Рішення

від 28.05.2013 по справі 905/1808/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.2013р. Справа № 905/1808/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м. Донецьк

до відповідача Донецької обласної організації Комуністичної партії України, м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 23 852,68 гривень, пені у розмірі 2 134,43 гривень, 3% річних у розмірі 426,88 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Ушаков Г.П.

Від відповідача: Бондаренко В.Г.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.05.2013р. по 28.05.2013р.

Донецький державний науково-дослідний інститут чорної металургії звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької обласної організації Комуністичної партії України про стягнення заборгованості у розмірі 23 852,68 гривень, пені у розмірі 2 134,43 гривень, 3% річних у розмірі 426,88 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються зобов'язання за договором про надання послуг б/н від 10.07.2009р. внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 23 852,68 гривень, на яку позивач нараховує пеню та 3% річних.

29.03.2013р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав: 1) договір оренди нерухомого майна №3797/2009 від 10.07.2009р. слід вважати розірваним з 31.01.2012р. відповідно до договору №5 від 26.03.2012р. про внесення змін та розірвання договору оренди нерухомого майна, отже і договір про надання послуг б/н від 10.07.2009р. є таким, що припинив свою дію 31.01.2012р.; 2) у рахунках-фактурах та актах здачі-приймання робіт не конкретизується, які саме послуги були надані позивачем; 3) позивачем не надавалися послуги з електропостачання з 02.12.2011р. та теплопостачання з жовтня 2011р.; 5) позивачем пропущені строки спеціальної позовної давності в частині стягненні пені.

23.04.2013р. позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що: 1) в період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. з різних причин забезпечення теплом будівлі інституту не здійснювалось, за згодою сторін було проведено зниження вартості розміру експлуатаційних послуг за усіма виставленими рахунками на 60%, про що зазначено в них; 2) рахунки за постачання електроенергії виставлялись за показаннями лічильників, в період з жовтня по грудень 2011р. послуги в цій частині надані, а в період з січня по квітень 2012р. ці послуги не надавались, оскільки відповідач не користувався електроенергією, та рахунки на оплату цього виду послуг виставляються окремо.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідав в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував.

Строк розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представники сторін були ознайомлені з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

10.07.2009р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавецем) та Донецькою обласною організацією Комуністичної партії України (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №3797/2009, відповідно до п.1.1. якого орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення в адміністративному корпусі №4 (майно) загальною площею 189,2 м 2 , які розташовані за адресою: 83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, б.26, що знаходяться на балансі позивача (балансоутримувача).

10.07.2009р. позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено договір про надання послуг, згідно із п. 1.1 якого виконавець надає послуги по забезпеченню електропостачання, теплозабезпечення, телефонного зв'язку, експлуатації та утримуванню допоміжних приміщень у чистоті, охороні, здійснення поточних та капітальних ремонтів будівлі та комунікацій, а замовник оплачує надані послуги пропорційно площі, яку він орендує.

Згідно із п. 2.2 договору розмір плати за надані послуг є договірним. Додатково замовник сплачує спожиту електроенергію за діючими розцінками та тарифам відповідно за показаннями лічильника або за встановленою потужністю.

Відповідно до протоколу узгодження вартості послуг від 10.07.2009р. вартість послуг за 1м 2 орендованої замовником площі складає 36,00 гривень (без ПДВ) щомісячно на період до 31.12.2009р. В подальшому вартість послуг може змінюватися в залежності від тарифів на енергоносії та витрат на утримування приміщень вказаних в п.1.1. договору.

15.10.2010р. змінами до договору про надання послуг від 10.07.2009р. сторони встановили вартість обслуговування 1м 2 орендованої замовником площі у розмірі 34,00 гривень (без ПДВ) щомісячно.

В п.2.1.1 договору зазначено, що виконавець зобов'язується забезпечити:

- обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівлі;

- утримування території навколо будівлі та центрального входу згідно санітарним нормам;

- обслуговування та ремонт електричного господарства, водопровідної та каналізаційної систем, котельні, телефонної станції;

- підготовку споруд, теплових систем та обладнання до роботи у осінньо-зимовий період;

- прийом на вахті головного входу кореспонденції для замовника.

Згідно з п.2.3.3 договору (в редакції договору від 15.10.2010р.) рахунки на оплату експлуатаційних витрат та спожиту електроенергію виставляються щомісячно до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Замовник зобов'язаний отримати у планово-економічному відділі Донндічормет рахунки та акти здачі-приймання виконаних робіт під розпис на екземплярі виконавця, оформити, підписати, скріпити їх печаткою, повернути екземпляр виконавця та здійснити оплату рахунків до 10 числа поточного місяця. У випадку неотримання замовником з будь-якої причини або відмови від отримання або підпису рахунків та актів, виконавець направляє їх на адресу замовника засобами зв'язку у встановленому порядку. При несвоєчасному внесення плати замовник сплачує пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. У випадку прострочення платежу більш ніж 30 днів виконавець припиняє надання послуг по договору до повного погашення заборгованості з урахуванням пені.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що договір укладений на строк з 10.07.2009р. та до закінчення строку дії договору оренди №3797/2009 від 10.07.2009р.

У п. 10.1 договору оренди №3797/2009 від 10.07.2009р. визначений строк його дії - до 04.08.2012р.

