Ухвала

від 09.12.2013 по справі 826/4859/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року м. Київ К/800/47433/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Феско Дистриб'юшн»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013

у справі № 826/4859/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феско Дистриб'юшн»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Феско Дистриб'юшн» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 13.02.2013 № 0001472280, № 0001482280.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2013 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено , що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки ТОВ «Феско Дистиб'юшн» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Український інвестиційний холдинг» за період з 01.01 по 31.03.2011, складено акт № 35/1-22-80-35645067 від 24.01.2013, в якому зафіксовано порушення: абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 187 845 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 150 276 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 71 981 грн., за лютий 2011 року на суму 78 295 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 13.02.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001472280 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 150 278 грн., в т.ч.: 150 277 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001482280 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 187 846 грн., в т.ч.: 187 845 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Під час перевірки податковим органом було встановлено, що позивачем задекларовано валові витрати у розмірі 751 379 грн. та сформовано податковий кредит у розмірі 150 275 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Український інвестиційний холдинг».

Правомірність формування податкового кредиту не визнається відповідачем з тих підстав, що відповідачем отримано акти ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.05.2011 № 481/2306/33547165 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.01.2011» та від 15.06.2011 № 704/2306/33547165 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02 по 31.03.2011».

Актами встановлено відсутність у ТОВ «Український інвестиційний холдинг» об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та покупців по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.01 по 31.03.2011, тому дана обставина свідчить про відсутність у ТОВ «Український інвестиційний холдинг» реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг), в тому числі на користь ТОВ «Феско Дистиб'юшн», що вказує на укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Також судами встановлено, що 01.01.2011 між ТОВ «Феско Дистиб'юшн» (замовник) та ТОВ «Український інвестиційний холдинг» (виконавець) укладено договір № 01/01/11 про надання маркетингових послуг.

Додатком № 3 від 01.02.2011 до договору було погоджено перелік торгівельних точок, в яких надаються маркетингові та рекламні послуги.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем були надані: акти здачі- прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Крім того, підставою для висновку податкового органу про безтоварність операцій та незаконність дій позивача стали наступні дані: місцезнаходження TOB «Український інвестиційний холдинг» не встановлено; TOB «Український інвестиційний холдинг» та його посадові особи відсутні за фактичним місцезнаходженням підприємства, про що складено акт про відсутність підприємства за фактичним та юридичним місцезнаходженням № 2948/2306/33547162 від 06.05.2011; кількість працюючих відповідно бази даних Інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів нарівні ДПА України» склала 3 особи; інформація щодо приміщень, які використовував TOB «Український інвестиційний холдинг» у своїй діяльності, станом на момент перевірки відсутня; не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю договорів на проведення господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські зобов'язання між позивачем та ТОВ «Український інвестиційний холдинг» були вчинені з метою придбання результатів робіт для здійснення господарської статутної діяльності позивача, направленої на отримання прибутку, тому висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Український інвестиційний холдинг» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, не підтверджені необхідною первинною документацією, господарські операції фактично не здійснювались і мали характер безтоварних господарських операцій, а тому були безпідставно відображені в податковій звітності.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Водночас, відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договір вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про неможливість її вчинення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту чи валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Український інвестиційний холдинг», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін, є правомірним нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Феско Дистриб'юшн» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний