 від 28.02.2011 р., та виписаними ТОВ «Феско Дистриб'юшн» на адресу ТОВ «Юнімілк» податковими накладними № 154 від 28.02.2011 р., № 155 від 28.02.2011 р.

01.12.2009 р. між ТОВ «Феско Дистриб'юшн» (Виконавець) та ВАТ «ВГП» (Замовник) укладено договір № 37, за умовами якого ТОВ «Феско Дистриб'юшн» взято на себе зобов'язання надати Замовнику маркетингові послуги та послуги по передпродажній підготовці Товару. Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між ТОВ «Феско Дистриб'юшн» та ВАТ «ВГП» актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000089 від 14.02.2011 р., № ОУ-0000144 від 28.02.2011 р., та виписаними ТОВ «Феско Дистриб'юшн» на адресу ВАТ «ВГП» податковими накладними № 89 від 14.02.2011 р., № 123 від 28.02.2011 р.

Також, 11.11.2009 р. між ТОВ «Феско Дистриб'юшн» (Виконавець) та ТОВ «Промислово - торгівельна компанія Шабо» (Замовник) укладено договір № 11-11-09, за умовами якого ТОВ «Феско Дистриб'юшн» взято на себе зобов'язання надати Замовнику мерчендайзингові послуги та послуги промоутерів. Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між ТОВ «Феско Дистриб'юшн» та ТОВ «Промислово - торгівельна компанія Шабо» актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000030 від 16.01.2011 р., № ОУ-0000031 від 16.01.2011 р., №ОУ-0000001 від 31.01.2011р., №ОУ-0000070 від 31.01.2011р., №ОУ-0000085 від 14.02.2011р., №ОУ-0000106 від 14.02.2011р., №ОУ-0000151 від 28.02.2011р., №ОУ-0000117 від 28.02.2011р., №ОУ-0000109 від 28.02.2011р., та виписаними ТОВ «Феско Дистриб'юшн» на адресу ТОВ «Промислово - торгівельна компанія Шабо» податковими накладними № 2 від 16.01.2011 р., № 3 від 16.01.2011 р., №1 від 31.01.2011р., №70 від 31.01.2011р., №85 від 14.02.2011р., №106 від 14.02.2011р., №129 від 28.02.2011р., №115 від 28.02.2011р., №109 від 28.02.2011р.

Послуги, що були виконані ТОВ «Український інвестиційний холдинг» і передані позивачу, в подальшому були передані замовникам - ДП «Фірма Леда», ТОВ «Юнімілк», ВАТ «ВГП» та ТОВ «Промислово - торгівельна компанія Шабо». Реальність виконання робіт (надання послуг), їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю послуг, виконаних ТОВ «Український інвестиційний холдинг» та послуг, реально прийнятих замовниками, їх найменуванням, обсягом, строками виконання, підтвердженням чого є надані позивачем договори, акти передачі робіт позивачем замовникам та актами виконаних робіт, переданих ТОВ «Український інвестиційний холдинг» позивачу.

Таким чином, придбання послуг у ТОВ «Український інвестиційний холдинг» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності, що спрямована на отримання доходу.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

За результатами дослідження первинних документів бухгалтерського обліку господарських операцій між ТОВ «Феско Дистриб'юшн», ТОВ «Український інвестиційний холдинг» та замовниками послуг, суд дійшов висновку, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV, а податкові накладні, виписані ТОВ «Український інвестиційний холдинг» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України.

Представник відповідача не заперечував, що за січень - березень 2011 року всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ «Український інвестиційний холдинг» та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі, зауваження по наданих документах, порядку їх оформлення відсутні.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не передбачено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на акти перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 06.05.2011р. № 481/2306/33547165 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. та від 15.06.2011р. № 704/2306/33547165 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р. оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, суд звертає увагу, що вказані акти було складено, як зазначено у них (том І, а.с. 191-213), у зв'язку з відсутністю ТОВ «Український інвестиційний холдинг» за зареєстрованим місцезнаходженням. Як вбачається зі змісту наведених актів, первинні документи, якими б підтверджувались чи спростовувались господарські відносини між ТОВ «Феско Дистриб'юшн» і ТОВ «Український інвестиційний холдинг» податковим органом не досліджувались.

Як вбачається зі змісту наведених актів перевірок, викладена у них інформація про відсутність у ТОВ «Український інвестиційний холдинг» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання ґрунтується виключно на даних податкового обліку підприємства.

В той же час, суд вважає, що підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є документи бухгалтерського обліку , які в ході проведення перевірок контрагента не аналізувались. Тобто фактично обставини щодо відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірялись, акти перевірок не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки. Такі висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси тощо.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ «Український інвестиційний холдинг» не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, висновок про відсутність фактичного виконання ТОВ «Український інвестиційний холдинг» своїх зобов'язань ґрунтується лише на припущенні про відсутність у контрагента позивача документів, що підтверджують здійснення відповідних операцій. Однак, самі по собі такі припущення не можуть бути підставою для донарахування ТОВ «Феско Дистриб'юшн» податкових зобов'язань.

Також помилковим є висновок відповідача про неправомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту з тих підстав, що ТОВ «Український інвестиційний холдинг» сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ «КК «Пріоритет», яким не підтверджено взаємовідносини з ТОВ «Український інвестиційний холдинг», оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податкуне може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про можливі дефекти статусу постачальників товарів (робіт, послуг) у другому, третьому та наступних ланцюгах поставок, в матеріалах справи відсутні.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Український інвестиційний холдинг», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання результатів робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Український інвестиційний холдинг» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В Акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Феско Дистриб'юшн» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за січень-лютий 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем пунктів п.198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення № 0001472280 від 13 лютого 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 150 278,00 грн., є неправомірними.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001482280 від 13 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування податком на прибуток підприємств визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення ПК України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт надання ТОВ «Український інвестиційний холдинг» позивачу послуг підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме - договорами та актами приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Договори, на виконання яких складалися зазначені первинні документи, є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнавалися, його сторонами виконано в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи та проаналізовані судом вище.

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача на суму 751 379,00 грн. за договором з ТОВ «Український інвестиційний холдинг» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пункту 138.1 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0001482280 від 13 лютого 2013 року - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Феско Дистриб'юшн» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 300 від 27 лютого 2013 року (том І, а.с. 32).

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби № 0001472280, № 0001482280 від 13 лютого 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феско Дистриб'юшн» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 21 травня 2013 року.