Договором №5 від 26.03.2012р. про внесення змін та розірвання договору оренди №3797/2009 від 10.07.2009р. встановлено, що даний договір вважається розірваним з 31.01.2012р.

Судом встановлено, що позивачем в період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. виставлено рахунки на оплату наданих послуг на загальну суму 28 854,01 гривень, копії яких та докази їх надсилання на адресу відповідача наявні в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується систематичне направлення відповідачу рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт та актів звіряння із вимогою щодо їх підписання, завірення печатками та повернення екземплярів цих документів.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення разом із заборгованістю (з урахуванням індексації) у розмірі 23 852,68 гривень, пені у розмірі 2 134,43 гривень та 3% річних у розмірі 426,88 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором про надання послуг.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору про надання послуг б/н від 10.07.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір б/н від 10.07.2009р. є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначеної норми укладений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг б/н від 10.07.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку зі здійснення платежів за надані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалося, строк дії договору про надання послуг обмежується датою закінчення строку дії договору оренди №3797/2009 від 10.07.2009р., який, як вбачається із угоди №5 від 26.03.2012р. є розірваним з 31.01.2012 року.

Згідно п. 10.10 Договору оренди (в редакції угоди від 26.03.2012 року) майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передавання між орендарем та балансоутримувачем. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Наведе презюмує обов'язок відповідача сплачувати належні з нього платежі до часу повернення майна із оренди.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №5006/7/33пн/2012 від 14.05.2012р. встановлений факт надсилання відповідачем позивачу листа №04-12 від 09.02.2012р. про підписання акту прийому-передачі майна та факт його отримання позивачем по справі 13.02.2012р.

Цим же рішенням суду, встановлено факт неправомірного ухиляння позивача від підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведене у сукупності дає підстави дійти висновку, що надання послуг та будь-які нарахування за послуги з 14.02.2012р. (з моменту отримання від відповідача акту приймання-передачі майна) є неправомірним та підставним можна вважати нарахування плати за надані послуги за період з жовтня 2011 року по 14.02.2012 року, що становить 18708,54 гривень та саме в цій частині основного боргу позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про безпідставне виставлення рахунків на оплату наданих послуг впродовж 2012 року, включаючи січень - лютий 2012 року, є такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки підписання 26.03.2012 угоди про розірвання договору оренди з 31.01.2012 року не припиняло зобов'язань відповідача щодо оплати послуг за час фактичного користування майном, а, отже і отримання послуг, обумовлених договором аж до часу отримання позивачем акту про повернення майна.

Належних та допустимих доказів, на підтвердження того, що впродовж 2012 року відповідач послуги від позивача не отримував, суду не надано.

Доводи відповідача про ненадання позивачем послуг з теплозабезпечення не впливають на висновки суду про підставність вимог позивача, оскільки з огляду на зміст рахунків на оплату експлуатаційних послуг, що складалися впродовж опалювального періоду позивачем щомісячно надавалася знижка на послуги, що становила більше 30% від загальної суми нарахувань.

Наведе, в сукупності із обов'язком відповідача отримувати рахунки за надані послуги та наявні в матеріалах справи докази їх надсилання на адресу відповідача, що свідчить про обізнаність відповідача про надання знижки на надані послуги, а також із неузгодженістю сторонами факту включення до складу вартості обслуговування орендованого приміщення витрат на оплату послу опалення, його (опалення) відсутність не впливає на висновки суду про підставність позовних вимог в зазначеній вище частині.

В частині вимог про стягнення пені у розмірі 2 134,43 гривень та 3% річних у розмірі 426,88 гривень суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовною давністю, є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до приписів статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України) .

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Судом встановлено, що у позивача право на нарахування пені виникло з 10.11.11 року по 10.02.2012р. Однак, з позовом позивач звернувся до суду у березні 2013 року.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив про необхідність застосування наслідків пропуску строку позовної давності, зазначивши про це у відзиві на позовну заяву від 28.03.2013 року в зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення пені нарахованої в період з 10.11.2012 року по 10.02.2012 року не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку позовної давності, а в решті вимог про стягнення пені має бути відмовлено з огляду на викладені вище висновки суду про безпідставність нарахування плати за послуги з 14.02.2012 року, а, отже і відсутності бази для нарахування пені з цього моменту.

Перевіривши відповідність наданих позивачем розрахунків 3% річних суд, з огляду на висновки про часткове задоволення позову в частині стягнення основної суми боргу дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, а саме підлягає стягненню 275,38 гривень.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються повністю на відповідача з огляду на те, що позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору, а часткове задоволення позовних вимог в даному випадку не впливає на розмір судового збору, що має бути відшкодований позивачу.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м.Донецьк до Донецької обласної організації Комуністичної партії України задовольнити частково.

Стягнути з Донецької обласної організації Комуністичної партії України (83007, м. Донецьк, бул.Шевченка, б.29, код ЄДРПОУ 05902055) на користь Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м.Донецьк (83017, м.Донецьк, бул.Шевченко, б.26, код ЄДРПОУ 00193714) заборгованість у розмірі 18 708,54 гривень, 3% річних у розмірі 275,38 гривень, судовий збір у розмірі 1720, 50 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.05.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник