Постанова

від 29.08.2013 по справі 905/1808/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Справа № 905/1808/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.07.13 у справі№905/1808/13-г за позовомДонецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії доДонецької обласної організації Комуністичної партії України простягнення Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Донецьким державним науково-дослідним інститутом чорної металургії у березні 2013 року заявлений позов про стягнення з Донецької обласної організації Комуністичної партії України 23 852,68 грн - боргу, 2 134,43 грн - пені, 426,88 грн - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати експлуатаційних послуг наданих в період з жовтня 2011 року до квітня 2012 року за договором б/н від 10.07.09. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 527, 530, 532, 546, 550, 598, 610, 611, 623, 624, 759 - 763, 1130, 1131 Цивільного кодексу України. Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.13, ухваленим суддею Колесником Р.М., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 18 708, 54 грн - боргу за період з жовтня 2011 року до 14 лютого 2012 року та 275, 38 грн - 3 % річних. Місцевий суд також зазначив, що

угода про розірвання договору оренди з 31.01.12 підписана сторонами 26.03.12, але відповідач зобов'язаний оплатити послуги за час фактичного користування майном у січні та лютому 2012 року, враховуючи надану позивачем знижку за надані послуги. В частині стягнення 5144,14 грн - боргу судом відмовлено через безпідставність нарахування позивачем цих коштів. Відмовлено судом і в частині вимог про стягнення з відповідача 151,50 грн - 3% річних з огляду на невірно здійснений позивачем розрахунок. Відмовляючи у стягненні 2 134,43 грн - пені, нарахованої позивачем в період з 10.11.11 до 10.02.12 суд першої інстанції вказав на сплив строку позовної давності, в частині нарахування пені за інший період відмовив через безпідставність такого нарахування. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 253, 256, 258, 261, 267, 525, 549, 599, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 193, 202, 216, 218, 230, 232 Господарського кодексу України. Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Скакуна О.А. - головуючого, Колядко Т.М., Принцевської Н.М., постановою від 10.07.13, перевірене рішення у справі скасував в частині задоволення позову. У позові відмовив повністю. Суд апеляційної інстанції установив, що у справі відсутні належні докази надання експлуатаційних послуг у відповідності до умов пунктів 1.1, 2.1.1 договору від 10.07.09. При цьому, акти здачі - приймання робіт з жовтня 2011 року до квітня 2012 року суд визнав неналежними доказами, оскільки вони підписані в односторонньому порядку. Відмовлено апеляційним судом і у стягненні пені та річних з огляду на недоведеність основного боргу. Постанова обґрунтована приписами статей 11, 509, 525, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 188, 193 Господарського кодексу України. Донецький державний науково-дослідний інститут чорної металургії звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі, тобто фактично скаржник не оскаржує відмову місцевого суду у стягненні пені та річних. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статей 509, 510, 526, 527, 536, 580, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України вказує на невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати вартості наданих експлуатаційних послуг. Скаржник наголошує на тому, що ним при виставленні відповідачеві рахунків та актів приймання - передачі враховувалось те, що послуги з теплопостачання надавались не в повному обсязі, у зв'язку з чим проведено зниження вартості цих послуг. Від Донецької обласної організації Комуністичної партії України відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.07.09 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області - орендодавецем і Донецькою обласною організацією Комуністичної партії України - орендарем, укладено договір оренди №3797/2009, за умовами якого орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення в адміністративному корпусі №4 загальною площею 189,2 м 2 , котрі розташовані за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, що знаходиться на балансі позивача. Судами також установлено, що 10.07.09 Донецький державний науково-дослідний інститут чорної металургії - виконавець та Донецька обласна організація Комуністичної партії України - замовник, уклали договір про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати послуги із забезпечення електропостачання, теплозабезпечення, телефонного зв'язку, експлуатації та утримання допоміжних приміщень у чистоті, охорони, здійснення поточних та капітальних ремонтів будівлі та комунікацій, а замовник сплачує за надані послуги пропорційно площі, котру він орендує за договором №3797/2009. Пунктом 2.1.1 виконавець зобов'язався забезпечити: обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівлі; утримання території навколо будівлі та центрального входу згідно з санітарними нормами; обслуговування та ремонт електричного господарства, водопровідної та каналізаційної систем, котельні, телефонної станції; підготовку споруд, теплових систем та обладнання до роботи у осінньо-зимовий період; прийом на вахті головного входу кореспонденції для замовника. Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що розмір плати за надані послуг є договірним. Додатково замовник повинен сплатити спожиту електроенергію за діючими розцінками та тарифам за показаннями лічильника або за встановленою потужністю. Судом установлено і те, що 15.10.10 сторони внесли зміни до договору про надання послуг та визначили, що вартість обслуговування 1м 2 орендованої замовником площі становить 34,00 грн (без ПДВ) щомісячно. Пунктом 2.3.3 договору визначено, що рахунки на оплату експлуатаційних витрат та спожиту електроенергію виставляються щомісячно до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Замовник зобов'язаний отримати у планово-економічному відділі рахунки та акти здачі-приймання виконаних робіт під підпис на екземплярі виконавця, оформити, підписати, скріпити їх печаткою, повернути екземпляр виконавця та здійснити оплату рахунків до 10 числа поточного місяця. У випадку неотримання замовником з будь-якої причини або відмови від отримання або підпису рахунків та актів, виконавець направляє їх на адресу замовника засобами зв'язку у встановленому порядку. Як убачається з матеріалів справи предметом судового розгляду є вимога Донецького державно науково-дослідного інституту чорної металургії про стягнення з Донецької обласної організації Комуністичної партії України 23 852,68 грн - вартості наданих експлуатаційних послуг, 2 134,43 грн - пені та 426,88 грн - 3% річних. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Згідно зі статтею 901 названого Кодексу одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Послугою є діяльність результати якої, як правило, не мають матеріального виразу, вони реалізуються та споживаються в процесі здійснення цієї діяльності, тому в зобов'язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення фактичних дій. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг є двостороннім , оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Таким чином, до предмета доказування при вирішенні даного спору входить, зокрема, установлення обставин щодо фактичного надання позивачем послуг за договором від 10.07.09, аналіз документів, поданих на підтвердження надання цих послуг, невиконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг, у разі встановлення факту їх надання, умови проведення розрахунків. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи повторний розгляд справи, перевіривши на підставі повного та всебічного розгляду справи усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі документам, установив відсутність доказів, які б надавали можливість установити факт, обсяг, а відтак і вартість наданих позивачем відповідачеві послуг в спірний період у відповідності до умов договору від 10.07.09. Виходячи з того, що апеляційний суд визнав недоведеним факт надання відповідачеві послуг у спірний період, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення 23 852,68 грн - боргу, 2 134,43 грн - пені, 426,88 грн - 3% річних визнаються правомірними. Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм чинного законодавства не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.13 у справі № 905/1808/13-г залишити без змін.

Касаційну скаргу Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т. Дроботова